ЦЕРКВА З МОГИЛОЮ КНЯГИНІ ОЛЬГИ
Невідома церква з могилою великої княгині-регентки Ольги, вдова великого князя Київського Ігоря I Рюриковича, померла 11(24) липня 969 року в Києві. Пізня «Степенная книга» (XVI століття) стверджує, що померла вона у віці близько 80 років. Найдавніша південнослов’янська проложна редакція «Житія рівноапостольної княгині Ольги» стверджує про її вік на момент смерті – 75 років. Проте, згідно з літописними даними за 940 – 950-ті роки, Ольга описана молодою енергійною жінкою.
Навесні 968 року печеніги вперше здійснили набіг на Руські землі, княгиня Ольга з дітьми свого сина, великого князя Святослава I, замкнулася в Києві. Повернувшись із походу на Болгарію, Святослав зняв облогу, але не захотів залишатися в Києві надовго. Коли наступного, 969 року він збирався піти назад до Переяславця (староболг. Преславец) у гирлі Дунаю, згідно з літописцем, Ольга втримала його: «Бачиш – я хвора; куди хочеш піти від мене?» І продовжила: «Коли поховаєш мене, – вирушай куди захочеш». Через три дні, 11 (24 за новим стилем) липня 969 року, княгиня Ольга померла, і плакали за нею великим плачем син її, й онуки її, й усі люди. Ольга ж заповіла не справляти по ній тризни, оскільки мала при собі священника – той і поховав Ольгу на вибраному нею місці. Княгиня була похована за християнським обрядом у землі в 969 році.
Згідно з «Повістю минулих літ» (початок XII століття), спочатку Ольга була похована по-християнськи в одній зі збудованих нею церков у Києві, посеред храму. Протоієрей та історик Церкви Петро Гаврилович Лебединцев (помер у 1896 році), посилаючись на звістку Йоакимівського літопису, який повідомляє про будівництво храму Софії княгинею Ольгою після її повернення з Константинополя, на запис в Апостолі 1307 року про освячення Церкви Софії в Києві 11 травня 6490 (952) року, вважав, що княгиня Ольга збудувала дерев’яний храм Софії, а після пожежі 1017 року він був відновлений великим князем Ярославом «Мудрим». П.Г. Лебединцев припускав, що дерев’яний храм Софії знаходився «неподалік від міських воріт, згодом Золотих, якими Болеслав увійшов до Києва, і, отже, неподалік від місця нинішньої Софії». Із цим припущенням погодитися цілком неможливо, оскільки самотній дерев’яний храм у цьому випадку стояв би десь на «полі поза градом». Знаючи, що твердження П.Г. Лебединцева не узгоджується з літописною статтею 1036 року «Повісті минулих літ», де йдеться про це місце як про «поле поза градом», інші історики вважали, що дерев’яна Софія знаходилася десь в іншій частині міста.
Історик Церкви Микола Іванович Петров (помер у 1921 році) вважав, що храм «мав знаходитися біля кам’яного терема Ольги, розташованого за Десятинною церквою ближче до Західних, або Софійських воріт Володимирового града, якими входили до Києва Болеслав і Святополк». Він намагався навіть уточнити місцеположення дерев’яної Софії, чомусь вважаючи, що вона знаходилася на тому місці, де в 1128/1129 році був збудований Феодорівський монастир.
Російський історик Микола Васильович Закревський (помер у 1871 році), дослідник української старовини Михайло Олександрович Максимович (помер у 1873 році), радянський і український історик Петро Петрович Толочко вважали й вважають, що в повідомленні літопису про смерть князів Аскольда та Діра у 882 році: «И убиша Асколда и Дира, и несоша на гору, и погребоша и на горѣ, еже ся ныне зоветь Угорьское, иде же нынѣ Олминъ дворъ, на той могилѣ поставил Олма церковь святаго Николы», ідеться про княгиню Ольгу, яка після свого хрещення збудувала церкву над могилою першого князя-християнина. У пізніших літописах замість «Олма» зустрічається «Олга».
За однією з версій, саме в Церкві св. Миколая на горі над Урочищем Угорським (нині Урочище Аскольдова могила) княгиня Ольга й була спочатку похована. Проте в 971 році її син Святослав зруйнував церкву. І лише через 19 років, – у 990 році, Ольжин онук, великий князь Володимир I Святославич, знову відбудував цю церкву.
Найімовірніше, за князювання великого князя Київського Ярополка I Святославича (972 – 978 рр.) княгиня Ольга почала шануватися як свята. Російський історик Олексій Юрійович Карпов вважає, що ця подія відбулася близько 1000 року, і з цього часу день пам’яті святої Ольги (Олени) став відзначатися 11 (24) липня, принаймні в самій Десятинній церкві.
У 1007 році, згідно з «Повістю минулих літ», великий князь Володимир I Святославич переніс мощі святих, включно з останками княгині Ольги, до збудованої ним Десятинної церкви.