Каплиця Святої Трійці
19. Каплиця Святої Трійці (пол. Kaplica Trójcy Świętej), також відома як Семінарська (пол. Seminaryjską) або Каплиця королеви Софії (пол. Kaplica Królowej Zofii). Вона присвячена Святій Трійці.
Місцезнаходження каплиці. Каплиця розташована ліворуч від головного входу до костелу й прилягає до його західного фасаду.
Фото 20 жовтня 2013 року. Автор – Mach240390. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Історія каплиці. У XV столітті знайти місце для могили в костелі на Вавелі було непросто, оскільки в його обмеженому внутрішньому просторі, включно з аркадами амбулаторії і нефами, розміщувалося понад 50 вівтарів. Не дивно, що 4-та дружина Владислава II «Ягайла», Софія Гольшанська, яка померла 21 вересня 1461 року, була похована в Каплиці Святої Трійці, яку вона збудувала в 1431 – 1432 рр. біля західного фасаду костелу. Художники з руських земель покрили стіни приміщення поліхромією і прикрасили фресками, які до наших днів не збереглися.
У 1-й половині XVI століття коштом каноніка костелу Якуба Ведельського (пол. Jakub Wedelski) у каплиці було зведено новий, так званий Заторський вівтар (пол. Ołtarz Zatorski).
У 1613 році в каплиці почалися роботи з її перебудови на усипальницю для єпископа Краківського Петра Тилицького герба «Любич» (пол. Piotr Tylicki herbu Lubicz), який помер 13 липня 1616 року. Ліворуч від входу було встановлено позолочений вівтар із зображенням розп’ятого Ісуса Христа, намальованим на мідній плиті, обрамленій колонами. Крім того, по боках вівтаря було встановлено чотири картини на міді, що зображують Страсті Христові. Праворуч від входу вже знаходився вівтар із зображенням Святої Трійці. Реконструкцію каплиці було завершено 1615 року, русько-візантійські фрески було збережено.
У 1830 році вдова графа Влодзімежа Потоцького (пол. hrabia Włodzimierz Potocki), Текля Потоцька, уроджена Сангушко (пол. Tekla Potocka z Sanguszków), встановила біля східної стіни каплиці праворуч від входу статую чоловікові, який загинув 8 квітня 1812 року в битві під Краковом. Статуя роботи данського художника і скульптора Бертеля Торвальдсена (дан. Bertel Thorvaldsen) виготовлена з білого каррарського мармуру (пол. biały marmur karraryjski). Граф Потоцький зображений як грек-гопліт, біля його ніг – обладунки й шолом гопліта.
«Kraków, katedra, pomnik Włodzimierza Potockiego w kaplicy Trójcy Świętej». Гравюра близько 1850 року. Jan Kanty Wojnarowski. http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/en/node/121249. Суспільне надбання. Фото без змін
Статуя графа Влодзімежа Потоцького. Польський фотограф із Кракова Ігнаці Кригер (пол. Ignacy Krieger, помер 1889 року). «Краківський щорічник» (пол. Rocznik Krakowski), 1904 рік, с. 190. mbc.malopolska.pl. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1836 – 1844 рр. каплицю було ґрунтовно перетворено графинею Анною Марією Євою Аполонією Потоцькою, уродженою Тишкевич (пол. Anny Maria Ewa Apolonia Potocka z Tyszkiewiczów). Роботами керував польський архітектор італійського походження Францишек Марія Ланчі (італ. Franciszek Maria Lanci). Надгробок із білого мармуру Анни Потоцької, яка померла 16 серпня 1867 року, робота італійських скульпторів Адамо Тадоліні (італ. Adamo Tadolini, помер 16 лютого 1868 року) та Луїджі Пампалоні (італ. Luigi Pampaloni, помер 1847 року) знаходиться біля західної стіни каплиці. Покійна представлена барельєфом у стилі класицизму в неоготичній рамі. Над зображенням Анни в центрі знаходиться картуш із гербами «Лебідь» (пол. Łabędź) і «Лелива» (пол. Leliwa), а над картушем – профільований постамент із фігуркою дівчини, що молиться навколішки.
Надгробок Анни Потоцької. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Вівтар Діви Марії біля південної стіни каплиці виготовлений із білого мармуру. У центрі знову картуш із гербами «Лебідь» і «Лелива» в оточенні двох тосканських пілястрів. Зверху скульптура Діви Марії.
Вівтар Діви Марії. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Поруч із вівтарем було встановлено бюст матері Анни Потоцької – Констанції Тишкевич, уродженої Понятовської (пол. Konstancji Tyszkiewicz z Poniatowskich), яка померла близько 1792 року, роботи італійського скульптора Доменіко Карделлі (італ. Domenico Cardelli).
У 1897 році в каплиці проведено реконструкцію.
У 1899 – 1904 рр. у каплиці за проєктом краківського архітектора Славоміра Одживолського (пол. Sławomir Odrzywolski) було внесено останні зміни.
У 1900 році біля північної стіни каплиці було встановлено надгробок єпископові Краківському Петру Тилицькому, який уже був похований тут 1616 року, на якому зображено покійного, що молиться перед розп’ятим Ісусом Христом.
Надгробок єпископа Петра Тилицького 1900 року. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Під надгробком єпископа Петра Тилицького було встановлено надгробну плиту королеві Софії Гольшанській.
Вітраж польського живописця і графіка Влодзімежа Тетмайєра (пол. Włodzimierz Tetmajer). Фото 2006 року. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1902 – 1904 рр. для каплиці було виготовлено нові вітражі, стіни й склепіння покрито новою поліхромією роботи польського живописця і графіка Влодзімежа Тетмайєра (пол. Włodzimierz Tetmajer) із зображеннями польських святих і національних героїв, а також установлено вхідні неоготичні ґрати.
У 1902 році в каплиці випадково, під час реставраційних робіт, було виявлено поховання королеви Софії.
Фото 1940 – 1944 рр. Автор невідомий. http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/node/121251. Суспільне надбання. Фото без змін
Склепіння каплиці. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Опис каплиці. Квадратна за формою, каплиця побудована в готичному стилі з обробленого під цеглу каменю, по кутах фасаду прикрашена шпилями. Усередину каплиці веде неоготична решітка.
На поліхромне покриття стін нанесено зображення з релігійною тематикою, а також весілля Софії Гольшанської з королем Владиславом II «Ягайлом» (лівий кут західної стіни) і королева-вдова Софія Гольшанська з синами Владиславом і Казимиром (правий кут західної стіни).
Весілля Софії Гольшанської з Владиславом II «Ягайлом». Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Королева-вдова Софія Гольшанська з синами Владиславом і Казимиром.
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
На поліхромії склепіння костелу зображені: св. Кінга (Кунігунда) з чоловіком князем Болеславом V «Сором’язливим», св. Ядвіга Сілезька (дружина князя Сілезії Генріха I «Бородатого») з королем Пшемиславом II і королем Владиславом I «Локетком», св. Войцех з князем Мешком I, королем Болеславом I «Хоробрим» і Добравою Пржемисловною (дружина князя Мешка I), а також королева св. Ядвіга Анжуйська, Владислав II «Ягайло», Сигізмунд I «Старий», Сигізмунд II Август, Стефан Баторій, Владислав IV Ваза, Ян II Казимир Ваза, Ян III Собеський, Миколай Коперник, польський поет XVI століття Ян Кохановський (пол. Jan Kochanowski), Тадеуш Костюшко, Адам Міцкевич та інші державні й громадські діячі Польщі.
Склепіння каплиці. Фото 2018 року. http://www.katedra-wawelska.pl/historia-katedry/zarys-dziejow-katedry/. Фото без змін
7. Поховання королеви Софії Андріївни Гольшанської, померла 21 вересня 1461 року в Кракові у віці близько 56 років.
Місцезнаходження надгробної плити. Нині надгробна плита королеви Софії Андріївни Гольшанської знаходиться на північній стіні каплиці, під надгробком єпископа Петра Тилицького.
Надгробна плита королеви Софії Гольшанської. http://www.poczet.com/foto/groby4.htm. Фото без змін
Історія. У 1424 і 1426 роках у короля Владислава II «Ягайла» та його 4-ї дружини Софії Гольшанської народжуються довгождані сини. Але навесні 1427 року двоюрідний брат короля, великий князь Литовський Вітовт (лит. Vytautas) поставив під сумнів, що їхнім батьком є Владислав II. Було проведено розслідування. Королівські слуги назвали справжнього або удаваного батька синів. Ревнивий Владислав II планував вислати Софію до Литви до батька. Після втручання низки вельмож (Яна з Тарнова герба «Лелива» та інших), провівши суд над дружиною, який її виправдав, Владислав II помирився з королевою.
Після смерті чоловіка 1434 року королева-вдова Софія – регент Польщі при своєму синові-підлітку Владиславі III.
Влітку 1461 року Софія Гольшанська захворіла, піднялася температура. Вважаючи, що організм зможе побороти хворобу, вона відмовилася приймати ліки. Проте хвороба прогресувала – Софію розбив односторонній параліч, що вказувало на інсульт.
21 вересня 1461 року королева померла на Вавелі в Кракові, висповідавшись і причастившись за християнськими канонами. Її сина короля Казимира IV у цей час не було в столиці, тому протягом восьми днів, до його повернення, тіло Софії знаходилося в Костелі св. Михала на Вавелі (пол. Kościół św. Michała). Костел не зберігся, він був знесений австрійськими солдатами в 1803 – 1804 рр.
Розташування Костелу св. Михала позначено червоним кольором. Автор – RaNo. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Обриси фундаментів Костелу св. Михала. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
28 вересня 1461 року королеву Софію було урочисто поховано в побудованій нею в 1431 – 1432 рр. Каплиці Святої Трійці. Перед смертю королева розпорядилася, щоб її поховали біля західної стіни каплиці, тобто за православним звичаєм.
Вапнякова надгробна плита первісно знаходилася в підлозі каплиці, навпроти вівтаря з південного боку. На плиті були коричневі аплікації з написами та геральдичними мотивами. Надгробок королеви Софії було вилучено з каплиці 1844 року.
Надгробок єпископа Петра Тилицького, а під ним… Фото до 1896 року. Автор – Кригер Ігнасі (пол. Krieger Ignacy). http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/node/121243. Суспільне надбання. Фото без змін. Каплиця знаходиться в тому стані, в якому вона була до початку реконструкції 1897 року.
Після 1900 року вапнякову надгробну плиту королеви Софії було знайдено на катедральному цвинтарі. Провівши реставрацію зображень і написів, сліди яких збереглися, плиту було вставлено в північну стіну каплиці, під установлений 1900 року надгробок єпископа Петра Тилицького, де вона знаходиться й донині.
У 1902 році в каплиці було виявлено поховання королеви Софії Гольшанської, проведено її ексгумацію. Гробниця побудована з цегли й каменю.
Ексгумація гробниці королеви. Фото 1902 року. Автор – Тадеуш Яблонський (пол. Tadeusz Jabłoński). http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/en/node/121450. Суспільне надбання. Фото без змін.
Дерев’яна труна, в якій знаходилися останки королеви, зотліла й розвалилася. За розпорядженням Капітули костелу було виготовлено нову мідну труну, і 7 червня 1902 року до неї було перенесено все небагато, що було в гробниці. За період із 1461 року навіть від кісток залишився лише пил. Від черепа збереглася верхня частина й лицьова частина лівої вилиці. Її густе темне волосся було заплетене в косу й заколоте на потилиці. На ньому спочивала мідна позолочена корона у вигляді віночка з шістьма лілеями. Головний убір і королівські регалії чудово збереглися. Під головою – залишки шовкової подушки. Сукня шовкова з широкими рукавами, застібалася на грудях петлями на невеликі срібні ґудзики. Вбрання Софії Гольшанської демонструвало вплив русинського одягу. Тканини були в дуже поганому стані. Зверху все було вкрито шовковою тканиною з малюнком, схожою на саван. Дослідники відзначили дуже високий зріст королеви – 179 см. У гробниці не було виявлено більше жодних інших предметів, і за її зовнішнім виглядом дослідники були впевнені, що гробницю жодного разу не відкривали з часу поховання.
Відкрита гробниця королеви. Фото 1902 року. Автор Тадеуш Яблонський (пол. Jabłoński Tadeusz). http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/node/121449. Суспільне надбання. Фото без змін
Після прикріплення пластини з відповідним написом труну з останками Софії Гольшанської було запаяно, опломбовано й опущено в могилу.
У 1902 – 1910 рр. під час реставраційних робіт у костелі було вжито низку заходів, спрямованих на те, щоб упорядкувати місцеву «історичну пам’ять». Було висунуто ідею виготовити саркофаг для дружини короля Владислава II «Ягайла» – Софії Гольшанської. Але проєкт так і не було реалізовано.