ПОХОВАННЯ В ЖОВКВІ (УКРАЇНА)
ПРЕДКІВ І НАЩАДКІВ КОРОЛЯ ЯНА III СОБЕСЬКОГО (ЖОЛКЕВСЬКІ, ДАНИЛОВИЧІ ТА СОБЕСЬКІ)
Жовква (пол. Żółkiew, укр. Жовква), нині місто районного значення у Львівському районі Львівської області України, адміністративний центр Жовківської міської громади. До 1944 року місто називалося Жолків, до 1951 року – Жовква, до 1992 року – Нестеров. Жовква – одне з найцікавіших малих історичних міст України. Ренесансний вигляд Жовкви – це єдина добре збережена історична реалізація ідеального міста-резиденції в Україні, а також рідкісна в Європі модель планування ідеального міста. Центральна частина міста перебуває під суворою охороною як Державний історико-архітектурний заповідник.
Прапор Жовкви. Автор – Гречило, Андрій Богданович. http://heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=2570#verh. Українська геральдика. Фото без змін
Герб Жовкви. Автор – Гречило, Андрій Богданович. http://heraldry.com.ua/index.php3?lang=U&context=info&id=2570#verh. Українська геральдика. Фото без змін
Місцезнаходження міста. Жовква знаходиться за 25 кілометрів на північ від Львова та за 33 кілометри від українсько-польського кордону. Місто розташоване на берегах річки Свиня. Центральна (історична) частина міста розташована на підвищеній гряді, яка простягнулася зі сходу на захід, західним краєм прилягаючи до північно-східних уступів Розточчя. Висота над рівнем моря 270 метрів.
Вигляд Жовкви із західного боку. https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/gd-ekskursovod-zhovkva-krehv-ekskursya-zhovkva-gid-zholkva-krehov-IDDxpjX.html. Фото без змін
Історія міста. Літопис повідомляє, що на місці нинішньої Жовкви за часів Галицько-Волинського князівства, з 1368 року існувало належне шляхтичу Дервенті (пол. Derwenta) поселення Винники (нині – в межах міста).
У середині XVI століття після розпаду Руського Королівства (Галицько-Волинського князівства) ці землі були захоплені Польщею. У 1566 році Анджей Високий (пол. Andrzej Wysocki) передав Винники своєму родичу ротмістру Станіславу Жолкевському герба «Любич». У 1588 році Винники успадкував син попереднього гетьман польний коронний Станіслав Жолкевський.
У 1594 році поруч із Винниками Станіслав Жолкевський заклав замок, біля якого 1597 року заснував поселення міського типу. Очевидно, що він розпочав будівництво міста за прикладом свого патрона, канцлера великого коронного, гетьмана великого коронного Яна Замойського (пол. Jan Zamoyski), який 1580 року в Руському воєводстві заклав місто Замостя (Замосць, пол. Zamość, нині місто в Люблінському воєводстві). В обох випадках за зразок узято концепцію «ідеального міста» доби Відродження. Ренесансну концепцію «ідеального» міста-резиденції було задумано 1567 року за пропорційною схемою відомим італійським теоретиком П’єтро ді Джакомо Катанео (італ. Pietro di Giacomo Cataneo).
22 лютого 1603 року на прохання Станіслава Жолкевського король Сигізмунд III надав поселенню міські права на підставі Магдебурзького права та право назвати його Жолків (пол. Żółkiew) на честь засновника.
Через невідкладні державні справи та часті походи гетьман Станіслав Жолкевський не міг мати достатньо часу, щоб керувати містом, тому будівництвом міста, його основних храмів і громадських будівель практично займалася його дружина Регіна з Гербуртів.
До 1620 року було завершено будівництво всіх основних соціальних та оборонних споруд, місто приведено в порядок і впорядковано.
Після трагічної загибелі Станіслава Жолкевського в битві під Цецорою 1620 року власницею Жовкви стала його вдова Регіна разом з їхнім сином Яном Жолкевським.
У 1626 році місто успадкувала дочка Станіслава та Регіни Жолкевських – Софія Данилович, а після неї – її дочка Софія Теофіла, дружина каштеляна Краківського Якуба Собеського, їхнім сином був майбутній король Ян III Собеський.
До 1640 року Жовква стає повністю укріпленим містом, оточеним насипами та ровами.
Протягом Польсько-козацької війни (Повстання Хмельницького, січень 1648 – серпень 1657 рр.) під проводом Богдана-Зиновія Михайловича Хмельницького герба «Абданк» (пол. Bohdan Zenobi Chmielnicki herbu Abdank) у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо.
У листопаді 1648 року, за літописами, підійшовши до Жовкви, козаки Хмельницького спочатку розпочали штурм, але захисники міста відбили його. Після цього до міста було відправлено листа з пропозицією миру: «Через приязнь до власника вашого міста, нашого давнього друга, ми готові укласти з вами союз». Взявши великий викуп, козацьке військо рушило на Замостя, не завдавши Жовкві шкоди.
У 1651 – 1652 рр. «Велика епідемія», вимерла більша частина жителів міста.
Восени 1655 року козацько-селянське військо Богдана Хмельницького вирішило увійти до Жовкви. При звістці про це жителі міста втекли. 26 вересня 1655 року місто було взято, козаки Хмельницького спочатку увірвалися до Домініканського абатства, вбили настоятеля (підпріора) Іполіта з Казимежа (пол. Hipolita z Kazimierza), потім, пограбувавши все, що могли, увірвалися до інших будинків, грабуючи те, що було в наявності. Лише в листопаді 1655 року населення стало повертатися додому.
З 1661 року, після смерті Софії Теофіли Собеської, Жовквою керував її молодший син Ян Собеський. З 1678 року міський замок став приватною королівською резиденцією вже короля Яна III Собеського, тут він проводив більшу частину свого часу.
У 1680 – 1696 рр. Ян III Собеський реконструював і розширив місто та його укріплення. За нього збудовано нові громадські, храмові та військові будівлі: міський арсенал 1687 року, нові міські ворота, низку садово-паркових комплексів, місто досягло піку розвитку та багатства.
У 1687 – 1690 рр. у Жовкві збудовано першу кам’яну ратушу в стилі ренесансу за проєктом придворного архітектора Петра Бебера (пол. Piotr Beber), відомого як «Прусак».
Панорама міста Жовкви, кінець XVII століття. Реконструкція архітектора О.М. Оконченка. Фото вересень 2013 року. http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Photo/UkraineZhovkva/IMG_3731c.htm. Фото без змін
У 1691 році в Жовкві дві великі пожежі.
Після смерті Яна III Собеського 1696 року містом правив його молодший син Костянтин Владислав Філіпп Собеський.
Під час Північної війни (1700 – 1721 рр.) міський замок із кінця грудня 1706 року до початку травня 1707 року був головною ставкою московського царя Петра I Романова. Сюди в квітні 1707 року на військову раду приїжджав гетьман Війська Запорозького та обох сторін Дніпра Іван Степанович Мазепа (Мазепа-Колединський) (укр. Іван Степанович Мазепа (Іван Мазепа-Колединський), пол. Iwan Mazepa herbu Kołodyn (Jan Mazepa Kołodyński)) із козацькою старшиною.
У 1728 році власником Жовкви став Якуб Людвік Генрік Собеський, старший син Яна III Собеського.
Землетрус 11 червня 1737 року завдав великої шкоди місту.
Реконструкція міста та замку, 1-ша половина XVIII століття. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman. У Жовкві цікаве поєднання двох систем міських оборонних споруд: старої системи з оборонними стінами, вежами та бастіонами і нової системи земляних бастіонів і куртин, що оточували місто за оборонними стінами та вежами. Будівництво лінії оборонних стін тривало 13-14 років, а земляних валів і цегляних бастіонів – 50 років. Висота оборонних стін із внутрішнього боку міста становила 8-10 метрів, а із зовнішнього, за рахунок глибокого рову з водою, була збільшена до 13-15 метрів. Стіни мали одно- та дворядні бойові галереї зі стрільбищами для легкої ручної зброї. Зі східного та частини північного боку міста, в місцях, де воно було слабо захищене природними перешкодами, були насипані величезні насипи. Цегляні бастіони із земляними валами та артилерійські позиції розташовувалися через невеликі проміжки і таким чином забезпечувався перехресний вогонь на всіх стратегічних напрямках наступу противника. Оборонні споруди дещо меншого масштабу (вали з дерев’яними укріпленнями та вежами, бастіонні «кліщі» перед в’їздом) розташовувалися на львівській (східній) околиці міста
Після смерті Якуба Людвіка Генріка Собеського 1737 року Жовкву успадкувала його дочка Марія Кароліна Собеська, у шлюбі де Буйон.
У 1739 році в місті згоріла частина вулиці Львівської та Домініканський костел.
Марія Кароліна заповіла Жовкву своєму двоюрідному братові Міхалу Казимиру Радзивіллу «Рибоньці» (пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko). У 1740 році він став останнім власником міста, який, попри рідкісні візити, дбав про місто, але водночас вивіз із замку найцінніші колекції.
З середини XVIII століття Жовква поступово занепадала. Міхал Казимир Радзивілл помер 1762 року, а наступні власники міста не дбали належним чином про замок і місто. Історичним спорудам було завдано значної шкоди.
Костел св. Лаврентія та міська ратуша на площі Ринок, XVIII століття. Національна бібліотека Польщі (пол. Biblioteka Narodowa w Warszawie). Суспільне надбання. Фото без змін
У 1770 році під час епідемії чуми населення Жовкви зазнало великих втрат. Жертвами хвороби стала велика кількість жителів міста, а також усі священники парафіяльного костелу.
У 1772 році в ході Першого поділу Речі Посполитої Жовкву передано Ерцгерцогству Австрія. 24 червня 1772 року до міського замку з музикою та піднятими прапорами входять перші австрійські війська. Місто стало центром дистрикту в Королівстві Галичини та Лодомерії (нім. Königreich Galizien und Lodomerien), на околиці Імперії Габсбургів.
У 1787 році власники Жовкви Радзивілли частково продали місто, а міські стіни було передано магістрату.
Наприкінці XVIII століття в Жовкві австрійська влада розпочала роботи з перебудови різних будівель під адміністративні установи.
Вигляд Жовкви з півдня. Акварель австрійського художника-топографа Емануеля Кратохвілле фон Кронбаха (пол. Emanuel Kratochwille von Kronbach). 1826 рік. Панорама міста містить цікаві відомості про його щільно забудовану територію, оточену фортечними стінами та вежами. Найцікавішими елементами виду, які мають документальну цінність, є ратуша в центрі площі Ринок і будівлі з аркадами на східному фасаді площі, яких сьогодні не існує. Мальовничий образ міста чудово гармонує з навколишньою природою – рівнинами, пагорбами, водоймою. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1832 році стару міську ратушу було розібрано через аварійний стан будівлі.
У 1834 – 1844 рр. проводилися роботи зі знесення міських укріплень, разом зі Львівськими та Єврейськими воротами, замок було пристосовано для адміністративних потреб. Також розпочато осушення великого ставу та терас.
Площа Ринок. Літограф і графік чеського походження Кароль Ауер (чеськ. Karel Auer). 1838 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
Вигляд Жовкви з вершини Харая (пол. Haraj). 1847 рік. Літографія майстерні П. Піллера (пол. P. Piller) з малюнка польського художника Мацея Богуша Зигмунта Стенчинського (пол. Maciej Bogusz Zygmunt Stęczyński). https://www.etoretro.ru/city3207.htm#z-z%7CDESC%7C2%7Cimage_date%7Call. Суспільне надбання. Фото без змін
Вигляд Жовкви із заходу, з боку річки Свиня. 1875 рік. Літографія польського художника Наполеона Матеуша Тадеуша Орди (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda), видана в майстерні польського художника-рисувальника і літографа Максиміліана Фаянса (пол. Maksymilian Fajans) у Варшаві. https://kampod.at.ua/photo/arkhivni_vidi/napoleon_orda_litografiji_i_akvareli_khikh_st/vigljad_zhovkvi/57-0-755. Суспільне надбання. Фото без змін
«В’їзд до Жовкви», ілюстрація з книги Юзефа Лоського (пол. Józef Łoski) «Ян Собеський, його родина, соратники по зброї та пам’ятки сучасності» (пол. «Jan Sobieski, jego rodzina, towarzysze broni i współczesne zabytki»), Варшава, 1883 рік. Вигляд на частину західних міських стін з урвищами, а також мальовничий берег річки з дерев’яним мостом. Музей палацу короля Яна III у Вілянові, Варшава. Ілюстрація взята з дослідження Анни Маркевич (пол. Anny Markiewicz) «Домініканці в Жовкві, Фонд Собеського». Суспільне надбання. Фото без змін
У 1887 році в Жовкві відкрито залізничну станцію.
Наприкінці XIX століття в місті розпочалися роботи з оновлення історичних пам’яток, було відреставровано Звіринецькі ворота та частину фортечних стін.
У 1890 – 1913 рр. період активної забудови та нової реконструкції міста: будівництво залізниці, каналізація, процес електрифікації міста.
У 1903 році в міському парку біля замку засновнику міста гетьману Станіславу Жолкевському було урочисто відкрито пам’ятник.
Відкриття пам’ятника гетьману Станіславу Жолкевському. Фото 1903 року. Епітафія на пам’ятнику: «Stanisławowi Żółkiewskiemu kanclerzowi i hetmanowi wielkiemu koronnemu poległemu za wiarę i Ojczyznę; swojemu założycielowi miasto Żółkiew 1903» («Станіславу Жолкевському, канцлеру і гетьману великому коронному, який загинув за свою віру і Батьківщину; засновнику міста Жовква, 1903»). https://twitter.com/hashtag/%C5%BC%C3%B3%C5%82kiew?src=hash. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1903 році перед військовими казармами та казематами, колишнім арсеналом (потім міська ратуша) було відкрито пам’ятник королю Яну III Собеському.
Пам’ятник королю Яну III Собеському. Фото 1908 року. https://polona.pl/item/zolkiew-kosciol-farny,ODE1NjQxMDY/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
Пам’ятник королю Яну III Собеському. Автор – Кржижановський (пол. Krżyżanowski), усі його фотографії зроблені в 1-й чверті XX століття. https://www.miasteczkoslaskie.com.pl/index.php?mods=pokazart&ida=178. Суспільне надбання. Фото без змін
Пам’ятник гетьману Станіславу Жолкевському. Фото 1911 року. https://www.etoretro.ru/city3207.htm#z-z%7CDESC%7C2%7Cimage_date%7Call. Суспільне надбання. Фото без змін
Під час Першої світової війни (1914 – 1918 рр.) Жовква неодноразово займалася російськими військами. У вересні 1914 року місто було захоплено російською армією і стало повітовим містом Львівської губернії у складі Російської імперії. У червні 1915 року австрійці повернули собі Жовкву, проте росіяни спалили замок.
З 1 листопада 1918 по 16 травня 1919 року Жовква у складі Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) (укр. Західно-Українська Народна Республіка) зі столицею у Львові (нині місто, адміністративний центр Львівської області України). Польсько-українська війна (1 листопада 1918 – 18 липня 1919 рр.).
У 1918 році українці зруйнували пам’ятник Станіславу Жолкевському.
6-11 січня 1919 року неподалік Жовкви відбулася битва між армією ЗУНР і польськими військами.
Радянсько-польська війна (28 січня 1919 – 18 березня 1921 рр.).
У 1919 році пам’ятник королю Яну III Собеському в Жовкві було зруйновано.
21 листопада 1919 року польські війська після боїв з українцями взяли Львів.
За час цих воєн з 1914 по 1921 рік Жовква зазнала значних історичних втрат, спалено замок.
З 23 грудня 1920 року Жовква входила до складу Львівського воєводства Польської Республіки й був центром Жовківського повіту. У місті знаходилася штаб-квартира 6-го кінно-стрілецького полку імені гетьмана великого коронного Станіслава Жолкевського.
До 1923 року Жовква знаходилася під тимчасовою польською адміністрацією. У 1923 році міжнародна спільнота визнала суверенітет Польщі на території Східної Галичини.
У 1924 році пам’ятник королю Яну III Собеському було відновлено.
У 1925 році відновлено й пам’ятник гетьману Станіславу Жолкевському.
У 1932 році збудовано нинішню міську ратушу в стилі необароко (нині Жовківська районна архітектура). Будівлю зведено за проєктом польського архітектора Броніслава Віктора (пол. Bronisław Wiktor) на базі колишніх військових казарм і казематів XVII століття. До казарм було добудовано вежу з годинником і балконом з тамбуром.
Фото 1933 року. https://www.etoretro.ru/pic52222.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
Жовква перед Другою світовою війною. https://www.etoretro.ru/pic100476.htm. Суспільне надбання. Фото без змін
1 вересня 1939 року німецькі війська напали на Польську Республіку, почалася Друга світова війна.
17 вересня 1939 року Радянські війська вступили до східних районів Польщі – Західної України. У вересні 1939 року Жовкву захоплено Червоною Армією. 28 вересня 1939 року між СРСР і Німеччиною підписано Договір про дружбу та кордон.
27 жовтня 1939 року в Жовкві встановлено радянську владу. 14 листопада місто увійшло до складу Української РСР.
4 грудня 1939 року місто стало центром Жовківського повіту Львівської області (Указ Президії Верховної ради СРСР від 4 грудня 1939 року), а 17 січня 1940 року – центром Жовківського району Львівської області (Указ Президії Верховної ради СРСР від 17 січня 1940 року).
У 1939 році пам’ятник гетьману Станіславу Жолкевському підірвано Радами.
У 1940 році Жовква отримала статус міста. Ради знесли пам’ятник королю Яну III Собеському.
22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз.
26 червня 1941 року Жовкву зайняла німецька армія. Під час війни місто втратило більшу частину своїх жителів. Більшість євреїв було вбито в приміському лісі або відправлено до концтаборів чи таборів смерті.
24 липня 1944 року Жовкву зайнято радянськими військами в ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції 13.07 – 29.08.1944 року.
У 1944 році місто Жолків отримало назву Жовква.
Після війни поляків із Жовкви було переселено на територію Польської Народної Республіки.
За період з 1939 по 1946 рр. місто втратило більшу частину жителів внаслідок депортації, геноциду, еміграції та військових втрат. Великі втрати в історичних будівлях міста.
Жовква після війни. https://www.etoretro.ru/pic100476.htm. Суспільне надбання. Фото без змін
Жовква стає адміністративним центром Жовківського району у складі УРСР.
У 1951 році Жовкву перейменовано на Нестеров на честь російського військового льотчика Петра Миколайовича Нестерова, який загинув у повітряному бою 1914 року в районі Жовкви, першим у бойовій авіації застосував таран.
У 1992 році місту повернули колишню назву.
У 1994 році центральна частина міста, основу якої становить ансамбль Вічевої площі, отримала статус Державного історико-архітектурного заповідника.
З 1998 року Жовква є кандидатом до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 2003 році до 400-річчя надання Жовкві Магдебурзького права центральна частина Жовкви, зокрема центральна площа Вічева, пережили масштабну реконструкцію, яка частково триває досі.
Площа Вічева: ліворуч ратуша, праворуч видно південний фасад Костелу св. Лаврентія. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Поховання Жолкевських, Даниловичів і Собеських у Жовкві знаходяться у двох костелах:
Центральна частина Жовкви. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B2%D0%B0#/map/0. Фото змінено
2. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (домініканський), нині Храм Святого Великомученика Йосафата;
3. Жовківський замок.
Хочу висловити велику подяку Олексію Сопілці за надану мені допомогу при відвіданні Жовкви, а також Віктору Заславському за «розумні поради» з історії міста.