Домініканський костел (Храм св. Йосафата)
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (домініканський) і Абатство домініканців у Жовкві (пол. Kościół i Opactwo Dominikanów w Żółkwi, укр. Костел Успіння Діви Марії і Абатство отців Домініканів у Жовкві). Нині Храм Святого Великомученика Йосафата в Жовкві (укр. Храм Святого Великомученика Йосафата у Жовкві) належить громаді Української греко-католицької церкви (УГКЦ) (укр. Українська греко-католицька церква).
Фото 24 березня 2010 року. Автор – Dominican_Church_Zhovkva_003.JPG: Gryffindor derivative work: PawełMM (talk) – Dominican_Church_Zhovkva_003.JPG. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото змінено
Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження костелу. Костел розташований за адресою: вулиця Львівська (вулиця Львівська), 7.
З Ратушної вежі вдалині видно костел. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
https://www.google.com/imgres?imgurl=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FuhQelH69t7U%2Fmaxresdefault.jpg&imgrefurl. Фото без змін
Історія костелу. У 1652 році загинув Марек Собеський, його мати, тодішня власниця Жовкви Софія Теофіла Собеська, вирішила збудувати на згадку про сина і як місце його поховання – костел. Передбачалося, що це буде друга родинна усипальниця. Вона передала монахам Домініканського ордену (Орден братів-проповідників) стару дерев’яну Каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Kaplica Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny), збудовану 1588 року її дідом гетьманом Станіславом Жолкевським. Каплиця знаходилася на міському цвинтарі, розташованому в північно-східному куті міських стін, біля Львівських в’їзних воріт. Тут ченці-домініканці облаштувалися, почавши будувати з дерева келії.
Зусиллями Софії Теофіли Собеської 13 січня 1653 року парафіяльний священник парафіяльного костелу, ксьондз Ян Лонцький (пол. Jan Łącki) письмово передав домініканцям Каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії. Наступного дня архієпископ Львівський Миколай Кросновський (пол. Mikołaj Krosnowski) дозволив будівництво на цьому місці костелу й абатства.
У 1653 – 1655 рр. на місці каплиці коштом Софії Теофіли Собеської було збудовано великий тринавний кам’яний костел у стилі бароко.
1 вересня 1655 року архієпископ Львівський Ян Тарновський (пол. Jan Tarnowski) освятив костел на честь Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Марка.
У вересні 1655 року в костелі було перепоховано Марека Собеського. Тіло Марека було перенесено до костелу й поховано під Вівтарем св. Домініка (пол. Ołtarz św. Dominika). Софія Теофіла Собеська визначила собі посмертне місце навпроти – тобто під Вівтарем св. Яцека (пол. Ołtarz św. Jacka).
Восени 1655 року козацько-селянське військо Богдана Хмельницького вирішило увійти до Жовкви. При звістці про це жителі й ченці втекли. 26 вересня 1655 року місто було взято, воїни Хмельницького спочатку увірвалися до абатства, вбили настоятеля (підпріора) Іполіта з Казимежа (пол. Hipolita z Kazimierza), потім, пограбувавши все, що могли, увірвалися до інших будинків, грабуючи те, що було в наявності. Лише в листопаді 1655 року населення стало повертатися додому. Таким чином, костел було знищено, але згодом швидко відновлено.
28 вересня 1658 року на потреби костелу Софія Теофіла пожертвувала: чаші, лампади й свічники, 42 нитки перлів, 9 турецьких килимів, витканих із золота та шовку, золотий ланцюг, гармати для дзвонів і книги з власної бібліотеки. Роботи італійських живописців було передано для прикраси вівтарів.
У 1662 році в костелі знайшла спокій і Софія Теофіла Собеська.
У 1667 році пожежа в костелі.
У 1677 році пожежа знищила оригінальну будівлю.
У 1678 році король Ян III Собеський сприяв відновленню костелу.
У 1680 році єпископ Перемишльський Ян Станіслав Збонський (пол. Jan Stanisław Zbąski) освятив костел.
У 1692 році король Ян III Собеський замовив два пишні пам’ятні надгробки для матері та брата роботи німецького скульптора Андреаса Шлютера (нім. Andreas Schlüter). На рубежі 1693-1694 рр. вони були встановлені в костелі. Обидва надгробки створені за єдиною схемою. Король також профінансував ремонт костелу.
У 1718 році син Яна III Собеського, Якуб Людвік Генрік Собеський допоміг відновити костел і абатство після пожежі.
У костелі поховано серце сина Яна III Собеського, Костянтина Владислава Собеського, помер 22 липня 1726 року.
У 1739 році костел черговий раз згорів. У костелі часто траплялися пожежі, щоразу найбільше страждав інтер’єр – треба було перемальовувати настінний розпис, тому інтер’єр костелу постійно змінювався.
На передньому плані Костел домініканців і будівлі абатства, праворуч за ним – синагога. Реконструкція, 1-ша половина XVIII століття. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
У 1750 році у львівських домініканців були куплені вівтар і амвон та встановлені в костелі.
У 1754 році знову пожежа в костелі.
У 1754 – 1792 рр. наступний власник Жовкви Міхал Казимир Радзивілл «Рибонька» (пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko, помер 1762 року) вирішив перебудувати дерев’яне абатство, було зведено кам’яні двоповерхові келії в стилі бароко. Келії абатства прилягали до стін костелу, утворюючи внутрішній двір, що разом із міською стіною та в’їзними воротами служило додатковою обороною міста.
У 1776 – 1778 рр. у костелі встановлено вісім бічних вівтарів.
У 1833 році чергова пожежа. Фасад костелу реконструйовано, у такому вигляді він зберігся до наших днів.
https://risu.ua/minlivist-ta-vichnist-na-stinah-zhovkivskoji-cerkvi-sv-yosafata_n38969. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1903 – 1927 рр. костел реставровано. Проведено роботи з штукатурення зовнішніх стін костелу й абатства. У костелі встановлено нові необарокові вівтарі, орган і амвон, біля презвітерія в гуцульському стилі облаштовано Каплицю Христа Розп’ятого (пол. Kaplica Chrystusa Ukrzyżowanego).
У 1913 році польський художник і реставратор Кароль Густав Політинський (пол. Karol Gustaw Polityński) на внутрішніх стінах костелу реставрує настінний розпис і наносить новий. Тому останній стінопис, що зберігся на стінах костелу, належить до XIX – початку ХХ ст.
Фото 1918-1920-ті роки. https://www.etoretro.ru/pic52222.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
Автор – Кржижановський, усі його фотографії зроблені в 1-й чверті XX століття. https://www.miasteczkoslaskie.com.pl/index.php?mods=pokazart&ida=178. Суспільне надбання. Фото без змін
Оздоблення презвітерія. Фото 1925 року. https://risu.ua/minlivist-ta-vichnist-na-stinah-zhovkivskoji-cerkvi-sv-yosafata_n38969. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото 6 жовтня 1929 року. https://www.sluzew.dominikanie.pl/historia_obrazu/poczatki-dominikanow-w-zolkwi.html. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1946 році, з приходом радянської влади, костел було закрито, домініканці виїхали до Польщі, з дозволу влади забравши більшість священних цінностей із костелу й абатства, серед них і останки Собеських та чудотворний образ Матері Божої Розарію, відома також як Жолкевська (пол. Matki Boskiej Różańcowej zwanej Żółkiewską), що зберігався в костелі. За переказом, образ було подаровано ченцям королем Яном II Казимиром 1668 року. Решту інвентарю костелу було частково передано до інших храмів, частково знищено. Чудотворний образ Богородиці з костелу було знайдено у Варшаві в костелі на вулиці Домініканській (пол. ul. Dominikańska) 2.
За радянських часів костел використовувався як склад, а в абатстві знаходився військовий штаб. Приміщення прийшли в занепад, у склепінні костелу зяяли діри, стінопис було знищено та затерто.
Після розвалу Радянського Союзу 1991 року постало питання про відновлення Домініканського костелу. Щоправда, ченці-домініканці в абатство не повернулися.
У 1994 році напівзруйнований костел було передано громаді Української греко-католицької церкви (УГКЦ).
У 1995 році Костел Успіння Пресвятої Діви Марії було переосвячено як греко-католицький храм Святого Священномученика Йосафата (при народженні Іван Гаврилович Кунцевич, нар. 1580 р. – помер 12 листопада 1623 р., уніатський єпископ Речі Посполитої, архієпископ Полоцький з 1618 року до своєї смерті). У храмі почалися реставраційні роботи над тим, що збереглося, та пристосування колишнього католицького костелу до нових вимог.
Костел і абатство східний фасад. Byly klasztor dominikanow. Sokalska Eparchia Zolkiew. Фото без змін
Схематичне розташування будівель абатства й костелу з внутрішнім двором. Byly klasztor dominikanow. Sokalska Eparchia Zolkiew. Фото без змін
Фотогалерея реставраційних робіт у храмі в хронологічному порядку (2005 – 2021 рр.)
Південний (центральний) фасад храму. Фото 2005 року. https://sites.google.com/site/rzeczpospolita21w/miejscowosci/zolkiew. Фото без змін
Південний і східний фасади храму. Фото 15 серпня 2006 року. Автор – Сергій Криниця (Haidamac). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 International license. Фото без змін.
Південний і західний фасади храму. Фото 8 липня 2008 року. Автор – Tomasz Leśniowski. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Завдяки зусиллям пароха храму отця митрата Михайла Ткачіва та єпархіального управління серед вірян проводиться збір коштів і організовуються роботи з реконструкції храму та відновлення його оздоблення.
Групою майстрів під керівництвом художника-реставратора Григорія Петрашака проведено значні обсяги внутрішніх ремонтних і оздоблювальних робіт у храмі. Було відремонтовано склепіння, стіни, конструкції даху, відновлено втрачені елементи декору, вівтаря, амвона, практично повністю відновлено стінопис, реконструйовано пошкоджені ділянки скульптурного оформлення надгробків тощо.
Інтер’єр храму. Фото 1 січня 2009 року. Автор – Gryffindor. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Всередині храму зроблено все, щоб зберегти його первісний декор, а також його довгу історію. Майстрам-реставраторам вдалося відновити окремі автентичні фрески, вівтар і амвон. Настінний розпис XVII – XVIII ст. було знищено пожежами, збереглися лише його рештки. Краще збереглися настінні розписи 1903 – 1927 рр., частково перемальовані останніми роками.
Таким чином, інтер’єр храму було відновлено, ззовні реставраційні роботи ще тільки починаються.
Південний і західний фасади храму (центральний фасад у риштуваннях). Фото 27 липня 2010 року. https://risu.ua/minlivist-ta-vichnist-na-stinah-zhovkivskoji-cerkvi-sv-yosafata_n38969. Фото без змін
Ззовні храм все ще виглядає цілковитою руїною – центральний фасад у риштуваннях, стіни облупилися, на карнизі ростуть берізки, подекуди збереглася жахлива зелена фарба – сумне послання радянського періоду.
Західний фасад храму. Фото 30 квітня 2011 року. Автор – Folkerman. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Східний фасад храму. Фото 30 квітня 2011 року. Автор – Folkerman. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Південний і західний фасади храму (першим відреставровано південний (центральний) фасад храму). Фото 7 червня 2011 року. Автор – Neovitaha777. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і східний фасади храму. Фото 12 червня 2011 року. Автор – Сергій Криниця (Haidamac). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Південний фасад храму. Фото 6 листопада 2011 року. Автор – Vika35325. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 Unported license. Фото без змін
Південний і західний фасади храму (реставрація західного фасаду). Фото 22 серпня 2012 року. Автор – Pihs-58. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Західний фасад храму. Фото 15 червня 2013 року. Автор – Klymenkoy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і східний фасади храму (реставрація східного фасаду). Фото 29 червня 2013 року. Автор – Demmarcos. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і західний фасади храму. Фото 10 вересня 2013 року. Автор – Nataliya Shestakova. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 International license. Фото без змін
Південний фасад храму. Фото 10 вересня 2013 року. Автор – Nataliya Shestakova. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 International license. Фото без змін
Південний і східний фасади храму. Фото 7 липня 2014 року. Автор – ЯдвигаВереск. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний (центральний) фасад храму. Фото 10 липня 2014 року. Автор – Katrin1602. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і східний фасади храму. Фото 25 березня 2016 року. Автор – Aeou. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і західний фасади храму. Фото 25 березня 2016 року. Автор – Neovitaha777. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
За східним крилом абатства видно реставраційні роботи північного фасаду храму. Фото 25 березня 2016 року. Автор –
Neovitaha777. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Західний фасад храму. Фото 1 травня 2017 року. Автор – Бондар Володимир. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний і західний фасади храму (ремонт огорожі). Фото 4 жовтня 2018 року. Автор – Valentyne Kovalov. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний (центральний) фасад храму. Фото 30 червня 2019 року. Автор – Henryk Bielamowicz. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Опис храму. Шестипрестольний костел має докладні пропорції. Він був збудований у стилі бароко за зразком однієї з базилік Неаполя, міста на півдні Італії. Костел загального типу з малорозвиненим трансептом. Суворі, величні, дещо спрощені форми будівлі – свідчення оборонної архітектури. У плані храм хрещатий, зверху замість купола, на перетині нави й короткого трансепта на середохрестті знаходиться – сигнатурка (мала вежа).
Фасади храму прикрашені вікнами, пілястрами, нішами, коринфськими колонами та карнизом з білокам’яним різьбленням. Рамено (плече) трансепта виділяється трикутними фронтонами.
Храм з південно-західного боку. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Храм з південно-східного боку. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
До храму з трьох боків: північного, північно-західного та північно-східного, прилягають двоповерхові корпуси абатства. З цієї причини храм добре проглядається тільки з південного, південно-західного або південно-східного боку, однак тут трохи заважає кам’яна огорожа.
За східним крилом абатства видно східний фасад храму. Фото 10 вересня 2013 року.
Автор – Nataliya Shestakova. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license.Фото без змін
Костел з північно-східного боку. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Північний фасад костелу має оригінальну композицію та багато декорований.
З північного боку, за північним фасадом абатства видно лише найвищу частину північного фасаду храму. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
За західним крилом абатства видно західний фасад храму. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Західний фасад храму з південно-західного боку. Фото 25 березня 2016 року. Автор – Neovitaha777. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Південний головний фасад храму значно скромніший за північний фасад.
Південний (центральний) фасад храму. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 3 квітня 2011 року. Автор – Klymenkoy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Головний вхід до храму орієнтований на південь. Привертає увагу білокам’яний портал, обрамлений коринфськими колонами.
На південному фасаді головний вхід до храму. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Інтер’єр храму має багате оздоблення, оздоблення з позолоти. Він має широку наву і приділи (трансепт).
Фото 1 січня 2009 року. Автор – Gryffindor. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
На початковому етапі, після завершення реставраційних робіт у храмі був відсутній іконостас.
Вівтарна частина (презвітерій). Фото 1 травня 2017 року. Автор – Бондар Володимир. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Розпис склепіння. Фото 6 серпня 2016 року. Автор – ЯдвигаВереск. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license.. Фото без змін
Згідно з православною традицією перед вівтарною частиною було встановлено іконостас.
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
У трансепті костелу, перед нинішнім церковним іконостасом знаходилися три крипти.
Іконостас. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Склепіння середохрестя та вівтарної частини. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Греко-католики не могли не пристосувати храм під свої потреби. Вівтарна частина розписана новомучениками – греко-католицькими священниками, ченцями та черницями, які постраждали від рук нацистів і комуністів. Біля Матері Божої над головним вівтарем – святі Володимир і Ольга, святий Йосафат, якому нині й присвячений храм.
Фото 27 липня 2010 року. https://risu.ua/minlivist-ta-vichnist-na-stinah-zhovkivskoji-cerkvi-sv-yosafata_n38969. Фото без змін
Проте те, що можна було врятувати від загибелі після сорокарічного забуття, врятовано та відновлено. Герби Речі Посполитої, проти якої боролися українці, не затерті й не побілені – навпаки, вони відреставровані – разом із гербами Собеських, Даниловичів, Гербуртів – усіх благодійників колишнього Домініканського абатства. Пам’ятні надгробки Марека та Софії Теофіли Собеських також відновлені.
Сучасний настінний живопис повторює контури автентичних – лише образи святих намальовані новітньою технікою. На місці знищених розписів із життя св. Домініка – нові образи на аналогічні сюжети. Наприклад, зустріч св. Франциска і св. Домініка або проповідь св. Домініка – сучасні образи, але вони повторюють контури давніх, які колись знаходилися на їхньому місці.
Щоправда, один старовинний розпис реставратори змогли врятувати – це Матір Божа зі святими Домініком та Агнесою – засновниками домініканського ордену. Знаходиться цей сюжет на північній стіні приділу (трансепта), праворуч від головного вівтаря біля амвона.
Амвон, праворуч – Матір Божа зі святими Домініком та Агнесою. Фото 27 липня 2010 року. https://risu.ua/minlivist-ta-vichnist-na-stinah-zhovkivskoji-cerkvi-sv-yosafata_n38969. Фото без змін
Сучасними копіями є й настінний розпис із гербами, що прикрашають бічні проходи в наві. Кожна фреска в центрі має чорно-білий герб Ордену проповідників, а зверху – герби Польщі та Литви, тобто складові герба Речі Посполитої. Знизу ж можна побачити герби Даниловичів, Гербуртів, Собеських. Є там і герб Жовкви XIX століття: щит, розділений навпіл, половина щита – герб Радзивіллів, інша половина – герб Собеських.
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Каплиця Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Схематичний план розміщення пам’ятних надгробків і крипт у костелі. Автор – Angloman. Складено 15 лютого 2022 року (цифри синім кольором – пам’ятні надгробки)
У костелі були поховані:
1. Марек Собеський, брат короля Яна III Собеського, страчений 03.06.1652 р.;
2. Софія Теофіла Собеська, мати короля Яна III Собеського, померла 27.11.1661 р.;
серце Костянтина Владислава Філіппа Собеського, 3-й син короля Яна III Собеського, помер 22.07.1726 р. в замку Жовкви у віці 45 років. Його тіло було поховане в Костелі св. Лаврентія.
3. іконостас;
4. амвон;
5. три крипти.
Хочу висловити величезну подяку отцю Михайлу Ткачіву пароху (настоятелю) храму, за дуже доброзичливий прийом та сприяння в ознайомленні з Храмом святого Йосафата.