ПОХОВАННЯ В КРАКОВІ
Краків (пол. Kraków) — місто на півдні Польщі. Столиця Польської держави з 1039 по 1596 рік, формально до 1795 року. Повна офіційна назва — Столичне королівське місто Краків (пол. Stołeczne Królewskie Miasto Kraków), нині адміністративний центр Малопольського воєводства. Коронації польських королів проводилися тут з 1320 по 1734 рік.
Прапор Кракова. Автор – Zirland. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Generic. Фото без змін
Герб Кракова. Автор – Zirland. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Generic. Фото без змін
Місцезнаходження міста. Краків розташований на річці Віслі (пол. Wisła) за 295 кілометрів від Варшави (пол. Warszawa).
Історія міста. Територія, на якій розташований Краків, була заселена з давніх часів. Одним зі свідчень цього є Курган Крака та Курган Ванди, що перебувають тут. Історичні хроніки свідчать, що раніше в околицях Кракова були й інші кургани. Відгомоном тих часів є легенда про «Вавельського дракона», пов’язана із заснуванням міста.
Деякий час, в останній чверті IX століття, ці землі входили до складу Великої Моравії (чес. Velká Morava), але прямих свідчень цього немає.
Розкопки показали, що вже в X столітті на місці нинішнього Вавеля (пол. Wawel) було укріплене поселення племені вісляни (пол. Wiślanie) та язичницьке місце поклоніння.
Перша згадка про Краків в історичних документах належить до 965 року: арабський мандрівник Ібрахім ібн Якуб ал-Ісраїлі ат-Тартуші (араб. إبراهيم بن يعقوب, помер у 966 році) описує його як багатий укріплений торговий центр, оточений лісами, розташований на перехресті торгових шляхів.
У X столітті, найімовірніше, приблизно в 960 – 986 рр. Краків перебував під владою чеського князя.
Між 987 і 989 роками перший історично достовірний польський князь Мешко I (правив близько 960 – 992 рр.) відвоював ці землі в чехів і приєднав їх до своїх володінь. Краків почав швидко зростати й багатіти.
У 1000 році Болеслав I «Хоробрий» (правив 992 – 1025 рр.) заснував у Кракові єпископську кафедру.
У 1039 році князь Казимир I «Відновитель» (правив 1038 – 1058 рр.) зробив Краків своєю головною резиденцією.
У 2-й половині XI – на початку XII ст. збудовано Костел св. Войцеха (пол. Kościół św. Wojciecha). Нині це один із найменших і один із найдавніших костелів Кракова.
Костел св. Войцеха. Костели Кракова, 1855 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
На межі XI – XII ст. над Віслою на пагорбі було збудовано Верхній замок, оточений кільцем мурів.
З 1138 року, згідно зі статутом князя Болеслава III «Кривоустого» (правив 1102 – 1138 рр.), Краків став центром сеніорального уділу, який мав передаватися старшому представникові з роду П’ястів.
Між 1185 і 1216 роками збудовано Костел св. Флоріана (пол. Kościół św. Floriana). Нинішній храм датується XVII століттям.
Костел св. Флоріана. Костели Кракова, 1855 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
Краків на початку XIII століття. За проєктом віртуальної реконструкції, створеної «ММ Interactive» у 2006 році. Джерело – сторінка у Facebook: Wojciech Pajak. Фото без змін
У 1241 році, під час монгольського нашестя, Краків був майже повністю зруйнований монголами.
У 1257 році місто було знову відбудоване, а 5 червня князь Болеслав V «Сором’язливий» (правив 1243 – 1279 рр.) надав місту самоврядування відповідно до магдебурзького права.
У 1259 році місто було знову пограбоване монголами.
У 1287 році монгольський напад на Краків вдалося відбити.
У 1290 – 1300 рр., частково на фундаменті зруйнованого монголами костелу, було збудовано Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (Маріацький костел) (пол. Kościół archiprezbiterialny pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny (Kościół Mariacki)), освячений близько 1320-1321 років. Тим часом будівельні роботи в храмі тривали.
Владислав I «Локетек» (правив 1306 – 1333 рр.) робить Краків своєю резиденцією, а 20 січня 1320 року коронується в костелі на Вавелі замість багатовікової традиції коронуватися в Гнєзно (пол. Gniezno).
Король Казимир III «Великий» (правив 1333 – 1370 рр.) зробив величезний внесок у розвиток міста.
У 1335 році для захисту південної частини Кракова король на протилежному березі Старої Вісли (нині такого річкового рукава немає) заснував містечко, назване на його честь — Казімеж (пол. Kazimierz).
У 1356 році Краків став резиденцією двох головних судів Малопольщі — Вищого суду магдебурзького права та Суду шести міст.
У 1364 році король Казимир III заснував Краківську академію (Ягеллонський університет, пол. Uniwersytet Jagielloński).
14 лютого 1386 року в Кракові відбулися хрещення литовського князя Ягайла (Владислав II Ягайло) та його одруження з польською королевою Ядвігою.
В епоху Ягеллонів першорядне значення Кракова остаточно зміцнюється. Місто багатіє, кількість його жителів зростає до 100 тисяч.
У XV – XVI ст. Краків переживав розквіт, ці століття вважаються золотим віком Кракова. У цей час у місті було створено багато творів ренесансу, з’являється друкарський верстат.
У 1498 – 1499 рр., за правління короля Яна I Ольбрахта, для зміцнення північної частини міських мурів було збудовано Барбакан (пол. Barbakan). Король після програної битви 26 жовтня 1497 року біля Козьмінського лісу на Буковині (поблизу села Валя Кузьмина, нині в Глибоцькому районі Чернівецької області України) очікував нападу на Краків військ господаря Молдавського князівства Стефана III «Великого» (молд. Штефан чел Маре ши Сфынт), тому й зміцнював місто.
Розквіт Кракова відображають зображення міста в «Нюрнберзькій хроніці», а також в «Атласі міст земного світу» (лат. Civitates orbis terrarum) фламандського гравера та видавця Франца Гогенберга (нідерл. Frans Hogenberg) і теолога Георга Брауна (нім. Georg Braun), який видавався з 1572 по 1618 рр.
Краків у 1493 році. Джерело – ксилографія з інкунабули «Нюрнберзької хроніки» (нім. Die Schedelsche Weltchronik) німецького вченого-гуманіста, історика та хроніста Гартмана Шеделя (нім. Hartmann Schedel). 1493 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1596 – 1626 рр. здійснено велику перебудову Костелу св. Августина (пол. Kościół św. Augustyna), збудованого у 2-й половині XII століття; храм набув нинішнього вигляду.
Костел св. Августина. Костели Кракова, 1855 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
У 1596 році через ремонт після пожежі Королівського замку на Вавелі король Сигізмунд III Ваза (правив 1587 – 1632 рр.) розпочав процес переїзду королівського двору з Кракова до Варшави, який завершився приблизно в 1611 році. Варшава офіційно стала містом-резиденцією Його Величності, але Краків залишався формальною столицею Речі Посполитої. У Кракові коронувалися майже всі наступні королі, тут діяли Королівська скарбниця та сховище королівських регалій.
Мури Кракова й Барбакан. Реконструкція приблизно 1880 року. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1651 – 1652 рр. страшної шкоди Кракову завдали епідемія чорної віспи, від якої померло кілька десятків тисяч людей, і повінь 1652 року.
У 1655 році місто було обложене, здане й пограбоване шведами під час польсько-шведської війни — «Шведського потопу» (пол. Potop Szwedzki, 1655—1660 р.).
У 1656 – 1657 рр. місто зазнало чергової облоги, цього разу оборону тримали шведи.
У 1787 році в Кракові налічувалося 9 500 жителів.
24 березня 1794 року в Кракові почалося національно-визвольне повстання під проводом генерала Анджея Тадеуша Костюшка (пол. Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko) проти Росії та Пруссії. 15 червня 1794 року прусська армія увійшла до Кракова. Прусські солдати зайняли Вавель і влаштували там військові склади. Коштовності й коронаційні регалії було викрадено зі скарбниці корони та вивезено до Берліна (нім. Berlin).
У 1795 році прусська армія залишила Краків.
Внаслідок Третього остаточного поділу Речі Посполитої 1795 року Краків відійшов до Австрійської монархії, ставши адміністративним центром провінції Західна Галичина.
У 1800 році містечко Казімеж було приєднане до Кракова й стало одним із його районів.
У 1809 році, після війни Великого герцогства Варшавського (пол. Księstwo Warszawskie), протекторату наполеонівської Франції, з Австрією Краків увійшов до складу великого герцогства.
Після розгрому імператора французів Наполеона I Бонапарта (фр. Napoléon Bonaparte) 1815 року Віденський конгрес вирішив створити Вільне місто Краків (пол. Wolne Miasto Kraków) зі статусом вільного, незалежного й суворо нейтрального міста, що перебуває під безпосереднім заступництвом трьох держав: Російської імперії, Австрійської імперії та Королівства Пруссії.
На початок XIX століття місто, що розросталося, почало перевищувати межі старих міських оборонних мурів, які поступово занепадали через відсутність їх обслуговування після поділів Польщі. Внаслідок цього австрійський імператор Франц I (нім. Franz I) наказав демонтувати старі міські укріплення. У 1817 році професору Ягеллонського університету Феліксу Радванському (пол. Feliks Radwański) вдалося переконати сесію Сенату Вільного міста Кракова ухвалити закони про часткове збереження старих укріплень, а саме Флоріанської брами (пол. Brama Floriańska, збудована 1307 року) та прилеглого Барбакана — одного з трьох таких укріплених форпостів, що збереглися в Європі.
У 1822 – 1830 рр. на місці середньовічних міських мурів у межах міських проєктів концепції розвитку міських садів було створено зелений пояс. Назва Планти (пол. Planty) походить від польського слова splantowania, тобто знесення руїн, тому краків’яни довго вживали назву Плантації (пол. Plantacye).
У вересні 1831 року, під час польського повстання в Російській імперії 1830 – 1831 рр., переслідуючи корпус польського генерала Самуеля Ружицького (пол. Samuel Różycki), російський генерал Федір Васильович Рідігер зайняв Краків і залишався в ньому всупереч англійським і французьким протестам 2 місяці, поступившись лише проханню Австрії.
У 1833 році держави-покровительки нав’язали Кракову нову конституцію.
Після вбивства в Кракові в січні 1836 року російського таємного агента Бегренс-Павловського до міста було введено австрійські, прусські та російські війська. Пруссія і Росія невдовзі свої війська вивели, але австрійські залишалися в Кракові до 21 лютого 1841 року.
21 лютого 1846 року в Кракові спалахнуло повстання проти Австрії, Пруссії та Росії. 3 березня до Кракова увійшли російські експедиційні сили, а 7 березня — австрійські.
16 листопада 1846 року Краків втратив статус вільного міста й був включений до складу Австрійської імперії, ставши окремою адміністративною одиницею — «Великим князівством Краківським».
План Кракова 1847 року Александра Кочички (пол. Аlexander Kocziczka). Суспільне надбання. Фото без змін
У 1849 році Краків увійшов до складу коронного краю Галичини.
Погіршення російсько-австрійських відносин і близькість кордону, що проходив усього за кілька кілометрів на північ від Кракова, спонукали австрійську владу розпочати спорудження низки фортів; будівництво одного з них почалося 1849 року довкола Кургану Крака, і з часом вони утворили укріплений район.
18 липня 1850 року місто постраждало від сильної пожежі, було знищено близько 160 будівель (приблизно 10%).
Рештки міських мурів. 1862 рік. Джерело – Cyfrowa Biblioteka Narodowa. Фото без змін
У зв’язку з розвитком у 1860-х роках галицької автономії почалося відродження Кракова. У промисловому відношенні розвивалася торгівля хлібом, лісом, сіллю, особливо вивезення яєць і масла, виробляли машини, сукно, шкіру.
Суконні ряди (пол. Sukiennice). Близько 1875 року. Сайт – Kraków i Małopolska. Фото без змін
Мапа Галичини та Буковини 1878 року Якова Федоровича Головацького. Джерело – http://varjag2007su.livejournal.com/662903.html. Суспільне надбання. Фото без змін
Міська ратуша. Хромолітографія, 1886 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1890 році в Кракові було 74 593 жителі, з них 21 000 євреїв.
У 1910 році в Кракові відкрито пам’ятник Грюнвальдській битві на честь її 500-річчя.
Церемонія відкриття пам’ятника Грюнвальдській битві, 1910 рік. Джерело – The book of Jan Kopczyński, Mateusz Siuchniński “Grunwald. 500 lat chwały” Publisher: Państwowe Zakłady Wydawnictw Szkolnych, Warsaw, 1960, page 299. Суспільне надбання. Фото без змін
Маріацький костел, або Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Фото 1912 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Під час Першої світової війни (1914 – 1918 рр.) російським військам вдалося підійти впритул до східних околиць міста, однак узяти його їм не вдалося.
Після Першої світової війни, у листопаді 1918 року, було відтворено Польську державу. Краків увійшов до її складу, місто знову стає одним із найважливіших міст відродженої держави.
У 1921 році постановою Сейму Польської республіки комплекс на Вавелі став однією з офіційних резиденцій президента Польщі. До наших днів зберігся апартамент президента Польської республіки Ігнація Мосціцького (пол. Ignacy Mościcki).
Ринкова площа (пол. Rynek Główny), на задньому плані — Вавель. Фото 1932-1939 рр. Автор – Stanisław Mucha. Суспільне надбання. Фото без змін
Барбакан. Фото приблизно 1933 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Міська ратуша. Фото 1934 року. Джерело – NAC. Суспільне надбання. Фото без змін
Краків і Вавельський пагорб. Фото близько 1935 року. Суспільне надбання. Фото без змін
1 вересня 1939 року, з початком Другої світової війни, німецькі війська вторглися до Польщі, а вже 6 вересня увійшли до Кракова. Місто стало адміністративним центром Генерал-губернаторства. На Вавелі було розміщено резиденцію генерал-губернатора Ганса Міхаеля Франка (нім. Hans Michael Frank).
У березні 1941 року німецькі окупанти помістили в Краківське гетто близько 60 000 євреїв. Більшість із них загинула в концентраційних таборах Плашув (пол. Płaszów) та Аушвіц-Біркенау (Освенцим, пол. Auschwitz), розташованих поблизу Кракова.
Велику кількість творів мистецтва, що зберігалися в Кракові, було пограбовано та вивезено до Німеччини, багато з них так і не повернулися до Польщі. Німці зруйнували пам’ятник Грюнвальдській битві.
18 січня 1945 року в ході Сандомирсько-Сілезької операції Краків було звільнено радянськими військами. Місто практично не зазнало серйозних матеріальних втрат під час війни, було підірвано лише кілька мостів через Віслу. За однією з версій, яку активно підтримували в Радянському Союзі, це стало можливим завдяки спільній операції Червоної армії та польської Армії Крайової, завдяки чому німці не встигли виконати наданий раніше наказ про підрив Кракова під час відступу. Цю версію було відображено у фільмах «Майор „Вихор“» (СРСР, 1967 рік) і «Врятувати місто» (пол. Ocalić miasto, Польща-СРСР, 1976 рік). Однак після розпаду соціалістичного блоку її правдоподібність у Польщі почали піддавати сумніву.
За часів Польської Народної Республіки (пол. Polska Rzeczpospolita Ludowa) промислове значення Кракова посилилося, було збудовано низку заводів, населення міста у 2-й половині XX століття зросло вчетверо.
У 1950 році на східній околиці міста розпочинається будівництво металургійного комбінату імені В.І. Леніна (нині Arcelor Mittal Poland S.A.) і формується місто Нова Гута (пол. Nowa Huta), яке згодом було включене до складу Кракова.
Вид на Ринкову площу, ліворуч — Вежа міської ратуші, праворуч — Суконні ряди (пол. Sukiennice). Фото 1960-х – 1970-х років. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1976 році відновлено пам’ятник Грюнвальдській битві. Це справжня ікона і символ історії Польщі. Перед пам’ятником установлено мармурову плиту Могили Невідомого солдата.
У 1978 році ЮНЕСКО (англ. UNESCO) внесло Краків до списку Всесвітньої культурної спадщини.
Після краху соціалістичного ладу починається активна декомунізація назв об’єктів.
У 1991 і 1993 роках у місті проходять саміти Вишеградської групи (V4) — об’єднання чотирьох країн Центральної Європи: Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини.
У 2000 році Краків удостоєно звання культурної столиці Європи.
У 2005 році на Ринковій площі проводилися археологічні дослідження.
Ринкова площа. Фото вересня 2005 року. Автор – Dorota Ostrovsky. Сайт – Stary Kraków. Фото без змін
Ринкова площа. Фото вересня 2005 року. Автор – Dorota Ostrovsky. Сайт – Stary Kraków. Фото без змін
Ринкова площа. Фото вересня 2005 року. Автор – Dorota Ostrovsky. Сайт – Stary Kraków. Фото без змін
3 серпня 2006 року постановою Сенату Республіки Польща 2007 рік було оголошено Роком міста Кракова.
У червні 2007 року Краків відзначив 750-річчя заснування міста.
У 2009 році в Кракові відбувся саміт міністрів оборони країн НАТО (англ. North Atlantic Treaty Organization, NATO) — перша подібна зустріч у Польщі.
У 2-й половині 2009 року на основі археологічних досліджень на Ринковій площі, проведених у 2005 році, розпочалися перші роботи під Ринковою площею, між Маріацьким костелом і Суконними рядами, для створення музейно-археологічного простору. Загальна вартість інвестицій у спорудження Музею «Підземелля Ринку» (пол. Podziemia Rynku) становила майже 38 мільйонів злотих. Спочатку відкриття музею планувалося на 5 червня 2010 року, але через незавершені роботи відкриття відбулося 24 вересня 2010 року. Це гігантський археологічний заповідник площею близько 6 000 м², де під скляними підлогами та містками можна побачити рештки середньовічних торгових рядів і автентичні бруківки XII століття. До системи ринкових підземель також входить підвал під вежею колишньої міської ратуші.
Музей «Підземелля Ринку». Фото 5 грудня 2010 року. Автор – bazylek100 / Robin. Джерело – https://www.flickr.com/photos/bazylek/5297502489/. Фото без змін
2–4 жовтня 2011 року в Кракові відбувся Європейський економічний саміт під назвою «Форум єдиного ринку» (SIMFO).
Під час головування Польщі в структурах Європейського союзу Краків було визначено як одне з міст, де тоді проходили міждержавні зустрічі в межах ЄС.
З 7 грудня 2011 року діє постанова Краківської міської ради (пол. Rada Miasta Krakowa) про створення парку культури «Старе місто» з метою захисту Старого міста, внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Вид на Ринкову площу з Маріацького костелу. У центрі — Суконні ряди, за ними — Вежа міської ратуші, на передньому плані ліворуч — пам’ятник Адаму Міцкевичу (пол. Pomnik Adama Mickiewicza). Фото 7 серпня 2012 року. Автор – Jorge Lascar. Ліцензія – Creative Commons Attribution 2.0 Generic. Фото без змін
У лютому 2014 року в Кракові проведено Веймарський економічний саміт.
25 травня 2014 року відбувся міський референдум, на якому краків’яни висловилися за будівництво в місті метрополітену (55,11% голосів), створення системи відеоспостереження (69,73% голосів), будівництво нових велодоріжок (85,2% голосів) і проти заявки Кракова на проведення зимових Олімпійських ігор 2022 року (69,72% голосів).
26–31 липня 2016 року в Кракові відбувся католицький Всесвітній день молоді за участі Папи Римського Франциска (лат. Franciscus).
У липні 2017 року в місті відбулася 41-ша сесія Комітету всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
У 2018 році в Кракові (разом із Катовіце (пол. Katowice), містом, адміністративним центром Сілезького воєводства) відбувся Конгрес Мережі творчих міст ЮНЕСКО.
26–27 квітня 2018 року в Кракові відбувся IV Європейський конгрес місцевої та регіональної влади.
У червні 2019 року Краків приймав учасників XV Конгресу Організації міст всесвітньої спадщини (OWHC). Місто отримало місце в раді директорів і президентстві цієї організації.
Вулицями стародавнього Кракова. Фото 19 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Ворота св. Флоріана. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Рештки краківських міських мурів. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Пам’ятник Грюнвальдській битві, на задньому плані — Костел св. Флоріана. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Ринкова площа і Костел св. Войцеха. Автор – Sławomir Fabin. Джерело – Кocham Kraków. Фото без змін
Краків із Вавелем і краківські Планти — «зелений пояс». Сайт – Kraków i Małopolska. Cracow By Drone. Автор – Mike Kostek. Фото без змін
Станом на 31 березня 2021 року населення Кракова становить 800 653 жителі, разом із найближчими передмістями — понад 1 000 000; це друге за населенням і площею місто Польщі після Варшави.
Поховання польських князів, королів і членів їхніх родин у Кракові розташовані:
Розташування курганів відносно Вавеля. Джерело – https://www.google.com/maps/@50.0533947,19.9625832,13.5z. Фото змінено
Джерело – http://mashapasha.com/europe/krakow/krakow-map/. Фото змінено
3. Костел св. Станіслава і св. Вацлава у Королівському замку на Вавелі;