КНЯЗЬ АСКОЛЬД
Аскольд, князь Київський, убитий у 882 році поблизу Києва.
Під 882 роком «Повість минулих літ» (початок XII століття) повідомляє про похід Олега, наступника князя Новгородського Рюрика, який, захопивши Смоленськ (нині місто, адміністративний центр Смоленської області Російської Федерації) та низку інших земель, підійшов до Києва й дізнався, що тут правлять Аскольд і Дір. Тоді Олег сховав воїнів у човнах і послав за Аскольдом та Діром, назвавшись купцем, який пливе в грецькі землі «від Олега та Ігоря-княжича». Коли ж князі прийшли, воїни зійшли з човнів, і Олег сказав Аскольду та Діру, що вони не князі, не князівського роду, а він, Олег, князівського, і разом із ним малолітній син Рюрика Ігор. Після цього Аскольд і Дір були вбиті.
Никонівський літопис (компіляція різних джерел XVI століття) наводить докладнішу розповідь про смерть Аскольда й Діра. Олег висадив частину своєї дружини на берег, обговоривши таємний план дій. Сам, вдавши хворого, залишився в човні й послав до Аскольда та Діра звістку, що везе багато бісеру й прикрас, а також має важливу розмову до князів. Коли ті залізли в човен, нібито хворий Олег сказав: «Аз есмь Олег князь, а се есть Рюриков Игорь княжичь» – і тут-таки вбив їх.
Згідно з літописними свідченнями Аскольд і Дір були вбиті Олегом та його дружинниками-язичниками поблизу Києва, у районі Угорського урочища.
Аскольд і Дір, за «Повістю минулих літ», убиті разом, але були поховані в різних місцях: «І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору та поховали Аскольда на горі, яка називається нині Угорською, де тепер Ольмин двір. На тій могилі Ольма поставив церкву святого Миколи. Дірова могила – за святою Ориною». За відомостями, що походять із візантійських джерел, князь Аскольд між 860 і 867 роками прийняв хрещення з ім’ям Миколай, і над його могилою або поблизу неї якийсь Ольма, імовірно, поставив дерев’яну Церкву св. Миколая. У пізніших літописах замість «Олма» зустрічається «Олга».
Російський історик Микола Васильович Закревський (помер у 1871 році), дослідник української старовини Михайло Олександрович Максимович (помер у 1873 році), радянський і український історик Петро Петрович Толочко вважали й вважають, що в цьому повідомленні йдеться про княгиню Ольгу, яка після свого хрещення в 957 році, поряд зі своїм двором, збудувала церкву над могилою першого князя-християнина. У 971 році Церкву св. Миколая зруйнував її син-язичник, великий князь Святослав I Ігорович. І лише через 19 років, – у 990 році, Ольжин онук, великий князь Володимир «Великий», знову відбудував дерев’яний храм.
Після згаданих у літописах низки відновлень після руйнувань 1096, 1240 року та низки інших ремонтів у 1809 році на місці ветхої дерев’яної церкви була зведена кам’яна Церква-ротонда св. Миколая на Аскольдовій могилі.
У 1866 році під час святкування 1000-річчя хрещення Аскольда на фасад церкви була встановлена дошка з довгою історією Аскольдової могили. Тоді ж поширилася легенда про те, що тут знаходиться також і поховання Аскольда. На питання про це прочан церковні писарі вказували на місце за вівтарем храму, де знаходилося поховання невідомого, а церковні служки уточнювали: «Не тут, а під церквою в склепі».
Наприкінці XIX століття в «Энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона» Аскольдова могила описана так: «Могила Аскольда знаходиться під церквою, у підвальному приміщенні, до якого веде спуск із зовнішнього боку церкви, і має вигляд кам’яного саркофага глибокої давнини. У тому самому приміщенні спочиває прах князя Димитрія Кантакузіна (рум. Dimitri Cantacuzino, помер у 1820 році). Із часу тисячоліття смерті Аскольда, що виповнилося в 1866 році, до його могили щороку 2 липня здійснюється хресний хід із розташованого поблизу Микільського чоловічого монастиря, у віданні якого й перебуває Аскольдова могила».
За радянської влади церква була закрита й перебудована.
У 1997 – 1998 рр. колишній храм був відновлений у первісному вигляді архітектором Володимиром Хромченковим як храм Української греко-католицької церкви (УГКЦ). У напівпідвалі храму влаштована Церква в ім’я св. Сильвестра Папи Римського.
Церква св. Миколая на Аскольдовій могилі. Фото 25 жовтня 2009 року. Автор – Nick Grapsy. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін
У грудні 2010 – січні 2011 року Ужгородською українською богословською академією імені святих Кирила та Мефодія (укр. Ужгородська українська богословська академія імені святих Кирила та Мефодія), вищим навчальним закладом Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), і Карпатським університетом імені Августина Волошина були ініційовані наукові читання. За їхніми результатами ухвалені резолюція та відповідне рішення про створення при Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила та Мефодія Комісії з підготовки матеріалів для канонізації князя Київського Аскольда (Оскольда, Миколая) як мученика за віру Христову. Матеріали мали бути представлені на розгляд предстоятеля Української православної церкви та Комісії з канонізації святих при Священному синоді УПЦ з метою ухвалення рішення про канонізацію князя-мученика Оскольда-Миколая Київського.
У грудні 2012 – січні 2013 року вчені київських вишів ухвалили низку документів на підтримку канонізації князя Аскольда. Проте Українська православна церква рішення про його канонізацію не ухвалила.
Водночас Українською православною церквою (Київського патріархату) на Помісному соборі 27 червня 2013 року князь Аскольд був зарахований до лику святих з нагоди 1025-річчя хрещення Русі. Князя Аскольда-Миколая одночасно канонізували у двох ликах святості: як Благовірного князя та як Мученика. Крім того, князь був проголошений Першомучеником.
Пізніше до рангу Місцевошанованих святих його зарахувала й Київська єпархія Української православної церкви.
Православною церквою України князь Аскольд-Миколай прославлений як Мученик.
23 травня 2022 року глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ) Святослав освятив надгробну фігуру князя Аскольда в крипті Церкви св. Миколая на Аскольдовій могилі в Києві.