КОСТЕЛ СВ. ЛАВРЕНТІЯ
Костел св. Лаврентія в Жовкві (пол. Kolegiata św. Wawrzyńca w Żółkwi, укр. Костел св. Лаврентія у Жовкві або Жовківська колегіата), парафіяльний римо-католицький костел. Спочатку храм був присвячений Цариці Небесній, св. Лаврентію Мученику та св. єпископу Станіславу (пол. Królowej Niebios oraz św. Wawrzyńcowi Męczennikowi i św. biskupowi Stanisławowi), нині – св. Лаврентію Мученику (пол. św. Wawrzyńcowi Męczennikowi).
Костел св. Лаврентія є національною святинею поляків і однією з найцінніших пам’яток доби Відродження. Храм перебуває в доброму стані, зокрема завдяки опіці польської армії та відділу реставрації Варшавського політехнічного університету (пол. Politechnika Warszawska (PW)). Костел занесено до Реєстру пам’яток національного значення з охоронним номером 386/1. Поблизу храму знаходиться вежа-дзвіниця, занесена до Реєстру з охоронним номером 386/2.
На передньому плані Костел св. Лаврентія. Фото 7 січня 2009 року. Автор – Катерина Байдужа. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Вигляд на вежу-дзвіницю з Ратушної вежі. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження костелу. Костел знаходиться в центрі Жовкви на площі Вічевій, 18.
Вигляд на костел з Ратушної вежі. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Історія костелу. Костел св. Лаврентія почали будувати 1606 року на головній площі Жовкви навпроти замку коштом засновника міста, гетьмана Станіслава Жолкевського герба «Любич». На цьому місці раніше знаходився дерев’яний храм. Новий костел збудований із цегли на штучному насипі, зведеному полоненими татарами. Будівництвом костелу займалися італійські архітектори, які працювали у Львові: Павел «Щасливий» (Павел «Щенсний», пол. Paweł Szczęśliwy), а після його смерті 1610 року – Амвросій «Прихильний» (справжнє ім’я Ваберене Нутклаус, лат. Vaberene Nutclauss), можливо, у співавторстві з Павлом «Римлянином» (італ. Paolo Dominici Romanus, помер 1618 року).
У 1618 році мурування стін костелу було завершено. Ренесансний храм отримав багате оздоблення завдяки пожертвуванням дружини та дочки Станіслава Жолкевського: Регіни з Гербуртів і Софії Данилович.
За задумом донатора костелу Станіслава Жолкевського, костел мав стати усипальницею родини Жолкевських. З подальшим переходом Жовкви у власність знаменитих родів Даниловичів і Собеських храм став перетворюватися на пантеон лицарської слави та обітів за перемоги, здобуті польськими військами під командуванням представників цих родів. З цієї причини парафіяльний костел у Жовкві має особливе значення для польської національної історії та культури. За кількістю й значущістю поховань видатних державних мужів Речі Посполитої його називають «Малим Вавелем».
12 липня 1620 року в Жовкві Станіслав Жолкевський підписав установчий акт про богослужіння в парафіяльному Костелі св. Лаврентія.
Важливою подією в історії новозведеного костелу стали похорони його засновника Станіслава Жолкевського, який загинув після битви під Цецорою 7 жовтня 1620 року. На його похороні Якуб Собеський, батько майбутнього короля Яна III Собеського, виголосив прощальну промову.
Донат 1620 – 1621 рр. надав костелу рясну земельну власність і численні фінансові пожертвування.
Хроніка 1621 року «Про місця поховання померлих у Жовкві» свідчить: «Першим парафіяльним священником і настоятелем костелу був ксьондз Ян Ословський (пол. Jan Osłowski). Померлих у місті ховали біля дерев’яних храмів: Костелу св. Анджея (пол. Kościoł świętego Jędrzeja) і Каплиці Успіння Пресвятої Діви Марії (пол. Kaplica Panny Maryi) на міському цвинтарі. Члени роду Жолкевських були поховані під головним вівтарем парафіяльного костелу, священники – в Каплиці Діви Марії (пол. Kaplicy Panny Maryi), а донатори костелу – в Каплиці св. Анни (пол. Kaplica świętej Anny), і ніхто не був похований на площі поруч із костелом» (Sadok Barącz, Pamiątki miasta Żółkwi, Lwów 1877, s. 44).
28 травня 1623 року архієпископ Львівський Ян Анджей Прухницький (пол. Jan Andrzej Prukhnitsky) освятив храм, про що свідчить напис на дошці в стіні ліворуч від дверей сакристії-ризниці (нині над входом до сакристії).
У 1-й чверті XVII століття біля міських воріт Жовкви з каменю було збудовано триярусну восьмигранну оборонну вежу міської стіни, можливо, за проєктом Амброзія «Прихильного» (помер 1641 року). Верх вежі було добудовано цегляним ярусом дзвіниці. У 1690 році вежа-дзвіниця була істотно пошкоджена пожежею, але невдовзі відновлена. У 1885 році вона вважалася напівзруйнованою і потребувала ремонту. У 1920-х роках коштом ксьондза костелу Лаврентія Ожги (пол. Wawrzyniec Ożga) вежу-дзвіницю відновлюють. На її нижніх ярусах збереглися бійниці для вогнепальної зброї. Вежа-дзвіниця вкрита шатровим восьмигранним барочним дахом. До кінця 1980-х років конструкції пошкодженого даху перегнили, намокли стіни будівлі. У 1994 році почалося її відновлення. Вежа-дзвіниця в стилі пізнього ренесансу через незначний нахил отримала назву «малої Пізанської вежі».
Після смерті 1626 року вдови гетьмана Станіслава Жолкевського, Регіни з Гербуртів, піклування над костелом продовжила їхня дочка та спадкоємиця Софія Данилович. 1 лютого 1631 року вона пожертвувала костелу пребенди для священнослужителів.
За словами проповідника з Жовкви Анджея Мальського (пол. Jędrzej Malski), на 1640 рік у костелі було сім вівтарів: св. Лаврентія (пол. św. Wawrzyńca, головного покровителя храму), Ісуса Розп’ятого (пол. Chrystusa wiszącego na krzyżu), св. Анни (пол. św. Anny), Матері Божої Вервечкової (пол. Matka Boża Vervechkova), св. Марії Магдалини (пол. św. Marii Magdaleny), ангела-охоронця (пол. św. Anioła Stróża), св. Станіслава єпископа (пол. św. Stanisława biskup).
30 листопада 1676 року в костелі король Ян III Собеський був урочисто нагороджений найвищим королівським орденом Святого Духа посланниками короля Франції Людовика XIV (фр. Louis XIV)
20 липня 1684 року в костелі апостольський нунцій від імені Папи Римського Інокентія XI (лат. Innocentius PP. XI) вручив королю освячені капелюх і меч, інкрустовані дорогоцінним камінням, а королеві Марії Казимирі – орден Золотої Рози. Це був подарунок Ватикану королю як «Захиснику віри» («Fidei defensor»).
Меч, подарунок Папи Римського Інокентія XI королю Яну III Собеському. Зберігається в Королівському замку на Вавелі. Джерело – Сайт: Museum of Artifacts. Фото без змін
Капелюх, подарунок Папи Римського Інокентія XI королю Яну III Собеському. Оксамит, атлас, гросгрен, срібна нитка, перли, рубін. Зберігається в Королівському замку на Вавелі. Джерело – Сайт: Museum of Artifacts. Фото без змін
У 1694 році Ян III Собеський розширив костел. Своєму батькові Якубу Собеському та дядькові Станіславу Даниловичу, раніше похованим у костелі, король встановив пам’ятні надгробки роботи німецького скульптора класицистичного бароко Андреаса Шлютера (нім. Andreas Schlüter). У криптах? були поховані найближчі родичі монарха.
Спеціально для костелу в XVII столітті були написані чотири масштабні батальні полотна, які є одними з найбільших у Європі. За розпорядженням короля Яна III Собеського були замовлені три картини із зображенням його трьох найбільших перемог, а 1695 року для всіх картин були виготовлені позолочені рами з монограмами JTRP (Joanes Tertius Rex Poloniae) у картушах. Картини в костелі розміщувалися: «Битва під Клушином» на північній стіні презвітерія, «Ян Собеський під Хотином» на південній стіні презвітерія, «Битва під Паркани» на східній стіні північного крила трансепта, «Битва під Віднем» на східній стіні південного крила трансепта. Нині дві картини зберігаються у фондосховищі (колишньому костелі Абатства капуцинів в Олеську) Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, по одній в експозиції Олеського замку (біля селища міського типу Олесько в Золочівському районі Львівської області України) та Золочівського замку (місто Золочів, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України). У Жовкві в коридорах Нової Ратуші (музей «Жовківська вежа») експонуються дуже зменшені копії картин, створені за сприяння Львівської національної галереї мистецтв.
Костел св. Лаврентія в Жовкві. На стінах трансепта і презвітерія батальні полотна.
Художник Йозеф Енгерт (Josef Engerth). 1827 рік. Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького. Суспільне надбання. Фото без змін
«Битва під Клушином» (4 липня 1610 року). Польський художник вірменського походження Шимон Богушович (пол. Szymon Boguszowicz). Близько 1620 року. Розміри 550,0 × 650,0 см (42 кв.м.). Картину замовлено гетьманом Станіславом Жолкевським. На картині досить конкретно показано і розташування військ, і перебіг битви, і військове спорядження, і навіть штандарти підрозділів. Фондосховище Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Суспільне надбання. Фото без змін
«Ян Собеський у Битві під Хотином» (10 – 11 листопада 1673 року). Спільна робота німецького художника з Гданська Андреаса Штеха (нім. Andreas Stech) і фламандського художника Фердинанда ван Кесселя (фр. Ferdinand van Kessel). 1674-1679 рр. Розміри 675,0 х 550,0 см (42 кв. м). Картину замовлено королем Яном III Собеським. Фондосховище Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького. Суспільне надбання. Фото без змін
«Битва під Віднем» (12 вересня 1683 року). Італійський художник Мартіно Альтомонте (італ. Martino Altomonte). 1693 – 1695 рр. Розміри 765,0 × 738,0 см (73 кв. м). Картину замовлено королем Яном III Собеським. В експозиції Олеського замку. Суспільне надбання. Фото без змін
«Битва під Паркани» (7 – 9 жовтня 1683 року). Італійський художник Мартіно Альтомонте (італ. Martino Altomonte). 1693 – 1695 рр. Розміри 886,0 × 782,0 см (85 кв. м). Картину замовлено королем Яном III Собеським. В експозиції Золочівського замку. Суспільне надбання. Фото без змін.
Картини зображують найбільші переможні битви короля Яна III Собеського та його прадіда Станіслава Жолкевського і утворюють один із найбільш монументальних ансамблів польського батального живопису в Європі. Подальшу історію картин, див. Картини в XIX столітті.
У центрі Костел св. Лаврентія, за ним біля міської стіни вежа-дзвіниця, перед костелом міська ратуша, ліворуч – кут замку. Реконструкція, 1-ша половина XVIII століття. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
У 1742 році архієпископ Львівський Миколай Джеральд Вижицький (пол. Mikołaj Gerald Wyżycki) надав костелу статус – колегіата, а 1743 року власник Жовкви Міхал Казимир Радзивілл «Рибонька» (пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko) заклав при колегіаті абатство.
Костел і міська ратуша, XVIII століття. Національна бібліотека Польщі (пол. Biblioteka Narodowa w Warszawie). Суспільне надбання. Фото без змін
У 1760-х роках пам’ятні надгробки в костелі мали перебувати в жалюгідному стані, оскільки тодішній архієпископ Львівський Вацлав Єронім Сераковський герба «Огоньчик» (пол. Wacław Hieronim Sierakowski herbu Ogończyk) наказав Жовківському колегіатові 1767 року «оновити пошкоджені написи на пам’ятниках донаторів».
У 1770 році під час епідемії чуми в Жовкві її жертвами стали всі священники костелу, тож костел довелося закрити.
У 1785 році австрійці ліквідували колегіату й абатство, залишивши за костелом статус – парафіяльного. З цього часу інтер’єр і оздоблення в костелі дедалі більше занепадали.
У 1811 році ксьондз костелу Тадеуш Братковський (пол. Tadeusz Bratkowski) установив у костелі орган. Орган кілька разів зазнавав пошкоджень: відновлений 1867 року, знову пошкоджений 1919 року і знову відновлений 1935 року львівським майстром Рудольфом Гассе (пол. Rudolf Gasse), за сприяння вже згаданого ксьондза Лаврентія Ожги.
Орган костелу на емпорі. Фото 13 вересня 2012 року. Автор – Denis Vitchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото змінено
Площа Ринок з костелом і вежею-дзвіницею.
Літограф і графік чеського походження Кароль Ауер (чеськ. Karel Auer). 1838 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1861 році ксьондзом костелу став Юзеф Новаковський (пол. Józef Nowakowski). Він вирішив відремонтувати весь костел, а також і пам’ятні надгробки. З цією метою в січні 1862 року було створено комітет для збору коштів і керівництва ремонтними роботами в костелі. У 1862 – 1867 рр. костел капітально відремонтовано, зокрема й головний вівтар храму.
12 вересня 1867 року, після реставрації костелу та пам’ятних надгробків, архієпископ Львівський Францишек Ксаверій Вешхлейський (пол. Franciszek Ksawery Wierzchlejski) освятив храм.
1871 рік. Ксилографія. https://www.etoretro.ru/city3207.htm#z-z%7CDESC%7C2%7Cimage_date%7Call. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото 1890-1900 рр. https://gazeta.ua/articles/history/_ak-zhili-u-zovkvi-na-pochatku-hh-st-dobirka-foto/1054297. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1900 – 1908 рр. у костелі з ініціативи ксьондза Ісидора Кнашовського (пол. Izydor Knaszowski) знову проведено капітальний ремонт у костелі, відремонтовано стіни та покрівлю храму. Роботи фінансувалися з пожертв поляків, а також за сприяння Крайового Галицького сейму (укр. Крайовой Сейм у Львові) та Союзу реставраторів Східної Галичини (укр. Спілка консерваторів Східної Галіції)
Фото 1903 року. https://polona.pl/item/300-letnia-rocznica-zalozenia-zolkwi-1903,ODE4NjI0Mzg/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
Костел св. Лаврентія і Василіянський монастир. Фото 1908-1916 рр. https://www.etoretro.ru/pic72655.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
Площа Ринок. 1914 рік. https://www.etoretro.ru/pic142452.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
На передньому плані Фонтан із фігурою Богородиці (встановлений наприкінці XIX століття). https://shtetlroutes.eu/pl/zolkiew-karta-dziedzictwa-kulturowego/. Суспільне надбання. Фото без змін
Роботами з ремонту костелу керував ксьондз Лаврентій Ожга (помер 22 квітня 1936 року в Жовкві, у віці близько 69 років, похований у парафії в Жовкві).
Фото 1920 року. https://www.etoretro.ru/pic147188.htm. Суспільне надбання. Фото без змін
Внутрішнє оздоблення костелу. Фото 1925 року. Автор – невідомий. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D0%B0._%D0%92%D1%96%D0%B2%D1%82%D0%B0%D1%80.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
Вигляд на костел з боку річки Свиня. Фото 1910-1938 рр. https://www.etoretro.ru/pic147183.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото 1918-1939 рр. https://www.etoretro.ru/pic52222.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
Костел св. Лаврентія під час німецької окупації 1941 – 1944 рр. Фото 1941 року. https://www.etoretro.ru/pic73478.htm?sort_field=image_date&sort=DESC. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1946 році за радянської влади костел було закрито, а 1956 року перетворено на склад мінеральних добрив. Через пошкодження покриття даху прийшли в непридатність її дерев’яні конструкції, склепіння вкрилися грибком, що призвело до руйнування елементів ліпного декору. Було розбито вівтар, знищено орган, лави та сповідальні спалено, значно пошкоджено скульптури, барельєфи пам’ятних надгробків, епітафії, розбито більшість пам’ятних плит, розграбовано поховання в кріпті. Значних втрат зазнали пам’ятні надгробки, замовлені королем Яном III Собеським, на яких були відбиті голови та руки скульптур. Більшість образів і храмове начиння здебільшого було перевезено до колишнього Абатства капуцинів в Олесько (укр. Абатство капуцинів в Олесько, нині біля селища міського типу Олесько в Золочівському районі Львівської області України).
Масштабні батальні картини залишилися без нагляду, і їхній стан значно погіршився. Крізь розбиті вікна до храму залітали птахи, які на рамах почали в’ити гнізда. Полотна подекуди стали втрачати свою цілісність. Далі див. Подальша доля картин.
У 1953 році вівтарний образ Матері Божої з дитям XVII століття з Вівтаря Богородиці, авторства флорентійського художника Карло Дольчі (італ. Carlo Dolci) було вивезено з костелу та передано до Ермітажу в Ленінграді (нині Санкт-Петербург у Російській Федерації).
До кінця 1980-х років оздобленню костелу було завдано значної шкоди.
У 1989 році, після довгих зусиль ксьондза Людвика Камілевського (пол. Ludwik Kamilewski), костел став першим храмом Жовківщини, який повернули місцевій парафії Римо-католицької церкви.
28 жовтня 1989 року костел повторно було освячено польським римо-католицьким релігійним діячем, ченцем-францисканцем Рафалом Керніцьким (пол. Rafał Kiernicki), який з 19 січня 1991 року став єпископом-помічником Львівської архідієцезії.
Перші роботи з упорядкування костелу розпочала парафіяльна громада під керівництвом ксьондза Людвика Камілевського, а в 1989 – 2010 рр. парафіяльний настоятель ксьондз Базилій Павелко (пол. Bazyli Pawełko).
У 1990 – 1999 рр. ремонтні роботи в костелі проводив Фонд охорони пам’яток у Варшаві (пол. Fundacja Ochrony Zabytków w Warszawie) під керівництвом магістра Петра Козарського (пол. Piotr Kozarski).
З 1990 року масштабні відновні та реставраційні роботи, включно з облаштуванням костелу та його архітектурною структурою, виконувалися Академією образотворчих мистецтв (пол. Akademia Sztuk Pięknych) з Варшави факультетом консервації та реставрації творів мистецтва під керівництвом польського професора Януша Стефана Смази (пол. Janusz Stefan Smaza). У роботах брали участь польські реставратори, а в рамках професійної практики студенти польської Академії образотворчих мистецтв з Варшави, Кракова та Університету Миколая Коперника з Торуня, загалом близько ста осіб, за підтримки сертифікованих художників-реставраторів у співпраці з Фондом охорони пам’яток у Варшаві. Роботи виконувалися за фінансової підтримки донорів із Польщі, як приватних, так і інституційних: Війська Польського (пол. Wojsko Polskie), Столичної ґміни (пол. Gmina Stołecznego) і Королівського міста Кракова (пол. Królewskie Miasto Krakow), Фонду охорони пам’яток у Варшаві, Сенату Республіки Польща (пол. Senat Rzeczypospolitej Polskiej), Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща (пол. Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego Rzeczypospolitej Polskiej) та Асоціації «Польська спільнота» (пол. Stowarzyszenie «Wspólnota Polska»). Підтримку було надано й Українським товариством охорони пам’яток історії та культури у Львові (укр. Українське товариство охорони пам’яток історії та культури у Львові).
Пам’ятна плита, що збереглася. Фото 1992 року. Фото без змін
У 1992 році Військо Польське передало в дар костелу 11200 кг мідного листа для покриття дахів. Ще 2500 кг 1993 року подарував президент (мер) Кракова.
У 1995 – 2003 рр. завдяки зусиллям професора Януша Стефана Смази та його учнів у костелі було відремонтовано й відреставровано всі пам’ятні надгробки, зокрема відновлено пошкоджені скульптури пам’ятних надгробків роботи Андреаса Шлютера.
Відновлення та реставрація епітафії одного з пам’ятних надгробків. Фото без змін
Фото 2005 року. https://sites.google.com/site/rzeczpospolita21w/miejscowosci/zolkiew. Фото без змін
Відремонтоване склепіння костелу. Фото 2005 року. https://sites.google.com/site/rzeczpospolita21w/miejscowosci/zolkiew. Фото без змін
Костел св. Лаврентія і вежа-дзвіниця. Фото 21 травня 2007 року. Автор – Lestat (Jan Mehlich). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
За 20 років реставраційних робіт: замінено мідне покриття даху, приведено в порядок крипту, а всередині неї відреставровано й законсервовано мармурові саркофаги, відремонтовано епітафії та пам’ятні плити. Відновлено мармуровість стін, а також склепінь нави й презвітерія, зокрема скульптурні декорації. Відновлено значну частину оздоблення костелу із заміною зниклих вівтарних образів іншими, переважно з інших храмів Львівщини. У костелі відновлено три із семи колишніх барокових вівтарів, встановлено нові лави в презвітерії та амвон. Фасади костелу з кам’яним фризом і вежа-дзвіниця ще чекають на свою реставрацію.
Реставрація фасаду апсиди. Фото 2014 року. http://www.trip-impressions.com/2019/01/zhovkva.html. Фото без змін
У 2015 році почалися роботи з реставрації та консервації унікального дорійського фриза з геральдичними мотивами, роботи проводив Фонд культурної спадщини (пол. Fundacja Dziedzictwa Kulturowego).
Реставрація фриза. Фото 2015 року. https://polonika.pl/programy/programy-strategiczne/ochrona/879197090. Фото без змін
У 2019 році польські реставратори проводили роботи з реставрації та консервації фасаду північного трансепта костелу.
Реставрація північного трансепта костелу. Фото 30 червня 2019 року. Автор – Henryk Bielamowicz. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Чимало скульптур, полотен із костелу й сьогодні знаходиться в музеях Львова, Кракова та Санкт-Петербурга. Крім того, первісно в храмі знаходилися портрети Жолкевських, Даниловичів, Собеських: Регіни Жолкевської, Станіслава Даниловича, Якуба Собеського, Яна III Собеського та Ядвіги Ельжбети Собеської, дружини Якуба Людвіка Генріка Собеського, які в ХХ столітті також опинилися в музеях Кракова та Львівської області.
Фото 14 вересня 2020 року. Автор – LizaPatsyuk. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
10 жовтня 2020 року в костелі відзначено 400-літню річницю від дня смерті гетьмана великого коронного Станіслава Жолкевського. Святу Месу відслужив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава з духовенством Львівської та Луцької єпархії разом з отцями грецького обряду та православним духовенством. Після меси було зачитано лист державного секретаря Канцелярії Президента Республіки Польща Адама Квятковського (пол. Adam Kwiatkowski). У церемонії взяли участь представники Генерального консульства Республіки Польща у Львові та місцевих органів влади, військовослужбовці Війська Польського, що несуть службу на Яворівському полігоні у складі 15-ї ротації Польської оперативної групи, та військовослужбовці Української Армії. Особливого розмаху надала група реконструкторів у гусарських латах, яка брала участь у літургії та покладанні квітів до крипти гетьмана.
Фото 10 жовтня 2020 року. https://www.gov.pl/web/ukraina/400-lat-smierci-hetmana-wielkiego-koronnego-stanislawa-zolkiewskiego. Фото без змін
Після церемоніалу діти та підлітки зі Школи сестер-домініканок представили на сцені в парку виставу про Станіслава та Регіну Жолкевських, а діти з групи дитячого садка «Жолкевечка» при місцевому відділенні Товариства польської культури Львівщини співали патріотичні пісні.
Реставрація вежі-ліхтаря над куполом. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Внутрішнє оздоблення костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Опис костелу. Костел збудований у ренесансному стилі, однак всередині поєднує ознаки різних архітектурних напрямків. Зовнішній вигляд храму майже не змінився від первісного. Протягом усієї історії костелу, на щастя, вдавалося уникати пожеж і руйнувань.
У плані костел має форму латинського хреста з прямокутною навою, квадратними крилами трансепта та замкненим із трьох боків презвітерієм. Що не властиво костелам, він увінчаний великим візантійським куполом, характерним для українських дерев’яних церков.
Південний фасад костелу. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Вхід до двору храму веде через кілька ярусів сходів і хвіртку.
Вхідна хвіртка. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Вигляд з південного сходу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
На території комплексу розташований парафіяльний будинок – плебанія, збудована у XIX столітті.
Вигляд на плебанію з Ратушної вежі. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Західний фасад костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Костел вкритий двосхилими дахами. Фронтон західного фасаду храму увінчаний фігурою Архангела Михаїла з позолоченими крилами 1620-х років, який дивиться в бік Краківського Вавеля.
Вигляд на костел з Ратушної вежі. Архангел Михаїл на фронтоні західного фасаду костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фасад костелу обрамляють пари дорійських пілястрів, фасад прикрашений широким фризом дорійського ордера. На ньому – скульптури воїнів, зброя, сцени битв із турками, герб Жолкевських, гербові орли, покровителі лицарів – святі Юрій і Мартин.
Фриз костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Апсида має тригранну форму. Над презвітерієм – сигнатурка (мала вежа).
Вигляд з північного сходу. Апсида костелу та парафіяльна казна. Фото 22 серпня 2012 року. Автор – Pihs-58. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
З двох боків до презвітерія прилягають квадратні прибудови – сакристія-ризниця з півдня та парафіяльна казна – з півночі.
Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Головний вхід до костелу розташований на західному фасаді. Він обрамлений білокам’яним різьбленим пізньоренесансним порталом 1-ї чверті XVII століття із зображеннями апостолів Петра і Павла, святих Лаврентія і єпископа Станіслава, євангелістів та Христа Вседержителя в оточенні ангельських голівок і орнаментів. Цей портал вважається одним із найкращих прикладів ренесансної архітектури ренесансних порталів на території України та Польщі.
Головний вхід до костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Зовнішні стіни костелу оперезані високим кам’яним цоколем. У південному крилі трансепта облаштований другий вхід до костелу зі скромнішим декором.
Другий вхід до костелу. Фото 16 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Мармурова чорно-біло-червона підлога в костелі була покладена 1881 року.
У костелі близько 1740 року було встановлено Головний пізньобароковий вівтар. У його нижній частині знаходиться Розп’яття початку XVII століття, вище – образ св. Лаврентія XVIII століття.
Головний вівтар. Фото 13 вересня 2012 року. Автор – Denis Vitchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
По боках вівтаря знаходяться два ренесансні пам’ятні надгробки родини Жолкевських.
При вході до презвітерія біля північної стіни знаходиться пам’ятний надгробок Якуба Собеського, а біля південної стіни – Станіслава Даниловича.
До сакристії і парафіяльної казни ведуть два ідентичні портали пізнього ренесансу. У товщі стін презвітерія розташовані сходи, які ведуть на верхній поверх і горище.
Два бічні вівтарі 2-ї половини XVIII століття того ж стилю, що й Головний вівтар. У Вівтарі Богородиці (пол. Ołtarz Matki Bożej), що знаходиться в північному крилі трансепта, знаходився образ Матері Божої з немовлям XVII століття, який був замовлений Яном III Собеським у флорентійського художника Карло Дольчі (італ. Carlo Dolci). Угорі знаходився втрачений образ св. Йосифа авторства польської художниці графині Софії Людвіки Цецилії Констанції Фредро-Шептицької (пол. Zofia Ludwika Cecylja Konstancja Fredro), яка подарувала його 1867 року з нагоди реставрації храму.
Вівтар Богородиці. https://www.kray.org.ua/6552/mandrivky/svidok-triumfiv-i-tragediy-zhovkivskiy-kostel-svyatogo-lavrentiya/. Фото без змін
Вівтар Богородиці. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
У Вівтарі Пресвятої Трійці (пол. Ołtarz Święta Trójca), що знаходиться в південному крилі трансепта, знаходилися образи Пресвятої Трійці авторства Миколая Стшеготського (пол. Mikołaj Stszehotski, помер 1891 року) і св. Анни роботи Анни Райської (пол. Anna Rayskaya). У ще чотирьох бічних вівтарях 3-ї чверті XIX століття знаходилися образи святих: Антонія Падуанського, Франциска, Адальберта, Станіслава роботи маловідомих художників.
Вівтар Пресвятої Трійці. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Барабан купола костелу спирається на вітрила, декоровані ліпними медальйонами з бюстами євангелістів, які тримають у руках книги з початковими словами Євангелія. Барабан унизу та вгорі обрамлений фризами з тригліфами й метопами (елементи фриза), в яких розміщені почергово розетки та голівки ангелів. У гладкій стіні барабана почергово розміщені 4 віконні прорізи та ніші з текстом латинською мовою. Купол заповнений 5 рядами кесонів. У куполі ліхтаря – різьблені голуби Святого Духа.
Барабан і купол костелу. Фото 13 вересня 2012 року. Автор – Denis Vitchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Цей храм вважається найбільшою, найкрасивішою і найбагатшою спорудою Жовкви.
Поховання в костелі. Окрім родини Жолкевських, у криптах і товстих стінах костелу були поховані представники родини Даниловичів і родини короля Яна III Собеського. За кількістю й значущістю поховань видатних діячів польської держави Костел св. Лаврентія часто називають «Малим Вавелем», на противагу королівському замку Вавель, який знаходиться в Кракові. Правда, після 1946 року пам’ятні надгробки, плити, епітафії, поховання зазнали значних пошкоджень, і їхнє відновлення, починаючи з 1990 року, тривало майже 20 років.
Найціннішими пам’ятними надгробками в костелі є два схожі між собою мармурові надгробки 1630-х років родини Жолкевських у презвітерії біля вівтаря: Станіслава та Яна Жолкевських з північного боку, Регіни та Софії Жолкевських з південного боку. У 1692 році король Ян III Собеський замовив аналогічні барокові пам’ятні надгробки для Якуба Собеського та Станіслава Даниловича, встановлені на початку презвітерія.
Північна сторона презвітерія. Фото 29 липня 2014 року. http://sadrzeczy.blogspot.com/2014/07/nagrobki-z-zokwi.html. Фото без змін
Південна сторона презвітерія. Фото 29 липня 2014 року. http://sadrzeczy.blogspot.com/2014/07/nagrobki-z-zokwi.html. Фото без змін
У костелі встановлені епітафії багатьом відомим людям своєї доби з числа шляхти, знаті та духовенства: Войцеху Глоговському (пол. Wojciech Głogowski, помер 1626 року, надгробок у Капелі Богоматері), секретарю короля Павлу Военковському (пол. Paweł Wojenkowski, помер 1636 року, надгробок у Капелі Богоматері), ксьондзу Ігнаці Мартиновичу (пол. Ignazi Martynowicz, помер 1854 року), ксьондзу Юзефу Новаковському (пол. Józef Nowakowski, помер 1891 року), а також Якубу Людвіку Генріку Собеському, Костянтину Владиславу Філіппу Собеському та Марії Кароліні Собеській, виготовлені польським скульптором Парисом Філіппі 1862 року після виявлення їхніх поховань.
У північному крилі трансепта на східній стіні знаходиться бронзовий надгробок (див. № 12). Раніше ця плита закривала вхід до Крипти Жолкевських (див. № 13).
Бронзовий надгробок (плита). Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото липень 2008 року. http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Photo/UkraineZhovkva/IMG_5870.htm. Фото без змін
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Епітафія на бронзовому надгробку написана латиною і повідомляє, що в костелі поховані:
Станіслав Жолкевський † 1620;
Ян Жолкевський † 1623;
Реґіна (з Ґербуртів) Жолкевська † 1626;
Софія (з Жолкевських) Данилович † 1634;
Станіслав Данилович † 1636;
Кшиштоф Жолкевський † 1640;
Якуб Собеський † 1648.
Схематичний план розміщення пам’ятних надгробків і поховань у костелі. Автор – Angloman. Складено 18 грудня 2021 року (цифри червоним кольором – поховання, синім – пам’ятні надгробки та епітафії)
У костелі були поховані:
1. Станіслав Жолкевський, загинув 07.10.1620 р.;
2. Ян Жолкевський, син Станіслава Жолкевського, помер 26.04.1623 р.;
3. Регіна Гербурт, дружина Станіслава Жолкевського, померла 1626 р.;
4. Софія Жолкевська, дочка Станіслава Жолкевського, 2-га дружина Яна Даниловича, померла 20.08.1634 р.;
5. Станіслав Данилович, син Яна Даниловича, загинув 1636 р.;
6. Кшиштоф Жолкевський, помер 1640 р.;
7. Якуб Собеський, батько короля Яна III Собеського, помер 23.06.1646 р.;
8. Марія Тереза Собеська, 5-та дочка короля Яна III Собеського, померла 07.12.1675 р. (у віці 2 років);
9. Костянтин Владислав Філіпп Собеський, 3-й син короля Яна III Собеського, помер 22.07.1726 р.;
10. Якуб Людвік Генрік Собеський, старший син короля Яна III Собеського, помер 19.12.1737 р.;
11. серце Марії Кароліни Собеської, 3-тя дочка Якуба Людвіка Генріка Собеського, померла 08.05.1740 р.
Pragnę wyrazić głęboką wdzięczność proboszczowi parafii ks. prałatowi Józefowi Legowiczowi za pomoc oraz wikariuszowi Wojciechowi Bożyszkowskiemu za faktyczną pomoc w zapoznaniu się z kościołem. (Хочу висловити величезну подяку настоятелю парафії, ксьондзу прелату Юзефу Леговичу за сприяння, а помічнику ксьондза Войцеху Божишковському за фактичну допомогу в ознайомленні з костелом).