ЦЕРКВА СВЯТОГО МИХАЇЛА
Церква святого Михаїла або Михайлівська церква в Чернігові або Церква архістратига Михаїла, не збереглася.
Місцезнаходження церкви. Церква знаходилася на Новому князівському дворі в північно-східній частині чернігівського Детинця, нині територія Парку культури та відпочинку імені М.М. Коцюбинського. Пошуки церкви тривають досі.
План Детинця (Валу) X – середина XIII ст. 1 – Спаський собор; 2 – Борисоглібський собор; 3 – церква-усипальниця кінця XI століття; 4 – Благовіщенська церква; 5 – кам’яний храм початку XIII століття, розкопаний 1956 року; 6 – місце виявлення поховань Михайлівської церкви; 7 – церква XII століття на Верхньому Замку. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 18. Фото без змін
Історія церкви. З Іпатіївського літопису (дата написання XV століття) відомо, що кам’яну Церкву св. Михайла було закладено на князівському Красному дворі на Детинці 6682 (1174) року чернігівським князем Святославом Всеволодовичем: «Того же лета Святослав Всеволодовичь заложиша церковь камену в Чернигове, на княже дворе, святого Михайла».
У середині XIII століття Михайлівська церква сильно постраждала.
У XV – XVII ст. її було розібрано.
На початку XVIII століття була збудована дерев’яна Михайлівська церква. Вона знаходилася в північно-східній частині Чернігівської фортеці, поряд із кам’яною Воскресенською церквою.
Значок – місцезнаходження дерев’яної Михайлівської церкви. Джерело – https://map.cn.ua/uk/map/info/19846. Фото без змін
Це була невелика тридільна споруда, зображення якої до наших днів не збереглося. Вона відігравала роль теплої зимової церкви Воскресенської парафії. Невідомо, завдяки чому їй вдалося пережити пожежу 1750 року, коли згоріли навіть кам’яні храми – Спасо-Преображенський собор і Воскресенська церква. Після того як була розібрана Воскресенська церква, Михайлівський храм продовжував існувати. У 2-й половині XVIII століття при ньому діяла церковно-парафіяльна школа.
Михайлівську дерев’яну церкву вирішили розібрати лише наприкінці XVIII – на початку XIX ст. у зв’язку з ліквідацією Чернігівської фортеці та докорінною перебудовою її території. Сьогодні на місці Михайлівської церкви знаходиться Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського (укр. Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського), вулиця Музейна, 4.
Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
1876 року після обвалу частини високого берега річки Стрижень у східній частині Детинця були виявлені залишки давньоруської споруди. Дослідник руїн російський археолог Турвонт Венедиктович Кибальчич ототожнив їх з Михайлівською церквою. У 1920-х роках український археолог і чернігівський краєзнавець Петро Іванович Смолічев спростував це твердження. Згідно з його висновками, це Благовіщенська церква. Цю версію розвинув радянський археолог Борис Олександрович Рибаков у 1946 – 1947 рр., і вона утвердилася в науковій літературі.
На південний захід від будівлі Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана (укр. Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана), вулиця Музейна, 6, було досліджено кладовище Михайлівської церкви, яке датується XVII – XVIII ст.
Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
План Детинця (Валу) X – середина XIII ст. 1 – Спаський собор; 2 – Борисоглібський собор; 3 – церква-усипальниця кінця XI століття; 4 – Благовіщенська церква; 5 – кам’яний храм початку XIII століття, розкопаний 1956 року; 6 – місце виявлення поховань Михайлівської церкви; 7 – церква XII століття на Верхньому Замку. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 18. Фото без змін
Вулиця Музейна, первісна назва вулиця Гончарна. Праворуч – Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського, ліворуч – Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана. Фото 21 вересня 2020 року. Автор – Angloman
1947 року радянський історик і археолог Володимир Андрійович Богусевич виявив на кладовищі Михайлівської церкви в розкопі № 1 усього 2 поховання, які можна пов’язати з кладовищем Михайлівської церкви XII століття.
Поховання № 1. Виявлено в розкопі № 1 (площа 16 м²) 1947 року на глибині 1,9 метра від нинішньої поверхні. Воно розташоване на 60 см вище рівня материка в культурному шарі XII століття. Скелет лежав у випрямленому положенні на спині, головою на захід. Біля кісток були знайдені: уламок скляного браслета, бронзовий пластинчастий браслет XII – XIII ст. і маленька намистина синього кольору.
Поховання № 2. Виявлено на північний захід від попереднього на глибині 1,9 метра. У межах розкопу виявлені кістки ніг, розташування яких указує на орієнтацію поховання по осі схід – захід.
1951 року В.А. Богусевич проводив археологічні роботи в розкопі № 2, між нинішніми будівлями Чернігівського обласного художнього музею та Чернігівського обласного історичного музею.
Археологічні розкопки 1951 року. На задньому плані будівля нинішнього Чернігівського обласного художнього музею, в ті роки в ній розташовувалася школа. Джерело – сторінка Facebook: Олена Черненко. Фото без змін
Восени 1955 року під час прокладання водопровідної траншеї на схід від Чернігівського обласного художнього музею, під проїзною частиною на розі вулиці Горького (нині вулиця Музейна, 6) були виявлені залишки кам’яної споруди. Тоді ж її обстежив радянський археолог Володимир Кирилович Гончаров. Радянський архітектор Микола В’ячеславович Холостенко на цьому місці зібрав цеглу-плінфу з численними мітками й знаками. Згідно з висновками М.В. Холостенка ця плінфа особливо близька до плінфи та знаків на ній із галерей Борисоглібського храму. У цьому відношенні дуже характерний наявний на плінфі обох споруд знак у вигляді двозуба з відрогом унизу. Такі знаки зовсім відсутні серед знаків основного обсягу Борисоглібського храму і звичайні для споруд 1160-х – 1180-х років.
План Детинця (Валу) X – середина XIII ст. 1 – Спаський собор; 2 – Борисоглібський собор; 3 – церква-усипальниця кінця XI століття; 4 – Благовіщенська церква; 5 – кам’яний храм початку XIII століття, розкопаний 1956 року; 6 – місце виявлення поховань Михайлівської церкви; 7 – церква XII століття на Верхньому Замку. Джерело – Ситий Ю.М. Християнські поховальні пам’ятки давньоруського Чернігова. – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – С. 18. Фото без змін
1956 року залишки споруди досліджувала експедиція під керівництвом радянського археолога Бориса Олександровича Рибакова.
Розкоп 1956 року. Вигляд з південного сходу. Джерело – Рыбаков Б.А. Отчёт советско-болгарской экспедиции 1956 г. // Научный архив ИА НАН Украины. Фонд экспедиций. 1956/24. – Рис. 10. Фото без змін
Розкоп 1956 року. Вигляд з південного заходу. Джерело – Рыбаков Б.А. Отчёт советско-болгарской экспедиции 1956 г. // Научный архив ИА НАН Украины. Фонд экспедиций. 1956/24. – Рис. 11. Фото без змін
Від давнього храму збереглися сильно пошкоджені фундаменти й ділянки нижніх частин трьох стін до 2 рядів кладки: західної, західної половини південної та північної стін, а також фундаменти 3-х стовпів – двох західних підкупольних стовпів, а також невеликі залишки фундаменту південно-східного стовпа. Східна сторона храму повністю знищена пізнішими перекопами, за винятком невеликої ділянки фундаменту в південно-східному куті, за Б.О. Рибаковим – залишки апсиди. У внутрішньому периметрі храму знаходилися залишки котлованів археологічних об’єктів XII століття, напівземлянкові житла, що передували будівництву.
На підставі цих даних можна зробити лише дуже схематичну реконструкцію плану храму.
I – реконструкція плану; ІІ – план кладок, за Л.А. Бєляєвим. Джерело – Беляев Л.А. Из истории зодчества древнего Чернигова (Церковь Михаила Архангела 1174 г.) // Проблемы истории СССР. – Москва, 1974. – Вып. 4. – С. 10. – Рис. 4; С. 13. – Рис. 5. Фото без змін
Згідно з реконструкцією, Б.О. Рибаков і його учень радянський і російський археолог, історик мистецтва Леонід Андрійович Бєляєв вважали, що це руїни хрестово-купольного, імовірно, 4-стовпного, 3-апсидного, однокупольного храму. Його ширина становила приблизно 15 метрів, довжина ймовірно близько 19 метрів, азимут 107°.
Фундаментні рови глибиною 70-80 см і завширшки 2,6 метра врізані в материк. Проте, можливо, це ширина вимостки над фундаментом. На 60 см фундамент заповнювала покладена насухо галька, перекрита шаром розчину з цем’янкою завтовшки 3 см, а далі вимостка з цегли-плінфи, також на розчині з цем’янкою.
Стіни храму складені в техніці рівношарової кладки («opus isodus») на цем’янковому розчині з малоформатної плінфи 26-27 × 17-19 × 3,5-4,5 см. На торцях деяких цеглин є знаки. Товщина стін: західної – 2,5 метра і південної 3 метри. У товщі потужнішої південної стіни знаходилися сходи, що вели вгору.
Підкупольні стовпи прямокутні, 2,25 × 2,6 метра. У південно-східному куті храму на рівні підлоги виявлені залишки глинобитної печі у вигляді скупчення обпаленої глини. Збереглася західна частина печі із закругленими кутами, вкрита світлою обмазкою. Б.О. Рибаков припускав, що піч використовувалася будівельниками під час робіт, а потім її розібрали.
Під час археологічних досліджень знайдені цегли-плінфа, віконниці, смальта, за припущенням Б.О. Рибакова, належать до розташованої неподалік Благовіщенської церкви, виявлені також дрібні уламки штукатурки зі слідами фрескового розпису, фрагменти поливних плиток. Під час розкопок не знайдено жодних декоративних деталей храму, а також жодного поховання. Згідно з Л.А. Бєляєвим, відсутність залишків оформлення інтер’єру пояснюється тим, що храм був цілеспрямовано розібраний. Проте ями під дерев’яні стійки, вибиті в південно-західній стіні храму, і наявність у завалах як цегли-плінфи, так і цегли-пальчатки, дозволяють припустити, що храм перебудовувався в XVII столітті або ж на його місці збудували нову церкву, використавши, зокрема, й старі будівельні матеріали. Остаточно, на думку Б.О. Рибакова, храм був розібраний під час будівництва укріплень Чернігівської фортеці 1674 року.
Після завершення археологічних розкопок залишки споруди засипали землею з відвалів. 1974 року матеріали досліджень були введені до наукового обігу Леонідом Андрійовичем Бєляєвим.
Станом на грудень 2018 року руїни храму знаходяться на глибині близько 1,5 метра під асфальтним покриттям проїзної частини вулиці Музейної та частково під зеленими насадженнями вздовж дороги. Назва цього об’єкта згідно з Реєстром нерухомих пам’яток України: «Фундамент Михайлівської церкви, 1174 р. (ХІІ ст.). Охоронний номер: 2897.
Матеріали досліджень храму – наукові звіти, креслення, фотографії, колекції знахідок тощо, зберігаються в Науковому архіві Інституту археології Національної академії наук України (укр. Науковий архів Інституту археології Національної академій наук України) (м. Київ), Державному історичному музеї (м. Москва, Російська Федерація), Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського (укр. Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського).
Б.О. Рибаков, Л.А. Бєляєв і український археолог Володимир Петрович Коваленко (укр. Володимир Петрович Коваленко, помер 2016 року) пов’язували храм із забудовою князівського двору за часів правління в Чернігові князів із гілки Ольговичів. Б.О. Рибаков і Л.А. Бєляєв ототожнили споруду з Михайлівською церквою, згаданою в літописі під 1174 роком. На думку радянського історика архітектури, археолога Павла Олександровича Раппопорта (помер 1988 року), виходячи з характерних рис будівельної техніки та матеріалів, цей храм датується початком XIII століття і не може ідентифікуватися з кам’яною Церквою св. Михаїла. Таким чином, тотожність виявленого храму з Церквою св. Михаїла спірна.
У 1981 і 1984 роках за 100 метрів на південь, між Чернігівським обласним художнім музеєм і Чернігівським обласним історичним музеєм, на місці, де за планами XVIII століття знаходилася дерев’яна Михайлівська церква, виявлено потужний завал будівельних матеріалів кінця XII століття, включно з різними білокам’яними деталями. Можливо, саме це і є залишки давньої кам’яної Церкви св. Михаїла.
Археолог Ігор Михайлович Ігнатенко імовірно пов’язує Михайлівську церкву з храмом, виявленим на Верхньому Замку чернігівського Детинця.
Згідно з літописами в Церкві св. Михаїла був похований:
Олег Святославич, князь Новгород-Сіверський, помер 18.01.1180 р.