Кенотаф короля Владислава III «Варненчика»
6. Кенотаф (символічна гробниця) короля Владислава III «Варненчика» (пол. Pomnik krola Władysława Warneńczyka w formie nagrobka), загинув 10 листопада 1444 року в битві під Варною (болг. Варна, нині місто, адміністративний центр Варненської області в Болгарії) з турками-османами у віці 20 років.
Місцезнаходження кенотафа. Кенотаф розташований між колонами, що відокремлюють головну наву від північної, і доступний з усіх боків. Інвентарний номер кенотафа – WKW/eIV/04, його розміри: довжина 356 см, ширина 215 см, висота 360 см.
Фото 29 вересня 2021 року. Автор – ВЧ. Фото без змін
Історія. В інтернеті трапляється суперечлива інформація з посиланням на польського історика XV століття Яна Длугоша (пол. Jan Długosz), який особисто знав Владислава III, а також спілкувався з людьми з його оточення, що «схильний Ягеллончик до чоловічих насолод, …, що навіть під час війни, коли навколо панував страх і було безліч ворогів і слід було просити Божого милосердя, він віддавався огидним насолодам». Водночас через кілька речень Ян Длугош пише про короля: «Жодне століття ніколи не бачило і ніколи не побачить більш католицького і святого правителя, який заради свого вищого блага ніколи не шкодив жодному християнину. […] Нарешті, як святий правитель і другий ангел на землі, він прожив удома і під час війни безшлюбне й дівоче життя».
Історики не підтримують тезу про гомосексуальність Владислава III. Немає жодної згадки про це ні серед польських, ні серед угорських, чеських, ватиканських чи (ворожих королю) австрійських джерел XV століття.
Королівська печатка, 1438 рік. Władysław Warneńczyk seal 1438.PNG. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1444 році, порушивши 10-річне перемир’я, нещодавно укладене з турками-османами в Сегеді за 160 кілометрів на південний схід від Будапешта (угор. Szeged, нині місто, адміністративний центр медьє Чонґрад в Угорщині), король Владислав III очолив хрестовий похід угорських і польських військ проти Османської імперії. У битві з військом султана Мурада II (тур. İkinci Murat) біля міста Варна (болг. Варна, нині місто, адміністративний центр Варненської області в Болгарії) 10 листопада 1444 року він зазнав жорстокої поразки й загинув у бою.
Тіло монарха так і не було знайдено на полі битви, що стало приводом для появи чуток про його богатирські подвиги й чудесне спасіння. Внаслідок цього на деякий час навіть було відкладено коронацію його молодшого брата Казимира IV Ягеллончика.
Усе це породило численні версії, які розповідають про появу Владислава III в різних куточках Європи, зокрема в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела (галісійськ. та ісп. Santiago de Compostela, нині місто, столиця автономної спільноти Галісія в Іспанії) або на португальському острові Мадейра. Португальська легенда розповідає, що король під ім’ям Енріке Алемау (пол. Henrique Alemao) оселився в маєтку Мадалена-ду-Мар на Мадейрі. Там він одружився з дворянкою Егнес Жуан душ Рейс Гомеш, мав сина й помер у морі у віці понад 40 років. Продовженням цієї легенди є твердження, що його сином був Христофор Колумб (лат. Christophorus Columbus).
З’являлися й самозванці, які видавали себе за покійного короля, найвідомішим із них був Ян із Вільчини (пол. Jan z Wilczyny), який прибув до Великопольщі 1451 року.
Нині більшість істориків відкидають версії про можливий порятунок короля в битві, посилаючись на дуже докладний опис подій під Варною османського історіографа («вакаа-невіс») 2-ї половини XVI століття Ходжі Еффенді (тур. Hoca Efendi, або Саад-ед-дін). Згідно з цією розповіддю: «Яничар на ім’я Ходжа Хазер (тур. Hoca Hazer) хоробрим нападом поранив королівського коня, збив наставника пекла з ніг, відрубав його нечестиву голову й відніс її падишаху, отримавши хвалу, милість і щедру винагороду. Голову нещасного короля відправили до Бурси (тур. Bursa, нині місто, адміністративний центр іла Бурса), колишньої столиці османів, щоб виставити там на очах у простих людей. Щоб вона не псувалася, її залили медом».
За деякими даними, султан османів багато років зберігав голову польського короля як військовий трофей у горщику з медом, щоб захистити її від гниття. До слова, посланнику Венеційської республіки в столиці Османської імперії Стамбулі (тур. İstanbul) подарували чоловічу голову, що збереглася. Проте в неї були світлі кучері, а король був темноволосим.
Трагічні обставини, за яких загинув король Польщі, незалежно від того, чи був він «останнім хрестоносцем» і мучеником за віру, чи молодим і безвідповідальним правителем, чий ентузіазм призвів до серйозної поразки його власної армії, і до того, що не було навіть пам’ятного місця про нього в костелі на Вавелі.
У 1875 році було запроваджено звичай відправляти пам’ятні меси за душі покійних правителів у Крипті св. Леонарда, під західною частиною костелу. Панахиди за Владиславом III, очевидно, проводилися 11 листопада, у річницю битви під Варною, за кошти фонду, створеного князем Романом Даміаном Евстахієм Павлом Сангушком герба «Погоня» (пол. Roman Damian Sanguszko herbu Pogoń) і Пелагеєю Сангушко (пол. Pelageya Sangushko).
На початку XX століття на зростальній хвилі інтересу до історії Польщі було висунуто ініціативу зі створення пам’ятного місця, пов’язаного з Владиславом III.
10 січня 1903 року єпископ Краківський, кардинал Ян Мауриций Павел Пузина з Козельська герба «Огинець» (пол. Jan Maurycy Paweł Puzyna z Kosielska herbu Oginiec) підписав із польським скульптором Антоні Францишеком Мечиславом Модейським герба «Порай» (пол. Antoni Franciszek Mieczysław Madeyski herbu Poraj) контракт на виготовлення пам’ятного надгробка Владиславу III. Його було виготовлено в Римі 1904 року з червоного мармуру й бронзи (пол. сzerwony marmur, brąz).
У квітні 1906 року пам’ятний надгробок у готичному стилі було доставлено до костелу на Вавелі в Кракові й установлено між колонами, що відокремлюють головну наву від північної. Його офіційне відкриття відбулося 7 липня 1906 року.
4 серпня 1935 року болгарський цар Борис III (болг. Борис III) відкрив монумент-мавзолей (фактично кенотаф) короля Владислава III на місці Варненської битви в одній із двох перебудованих античних фракійських гробниць. На фасаді ім’я Владислава Варненчика, короля Польщі й Угорщини, вождя християнських військ. Усередині знаходиться копія його краківського кенотафа. Нині поле битви під Варною знаходиться в північно-західному районі болгарського міста Варна.
Монумент-мавзолей на місці Варненської битви. Фото 16 серпня 2005 року. Автор – Maksim. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Опис кенотафа. Кенотаф Владислава III є одним із найкращих прикладів історизації скульптурної надгробної плити в Польщі й належить до готичної гробниці-балдахіна, що нагадує краківські архітектурні твори XV століття.
Кенотаф короля з південного боку. Фото 15 липня 2007 року. Автор – Poznaniak. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.5. Фото без змін
На верхній плиті — барельєфне зображення постаті молодого короля з ідеалізованими рисами обличчя, у повному озброєнні як лицаря й захисника християнства, який тримає на грудях оголений меч – «Щербець» (пол. Szczerbiec).
Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Проте «Щербець» – це церемоніальний меч середньовіччя, що застосовувався під час урочистих коронацій, для звершення ритуалів правосуддя і ніколи не використовувався в реальних битвах. Таким чином, Владислав III володіє не звичайним мечем, а артефактом, який має низку символічних значень. Меч має знак королівської влади й є єдиною польською регалією, що вціліла після поділів Речі Посполитої. Щербець має такі розміри: загальна довжина – 98,4 см, довжина клинка – 82 см, ширина леза – 5 см. Меч зберігається на Вавелі в Кракові, де став однією з найшанованіших національних реліквій.
Графічна документація польського коронаційного меча – Щербця, 1764 рік. Автор – Криштоф Вернер (пол. Krzysztof Werner). Джерело – Extracted from File:Krzysztof Józef Werner 001.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
Меч Щербець у Королівському замку на Вавелі. Фото 1 вересня 2010 року. Автор – metal.beast. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.0. Фото без змін
Фрагмент гробниці. Фото 2007 року. Автор – Cezary Piwowarski. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Localized, 2.0 Localized і 1.0 Localized License. Фото без змін
У ногах короля постать молодого лева, що є символом сили й хоробрості. Відсутність інших атрибутів королівської влади, окрім корони, вказує на бажання не стільки підкреслити гідність монарха, скільки прославити загиблого як лицаря. Історична місія Владислава III також проілюстрована в геральдичній композиції на бічних стінках кенотафа – гербах двох королівств Польщі й Угорщини та короткому написі готичним шрифтом, викарбуваному по краю верхньої плити: «Laduslaus III poloniae et hungariae Rex nat [us] a [nno] D [omi] ni МCCCCXIV / pro christiana inclytam / ad warnam pugnam acriter pugnans mortem gloriosam p [er] petuit an [n] o Domini МCCCCXLIV». У тексті особливо підкреслюється, що король Польщі й Угорщини сприйняв благородну смерть у жахливій битві.
Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Конструкція кенотафа з окремо розташованим балдахіном явно відсилає до місцевої середньовічної традиції вшанування пам’яті королів. Однак образ Владислава III як «хрестоносця» не фігурує в жодній з більш ранніх гробниць у костелі. Він радше відображає ідеалізоване сприйняття середньовіччя та минулого Польщі на межі XIX і XX століть.