КИРИЛІВСЬКА ЦЕРКВА-МОНАСТИР
Кирилівська церква , повна назва – Церква святих Кирила та Афанасія Александрійських Києво-Кирилівського Свято-Троїцького чоловічого монастиря (укр. Церква Святих Кирила та Афанасія Александрійських). Літописна назва – Монастир Всеволода Ольговича, інша – «Всеволож». Одна з найдавніших церков, що збереглися на території України. Пам’ятка культурної спадщини України національного значення, охор. № 260072-Н. Кирилівська церква є об’єктом Попереднього списку ЮНЕСКО (кандидатом на вступ). Нині церква – не лише музей у складі Національного заповідника «Софія Київська», а й діючий храм Української православної церкви.
Фото 23 травня 2018 року. Джерело – https://monasterium.ru/monastyri/monastery/svyato-kirillovskiy-muzhskoy-monastyr-kievskoy-eparkhii/. Фото без змін
Кирилівська церква – цінна архітектурно-художня пам’ятка XII – XIX ст. Особливий інтерес тут становить монументальний настінний живопис – близько 750 м² фресок XII століття, портрет ігумена XVII століття, виконаний у техніці темпери, а також розписи XIX століття олією, серед яких вирізняються композиції відомого російського художника Михайла Олександровича Врубеля. Загальна площа живопису XIX століття становить близько 2000 м².
Місцезнаходження церкви. Кирилівська церква розташована в Щекавиці-Кирилівській частині, на північний захід від історичного центру давнього Києва в урочищі, яке літописці називали «Дорогожичі». Вона займала стратегічно вигідні так звані Кирилівські висоти, там, де Бабин Яр виходить у долину Дніпра. Нині це місцевість між вулицями Кирилівською (укр. Кирилівська вулиця), Олени Теліги та Подільським узвозом (укр. Подільський узвіз); Кирилівська вулиця (колишня вулиця Фрунзе), 103. Нинішня адреса – вулиця Олени Теліги, 12.
Як доїхати до храму: від станцій метро «Дорогожичі», «Почайна» – тролейбус 27к, 27, автобус 103 до зупинки «Кирилівська церква»; від «Лук’янівська» – тролейбус 6, 18 до зупинки «Стадіон “Спартак”»; від «Контрактова площа» – трамвай 11, 12, 19 до зупинки «Стадіон “Спартак”».
Вигляд храму із зупинки «Кирилівська церква». Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Центральний вхід до Музею «Кирилівська церква». Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Підйом до церкви. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Історія церкви поділена на два періоди:
Історія церкви-монастиря до 1786 року;
Опис церкви поділений також на два періоди:
Згідно з літописами в церкві були поховані:
1. Марія (Агафія) Мстиславна, дружина великого князя Київського Всеволода II Ольговича, дочка великого князя Київського Мстислава I Володимировича, померла бл. 06.08.1179 р.;
2. Марія-Анастасія Казимирівна, дружина великого князя Київського Всеволода III Святославича «Чермного», померла 1194 р.;
3. Святослав III Всеволодович, великий князь Київський, син великого князя Всеволода II Ольговича, помер 25.07.1194 р.;
4. Всеволод III Святославич «Чермний», князь Чернігівський, великий князь Київський, син великого князя Святослава III Всеволодовича, помер 1212 або у вересні 1215 р.
Імовірне розміщення князівських поховань у нішах-аркосоліях у нартексі Кирилівської церкви. Автор – Angloman. Складено 18 квітня 2022 року
Три ніші-аркосолії в південній частині нартекса церкви. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Ніша-аркосолій у північній частині нартекса церкви. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Доля князівських поховань під час монгольської навали 1240 року невідома. Коли саме рештки похованих у Кирилівській церкві князів і княгинь з гілки Ольговичів були вилучені із саркофагів, так само невідомо. Не менш сумна доля спіткала й самі саркофаги. На початку XVII століття саркофаги були вилучені з ніш-аркосоліїв шляхтичем Войцехом Соколовським (польськ. Wojciech Sokołowski) та використані як будівельний матеріал у його маєтку. Раніше київський воєвода князь Костянтин (Василь) Костянтинович Острозький надав йому у володіння землі, зокрема «у потока церкви святого Миколы Ерданскего» – це на Кирилівських висотах біля Миколо-Йорданської церкви. Войцех Соколовський збудував там маєток і цегельний завод – цегельну шопу, яку розорили люди, послані ігуменом Кирилівського монастиря, що заявив свої права на ту саму землю. Розгляд між Войцехом Соколовським та ігуменом Кирилівського монастиря Василем Красовським міститься у виписці з судового документа 1609 року.
Троїцько-Кирилівська церква була також родинною усипальницею православних шляхтичів Тупталів. 6 січня 1703 року у віці 103 років помер ктитор Кирилівського монастиря та фундатор київського Йорданського Миколаївського жіночого монастиря, сотник Київського полку Савва Григорович Туптало. Місце поховання було визначене ним заздалегідь – поруч із дружиною Марією Михайлівною Туптало, ліворуч від неї, у північній частині нартекса біля сходів на хори Троїцько-Кирилівського храму. Запис у щоденнику їхнього сина Димитрія Ростовського (у миру – Данило (Даниїл) Савич Туптало) за 1689 рік повідомляє: «… марта 20 дня, во святой Великий Пяток, в спасительные страсти, мать моя Мария Михайловна, законная супруга отца моего Саввы Григорьевича преставилась в 9 часов дня. Имела лет от рождения более 70-ти. Апреля в 3 день, в среду, Святого Воскресенья Седьмицы совершили мы погребение в монастыре Кирилловском и положили в церкви св. Троицы, на левой стороне, к самой стене, при дверях, коими на хоры входят…».
«Портрет сотника Саввы Туптала, отца Димитрия Ростовского». XVII – XVIII ст. Невідомий художник. Джерело – https://dimitryrostovsky.ru/prelateandmonastery/portretnaja-galereja-rostovskogo-spaso-jakovlevskogo-monastyrja/. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Портрет Савви Григоровича Туптала довгий час перебував на місці поховання, з нього було зроблено кілька збережених різночасових копій. Одна з них, дехто вважає, що це оригінал із Кирилівської церкви, нині зберігається в Національному художньому музеї України. За даними А. Совєтова, оригінал портрета було пошкоджено під час пожежі 10 серпня 1760 року й замінено новим, тому в будь-якому разі мова має йти про копії не раніше 1760-х років. Дослідник описав і тип портретованого: старець із довгою сивою бородою та волоссям, у лівій руці тримає символ сотницької влади, зверху ліворуч – герб із зображенням у центрі літери – Д; під зображенням було вміщено вірш.
Під 1704 роком уже, будучи митрополитом Ростовським і Ярославським, Димитрій (помер 1709 року) робить запис: «Апреля в неделю Фомину в благовест на литургию преставилась сестра моя старейщая инокиня Александра (игуменья Иорданского Николаевского женского монастыря, в миру – Памфилия Саввична Туптало), погребена в церкви Кирилловские в ногах у матери». Відомий також заповіт, написаний 16 червня 1710 року наймолодшою сестрою Димитрія Ростовського – ігуменею того самого Йорданського Миколаївського жіночого монастиря Феодосією (у миру – Параскева Савівна Туптало, у заміжжі – Артем’єва), в якому вона просила дати спокій її «грешному телу» в Троїцько-Кирилівській церкві. Документів чи свідчень про точну дату смерті й місце поховання Феодосії та ще однієї сестри Февронії, також ігумені Йорданського Миколаївського жіночого монастиря під ім’ям – Марія, не знайдено, але, ймовірно, вони були поховані в Троїцько-Кирилівській церкві. Імовірно, в маленькому пантеоні-некрополі Тупталів був похований і племінник Димитрія Ростовського, постриженик Кирилівського монастиря Афанасій (у миру – Ілля Романович Артем’єв).
У 1965 – 1966 рр. під час проведення археологічних досліджень під підлогою Кирилівської церкви було виявлено понад 20 поховань.
Схема розташування поховань під підлогою Кирилівської церкви. 1960-ті роки. У північній частині нартекса, біля входу на сходи, що ведуть на хори, відзначено кілька поховань, влаштованих у два ряди одне над одним. Джерело – https://ukrainaincognita.com/mista/kyivski-istorii-pro-tuptaliv-dymytriia-rostovskoho-meletiia-dzyka-ta-kyrylivsku-tserkvu. Фото без змін
Ключові слова (теги): шурфи поховань; шурфи для виявлення кам’яних зв’язків і обрізів фундаментів стовпів; шурфи в місцях розпушених ґрунтів; поховання, розміщені поруч; поховання, розміщені одне над одним; поховання в цегляних гробницях
Одне з поховань, знайдених у 1966 – 1967 рр. Джерело – https://ukrainaincognita.com/mista/kyivski-istorii-pro-tuptaliv-dymytriia-rostovskoho-meletiia-dzyka-ta-kyrylivsku-tserkvu. Фото без змін
Теж поховання. 1966 – 1967 рр. Зі стенда в церкві. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Жодне з поховань, виявлених у 1960-х роках, дослідники не віднесли до XII – XIII ст., тому неможливо встановити навіть кількість поховань, здійснених усередині Кирилівської церкви в домонгольський час. Можна лише теоретично припускати, що там ховали кирилівських ігуменів, і зокрема відомого з літописної згадки 1231 року – ігумена Климента.
Точна інформація про поховання одного з кирилівських ігуменів наводиться в Київському літописі 1-ї чверті XVII століття і стосується поховання 3 березня 1614 року ігумена Василя Красовського, на прізвисько Чорнобривець. Місце його поховання вказав літописець: «и положили тело его честное под муром у правого крылоса (клирос) под стеной со честию великою». За часів російського історика мистецтва та археолога Адріана Вікторовича Прахова (помер 1916 року) вважалося, що Василь Красовський похований біля стіни, на якій зображений портрет невідомого ігумена. Тепер же, коли вже ніхто не сумнівається, що на портреті зображений не В. Красовський, а ігумен Інокентій Монастирський (помер 1697 року), очевидно, що поховання Василя Красовського не може там перебувати.
А.В. Прахов виявив ще одне місце поховання: «В южном конце паперти мы наткнулись… на интересную гробницу XVI – XVII века, в которую заглянули случайно, но не тронули её, дабы не заслужить упрека в праздном любопытстве; она нанесена нами на план и разрез».
Ховали померлих і навколо храму, де колись перебував величезний Кирилівський некрополь.
Гранітна надгробна плита: «На семъ месте погребенъ рабъ Божий киевский мещанинъ Яков Филиповъ сынъ Маркиевичъ, родившийся: 1755 года месяца октября 18 дня, а представишеся от времени жизни 1786 года октября 31 дня, а тут же и прежде и его родители Филипъ и Анна погребены, и коимъ да сотворит Господь вечную память». Плиту знайдено на газоні біля північного фасаду Кирилівської церкви. Експонується в Кирилівській церкві. Фото 19 вересня 2020 року. Автор – Angloman