КОСТЕЛ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ (ДОМІНІКАНЦІВ)
Костел Святої Трійці (домініканців) і Абатство домініканців у Кракові (пол. Kościół Świętej Trójcy i Opactwo Dominikańskie w Krakowie) — римо-католицький костел і абатство, один з найбільших костелів Кракова. Він перебуває у віданні чернечого Домініканського ордену (Орден братів-проповідників). Костел внесений до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства під номером А-188/М.
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження костелу. Костел розташований у краківському адміністративному районі-дільниці I Старе місто (пол. Dzielnicy I Stare Miasto), за адресою: вулиця Столярська (пол. ulica Stolarska), 12.
Вид на костел з Ратушної вежі. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Історія костелу. Костел було засновано на початку XIII століття як парафіяльний. Його збудовано в романському стилі біля першого великого міського ринку.
У 1222 році до Кракова з Болоньї (місто на півночі Італії) прибули перші ченці-домініканці. Їх запросив єпископ Краківський Іво Одровонж герба «Одровонж» (пол. Iwo Odrowąż herbu Odrowąż). Він передав ченцям дерев’яно-кам’яний парафіяльний Костел св. Трійці, перенісши парафію до нового Маріацького костелу на Головній ринковій площі.
12 березня 1223 року відбулося освячення костелу домініканців і розпочалося будівництво абатства.
У 1225 році в північній частині внутрішньої галереї абатства, над типово романським двонавовим цегляним підвалом, що слугував абатству для господарських потреб, із вапнякової шашки було збудовано трапезну в романському стилі.
У 1241 році під час монгольського нашестя хана Батия (монг. Бат хан?) костел було спалено й частково зруйновано.
Приблизно в 1250 році розпочинається відновлення костелу як тринавового готичного цегляного храму з навами однакової висоти. Роботи почалися зі спорудження пресбітерію, що з’єднав його з півночі з будівлею абатства.
У 2-й половині XIII століття з цегли споруджено вівтарну частину костелу.
У 1288 році в костелі біля Головного вівтаря було поховано князя Краківського Лешека II «Чорного» (правив 1279 – 1288 рр.).
На рубежі XIV – XV ст. тринавовий храм було перебудовано: корпус залового типу переробили на базилікальний, а пресбітерій надбудували.
У 1462 році в костелі сталася пожежа, після якої сховище в пресбітерії було відновлене, а в його кінці збудовано східчастий купажований фронтон.
У XV столітті до бічних нав прибудували готичні капели.
У костелі біля Головного вівтаря було поховано італійського вченого-гуманіста, секретаря королів Казимира IV та Яна I Ольбрахта Філіппа Каллімаха (справжнє ім’я Філіппо Буонаккорсі, італ. Filip Callimachus, Filippo Buonaccorsi), який помер 1 листопада 1496 року. Його епітафія, встановлена в пресбітерії, була відлита близько 1500 року за проєктом німецького скульптора Віта Ствоша (пол. Wita Stwosza) в ливарній майстерні нюрнберзького майстра Петера Фішера «Старшого» (нім. Peter Vischer der Ältere). Вченого зображено в невимушеній позі за роботою в робочому кабінеті.
Епітафія Філіппу Каллімаху. Фото 20 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International , 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
У 1-й половині XVII століття було збудовано капели в стилі бароко.
У 1668 році в костелі сталася чергова пожежа.
Між XVII і XVIII ст. перед західним фасадом костелу на вулиці Столярській було збудовано храмову кам’яну вежу-дзвіницю, яка стала одним з характерних елементів храму.
Домініканський костел у Кракові (до пожежі 1850 року). Польський живописець Марцін Залеський (пол. Marcin Zaleski). Західний фасад костелу з вежею-дзвіницею. Суспільне надбання. Фото без змін
Інтер’єр Домініканського костелу в Кракові. Польський живописець Марцін Залеський (пол. Marcin Zaleski). 1849 рік. Національний музей у Варшаві. Північний придел костелу. Суспільне надбання. Фото без змін
18 липня 1850 року велика пожежа в Кракові мала для костелу катастрофічні наслідки.
Краківська пожежа, Головна ринкова площа, липень 1850 року. Польський (краківський) живописець Теодор Бальтазар Стахович (пол. Teodor Baltazar Stachowicz). 1850 рік. На задньому плані праворуч добре видно Домініканський костел. Суспільне надбання. Фото без змін
Сильно постраждали корпус костелу та інтер’єр, завалилася склепінчаста нава, збереглися лише капели й вмуровані в стіни надгробки. Від вежі-дзвіниці перед західним фасадом костелу залишилися самі обпалені стіни.
Пожежа Домініканського костелу в Кракові. Польський (краківський) живописець Теодор Бальтазар Стахович (пол. Teodor Baltazar Stachowicz). 1850 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
Служба на руїнах Домініканського костелу після пожежі 1850 року. Оригінальний малюнок 1850 року. Автор невідомий. Зі збірки Ягеллонської бібліотеки. Суспільне надбання. Фото без змін
З 1850 по 1884 рр. під керівництвом польського архітектора Теофіла Жебравського (пол. Teofil Żebrawski) проводилася комплексна реконструкція костелу. Обпалені стіни були настільки слабкі, що довелося розібрати частину фасаду, якому загрожувало обвалення, та вежу-дзвіницю перед західним фасадом костелу. З початком відновлення виявилося, що нижні частини стін і колон занадто сильно пошкоджені, щоб витримувати вагу нового склепіння. Тому колони тимчасово були зміцнені дерев’яними балками й стягнуті металевими обручами.
У 1853 – 1854 рр. у костелі було встановлено нові вітражі авторства німецького художника Карла Вільгельма Хюбнера (нім. Carl Wilhelm Hübner).
Костел св. Трійці (домініканців). Західний фасад костелу. Костели Кракова, 1855 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
12 квітня 1855 року, вранці, після вилучення опор з-під склепіння головної нави, частина склепіння та стін обвалилася, пошкодивши сусідній будинок.
У 1856 році було скликано спеціальний комітет для контролю над відновлювальними роботами, проте лише 1858 року, після збору необхідних коштів і прибирання будівельного сміття, розпочалася закладка нових фундаментів під колони.
У 1861 році бічні нави було накрито дахом, а в 1863 році — й головну наву.
У 1872 році основну частину робіт у костелі було завершено. Внаслідок цього вигляд храму значно змінився, що викликало обурення в творчих колах Кракова. Особливо сильна критика лунала з боку польського скульптора Едварда Стехліка (пол. Edward Stehlik). Пізніше критиці піддалася також діяльність Маріана Павоні (пол. Mariana Pavoni), який здійснив псевдоготичну переробку інтер’єру й архітектурних деталей костелу.
Костел св. Трійці (домініканців) у Кракові. Західний фасад костелу. Фото 1870-х років. Автор невідомий. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1876 році на місці розібраної вежі-дзвіниці до західного фасаду костелу було прибудовано неоготичну крухту (ґанок).
Неоготична крухта біля західного фасаду костелу. Фото 29 вересня 2021 року. Автор – ВЧ. Фото змінено
У 1884 році завершилися роботи з відтворення головного вівтаря, хорів і сповідалень, після чого відновлений костел було освячено. Словом, те оздоблення костелу, яке ми бачимо сьогодні, належить до кінця XIX століття.
Хромолітографії за оригінальними акварелями польських художників Юліуша Фортуната Коссака (пол. Juliusz Fortunat Kossak) і Станіслава Тондоса (пол. Stanisław Tondos). 1886 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
У 1890 році фірмою братів Рігер з Єгерндорфа (нім. Firma Rieger Brüder Aus Jägerndorf) було встановлено храмовий орган. Він є цінним зразком романтичного органобудування, зберігаючи донині свою первісну звукову концепцію.
Музичний хор і орган. Фото 20 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото змінено
25 березня 1931 року костел внесено до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства під номером L.AK-1-92-31.
Костел св. Трійці з вулиці Домініканської (пол. Ulica Dominikańska). 1935 рік. Джерело – NAC. Фото без змін
У 1957 році костел отримав статус малої базиліки.
У 1983 році в костелі перепоховані: Софія Теофіла Собеська, померла 1661 року, мати короля Яна III Собеського, і брат короля Марек Собеський, страчений 1652 року.
У січні 2018 року розпочалася масштабна реставрація інтер’єру костелу й абатства.
Костел на реставрації. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 2023 року. Джерело – Kraków i Małopolska. Фото без змін
Опис костелу. Нині костел є тринавовим готичним цегляно-кам’яним храмом із подовженим пресбітерієм, що закінчується прямою стіною.
План костелу. Джерело – https://yandex.ru/maps/org/kostyol_svyatoy_troitsy/44422542215/. Фото без змін
Західний фасад костелу. Фото 27 березня 2020 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Вхід до костелу веде через неоготичну крухту, прикрашену рельєфними зображеннями людей, птахів і тварин серед виноградних лоз. Крухта прикриває стрілчастий портал кінця XIV століття.
Інтер’єр костелу виконано в готичному стилі, частково в неоготичному.
Головна нава та її склепіння. Фото 26 вересня 2008 року. Автор – Lestat (Jan Mehlich). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Generic. Фото без змін
Хори й Головний вівтар. Фото 2017 року. Джерело – http://bankfoto.info/zdjecia/kosciol-swietej-trojcy-w-krakowie-dominikanie-20/. Фото без змін
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У хорах костелу. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
З правого боку від Головного вівтаря похований єпископ Краківський Іво Одровонж герба «Одровонж» (пол. Iwo Odrowąż herbu Odrowąż), який помер 21 липня 1229 року.
Надгробок єпископа Краківського Іво Одровонжа на південній стіні пресбітерію. Фото 2008 року. Автор – Miezian. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Надгробок єпископа Іво Одровонжа на реставрації. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 20 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International , 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
У костелі привертають увагу різьблені сповідальні з майстерним різьбленням.
Південна нава з різьбленими сповідальнями. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Схематичний план розташування надгробка та поховань у костелі й капелі. Автор – Angloman. Складено – 28 січня 2020 року.
Костел оточений кільцем капел:
з боку північної нави:
1. Капела св. Катерини Сієнської (пол. Kaplica św. Katarzyny Sieneńskiej) або Збараських (пол. Zbaraskich). Капелу збудовано в 1627 – 1635 рр. коштом каштеляна Краківського князя Єжи Збараського герба «Корибут» (пол. Jerzy Zbaraski herbu Korybut) Андреасом і Антоніо Кастеллічами (пол. Andreas i Antonio Castellich). Вона має прямокутну форму й накрита еліптичним куполом. Її інтер’єр типово барочний, виконаний із чорного мармуру, деякі деталі — з рожевого мармуру. Капела зачинена ґратами 2-ї половини XIX століття. Навпроти входу розташований вівтар монументальної форми із зображенням — баченням св. Катерини Сієнської, роботи польського (краківського) живописця Теодора Бальтазара Стаховича (пол. Teodor Baltazar Stachowicz, помер 1873 року). По обидва боки картини розташовані статуї св. Катерини Олександрійської та св. Катерини Сієнської. З правого боку вівтаря — надгробки з чорного мармуру: Єжи Збараського, який помер 12 липня 1631 року, а з лівого — князя Кшиштофа Збараського свого власного герба (пол. Krzysztof Zbaraski herbu własnego), який помер 6 березня 1627 року.
Капела св. Катерини Сієнської. Фото 2017 року. Джерело – http://bankfoto.info/zdjecia/kosciol-swietej-trojcy-w-krakowie-dominikanie-8/. Фото без змін
2. Капела св. Марії Магдалини (пол. Kaplica św. Marii Magdaleny) або Малаховських (пол. Małachowskich). Капелу збудовано в XV столітті в готичному стилі. У XVI столітті вона була присвячена св. Іоанну Хрестителю й була власністю родини Тенчинських (пол. Tenchinskich). У 1867 році завдяки зусиллям родини Малаховських (пол. Małachowskich) капелу було відреставровано, і з 1884 року вона стала належати цій родині. Могили Малаховських було розміщено під підлогою, в кипті, недоступній для відвідувачів. На західній стіні — п’ять пам’ятних надгробків членів родини Малаховських. Праворуч розташований неоготичний вівтар 1850-х років за проєктом Маріана Павоні (пол. Mariana Pavoni) із зображенням св. Марії Магдалини пензля Владислава Банськовського (пол. Vladislav Banskovski) та «Свято в рабина Шимона бар Йохая», робота італійського (венеціанського) художника Томмазо Долабелли (італ. Tommaso Dolabella, помер 1650 року).
3. Капела Ісуса Розп’ятого (пол. Kaplica Jezusa Ukrzyżowanego). Наприкінці XIV століття коштом каштеляна Ленчинського Яна Лігензи (пол. Jan Ligenza) було збудовано капелу, присвячену св. Станіславу (пол. św. Stanisława). На аркаді збереглися фрагменти готичного живопису кінця XIV століття — св. Катерина Олександрійська та двоє пророків. У XVII столітті капела перебувала під опікою цеху каменярів. У капелі розташований неоготичний вівтар 1850-х років за проєктом Маріана Павоні (пол. Marian Pavoni) із зображенням розп’ятого Христа пензля польського живописця Юзефа Зіммлера (пол. Józef Simmler, помер 1868 року). Біля вівтаря розташований неоготичний релікварій з останками блаженного Віта — місіонера в Литві XIII століття. Навпроти вівтаря, ліворуч перед сходами, стоїть мармуровий надгробний пам’ятник героєві листопадового повстання 1830 року генералові Яну Зигмунту Скшинецькому (пол. Jan Zygmunt Skrzyniecki), який помер 12 січня 1860 року в Кракові.
Капела Ісуса Розп’ятого. Надгробний пам’ятник генералові Яну Скшинецькому. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
Пам’ятник прикрашений гарною скульптурою з ангелом. У капелі звершуються меси в річницю битви з російськими військами під Гроховом 13(25) лютого 1831 року.
4. Капела св. Яцека (пол. Kaplicy św. Jacka), до неї ведуть сходи, капела розташована ніби на другому поверсі.
Сходи до Капели св. Яцека. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
Капелу було збудовано в середині XVI століття. У 1695 – 1703 рр. у ній установлено пізньобарочний вівтар, створений італійським скульптором Бальтазаром Фонтаною (пол. Baltazar Fontana). На вівтарі спочивають останки домініканця св. Яцека, який жив у Польщі в 1-й половині XIII століття.
Капела св. Яцека. Фото 2017 року. Джерело – https://krakow.dominikanie.pl/sw-jacek/. Фото без змін
Близько 1701 року шведський художник Кароль Данквардт (швед. Karol Dunkwart) покрив стіни капели поліхромією. У капелі також розташовані сцени з житія св. Яцека, намальовані італійським (венеціанським) художником Томмазо Долабеллою (італ. Tommaso Dolabella, помер 1650 року). Перед капелою на стіні висять ще два його гігантські полотна. Це картини «Чудо в Кані Галілейській» і «Таємна вечеря», виконані в стилі венеціанських полотен. Капела зачинена ґратами середини XVIII століття.
Південний фасад костелу. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
з боку південної нави:
5. Капела св. Рози Лімської (пол. Kaplicy św. Róży Limańskiej) або Любомирських (пол. Lubomirskich).
Капела св. Рози Лімської. Фото 24 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
Наприкінці XIV століття на цьому місці було збудовано готичну капелу-усипальницю роду Пілецьких (пол. Pileckich). У 1616 році замість неї з’явилася пізньоренесансна капела. Її фундаторами були Себастьян Любомирський герба «Шренява без Хреста» (пол. Sebastian Lubomirski herbu Szreniawa bez Krzyża), який помер 20 липня 1613 року, та його дружина Анна Любомирська, уроджена Браницька (пол. Anna Lubomirska z Branickich), яка померла 9 січня 1639 року. Їхні портрети розташовані в тондо на настінному диску. Це купольна капела, що за своєю формою нагадує Сигізмундівську капелу в костелі на Вавелі.
Капела св. Рози Лімської. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
На внутрішній частині позолоченого й розписаного купола розташовані зображення святих: Себастьяна, Станіслава, Анни Самотжец і пророка Іллі, у нішах — постаті святих: Домініка, Станіслава, Станіслава Костки, Чеслава, Казімежа, Яцека, Флоріана й Войцеха. Вівтар пізнього ренесансу із зображенням покровительки капели св. Рози Лімської. Капела зачинена ґратами XVII століття.
6. Капела св. Фоми Аквінського (пол. Kaplicy św. Tomasza Akwinu). Капелу збудовано в XV столітті в готичному стилі коштом цеху кравців. У ній розташована надгробна плита епохи ренесансу старости Красноставського Миколая Богуша (пол. Mikołaj Bogush), а також неоготичний вівтар 1850-х років за проєктом Маріана Павоні (пол. Marian Pavoni) зі статуями святих: Фоми, Казимира, Станіслава Костки, Антонія й Альберта. На стіні капели — картина Томмазо Долабелли (італ. Tommaso Dolabella, помер 1650 року) «Школа св. Фоми Аквінського».
Капела св. Фоми Аквінського на реставрації. Надгробок Миколая Богуша. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Капела св. Фоми Аквінського. Фото 20 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
7. Капела Спасителя (пол. Kaplicy Zbawiciela) або Пржездзецьких (пол. Przeździeckich). У 1368 році капелу збудував Миколай Еделінг (пол. Mikołaj Edeling). Згодом капела була взята під опіку цехом пекарів. У XVI столітті вона стала власністю родини Орликів (пол. Orlik). Після пожежі 1850 року капелу було відновлено коштом родини Пржездзецьких. У ній розташований кам’яний неоготичний вівтар, створений за проєктом польського скульптора Едварда Стехліка (пол. Edward Stehlik) і польського архітектора Теофіла Жебравського (пол. Teofil Żebrawski).
8. Капела св. Йосифа (пол Kaplicy św. Józefa) або Шафранців (пол. Szafrańców), згодом Прованів (пол. Provanów). Капелу було збудовано в готичному стилі в XV столітті коштом цеху шевців. Згодом вона стала власністю родини Шафранців. Капела має неоготичний вівтар 1850-х років за проєктом Маріана Павоні (пол. Marian Pavoni) із зображенням Христа в майстерні св. Йосифа пензля польського живописця Яна Ангеліка Древачинського (пол. Jan Angelik Drewaczyński, помер 1899 року). У капелі розташований манєристичний надгробок велицького чиновника Проспера Провано з власним гербом (пол. Prospero Provana herbu własnego), який помер 20 вересня 1584 року.
Капела св. Йосифа. Надгробок Проспера Провано. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
Капела св. Йосифа на реставрації. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Капела св. Йосифа. Фото 20 лютого 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
9. Капела св. Домініка (пол. Kaplicy św. Dominika) або Мишковських (пол. Myszkowskich). Спочатку тут розташовувалася ранньоготична капела. У 1603 – 1614 рр. на цьому місці коштом маршалка великого коронного маркграфа Зигмунта Гонзаги-Мишковського герба «Ястшембець» (пол. Zygmunt Gonzaga Myszkowski herbu Jastrzębiec, помер 1615 року) та його брата каштеляна Освенцимського Александра Мишковського (пол. Aleksander Myshkovski, помер 1617 року) під керівництвом італійського архітектора й скульптора Санті Гуччі Фьорентіно (італ. Santi Gucci Fiorentino) було зведено пізньоренесансну капелу за зразком Сигізмундівської капели в костелі на Вавелі. Під час пожежі 1850 року ця частина костелу не була повністю поглинута полум’ям, і завдяки цьому капела збереглася.
Капела св. Домініка. Фото 19 червня 2007 року. Автор – Rj1979. Суспільне надбання. Фото без змін
Зовні важкий руст стіни, масивність якої підкреслена округлим картушем у центрі, високий барабан з люнетами і ребристий купол, що вінчає його, вкритий камінноподібною лускою, справляють монументальне враження.
Капела св. Домініка. Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
Капела св. Домініка. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Для внутрішнього оздоблення капели використано шляхетний чорно-сріблястий мармур, колони пофарбовані в делікатний рожевий колір, холодну елегантність підкреслюють білі скульптури. Інтер’єр капели будується на контрастах: чорний мармур нижньої частини облицювання — і білуватий камінь верхньої частини; темно-червоні ніші, жовтуваті колони — і світлий, ясний купол. Ефект контрасту ще більше підкреслює протиставлення гладких стін у нижній частині з багатою пластикою у верхній частині, особливо скульптур у кесонах купола.
Купол капели. Фото 2017 року. Джерело – http://bankfoto.info/zdjecia/kosciol-swietej-trojcy-w-krakowie-dominikanie-6/. Фото без змін
В основі купола над карнизом розташована галерея з 16 скульптурних зображень членів родини Мишковських у жупанах, обладунках, делях (плащах, підбитих хутром), так звані «сарматські портрети», типові для Польщі XVII століття.
Фото 2015 року. Джерело – http://krakow-przewodnik.com.pl/krakowskie-zabytki/kosciol-dominikanow-pw-swietej-trojcy/. Фото без змін
10. Капела Розарію (Матері Божої Розарію).
11. Головний вівтар. Ліворуч біля вівтаря похований князь Краківський Лешек II «Чорний».
Головний вівтар. 27 червня 2020 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
У костелі були поховані:
1. Лешек II «Чорний», князь Краківський, помер 30.09.1288 р.;
2. Марек Собеський, брат короля Яна III Собеського, страчений 03.06.1652 р.;
3. Софія Теофіла Собеська, мати короля Яна III Собеського, померла 27.11.1661 р.
князь Димитр Єжи Вишневецький герба «Корибут» (пол. Dymitr Jerzy Wiśniowiecki herbu Korybut), нар. 19.12.1631 р. у Вишневці (нині селище міського типу в Збаразькому районі Тернопільської області України) — помер 28.07.1682 (у віці 50 років) р. у Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства), стражник польний коронний з 1658 року, воєвода Белзький з 1660 року, гетьман польний коронний навесні 1668 – 1676 рр., гетьман великий коронний 1676 – 1682 рр., воєвода Краківський з 1678 року, каштелян Краківський з 1680 року, староста Білоцерківський, Кам’янецький, Солецький, Струмилівський, Брагінський, Любомльський. Він був нащадком Івана Михайловича Вишневецького, 2-го князя Вишневецького, який помер 1542 року. Князь Димитр належав до Старшої гілки Вишневецьких, був старшим сином князя Януша Костянтиновича Вишневецького та двоюрідним братом короля Михала Томаша Вишневецького.
Герб «Корибут».
«Гербовник Польщі від Середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic і 1.0 Generic. Фото без змін
Автограф Димитра Єжи Вишневецького. Суспільне надбання. Фото без змін