СОФІЙСЬКИЙ СОБОР
Софійський собор, або Собор Святої Софії, Києво-Софійський собор (або Софія Київська) присвячений Святій Софії – Премудрості Божій. Кам’яний храм упродовж кількох століть був центром загальноруської митрополії, осередком політичного й культурного життя країни. Він мав статус кафедрального собору.
Ансамбль архітектури, монументального живопису, іконопису, кам’яного й дерев’яного різьблення Софійського собору є грандіозним цілісним комплексом, який поєднує в собі різночасові твори високого мистецтва. Інтер’єр храму зберіг найбільший у світі ансамбль автентичних мозаїк (260 м²) і фресок (близько 3000 м²) XI століття та значні фрагменти стінопису XVII – XVIII ст.
Фото 28 грудня 2012 року. Автор – Nick Grapsy. Ліцензія – Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 4.0 Міжнародна. Фото без змін
Софійський собор є пам’яткою культурної спадщини України національного значення, охор. № 260072/1-H, і внесений до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за № 527-001.
Враження, яке справляє собор на людину наших днів, з винятковою точністю й образністю висловив радянський історик Борис Дмитрович Греков (помер у 1953 році): «Переступивши поріг Софії, ви відразу потрапляєте під владу її грандіозності й пишноти. Величні розміри внутрішнього простору, строгі пропорції, розкішні мозаїки й фрески підкорюють вас своєю досконалістю, перш ніж ви встигнете вдивитися й вдуматися в усі деталі та зрозуміти все те, що хотіли сказати творці цього наймасштабнішого твору архітектури».
Софійський собор є складовою частиною Національного заповідника «Софія Київська». До ансамблю Софійського собору належать включені разом із ним до списку ЮНЕСКО монастирські споруди XVIII століття в стилі українського бароко: Дзвіниця, Південна в’їзна вежа, Трапезна церква (Тепла, або Мала Софія), Братський корпус, Консисторія (хлібня-пекарня), Бурса, Будинок митрополита й Брама (ворота) Заборовського. Площа заповідника становить 5,02 гектара.
План Національного заповідника «Софія Київська». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/plan_sofiya_kyivska.shtml. Фото без змін
Легенда плану заповідника «Софія Київська» — українською
| На оригіналі | Українською |
|---|---|
| 1. Софийский собор | 1. Софійський собор |
| 2. Колокольня | 2. Дзвіниця |
| 3. Дом митрополита | 3. Будинок митрополита |
| 4. Трапезная | 4. Трапезна |
| 5. Братский корпус | 5. Братський корпус |
| 6. Бурса | 6. Бурса |
| 7. Хлебня | 7. Хлібня |
| 8. Южная въездная башня | 8. Південна в’їзна вежа |
| 9. Брама Заборовского | 9. Брама Заборовського |
Софійський собор із комплексом монастирських споруд є серцевиною Національного заповідника «Софія Київська», одного з найбільших музейних центрів України, який охоплює також Золоті ворота, Кирилівську, Андріївську церкву й Судацьку фортецю в Криму.
Із поширенням ототожнення Софії з Божою Матір’ю престольне свято київського Софійського собору стали відзначати 8 (21) вересня – у день Різдва Богородиці. Богослужіння в Софійському соборі проводяться лише в дні великих християнських свят і великих історичних свят для українського народу.
Фото 23 травня 2013 року. Автор – Paweł ‘pbm’ Szubert (talk). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic та 1.0 Generic. Фото без змін
Затишно, тихо й спокійно. Фото 15 червня 2018 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження собору. Собор був збудований у Давньому Києві в центрі «Міста Ярослава», нині на Софійській площі, Володимирська вулиця, 24, найближча станція метро «Золоті ворота».
Фото 18 червня 2011 року. Автор – Navigator334. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
План Національного заповідника «Софія Київська». Джерело – http://sofiyskiy-sobor.polnaya.info/ua/plan_sofiya_kyivska.shtml. Фото без змін
Історію Софійського собору поділено на чотири періоди:
Історія собору до XIX століття;
Історія собору в XIX столітті;
Історія собору в XXI столітті.
Опис Софійського собору поділено на два періоди:
Згідно з літописами, у соборі були поховані (загалом було 5 князівських поховань):
Ярослав I Володимирович «Мудрий», великий князь Київський, помер 20.02.1054 р.;
Всеволод I Ярославич, великий князь Київський, син великого князя Ярослава I «Мудрого», помер 13.04.1093 р.;
Ростислав Всеволодович, князь Переяславський, син великого князя Всеволода I Ярославича, потонув 26.05.1093 р.;
Володимир II Всеволодович «Мономах», великий князь Київський, син великого князя Всеволода I Ярославича, помер 19.05.1125 р.;
В’ячеслав Володимирович, великий князь Київський, син великого князя Володимира II «Мономаха», помер 08.12.1154 р.
У Софійському соборі збереглося два мармурові саркофаги: один – Ярослава I «Мудрого» (19), другий (20) – який імовірно ототожнюють із Володимиром II «Мономахом». Решту князівських поховань було втрачено.
На початок 2021 року в Софійському соборі експонувалося 2 давньокиївські мармурові саркофаги й 2 складені шиферні гробниці:
16 – складена гробниця X століття з червоного шиферу без орнаментів, знайдена в Десятинній церкві;
19 – Саркофаг Ярослава «Мудрого»;
20 – мармуровий саркофаг без кришки, імовірно Володимира II «Мономаха»;
21 – складена гробниця XI століття з червоного шиферу без орнаментів, знайдена під час проведення земляних робіт у квітні 1984 року на території заповідника «Софія Київська».
Джерело – https://studbooks.net/684240/istoriya/sofiyskiy_sobor_kieve. Фото змінено 16 вересня 2020 року
1. Князівська усипальниця;
2. Колишні зовнішня й внутрішня північні галереї;
3. Колишні зовнішня й внутрішня південні галереї;
4. Колишня внутрішня західна галерея;
5. Нартекс, або колишня зовнішня західна галерея;
6. Північна вежа;
7. Південна вежа;
8. Трансепт;
9. Центральний вівтар;
10. Центральний неф;
11. Основи колон потрійної аркади XI століття.
У східній частині давніх зовнішньої та внутрішньої північних галерей собору в XI столітті містилася Князівська усипальниця.
У східній частині давньої зовнішньої північної галереї містилася давньоруська каплиця, що входила до складу усипальниці Ярослава «Мудрого». Із 1630-х років, за часів митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Петра Могили, у східному торці галереї облаштована Каплиця-усипальниця Володимира «Великого», призначена для мощей великого князя Володимира I Святославича. Наприкінці XVII століття на цьому місці облаштований Благовіщенський вівтар, а з 1-ї чверті XIX століття – Вівтар св. Іоанна Предтечі. У західній частині галереї з кінця XVII століття містився Вівтар на честь Собору св. Іоанна Предтечі, а з 1-ї чверті XIX століття Стрітенський вівтар.
У давній внутрішній північній галереї собору містилися давня каплиця-усипальниця Ярослава «Мудрого» і, ймовірно, давня родова усипальниця Всеволодовичів. Із 1630-х років, із часів митрополита Петра Могили, тут містився Володимирський вівтар.
Колишня внутрішня північна галерея собору із Саркофагом Ярослава «Мудрого». Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У давній зовнішній південній галереї собору містилися: із 1630-х років у її східному торці за часів митрополита Петра Могили облаштована Каплиця-усипальниця св. Макарія, призначена для мощей священномученика митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Макарія I (убитий татарами в 1497 році), потім із кінця XVII століття на цьому місці – Успенський вівтар. Під Успенським приділом наприкінці XVII століття споруджена велика крипта для поховання митрополитів Київських. У західній частині галереї з кінця XVII століття містився Вівтар Дванадцяти Апостолів – Капела Івана Мазепи.
У давній внутрішній південній галереї собору з кінця XVII століття містився Вівтар святих Антонія і Феодосія.
Колишня внутрішня південна галерея з князівським саркофагом і двома складеними гробницями. Фото 16 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У південній частині давньої зовнішньої західної галереї собору містилася хрещальня кінця XI – початку XII ст., вбудована в галерею. У 1882 – 1889 рр. на місці зруйнованої галереї збудований нартекс.