ЦЕРКВА СПАСА НА БЕРЕСТОВОМУ
Церква Спаса або Спасо-Преображенська церква Спаського (Германівського) чоловічого монастиря на Берестовому (укр. Церква Спаса на Берестові), церква-монастир. Церква Спаса на Берестовому була родинною усипальницею для князів Мономаховичів. Незважаючи на те, що храм розташований поза стінами Києво-Печерської лаври, він вважається частиною всього історико-архітектурного комплексу, що входить із 1990 року до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, та об’єктом культурної спадщини України, номер: 80-382-0217. Храмом розпоряджається Українська православна церква.
Південний фасад церкви. Фото 3 травня 2004 року. Автор – Sergiy Klymenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Трасування фундаменту втраченої частини храму. Фото 24 листопада 2006 року. Автор – Sergiy Klymenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Фото 10 вересня 2020 року. Автор – Ягайло Хмельницький. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Місцезнаходження церкви. Церква Спаса була збудована на околиці князівського села Берестове в Печерській частині й прилягає з півночі до Києво-Печерського монастиря. Берестове розташовувалося на південно-східній околиці давнього Києва, за кілька кілометрів нижче міста над Дніпром і було заміською офіційною резиденцією великих князів Київських.
Нинішня адреса церкви – вулиця Лаврська, 5, поза межами стін Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Карта-схема Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Церква Спаса на карті – у лівому куті вгорі. Фото 19 травня 2016 року. Автор – Angloman
Джерело – https://www.shukach.com/node/53199. Фото без змін
Згідно з вимогами ст. 5.5. Закону України «Про охорону культурної спадщини» з листопада до квітня вхід до Церкви Спаса на Берестові закритий. Перебування в інтер’єрі храму навіть невеликої кількості відвідувачів у холодний і вологий період несприятливе для збереження унікального комплексу монументального живопису XII – XVII ст.
Історія церкви поділена на два періоди:
Опис церкви поділений також на два періоди:
Некрополь Церкви Спаса на Берестовому. Під час реставрації храму були проведені археологічні дослідження некрополя церкви, де виявлено понад 420 поховань XV – XIX ст. різного ступеня збереження. У процесі досліджень були зафіксовані культурні шари з IX століття до н. е. до XIX століття н. е.
У давнину в стінах і підлозі церкви було поховано багато членів князівських родин і знатних бояр. Сьогодні про колишній пантеон свідчать кілька аркосоліїв (ніш для поховання), де стояли гробниці Мономаховичів із написами на стінах, наприклад «Софья дочь киевского князя и жена венгерского короля Белы».
Понад тридцять років тому, у 1989 – 1990 рр., археологи, досліджуючи Церкву Спаса, виявили близько 80 давніх поховань. Ідентифікувати їх було неможливо через погану збереженість кісток. І чомусь відтоді й донині князівсько-боярські рештки дружними купами спочивають у шафах Інституту археології АН України.
Згідно з літописами Лаврентіївським, Радзивіловським, Московсько-Академічним та Літописцем Переяславля-Суздальського «в церкви Святаго Спаса на Берестовом», Іпатіївським «у монастыри Святаго Спаса», Хлєбніковським та Погодінським списками «в монастыри у Святаго Спаса» були поховані (усього 3 князівські поховання):
Євфимія Володимирівна, дочка великого князя Київського Володимира II «Мономаха», померла 04.04.1138 р.;
Юрій Володимирович «Довгорукий», великий князь Київський, помер 15.05.1157 р.;
Гліб Юрійович, князь Київський, син великого князя Київського Юрія «Довгорукого», помер 20.01.1171 р.
Д. Слюсарєв, висловлювалося цілком реальне припущення, що тут же була похована й дружина Володимира II «Мономаха», яка померла 11 липня 1127 року. Згідно з Іпатіївським літописом під 6635 (1127) роком: «Княгини Володимеря преставися месяца июля 11 день».
Серед істориків побутує думка, що тут же була похована й інша імовірна дочка Володимира II «Мономаха» від 1-го шлюбу, Софія Володимирівна, дружина князя Вітебського (див. Білорусь) Святослава Всеславича.