САРКОФАГ ВЛАДИСЛАВА СІКОРСЬКОГО
6. Саркофаг Владислава Еугеніуша Сікорського (пол. Władysław Eugeniusz Sikorski), нар. 20.05.1881 р. у селі Тушув-Народови (пол. Tuszów Narodowy) в Підкарпатському воєводстві в Галичині в Австро-Угорській імперії (нині сільська ґміна в Мелецькому повіті Підкарпатського воєводства) — загинув 04.07.1943 (62 роки) р. в авіакатастрофі поблизу Гібралтара (англ. Gibraltar), заморської території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Фото 1 листопада 2015 року. Автор – Tsadee. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін
Історія. Владислав Еугеніуш Сікорський — польський полководець і політик, генерал броні (генерал-полковник) Війська Польського Другої Польської Республіки, голова Ради міністрів Польської Республіки та Уряду Польщі у вигнанні.
Під час Радянсько-польської війни (1919 – 1921 рр.) Владислав Сікорський командував 9-ю піхотною дивізією та Поліською групою військ у Київській операції, 5-ю армією у Варшавській операції, а також 3-ю армією в боях за Замосць (пол. Zamość, нині місто в Люблінському воєводстві) приблизно за 240 км на південний схід від Варшави. Під час битви за Варшаву частинам під командуванням Сікорського вдалося зупинити більшовицькі війська на північ від польської столиці, що дало час головнокомандувачеві Війська Польського Юзефу Пілсудському для проведення переможної контрнаступальної операції.
У квітні 1921 року Владислав Сікорський змінив Юзефа Пілсудського на посту головнокомандувача Війська Польського й очолив Генеральний штаб.
З 16 грудня 1922 по 26 травня 1923 року Владислав Сікорський був 10-м головою Ради міністрів і одночасно міністром внутрішніх справ Польщі, а з 14 лютого 1924 по 14 листопада 1925 року — міністром військових справ Польщі в другому уряді Владислава Домініка Грабського (пол. Władysław Dominik Grabski).
Офіційний портрет генерала Владислава Сікорського. Фото 1923 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Автограф Владислава Сікорського. Суспільне надбання. Фото без змін
21 грудня 1925 року Владислав Сікорський очолив 6-й округ Війська Польського у Львові (нині місто, адміністративний центр Львівської області України). 19 березня 1928 року під час чергового конфлікту з Юзефом Пілсудським він залишив цей пост. У 1928 році він навчався й жив у Франції.
У 1938 році Владислав Сікорський повернувся до Польщі. До 1939 року перебував у розпорядженні військового міністра, не обіймаючи жодних офіційних посад.
30 вересня 1939 року Владислав Сікорський став першим головою Уряду Польщі у вигнанні (і залишався ним до своєї загибелі 1943 року), а також міністром військових справ Польщі у вигнанні з 30 вересня 1939 по 26 вересня 1942 року і міністром юстиції Польщі у вигнанні з 16 жовтня 1939 по 20 липня 1940 року.
7 листопада 1939 року указом Президента Польської Республіки у вигнанні Владислава Сікорського було призначено Генеральним інспектором (головнокомандувачем) збройних сил. Після розгрому Франції в травні – червні 1940 року польські підрозділи, що вціліли, переправилися на Британські острови й дислокувалися у Сполученому Королівстві та на Близькому Сході.
24 грудня 1940 року Президент Польської Республіки у вигнанні присвоїв Владиславу Сікорському звання генерала броні.
Владислав Сікорський, польський головнокомандувач і прем’єр-міністр під час Другої світової війни. Фото близько 1942 року. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1942 році під час польоту Владислава Сікорського над Атлантикою підполковник Богдан Клечинський (пол. Bohdan Kleczyński) запобіг замаху, вчасно виявивши й знешкодивши потужну димову шашку, що могло призвести до руйнування літака.
13 квітня 1943 року німці повідомили про виявлення 4000 тіл польських офіцерів, убитих співробітниками НКВС СРСР і похованих у спільних могилах у Катинському лісі під Смоленськом. У зв’язку з цим 16 квітня Владислав Сікорський виступив із різкими звинуваченнями на адресу СРСР, зокрема, вимагаючи від прем’єр-міністра Сполученого Королівства Вінстона Черчилля (англ. Sir Winston Churchill) розриву відносин з СРСР. 26 квітня 1943 року СРСР розірвав дипломатичні відносини з польським урядом у вигнанні.
4 липня 1943 року генерал Владислав Сікорський, його дочка поручник збройних сил Польщі Зофія Ванда Леснювська, у дівоцтві Сікорська (пол. Zofia Wanda Leśniowska / Sikorska, нар. 2 березня 1912 року), начальник штабу Тадеуш Климецький (пол. Tadeusz Klimecki), усього, можливо, 11 пасажирів і 6 членів екіпажу (один із них вижив) загинули в авіакатастрофі поблизу Гібралтара. Важкий бомбардувальник B-24 Liberator II LB-30A № AL 523 511-ї ескадрильї Королівських ВПС Великої Британії впав у море о 23:06 (за місцевим часом) через 16 секунд після зльоту. Метою польоту Владислава Сікорського була інспекція контингентів польської армії (2-й Польський корпус) Владислава Андерса (пол. Władysława Andersa) на Близькому Сході.
Літак B-24 на дні моря на глибині близько 7 м після катастрофи. https://pl.wikipedia.org/wiki/Katastrofa_lotnicza_w_Gibraltarze. Суспільне надбання. Фото без змін
Тіло Владислава Сікорського було знайдено у водах Каталонської затоки моря Альборан незадовго до опівночі 4 липня. Тіла двох членів екіпажу й трьох пасажирів (зокрема його дочки) так і не були виявлені. Згідно з офіційною версією, катастрофа сталася з технічних причин, але пояснити їх не змогли. Питання про причини й обставини катастрофи донині є предметом суперечок і різних версій.
Гібралтар. Фото 8 липня 1943 року. https://pl.wikipedia.org/wiki/Katastrofa_lotnicza_w_Gibraltarze. Суспільне надбання. Фото без змін
10 липня 1943 року тіло Владислава Сікорського було доставлено до англійського порту Плімут (англ. Plymouth) на борту польського есмінця ORP Orkan.
Плімут. Фото липня 1943 року. https://pl.wikipedia.org/wiki/Katastrofa_lotnicza_w_Gibraltarze. Суспільне надбання. Фото без змін
Тіло генерала Владислава Сікорського було перевезено до Лондона. Після церемонії прощання, за присутності прем’єр-міністра Сполученого королівства Вінстона Черчилля, без розтину тіла, Владислав Сікорський був із почестями похований на кладовищі польських льотчиків у Ньюарк-он-Трент (англ. Newark-on-Trent), поблизу Ноттінгема в графстві Ноттінгемшир.
Пам’ятний знак Владиславу Сікорському в Гібралтарі. https://pl.wikipedia.org/wiki/W%C5%82adys%C5%82aw_Sikorski#%C5%9Amier%C4%87_w_Gibraltarze. Фото без змін
У 1993 році у зв’язку з 50-ю річницею смерті генерала Владислава Сікорського польський уряд звернувся до Сполученого Королівства з проханням повернути його останки для їх перепоховання в Польщі. За присутності британського судмедексперта, знімальної групи та представників польського консульства (у складі польської делегації не брав участі судово-медичний експерт) з могили було вийнято подвійну труну з тілом генерала.
Труну розкрили на цвинтарі в спеціально встановленому для цього наметі. Після розкриття другої труни з неї вийняли тіло, загорнуте у військову ковдру. Це свідчить, що труп не був одягнений у військову форму згідно з обрядом військового поховання, а був поміщений у труну в тому стані, в якому було витягнуто з води. Лікар оглянув муміфіковане тіло генерала, яке збереглося в доброму стані. Згідно з письмовими свідченнями одного зі свідків, він не помітив жодних розрізів чи швів на черевній стінці, грудях і шкірі черепа, що доводить, що 1943 року жоден з елементів розтину трупа не проводився. Після кількох годин огляду, також без розтину, тіло помістили в нову труну, яка була опечатана консульськими печатками й урочисто перевезена до Варшави, а потім до Кракова.
17 вересня 1993 року за присутності президента Леха Валенси металева труна була поміщена в саркофаг у Крипті св. Леонарда. Саркофаг із темно-сірого славниковицького (пол. sławnikowiego) мармуру у формі перевернутого надгробка було спроєктовано архітектором Янушем Гавловським (пол. Janusz Gawłowski) і виготовлено скульптором Малгожатою Шустер-Гавловською (пол. Małgorzata Schuster-Gawłowska) у 1981 році.
Саркофаг Владислава Сікорського в крипті. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
25 листопада 2008 року судовим рішенням з метою перевірки версії про причетність до загибелі генерала Владислава Сікорського радянських спецслужб тіло генерала було ексгумоване й 25 – 26 листопада оглянуте польськими експертами. Тіло Владислава Сікорського було закутане у солдатську ковдру й накрите генеральською формою, зробленою спеціально для цього випадку в Познані 1993 року. Згідно з повідомленням речника Інституту національної пам’яті (пол. Instytut Pamięci Narodowej), після ексгумації металева труна була відкрита на Кафедрі судової медицини Медичного коледжу Ягеллонського університету в Кракові (пол. Zakładzie Medycyny Sądowej Collegium Medicum Uniwersytetu Jagiellońskiego) й обстежена у відділенні радіології. Потім тіло генерала було доставлено у відділення судової медицини, де лікарі провели розтин і взяли зразки для токсикологічних досліджень та аналізу ДНК. Також планувалося провести посмертну реконструкцію обличчя Владислава Сікорського.
26 листопада 2008 року тіло генерала знову повернули до Крипти св. Леонарда.
Наприкінці січня 2009 року було опубліковано звіт щодо проведених досліджень 2008 року. З’ясовано, що смерть Владислава Сікорського настала внаслідок поліорганних травм, типових для жертв дорожньо-транспортних пригод або падіння з висоти, і, отже, не раніше ніж при ударі літака об воду. Утоплення також не виключалося як одна з причин смерті. Виявлені переломи сталися за життя потерпілого. Результати розтину дозволили категорично відкинути можливість смерті внаслідок задухи, вогнепальних поранень, отруєння, а також колотих чи різаних поранень.
14 січня 2020 року рішенням Президії Інституту національної пам’яті на прохання Президії Союзу ветеранів Республіки Польща та колишніх політв’язнів у Новому Тарзі (пол. Związku Kombatantów RP i Byłych Więźniów Politycznych w Nowym Targu) гробницю генерала Владислава Сікорського внесено до реєстру IPN могил ветеранів боротьби за свободу і незалежність Польщі під реєстраційним номером 327.
У Музеї Війська Польського (пол. Muzeum Wojska Polskiego) у Варшаві зберігається уніформа головнокомандувача генерала Владислава Еугеніуша Сікорського.
На передньому плані уніформа генерала Владислава Сікорського. Фото 9 червня 2010 року. Автор – Cezary Piwowarski. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Польські нагороди:
Срібний хрест ордена «Virtuti Militari», нагороджений 15 березня 1921 року;
Командор ордена «Відродження Польщі», з 29 грудня 1921 року;
Військовий знак відзнаки «Хрест Хоробрих», нагороджений чотири рази;
Кавалер Великого хреста ордена «Відродження Польщі», нагороджений 2 травня 1923 року;
Знак відзнаки «Хрест Заслуги»;
Командорський хрест із зіркою ордена «Virtuti Militari», нагороджений 19 грудня 1923 року;
Золотий «Хрест Заслуги»;
Хрест Заслуги військ Центральної Литви, нагороджений 3 березня 1926 року;
Орден Білого орла, нагороджений посмертно 14 липня 1943 року;
Орден «Хрест Грюнвальда» 1 ступеня, нагороджений посмертно 2 липня 1946 року.
Іноземні нагороди:
Чехословацький військовий хрест 1918 року;
Кавалер Великого хреста ордена Почесного легіону (Франція), нагороджений 28 травня 1921 року;
Орден Білої рози Фінляндії, нагороджений 1922 року;
Орден Святого Сави (Сербія), нагороджений 1924 року;
Орден Трьох зірок (Латвія), нагороджений 1928 року;
Орден Ацтекського орла (Мексика), нагороджений 1942 року;
Орден Леопольда I (Бельгія);
Орден Білого лева (Чехія);
Військовий хрест із мечем (Норвегія), нагороджений посмертно в серпні 1943 року;
Хрест Свободи I і II ступеня (Естонія);
Орден Висхідного сонця (Японія);
Орден Зірки Румунії;
Орден Корони Румунії;
Орден Корони Італії.