САРКОФАГ АДАМА МІЦКЕВИЧА
1. Саркофаг Адама Бернарда Міцкевича герба «Порай» (пол. Adam Bernard Mickiewicz herbu Poraj, білор. Адам Бернард Міцкевіч), нар. 24.12.1798 р. у фільварку Заосьє Новогрудського повіту Віленської губернії Російської імперії (білор. Завоссе, нині село в Барановицькому районі Берестейської області, Білорусь) — помер 26.11.1855 (56 років) р. у Стамбулі (тур. İstanbul), столиці імперії (нині місто в Туреччині) — поет, політичний публіцист, діяч польського національного руху. Народився й жив на території сучасної Білорусі, справив великий вплив на становлення польської та білоруської літератури в XIX столітті. У Польщі вважається одним із трьох найвидатніших польських поетів епохи романтизму поряд із Юліушем Словацьким і Зигмунтом Красінським (пол. Zygmunt Krasiński).
Саркофаг Адама Міцкевича. Фото лютого 2007 року. Автор – Cancre. Ліцензія – Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Історія. Адам Міцкевич був сином шляхтича Миколая Міцкевича герба «Порай», судового повіреного в Новогрудку (білор. Навагрудак, нині місто, адміністративний центр Новогрудського району Гродненської області, Білорусь).
Герб «Порай». «Гербовник Польщі від Середньовіччя до XX століття». Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Живучи в Російській імперії, Адам Міцкевич зблизився з учасниками декабристського руху та видатними російськими письменниками й поетами. У травні 1829 року він виїхав із Санкт-Петербурга за кордон в еміграцію.
Адам Міцкевич. Автор невідомий. Близько 1842 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Автограф Адама Міцкевича. Суспільне надбання. Фото без змін
У вересні 1855 року, під час Кримської війни, Адам Міцкевич після смерті дружини Целіни Шимановської (пол. Celina Szymanowska) 5 березня 1855 року, залишивши неповнолітніх дітей, вирушив до Стамбула, столиці Османської імперії, щоб сформувати Польський легіон для боротьби з Росією. Він жив у домі вдови капітана турецької армії (вулиця Татлі Бадем Сокак № 23), багато працював, мало їв, але на здоров’я не скаржився. Несподівано 26 листопада 1855 року Адам Міцкевич захворів. Вдень привезли лікаря, який наклав гірчичники. Але стан хворого різко погіршився, почалися судоми. Близько 19:00 прийшов священник, але вмираючий втрачав свідомість. Перед смертю 56-річний Адам Міцкевич сказав своєму другові Хенрику Слухальському (пол. Henryk Słuchalski), коли той запитав, чи не хоче він що-небудь передати дітям: «Нехай люблять одне одного», — і через кілька хвилин додав ледь чутним шепотом: «Завжди!».
Смерть поета настала під час епідемії холери (можливо, від хвороби, хоча були й припущення, що він міг бути отруєний миш’яком таємними агентами російського уряду або переніс інсульт).
Адам Міцкевич на смертному одрі в Стамбулі. Фото 1855 року. Автор – невідомий. Джерело – Архів Музею літератури/East News. Суспільне надбання. Фото без змін
Спочатку труну з тілом поета вирішили поховати в Костелі св. Бенедикта в Стамбулі або в польському поселенні, що будувалося, названому Адамполем (пол. Adampole). Але князь Адам Єжи Чарторийський (пол. Adam Jerzy Czartoryski) вирішив везти тіло до Франції. Забальзамований труп помістили в три труни: цинкову й дві дерев’яні. 30 грудня 1855 року тіло Міцкевича залишило Стамбул на французькому пароплаві «Євфрат». Корабель прибув до Марселя 7 січня 1856 року. Труну з тілом Адама Міцкевича перевезли до Парижа й поховали на Цвинтарі в Монморансі (фр. Cimetière des Champeaux de Montmorency), передмісті Парижа.
Ідея перепоховати польського поета в костелі на Вавелі в Кракові з’явилася невдовзі після його смерті. Знову до неї повернулися на початку австрійського панування в Кракові 1869 року. Було створено спеціальний комітет, однак реалізувати цей намір не вдалося. У 1879 році ці зусилля були відновлені й успішно завершені через одинадцять років. 20 червня 1890 року спеціальна польська делегація вирушила до Парижа по останки Адама Міцкевича. Після відкриття напівзруйнованої оригінальної цинкової труни було зазначено, що, попри бальзамування, тіло поета повністю зруйнувалося, залишилися лише кістки, які помістили в нову свинцеву труну й запаяли. Потім труну помістили в дерев’яну, і в такому вигляді останки Адама Міцкевича були привезені на батьківщину.
4 липня 1890 року в костелі на Вавелі відбулися урочисті «національні» похорони поета.
Вхід під час церемонії похорону в Кафедральний собор на Вавелі. Фото 4 липня 1890 року. Джерело – Історичний музей міста Кракова (пол. Muzeum Historyczne Miasta Krakowa). Фото без змін
Після церемонії труну було поміщено в саркофаг і встановлено у спеціально підготовленій крипті (нині Крипта національних пророків). Саркофаг у стилі ренесансу було спроєктовано краківським архітектором Славомиром Одживольським (пол. Sławomir Odrzywolski) й виготовлено з ченстоховського (пол. częstochowskiego) білого мармуру. На лицьовій стінці — ім’я поета, з протилежного боку — медальйон із його зображенням роботи польського скульптора Станіслава Романа Левандовського (пол. Stanisław Roman Lewandowski).
Фото 21 травня 2019 року. Джерело – https://dziennikpolski24.pl/krakow-wawelskie-krypty-wieszczow-narodowych-i-zygmunta-starego-juz-po-renowacji/ga/c13-14147467/zd/36027741. Фото без змін
По кутах кришки саркофага розташовані голови ангелів, вирізані за моделлю польського скульптора Міхала Корпала (пол. Michał Korpal).
Фото 21 травня 2019 року. Джерело – https://dziennikpolski24.pl/krakow-wawelskie-krypty-wieszczow-narodowych-i-zygmunta-starego-juz-po-renowacji/ga/c13-14147467/zd/36027745. Фото без змін
Крипта із саркофагом Адама Міцкевича. Фотографія з «Путівника по Вавельському костелу», складеного польським поетом і драматургом Люціаном Антонієм Феліксом Риделем (пол. Lucjan Antoni Feliks Rydel). Путівник виданий у Кракові 1913 року. Суспільне надбання. Фото без змін
На початку 2019 року проведено реставрацію та консервацію саркофага. Він мав механічні пошкодження, сліди ударів, написи, бруд. Поверхню саркофага було очищено, порожнини заповнено спеціальними розчинами, камінь відполіровано.
Фото 21 травня 2019 року. Джерело – https://dziennikpolski24.pl/krakow-wawelskie-krypty-wieszczow-narodowych-i-zygmunta-starego-juz-po-renowacji/ga/c13-14147467/zd/36027713. Фото без змін
Фото 21 травня 2019 року. Джерело – https://dziennikpolski24.pl/krakow-wawelskie-krypty-wieszczow-narodowych-i-zygmunta-starego-juz-po-renowacji/ga/c13-14147467/zd/36027759. Фото без змін
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman