КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
Печерський чоловічий монастир (Пагорб) нині Свято-Успенська Києво-Печерська лавра , чоловічий монастир, по-давньоруськи «печера» – це печера й взагалі будь-яке підземне житло.
Києво-Печерська лавра є власністю держави, а релігійні організації користуються нею на правах оренди. Верхня лавра перебуває у віданні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. 2 грудня 2022 року на території Верхньої лаври зареєстровано як юридичну особу чоловічий монастир Православної церкви України. Нижню лавру за часів президентства В. Януковича передано в безстрокову оренду Українській православній церкві. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів.
Фото 28 травня 2013 року. Автор – Falin. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Печерський монастир, один із перших за часом заснування монастирів, що став з часом найбільшим православним монастирем на Русі. Одна з найважливіших православних святинь. Монастир є пам’яткою культурної спадщини України національного значення, охор. № 80-382-9002, його внесено до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за № 527-002.
Фото 27 квітня 2014 року. Автор – Nick Grapsy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Фото 2007 року. Автор – i.Parfeniy. Суспільне надбання. Фото без змін
Місцезнаходження монастиря. Монастир був заснований на південній околиці Печерського узвишшя поблизу князівського села Берестове. Нині в центрі Києва на Лаврській вулиці, 21 і займає два пагорби, розділені глибокою улоговиною, що спускається до Дніпра.
Вигляд з боку Дніпра. Фото 15 червня 2018 року. Автор – Angloman
Карта-схема Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Фото 19 травня 2016 року. Автор – Angloman
Сьогодні в заповіднику зосереджено 144 споруди, 122 з яких – пам’ятки історії та культури. Серед них – два унікальні підземні комплекси, храми, пам’ятки архітектури XI – XIX ст., виставкові приміщення. Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття. Заповідник щороку відвідують сотні тисяч туристів.
Сучасний лаврський ансамбль розташований на площі 22 га й поділяється на 4 частини.
Верхня лавра, XI – XXI ст.:
– Підземні споруди верхньої території Лаври, XI – XVIII ст.
– Собор Успіння Пресвятої Богородиці, XI – XX ст., корпус № 80
– Троїцька надбрамна церква (Святі ворота), храм, що оформляє головний вхід до Києво-Печерської лаври (укр. Церква Свято-Троїцька над Святою брамою), початок XII – XVIII ст., корпус № 27
– Церква (трапезна) (укр. Церква (трапезна)), XII століття (археологія)
– Стіна оборонна (укр. Мур оборонний), XII – XIII ст.
– Колишні келії соборних старців, XVI – XVIII ст., корпус № 4
– Ковнірівський корпус (будівля колишньої пекарні та книжкової крамниці) (укр. Пекарня, келія, книжкова крамниця (Ковнірівський корпус)), XVII – XVIII ст., корпус № 12
– Колишній Будинок намісника Лаври (укр. Будинок намісника Києво-Печерської лаври), XVII – XIX ст., корпус № 1
– Онуфріївська вежа (укр. Вежа Онуфріївська (Палатна)) у Стіні оборонній верхньої Лаври, 1689 – 1701 рр., корпус № 83
– Церква Всіх Святих над Західними економічними воротами (укр. Церква Всіх Святих над Економічною брамою), 1696 – 1698, 1906 рр., корпус № 82
– Вежа Іоанна Кущника у Стіні оборонній верхньої Лаври, 1696 – 1701 рр., корпус № 88
– Годинникова вежа (укр. Вежа Південна (Годинникова) у Стіні оборонній верхньої Лаври, 1698 – 1701 рр., корпус № 89
– Стіни оборонні верхньої території Лаври (укр. Мури оборонні верхньої території Лаври), 1698 – 1701 рр., XIX століття, корпус № 92
– Кухня Трапезної палати, кінець XVII – XIX ст., корпус № 85
– Церква св. Миколая та колишні лікарняні покої Миколаївського монастиря (укр. Церква св. Миколи Свято-Троїцького лікарняного монастиря), кінець XVII – XIX ст., корпус № 25
– Поховання полковника Полтавського Івана Івановича Іскри, страчений 14(25).07.1708 року, та генерального судді Війська Запорозького Василя Леонтійовича Кочубея, страчений 15(26).07.1708 року (укр. Поховання І.І. Іскри та В.Л. Кочубея), поховані 1708 року
– Келії крилошан, 1720 – 1721 рр., корпус № 3
– Келії «майстрові» (старокрилошанський корпус) (укр. Келії «майстрові» (старокрилошанський корпус), 1727 – 1780, 1848 рр., корпус № 20
– Будівля колишніх митрополичих покоїв (укр. Будинок митрополита), 1727 – 1867 рр., корпус № 2
– Велика лаврська дзвіниця, 1731 – 1744 рр., корпус № 81
– Флігель, XVIII століття, корпус № 22
– Фундамент сонячного годинника, XVIII століття
– Келії, XVIII століття, корпус № 21, 21-а
– Стіна підпірної тераси з оглядовим майданчиком (укр. Мур підпірний тераси з оглядовим майданчиком), XVIII століття, корпус № 30-а
– Келії полатного та шафаря (будинок келаря) (укр. Келії полатного та шафаря (будинок келаря)), 1759 – 1761 рр., корпус № 13
– Надгробки княжича Дмитра Івановича Долгорукова, помер 1769 року, та його матері княгині Наталії Борисівни Долгорукової (Шереметьєвої), черниці Вознесенсько-Флорівського монастиря під ім’ям Нектарія, померла 03(14).07.1771 року (укр. Надгробки Д.І. Долгорукова та Н.Б. Долгорукової), надгробок 1774 року. Н.Б. Долгорукова була похована біля зовнішніх дверей Успенського собору, могила втрачена
– Корпус колишньої друкарні, XVIII – XIX ст.
– Словолитня з брамою, Словолитня XVIII – XIX ст., Ворота 1865 рік, корпус № 10
– Колишній економічний корпус, XVIII – XIX ст., корпус № 7
– Стіна з брамою біля Великої лаврської дзвіниці (укр. Мур з брамою біля Великої лаврської дзвіниці), XVIII – початок XIX ст., корпус № 81-а
– Хлібня, 2-га половина XVIII століття, 1914 рік, корпус № 8
– Південні ворота (укр. Брама нижня (Печерна, або південна), 1792 – 1795 рр., корпус № 79
– Майстерня столярна друкарська, кінець XVIII – XIX ст., корпус № 100
– Крамниця книжкова, 1811 – 1812 рр., корпус № 28
– Надгробок Костянтина Іпсіланті (укр. Надгробок К. Іпсіланті), господар Молдови 1799 – 1801 рр., господар Валахії 1802 – 1807 рр., помер 24.06.1816 року, надгробок 1818 року, перенесений 1934 року з київської Георгіївської церкви, зруйнований вибухом 1941 року, відновлений 1997 року
– Малярна вежа (укр. Вежа Північна («Малярна»)) у Стіні оборонній верхньої Лаври, 1838 – 1841 рр., корпус № 17
– Лікарня братська, 1841 – 1842, 1859 – 1861 рр., корпус № 26
– Майстерня покрівельна (бляшана) (укр. Майстерня покрівельна (бляшана)), середина XIX століття, корпус № 16
– Будинок позолотної, фотографії, іконописної (живописної) школи та майстерні (укр. Будинок позолотної, фотографії, іконописної (живописної) школи та майстерні), 1871 – 1874 рр., корпус № 31
– Будівля іконописної майстерні (укр. Будинок іконописної школи й майстерні та ключні), 1880 – 1883 рр., корпус № 30
– Брама в’їзна (північна) до господарського двору (укр. Брама в’їзна (північна) до господарського двору), 1884 рік, корпус № 89-а
– Лазня братська, 1887 – 1888 рр., корпус № 34
– Льодовня, 1893 рік, корпус № 11-б
– Трапезна церква преподобних Антонія та Феодосія (укр. Трапезна палата з церквою в ім’я преподобних Антонія та Феодосія Печерських), 1893 – 1895, 1902 – 1910 рр., корпус № 29
– Ківорій водосвятний, 1897 рік, корпус № 95
– Набиральня та коректорська, 1897 – 1898 рр., корпус № 14
– Східні ворота (укр. Брама східна), 1898 рік, корпус № 94-а
– Фонтан перед друкарнею, кінець XIX – XXI ст.
– Фонтан перед Ковнірівським корпусом, кінець XIX – початок XX ст.
– Аптека та новокрилошанський корпус, 1902 – 1903 рр., корпус № 24
– Крамниця іконна, 1902 – 1903 рр., корпус № 35
– Будинок півчих митрополичого хору, 1902 – 1903 рр., корпус № 6
– Бібліотека митрополита Флавіана, 1902 – 1903, 1908 – 1909 рр., корпус № 5
– Палітурня, 1903 – 1904 рр., корпус № 15
– Майстерня столярна, 1904 рік, корпус № 23
– Благовіщенська церква (укр. Церква Благовіщення Пресвятій Богородиці), 1904 – 1905 рр., корпус № 86
– Готель, 1906 – 1908 рр., корпус № 19
– Фонтан перед Будинком намісника Лаври, 1908 рік
– Поховання Петра Аркадійовича Столипіна (укр. Поховання П.А. Столипіна), голова Ради міністрів Російської імперії, помер 05(18).09.1911 року в Києві після замаху, похований 9 вересня 1911 року поблизу могили І.І. Іскри та В.Л. Кочубея
– Проскурня нова, 1913 рік, корпус № 11
– Оранжерея, 1914 рік, 1950-ті роки, корпус № 87
– Поховання Данила Михайловича Щербаківського (укр. Поховання Д.М. Щербаківського), український мистецтвознавець та історик, самогубство 06.06.1927 року, надгробок 1927 року, знищений 1934 року, відновлений 1992 року біля ківорія.
Ближні печери, XI – XX ст.:
– Печери Ближні (Антонієві) (укр. Печери Антонієві (Ближні)), XI – XVIII ст.
– Криниця преподобного Антонія (укр. Пам’ятне місце влаштування Антонієм Печерським колодязя на Ближніх печерах), XI століття, корпус № 75
– Церква Воздвиження Хреста Господнього (Хрестовоздвиженська церква) на Ближніх печерах (укр. Церква Здвиження Чесного Хреста Господнього), 1700 – 1704, 1839 рр., корпус № 36
– Дебоскетівська (підпірна) стіна (укр. Мур підпірний Д. де Боскета), середина XVIII століття, корпус № 77, 77-а, 77-б
– Дзвіниця на Ближніх печерах (укр. Дзвіниця), 1761 – 1763 рр., корпус № 38
– Галерея з входом до Ближніх (Антонієвих) печер і келіями (укр. Галерея з входом в Антонієві (Ближні) печери та келіями), XVIII – XIX ст., корпус № 41
– Ротонда на Дебоскетівській (підпірній) стіні (укр. Ротонда на підпірному мурі Д. де Боскета), 1786 рік, корпус № 74
– Будинок настоятеля Ближніх печер, 1790 – 1796, 1855 рр., корпус № 42
– Ротонда перед в’їзними воротами на подвір’я Ближніх печер (укр. Ротонда перед в’їзною брамою на подвір’я Ближніх печер), початок XIX століття, корпус № 97
– Поховання Павлина (у миру – Сорока) (укр. Поховання Павлина (Сороки)), надгробок 1805 року
– Галерея, що веде до Ближніх печер (укр. Галерея до Ближніх печер), 1829, 1901 рр., корпус № 37, 37-а
– Келії братські, 1830-ті роки, корпус № 48
– Поховання А.Б. Енгельгардт, надгробок 1835 року
– Келії братські над льохом, Келії 1-ша половина XIX століття, Льох XVIII століття, корпус № 44
– Келії (схимницький корпус) (укр. Келії (схимницький корпус)), 1840 рік, корпус № 46
– Стіна оборонна (укр. Мур оборонний), 1841 – 1845, 1866 рр., корпус № 93
– Ворота в’їзні (укр. Брама в’їзна), 1840-ві роки, корпус № 46-б
– Поховання Гімнасія (у миру – Новицький) (укр. Поховання Гімнасія (Новицького)), надгробок 1848 року
– Галерея, що веде до Дальніх печер (укр. Галерея від Ближніх до Дальніх печер), XIX століття, корпус № 72, 72-а, 74-а
– Поховання Мелетія (у миру – Носков) (укр. Поховання Мелетія (Носкова)), надгробок 1851 року
– Ворота нижні на в’їзді до Ближніх і Дальніх печер (укр. Брама нижня на в’їзді до Ближніх і Дальніх печер), 1852 – 1853 рр., корпус № 71-в
– Поховання С.Д. Кудашева, К.С. Кудашевої та надгробок (укр. Поховання Кудашева С.Д., Кудашевої К.С. і надгробок), надгробки відповідно 1862, 1847 і 1862 років
– Крамниця іконна та книжкова, 1870 – 1872 рр., корпус № 39
– Поховання Олександра Павловича Безака, генерал-губернатор Південно-Західного краю, помер 30.12.1868 (11.01.1869) року, та його дружини Любові Іванівни Безак, померла 1874 року, з каплицею над склепом (укр. Поховання О.П. Безака, Л.І. Безак та каплиця над склепом), надгробки відповідно 1869, 1875 і початку 1870-х років, корпус № 78
– Сторожка, 2-га половина XIX століття, корпус № 46-а
– Склеп князя Іларіона Іларіоновича Васильчикова, генерал-губернатор Київський, помер 12(24).11.1862 року, та його дружини Катерини Олексіївни Васильчикової, померла 14(26).07.1869 року (укр. Склеп І.І. Васильчикова та К.О. Васильчикової), склеп 1870-х років
– Келії братські, 1890 рік, корпус № 45
– Келії братські, 1899 рік, корпус № 43
– Огорожа монастирського саду, 1904 рік, корпус № 44-а
– Північні ворота (укр. Брама північна), 1908 рік, корпус № 93-а
– Каплиця – Церква Живоносного джерела (укр. Каплиця над артезіанським колодязем (церква Живоносного джерела)), 1914 рік, корпус № 47
– Поховання схиархієпископа преподобного Антонія Сповідника (у миру князь Давид Ілліч Абашидзе) (укр. Поховання Антонія (Абашидзе)), помер 01.11.1942 року, похований 1942 року за вівтарною стіною Хрестовоздвиженського храму Лаври біля входу до Ближніх печер. 22 квітня 2012 року звершено чин зарахування схиархієпископа Антонія до лику місцевошанованих святих Київської єпархії.
Гостинний двір, XIX – XXI ст.:
– Келії, 1829 – 1831 рр., корпус № 55
– Свічковий завод (укр. Завод свічковий), 1830 – 1831, 1872 – 1874 рр., корпус № 64
– Готель для багатих паломників (укр. Готель для заможних прочан), 1851 рік, корпус № 56
– Контора Гостинного двору та готель (укр. Контора Гостиного двору і готель), 1853, 1870 – 1873 рр., корпус № 54
– Лікарня для паломників із Церквою Всіх скорботних Радість (укр. Лікарня прочанська з церквою Всіх скорботних Радість), XIX століття, корпус № 68
– Келії та господарські приміщення, 1854 рік, 2-га половина XIX – XX ст., корпус № 57
– Келії та кухня, 2-га половина XIX століття, корпус № 69
– Келії, 1860-ті роки, корпус № 58
– Братські корпуси, 1885 рік, корпус № 60
– Готель, 1880-ті роки, корпус № 63
– Пам’ятник митрополиту Петру (Могилі) (укр. Пам’ятник Петру (Могилі)) біля Свічкового заводу, 2007 рік.
Дальні печери, XI – XX ст.:
– Печери Дальні (Феодосієві) (укр. Печери Феодосієві (Дальні)), XI століття
– Криниця преподобного Феодосія (укр. Пам’ятне місце влаштування Феодосієм Печерським колодязя на Дальніх печерах), XI століття, корпус № 76
– Церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1696 рік, корпус № 59
– Поховання архієпископа Варлаама (у миру – Василь Леницький) (укр. Поховання Варлаама (Леницького)), єпископ Переяславський і Бориспільський, помер 08.01.1741 року, надгробок 1741 року
– Галерея з підпірною стіною (укр. Галерея з підпірним муром), 1744 рік, корпус № 61
– Дзвіниця на Дальніх печерах (укр. Дзвіниця церкви Різдва Пресвятої Богородиці), 1752 – 1761 рр., корпус № 62
– Поховання Тимофія, надгробок 1768 року
– Поховання Іустина (у миру – Іван Звиряка) (укр. Поховання Іустина (Звіряки)), двоюрідний брат Григорія Сковороди. Іустин (Юстин) працював у друкарні Лаври, надгробок 1790 року
– Поховання Калліста (у миру – Стефанов) (укр. Поховання Калліста (Стефанова)), надгробок 1792 року
– Поховання і надгробок архімандрита Давида (у миру – Данило Нащинський) (укр. Поховання і надгробок Давида (Нащинського)), помер 05(16).05.1793 року, настоятель Хрестовоздвиженського Бизюкова монастиря Смоленської єпархії, надгробок 1793 року
– Аннозачатіївська церква на Дальніх печерах (укр. Церква Зачаття св. Анни), 1808 – 1809 рр., корпус № 67
– Будинок настоятеля Дальніх печер, 1812 – 1813 рр., корпус № 49
– Поховання Іафєва (у миру – Новопольський) (укр. Поховання Іафєва (Новопольського)), надгробок 1814 року
– Поховання Іоїля (у миру – Воскобойников) (укр. Поховання Іоїля (Воскобойникова)), надгробок 1816 року
– Поховання Ієрона (у миру – Бойчевський) (укр. Поховання Ієрона (Бойчевського)), надгробок 1823 року
– Келії братські, 1823 рік, корпус № 52
– Келії схимників, 1824 – 1825, 1894 – 1896 рр., корпус № 51
– Поховання ченця Феодосія (у миру – Федір Іванович Ааронський) (укр. Поховання Феодосія (Ааронського)), лаврський іконописець, помер 24.08.1825 року, надгробок 1825 року
– Поховання Вассіана (у миру – Баланович) (укр. Поховання Вассіана (Балановича)), надгробок 1827 року
– Поховання схимониці Олімпіади Київської та Арзамаської (у миру – Ольга Василівна Стригальова) (укр. Поховання Олімпіади (Стригальової), надгробок), настоятелька Арзамаської Олексіївської общини, померла 06.08.1828 року, похована біля Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, надгробок 1828 і 1830 року
– Поховання Михайла, надгробок 1832 року
– Поховання князя Фабіана Готліба (Фабіана Вільгельмовича) фон дер Остен-Сакена (укр. Поховання Ф.В. фон дер Остен-Сакена), генерал-фельдмаршал російської армії, помер 07.04.1837 року, похований 1837 року на цвинтарі біля Церкви Різдва Пресвятої Богородиці
– Поховання Павла Петровича Турчанінова (укр. Поховання П.П. Турчанінова), генерал-лейтенант російської армії, помер 04.12.1839 року, похований 1839 року
– Поховання П.І. Голубцова та К.Д. Голубцової, надгробки 1840 і 1871 року
– Поховання І.І. Потапова (надгробок), надгробок 1842 року
– Поховання Паїсія Сергійовича Кайсарова (укр. Поховання П.С. Кайсарова), генерал від інфантерії російської армії, російський сенатор, помер 27.02.1844 року, похований 1844 року на монастирському цвинтарі біля Церкви Різдва Пресвятої Богородиці
– Поховання Павла Сергійовича Берникова (укр. Поховання П.С. Берникова), генерал-лейтенант російської армії, помер 1845 року, надгробок 1845 року
– Келії братські, 1856 – 1857 рр., корпус № 50
– Поховання Афанасія Івановича Красовського, генерал від інфантерії російської армії, помер 18(30).05.1843 року, та його дружини Дарії Андріївни Красовської, померла 17.08.1855 року (укр. Поховання П.І. Красовського і Д.А. Красовської, надгробок), поховані відповідно 1843 і 1855 років на цвинтарі при Дальніх печерах з південно-східного боку Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, надгробок 1857 року
– Поховання І.І. Мусницького (укр. Поховання Й.Й. Мусницького), надгробок 1866 року
– Поховання В.І. Бутовича, надгробок 1871 року
– Поховання В.П. Палтової (укр. Надгробок В.П. Палтової), надгробок 1879 року
– Поховання Миколи Степановича Леонова 1-го, генерал-майор російської армії, помер 30.11.1877 року, та його брата Степана Степановича Леонова 2-го, генерал від кавалерії російської армії, помер 04.11.1899 року (укр. Поховання М.С. Леонова і С.С. Леонова, надгробок), поховані відповідно 1878 і 1899 років на цвинтарі при Дальніх печерах з південно-східного боку Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, надгробок 1884 року
– Поховання С.С. Аксакової, надгробок 1885 року
– Поховання А.С. Ільяшенка, надгробок (укр. Поховання А.С. Ілляшенка, надгробок), надгробок 1885 року та близько 1886 року
– Ризниця Дальніх печер, XIX – початок XX ст., корпус № 73
– Ківорій водосвятний, 1897 рік, корпус № 96
– Галерея з входом до Дальніх печер (укр. Галерея з входом у Дальні печери), 1898 рік, корпус № 66
– Келії братські, 1898 – 1899 рр., корпус № 53
– Поховання графа Євфимія Васильовича Путятіна (укр. Поховання Є.В. Путятіна, надгробок), російський адмірал, помер 16(28).10.1883 року, похований 1883 року на цвинтарі Лаври разом із дружиною Марією Василівною Путятіною, померла 1879 року, надгробок близько 1900 року
– Поховання архімандрита Антонія (у миру – Купріян Петрушевський) (укр. Поховання Антонія (Купріяна Петрушевського)), намісник Києво-Печерської лаври, помер у жовтні 1912 року, надгробок 1912 року
– Поховання архімандрита Амвросія (у миру – Олексій Булгаков) (укр. Поховання Амвросія (Булгакова)), намісник Києво-Печерської лаври, помер 01.08.1920 року, похований 1920 року на Різдвяному цвинтарі біля Дальніх печер
– Поховання Димитріана (у миру – Щербак) (укр. Поховання Димитріана (Щербака)), помер 1921 року, надгробок 1921 року.
Споруди за стінами Лаври, XIX – XX ст.:
– Склад книг і паперу друкарні та книжковий магазин, 1850 – 1851 рр., корпус № 112
– Келії, 1850 – 1880-ті рр., корпус № 71
– Вежа водонапірна (укр. Башта водонапірна), 1879 – 1880 рр., корпус № 113
– Західні ворота зі сторожкою (укр. Брама західна зі сторожкою), 1883 рік, корпус № 71-а, 71-б
– Лікарня братська та для паломників (укр. Лікарня братська та прочанська), 1910 – 1912 рр., корпус № 111, вулиця Лаврська, 11.
Історія монастиря поділена на два періоди: