Станіслав Жолкевський

1. Станіслав Жолкевський герба «Любич» (пол. Stanisław Żółkiewski herbu Lubicz, укр. Станіслав Жолкевський), нар. 1547 р. Туринка, поблизу Львова в Руському воєводстві (пол. Turynka, укр. Туринка, нині село в Жовківській міській громаді Львівського району Львівської області України, укр. Львів, адміністративний центр Львівської області) – загинув 07.10.1620 (73 роки) р. Березовці за кілька кілометрів від кордону з Річчю Посполитою (пол. Berezowec, нині село Савки (молд. Sauca) в Окницькому районі Молдови) біля Могильова на Дністрі (нині укр. Могилів-Подільський, адміністративний центр Могилів-Подільського району Вінницької області України), при відступі після програної битви з турками-османами під Цецорою в Молдавському князівстві (нині село Цуцора (рум. Ţuţora) в повіті Ясси в Румунії)

молодший син Станіслава Жолкевського герба «Любич» воєводи Руського  

дід по матері Софії Теофіли Данилович, 2-ї дружини Якуба Собеського герба «Яніна»

прадід короля Яна III Собеського

• дружина Регіна Гербурт, нар. 1566 р. шлюб 1589 року (3 дітей: 2 дочки та 1 син)

діти:

1. 1.  Софія Жолкевська, нар. бл. 1590 р. (старша дочка), чоловік Ян Данилович герба «Сас», шлюб 1605 року в Жовкві
   2. Ян Жолкевський, нар. невід. (1591 р.) 
   3. Миколай Жолкевський?
   4. Катажина Жолкевська (пол. Katarzyna Żółkiewska), (молодша дочка), померла 1619 р. при пологах, чоловік Станіслав Конецпольський герба «Побог», помер 11.03.1646 р., гетьман великий коронний, шлюб 1615 року

Герб «Любич». «Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття». Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Bastianow. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

Історія. Станіслав Жолкевський, державний і військовий діяч Речі Посполитої, польський магнат, полководець і письменник; королівський секретар з 1573 року, староста Калуський до 1587 року, староста Грубешівський 1588 року.

У 1588 році Станіслав Жолкевський відзначився в переможній битві з претендентом на польський престол Максиміліаном III (нім. Maximilian III) Габсбургом поблизу Бичини (пол. Byczyna, нині місто в Клюцборському повіті Опольського воєводства), де був тяжко поранений у ногу. 

Далі Станіслав Жолкевський: гетьман польний коронний 1588 – 1618 рр., каштелян Львівський з 1590 року, 1594-1597 року гетьман заснував Жовкву, що стала резиденцією його родини, староста Кам’янецький 1598 року, воєвода Київський 1608 – 1618 рр.

Станіслав Жолкевський брав участь у Польсько-московській війні Смутного часу (1609 – 1618 рр). 4 липня 1610 року він розбив московсько-шведське військо князя Дмитра Шуйського в битві під Клушином (нині село в Гагарінському районі Смоленської області Російської Федерації). З віком поранення в ногу під Бичиною непокоїло його дедалі більше. У битві під Клушином він не міг сісти на коня і їхав у легкій колясці (пол. кolaska). 9 жовтня 1610 року гетьман Станіслав Жолкевський зайняв Москву, домігся зведення на московський престол королевича Владислава Вази. У 1611 році Станіслав Жолкевський отримав в управління староство Рогатинське, а 1613 року староство Барське.

6 лютого 1618 року Станіслав Жолкевський був призначений гетьманом великим коронним, а 6 березня 1618 року – канцлером великим коронним, 1619 року староста Яворівський.

Станіслав Жолкевський. Невідомий художник. XVII століття. Суспільне надбання. Фото без змін

Гетьман Станіслав Жолкевський. Невідомий художник. XVII століття. Суспільне надбання. Фото без змін

Станіслав Жолкевський. Невідомий польський художник 1-ї чверті XVII століття. Суспільне надбання. Фото без змін

Останні роки життя Станіслав Жолкевський провів, захищаючи південні кордони Речі Посполитої від татарських і турецьких нападів. Він загинув у ніч із 6 на 7 жовтня 1620 року у віці 73 років, після невдалої для коронного війська битви з турками-османами та татарами під Цецорою 17 – 19.09.1620 року неподалік річки Прут. При відступі, за 180 км від Цецори, під час чергового зіткнення з турецько-татарськими загонами на прикордонному Дністрі гетьман зійшов з коня і зі зброєю в руках упав у битві. Його труп було знайдено на другий день з відрубаною правою рукою і без голови. Його син Ян потрапив у полон.

Відрубану голову Станіслава Жолкевського разом з його сідлом і шаблею за наказом буджацького бея Картемір-мурзи турки відправили султану Осману II (тур. İkinci Osman) як трофей. Голова на піці висіла біля воріт султанського палацу в Стамбулі (тур. İstanbul, нині місто в Туреччині) понад два роки.

Вдова гетьмана, Регіна викупила з турецького полону свого сина Яна разом з обезголовленим тілом чоловіка, яке 16 листопада 1621 року було поховано в крипті Костелу св. Лаврентія в Жовкві. У своєму заповіті Станіслав Жолкевський доручив дружині поховати його без помпезності, а в разі його загибелі на полі бою, труна має бути покрита не чорним оксамитом, а червоною тканиною на знак пролиття крові за Батьківщину. Його труна була прикрашена барельєфами, що зображують битву й поразку під Цецорою. 

Барельєф труни Станіслава Жолкевського (після 1620 року). Фото 2 січня 2014 року. Автор Mathiasrex, Maciej Szczepańczyk. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Після смерті Станіслава Жолкевського покої палацу в Жовкві залишилися недоторканими, тобто в тому стані, що й за його життя. Зберігалися його особисті речі, а також обладунки, меч із руків’ям, усипаним дорогоцінним камінням, і булава, закривавлений та посічений плащ, який він носив перед смертю, над ліжком висіла копія образу Богородиці Ченстоховської (пол. Matka Boska Częstochowska). Щойно тіло Станіслава Жолкевського було викуплено в турків-османів, за наказом вдови перед образом постійно горіла позолочена лампада, «якою гетьман користувався під час військових походів, і привезена вдовою разом із тілом з турецької землі».

Таким чином, довгі роки в родині зберігався культ великого предка як взірцевого солдата і громадянина. Його правнук Ян III Собеський виріс у такій атмосфері.

У 1621 році на місці, де загинув Станіслав Жолкевський, на невеликому кургані було встановлено пам’ятник з мармуровою плитою, на якій золотими літерами перераховувалися заслуги гетьмана з латинською цитатою з «Оди» давньоримського поета Горація (лат. Quintus Horatius Flaccus): «Quam dulce et decorum est pro patria mori» («Як солодко і почесно померти за Батьківщину»). Роботи профінансувала вдова гетьмана, Регіна, а будівництвом пам’ятника займався їхній син Ян, роботи виконували каменярі з Могильова. Для цього молодий Жолкевський отримав неофіційну згоду молдавського господаря, що керував цією територією, і командирів розташованих тут турецьких гарнізонів. Зовнішній вигляд оригінального пам’ятника відомий за літографією польського художника Наполеона Матеуша Тадеуша Орди (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda, помер 1883 року). Пам’ятник простояв до 1868 року, коли мешканці сусіднього села звалили обеліск, розкопали курган у пошуках передбачуваних скарбів.

Щоб викупити голову чоловіка, Регіна за кілька років зібрала потрібну суму, неймовірні на ті часи 3 мільйони злотих, король навіть дозволив відкрити в Жовкві монетний двір для карбування золотих монет. Викуп відбувся (імовірно, в 1-й половині 1623 року), після розгрому турків-османів у Хотинській битві 02.09. – 09.10.1621 року та загибелі султана Османа II 20 травня 1622 року. Регіна поховала голову гетьмана в Костелі св. Лаврентія під головним вівтарем.

У 1630-х роках коштом доньки Станіслава Жолкевського, Софії Жолкевської (в заміжжі Данилович, померла 1634 року) було виготовлено й установлено ренесансний об’єднаний пам’ятний надгробок з червоного мармуру з епітафіями батькові та брату Яну (праворуч – Станіслав, ліворуч – Ян). Його було встановлено в костелі біля північної стіни презвітерія.

Невдовзі поховання під головним вівтарем з головою Станіслава Жолкевського було блюзнірськи розкрито, а мозаїчна урна з головою гетьмана опинилася в Пулавах (пол. Puławy, нині місто на південному сході Польщі, адміністративний центр Пулавської ґміни і повіту в Люблінському воєводстві), а потім безслідно зникла. У цей же час останки гетьмана, поховані в крипті, також були осквернені.

Пам’ятний надгробок Яна і Станіслава Жолкевських.

Літографія Антона Піллера (пол. Anton Piller) за малюнком австрійського художника-пейзажиста, графіка та літографа Антонія Ланге (нім. Antoni Lange), 1831 рік. Суспільне надбання. Фото без змін

У 1860-х роках пам’ятний надгробок у костелі було відреставровано польським скульптором і реставратором Парисом Філіппі (пол. Parys Filippi).

У 1903 році було створено «Громадський комітет з відновлення пам’ятника на місці загибелі гетьмана Жолкевського» (пол. Społeczny Komitet Odbudowy Pomnika Hetmana Żółkiewskiego). У червні 1912 року за сприяння шляхти Могильова (нині Могилів-Подільський, адміністративний центр Могилів-Подільського району Вінницької області України) пам’ятник Станіславу Жолкевському було відновлено. Нині він знаходиться в теперішній Молдові за 4 км від села Савки (молд. Sauca) в Окницькому районі Молдови, за 8 км від Дністра, праворуч від дороги, що веде з міста Отачь (Атаки (рум. Otaci)) в Окницькому районі до села Аріонешть (молд. Arionești) у Дондюшанському районі. (Опис пам’ятника)

У 1946 році за радянської влади Костел св. Лаврентія в Жовкві було закрито, на пам’ятному надгробку Станіслава Жолкевського значно пошкоджено постаті, барельєфи, розбито прикладами ненависну росіянам епітафію.

З 1990 року реставрацією костелу займалися польські фахівці, фінансування робіт здійснювало польське «Товариство охорони пам’яток» (пол. Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, TOnZ). Пам’ятний надгробок відновлювався майже 20 років.

Пам’ятний надгробок Жолкевських. Фото 30 червня 2019 року. Автор – Henryk Bielamowicz. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Станіслав Жолкевський. Фото 2011 року Автор – Т. Позняк. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

Постановою Сейму Республіки Польща від 13 червня 2019 року 2020 рік оголошено – Роком гетьмана Станіслава Жолкевського – 400 років від дня загибелі гетьмана.

Фото 2016 року Автор – Artinpl. Ліцензія – Creative Commons CC0 1.0 Universal Public Domain Dedication. Фото без змін

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

Станіслав Жолкевський з гетьманською булавою. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

Епітафія Станіслава Жолкевського на пам’ятному надгробку. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

1. Саркофаг Станіслава Жолкевського в крипті (див. докладніше № 13. Крипта Жолкевських).

Фото 8 серпня 2007 року. Автор – Stako. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін