ВИБІРНА МОНАРХІЯ

РІЧ ПОСПОЛИТА

(пол. Rzeczpospolita), 1569 – 1795 рр.

Девіз: «Si Deus nobiscum quis contra nos» (лат.) – «Якщо з нами Бог, то хто проти нас?»,

у XVIII столітті: «Pro Fide, Lege et Rege» (лат.) – «За віру, закон і короля».

Гімн: «Gaude Mater Polonia» – «Радуйся, Матінко Польще»

 

Прапор Речі Посполитої. Автор – Mikołka. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – na tych samych warunkach 2.5 zlokalizowana, 2.0 zlokalizowana oraz 1.0 zlokalizowana. Фото без змін

Герб Речі Посполитої. Автор невідомий. Суспільне надбання. Фото без змін

Представник французької династії Валуа гілки дому Капетингів (пол. Walezjusze, фр. Valois), 1573 – 1574 рр.

Герб Дому Валуа (гілка Валуа-Ангулем).

Автор – Sodacan. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін

XXXVIII (18). 11.05.1573 (вибори) – 18.06.1574 (формально до 12.05.1575 р.) рр. – король Генріх Валуа (пол. Henryk Walezy, фр. Henride Valois), нар. 19.09.1551 р. замок Фонтенбло в Королівстві Франція (фр. Fontainebleau, нині місто в департаменті Сена і Марна регіону Іль-де-Франс у Франції) – помер 02.08.1589 (37 років) р. Сен-Клу (фр. Saint-Cloud, нині місто в окрузі Нантер департаменту Сена і Марна регіону Іль-де-Франс у Франції) після смертельного поранення католицьким фанатиком 1 серпня 1589 року, похований в Абатстві Сен-Корнель у місті Комп’єнь (фр. Compiègne, нині місто в департаменту Уазарегіоне О-де-Франс, за 71 км на північний схід від Парижа), 1610 року перепохований у Базиліці Сен-Дені (фр. Saint-Denis, нині в департаменті Сен-Сен-Дені регіону Іль-де-Франс, за 9 км на північ від центру Парижа), герцог Ангулемський 1551 – 1574 рр., герцог Орлеанський 1560 – 1574 рр., герцог Анжуйський 1566 – 1574 рр., великий князь Литовський 11.05.1573 – 19.06.1574 (формально до 12.05.1575 р.) рр., коронований польською короною 21 лютого 1574 року в костелі на Вавелі в Кракові, король Франції 30.05.1574 – 02.08.1589 рр. під ім’ям Генріх III

четвертий син Генріха II, короля Франції

Герб Генріха III короля Франції та Польщі.

Автор – Euryrel. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International.

Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Francji i Polski, wielki książę litewski»;

переклад українською: «Божою милістю, король Франції та Польщі, великий князь Литовський».

22 вересня 1573 року, ще перебуваючи в Парижі, король Генріх поставив свої підписи на «Генріхових артикулах» і «Pacta conventa» (з латини – «загальні угоди»).

Наприкінці січня 1574 року король Генріх прибув до Польщі.

21 травня 1574 року шляхта зобов’язала 22-річного монарха вступити в шлюб з 50-річною Анною Ягеллонкою (цього шлюбного зобов’язання Генріх так і не виконав).

Після п’ятимісячного перебування в Польщі Генріх, отримавши звістку про смерть свого старшого брата короля Франції Карла IX, який помер 30 травня 1574 року, таємно в ніч з 18 на 19 червня 1574 року виїхав до Франції, щоб посісти французький престол. Він ніколи офіційно не відмовлявся від польської корони.

У 1574 – 1575 (майже півтора року) рр. період «безкоролів’я».

12 травня 1575 року король Генріх формально втратив польський престол, закінчилася дія ультиматуму, спрямованого йому з проханням повернутися до Польщі.

12 грудня 1575 року на других виборах короля на Елекційному сеймі королем Польщі та великим князем Литовським було обрано Максиміліана II Габсбурга, імператора Священної Римської імперії. У «Pacta conventa» імператор зобов’язався одружити свого сина ерцгерцога Ернста Австрійського з Анною Ягеллонкою. Однак противники Габсбургів заявили, що іноземців більше не буде на польському престолі. Максиміліан II так і не був коронований польською короною, він помер 12 жовтня 1576 року.

13 грудня 1575 року на Ринковій площі Кракова в Старому місті Анну Ягеллонку було проголошено королем Польщі та великою княгинею Литовською.

XXXIX (19). 13.12.1575 – 19.08.1587 (формально до 09.09.1596 року) рр. – королева Анна Ягеллонка (пол. Anna Jagiellonka, лат. Anna Dei gratia Infans Regni Poloniae, лит. Ona Jogailaitė), нар. 18.10.1523 р. Краків – померла 09.09.1596 (72 роки) р. Варшава, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава у Королівському замку на Вавелі в Кракові, жила в Мазовії, Вільно (Вільнюс), Плоцьку, велика княгиня Литовська 13.12.1575 – 1596 рр., коронована польською короною 1 травня 1576 року в костелі на Вавелі в Кракові

дочка короля Сигізмунда I «Старого»

• чоловік Стефан Баторій, князь Семигороддя (Трансильванії), король Речі Посполитої, шлюб 1 травня 1576 року в костелі на Вавелі в Кракові (бездітні)

Герб королеви Анни Ягеллонки.
Автор – Avalokitesvara, Sodacan, Flanker. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Герб міланських герцогів.

Автор – Avalokitesvara, Sodacan, Flanker. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Королівський титул польською: «Król Polski, wielka księżna Litwy, księżna Siedmiogrodu»;

переклад українською: «Король Польщі, велика княгиня Литви, княгиня Семигороддя».

14 грудня 1575 року на других виборах короля на Елекційному сеймі королем Польщі та великим князем Литовським було обрано Стефана Баторія, князя Семигороддя (Трансильванії), з умовою шлюбу з 52-річною королевою Анною Ягеллонкою.

Представник угорського роду Баторі (пол. Batory, угор. Báthory), 1575 – 1586 рр.

Герб роду Баторі («Зуби»).

«Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

XL (20). 14.12.1575 – 12.12.1586 рр. – король Стефан Баторій (Іштван Баторі) (пол. Stefan Batory, угор. Báthory István, лит. Steponas Batoras), нар. 27.09.1533 р. Жиладишомльо (угор. Szilágysomlyó) у Князівстві Семигороддя (Трансильванія) (нині місто Шимлеу-Сілванєй (рум. Șimleu Silvaniei) в повіті Селаж (Трансильванія) в Румунії) – помер 12.12.1586 (53 роки) р. Гродно у Великому князівстві Литовському (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області, Білорусь) від уремії, похований у Гродно, перепохований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, князь Семигородський (Трансильванський) 25.05.1571 – 1576 рр. (васал Османської імперії), великий князь Литовський 1576 – 1586 рр., коронований польською короною 1 травня 1576 року в костелі на Вавелі в Кракові

син Іштвана IV Баторі з угорського князівського роду, воєвода Семигородський (Трансильванський)

• дружина Анна Ягеллонка, королева Польщі, шлюб 1 травня 1576 року в костелі на Вавелі в Кракові (бездітні)

Герб Стефана Баторія короля Речі Посполитої.

https://ru.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Coat_of_arms_of_Stefan_Batory.jpg. Фото без змін

Королівський титул латиною: «Stephanus, Dei gratia rex Poloniae etmagnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kiioviae, Volhyniae, Podlachiae, Livoniaeque, necnon princeps Transylvaniae»;

королівський титул польською: «Stefan, z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, kijowski, wołyński, podlaski, inflancki, a także książę siedmiogrodzki»;

переклад українською: «Стефан, Божою милістю, король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Підляський, Лівонський (Інфлянтський), а також князь Семигородський».

Московсько-литовська війна (Лівонська війна, Перша Північна війна за контроль над Балтійським морем), 17 січня 1558 – 26 травня 1583 рр.

16 лютого 1576 року в Meggesh Стефан Баторій склав присягу «Pacta conventa».

30 березня 1576 року Стефан вступив на територію Речі Посполитої. Особиста унія Польщі та Семигороддя (Трансильванії).

1 травня 1576 року Анна Ягеллонка вийшла заміж за Стефана Баторія в костелі на Вавелі в Кракові, потім вони були коронувані. Стефан став королем Польщі jure uxoris з володінням реальною владою.

У 1578 році король Стефан придбав для роду Баторі права на престол Лівонського Королівства.

Під час Лівонської війни, 1579 – травень 1583 рр., поляки 1579 року взяли фортецю Сокіл поруч із селом Кульнево (нині в Росонському районі Вітебської області, Білорусь), 1580 захопили Великі Луки (нині місто у Псковській області Російської Федерації). Король Стефан звів нанівець усі завоювання московського царя Івана IV «Грозного» в Лівонії, королівські кінні загони господарювали на Смоленщині та Чернігівщині.

12 грудня 1586 року король Стефан Баторій помер. Королева Анна Ягеллонка не взяла владу до своїх рук, а підтримувала кандидатуру свого племінника шведського принца Сигізмунда на польський престол.

У 1586 – 1587 рр. період «безкоролів’я», державою керував – примас Польщі, архієпископ Гнезненський.

18 серпня 1587 року, згідно з переказами, тимчасовим королем Польщі («rex pro tempore») було проголошено багатого й впливового польського єврея Саула Валя Кацнеленбогена. В історіографії отримав прізвисько «Le roi d’un jour» («король на один день»).

18.08.1587 року – король Саул Валь Кацнеленбоген (пол. Saul Wahl Katzenellenbogen), нар. 1541 р. Падуя у Венеціанській республіці (італ. Padova, нині місто, адміністративний центр провінції Падуя області Венеція (Венето) в Італії) – помер 1617 р. Брест-Литовськ у Великому князівстві Литовському (нині місто Брест (білор. Брэст), адміністративний центр Брестської області, Білорусі), за переказом литовський єврей, рабин і банкір

син Самуїла Юди Кацнеленбогена, купець і рабин Падуї

Традиції розходяться в думках щодо тривалості правління Саула Валя Кацнеленбогена. Деякі стверджують, що він правив лише одну ніч; інші – кілька днів.

19 серпня 1587 року на третіх виборах короля на Елекційному сеймі, який відбувся в полі біля села Воля (пол. Wola) під Варшавою (нині в західній частині Варшави), королем Польщі та великим князем Литовським було обрано представника шведської королівської династії Ваза – Сигізмунда, онука по матері короля Сигізмунда I «Старого».

Династія Васа (раніше Ваза) зі шведської королівської династії (швед. Vasa, Vasaätten, пол. Wazowie), 1587 – 1668 рр.

Герби династії Ваза.
Автор – Halibutt (raster version), Bastianow (vector version). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін

Герби династії Ваза.

https://althistory.fandom.com/ru/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B0_(%D0%A3%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%82%D0%B0). Фото без змін

Герб династії Ваза, королі Речі Посполитої та Швеції.

Автор – adapted by Kaiser Torikka from the work of Orem. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Королівський стяг часів правління династії Ваза, 1587 – 1668 рр.

Автор – Olek Remesz (wiki-pl: Orem, commons: Orem). Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – na tych samych warunkach 2.5 zlokalizowana, 2.0 zlokalizowana oraz 1.0 zlokalizowana. Фото без змін

XLI (21). 19.08.1587 – 30.04.1632 рр. – король Сигізмунд III Ваза (пол. Zygmunt III Waza, лит. Zigmantas III Vaza, швед. Sigismund I), нар. 20.06.1566 р. замок Ґрипсгольм (швед. Gripsholms slott) у місті Марієфред на острові озера Меларен поблизу Стокгольма в Королівстві Швеція (нині в комуні Стренгнес лену Сьодерманланд у Швеції) – помер 30.04.1632 (65 років) р. Варшава, від інсульту, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, великий князь Литовський 19.08.1587 – 30.04.1632 рр., коронований польською короною 27 грудня 1587 року в костелі на Вавелі в Кракові, король Швеції 17.11.1592 – 24.07.1599 рр. (відсторонений риксдагом, титульний до 30.04.1632 року), коронований шведською короною 19 лютого 1594 року в Упсалі за 70 км на північ від Стокгольма в Королівстві Швеція (швед. Uppsala, нині місто, адміністративний центр лену Уппсала у Швеції), князь Фінляндії 1592 – 1599 рр.

син Юхана III Вази, короля Швеції та Катажини Ягеллонки, дочки короля Сигізмунда I «Старого»

• дружини:

1. Анна Габсбург (пол. Anna Habsburżanka, нім. Anna von Österreich), нар. 16.08.1573 р. Ґрац у Герцогстві Штирія, Ерцгерцогство Австрія (нім. Graz, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Штирія в Австрії) – померла 10.02.1598 (24 роки) р. Варшава, унаслідок ускладнення вагітності, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, ерцгерцогиня австрійська, коронована польською короною 31 травня 1592 року в костелі на Вавелі в Кракові, коронована шведською короною 1 березня 1594 року в Упсалі за 70 км на північ від Стокгольма в Королівстві Швеція (швед. Uppsala, нині місто, адміністративний центр лену Уппсала у Швеції),шлюб 31 травня 1592 року в Кракові (5 дітей: 3 дочки і 2 сини), старша дочка Карла II Габсбурга, герцог Штирії (див. Австрія) (3-й син Фердинанда I Габсбурга імператора Священної Римської імперії)
2. Констанція Габсбург (пол. Konstancja Habsburżanka, нім. Constanze von Österreich), нар. 24.12.1588 р. Ґрац у Герцогстві Штирія, Ерцгерцогство Австрія (нім. Graz, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Штирія в Австрії) – померла 10.07.1631 (42 роки) р. Варшава, від інсульту, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, ерцгерцогиня австрійська, коронована 11 грудня 1605 року в костелі на Вавелі в Кракові, шлюб 11 грудня 1605 року в костелі на Вавелі в Кракові (7 дітей: 5 синів і 2 дочки), молодша дочка Карла II Габсбурга, герцог Штирії (див. Австрія) (3-й син Фердинанда I Габсбурга імператора Священної Римської імперії)

діти:

1. 1. Анна Марія Вазівна (пол. Anna Maria Wazówna), нар. 23.05.1593 р. Краків – померла 09.02.1600 (6 років) р. Краків (старша дочка від 1-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   2. Катажина Вазівна (пол. Katarzyna Wazówna), нар. і померла 1594 р.(2-га дочка від 1-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   3. Владислав IV, нар. 09.06.1595 р. палац Лобзів (старший син від 1-го шлюбу)
   4. Катажина Вазівна (пол. Katarzyna Wazówna), нар. 1596 р. – померла 1597 р. (3-тя дочка від 1-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   5. Кшиштоф Ваза (пол. Krzysztof Waza), нар. і помер 10.02.1598 р. (2-й син від 1-го шлюбу)
   6. Ян Казимир Ваза (пол. Jan Kazimierz Waza), нар. 25.12.1607 р. – помер 14.01.1608 (20 днів) р. (3-й син, старший від 2-го шлюбу), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   7. Ян II Казимир, нар. 22.03.1609 р. Королівський замок на Вавелі в Кракові (4-й син, 2-й син від 2-го шлюбу)
   8. Ян Ольбрахт Ваза або Юхан Альбрехт Васа (пол. Jan Albert Waza або швед. Johann Albert Wasa), нар. 25.06.1612 р. Варшава – помер 29.12.1634 (22 роки) р. Падуя у Венеціанській республіці (італ. Padova, нині місто, адміністративний центр провінції Падуя області Венеція (Венето) в Італії), від віспи (5-й син, 3-й син від 2-го шлюбу), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, князь-єпископ Ермланду (Вармії) призначений батьком 21.10.1621 (у віці 9 років) – 20.11.1632 рр. (не був висвячений), кардинал in pectore 19.11.1629 – 20.12.1632 рр., князь Священної Римської імперії, сенатор Речі Посполитої, єпископ Вармінський (Ермландський) 1631 – 20.12.1632 рр., єпископ Краківський 20.11.1632 – 29.12.1634 рр. (не був висвячений), кардинал-диякон титулярної діаконії Санта-Марія-ін-Аквіро в Римі 20.12.1632 – 29.12.1634 рр.
   9. Кароль Фердинанд Ваза (пол. Karol Ferdynand Waza), нар. 13.10.1613 р. Варшава – помер 09.05.1655 (41 рік) р. Вишків у резиденції єпископа (пол. Wyszków, нині місто, адміністративний центр Вишківського повіту Мазовецького воєводства) (6-й син, 4-й син від 2-го шлюбу), похований у Костелі Різдва Пресвятої Богородиці та св. Ігнатія де Лойоли Єзуїтського абатства (нині Костел Діви Марії – єзуїтів) у Варшаві, єпископ Вроцлавський (князь-єпископ Бреслау) 03.05.1625 – 09.05.1655 рр. (висвячений 18 січня 1626 року), князь Нисський (пол. Nysa) у Нижній Сілезії 1625 – 09.05.1655 рр., пан Живецький (пол. Żywiec) у Сілезії з 1631 року, абат Червіньський (пол. Czerwińsk) нині Червіньськ-над-Віслою в Мазовії 1634 – 1640 рр., єпископ Плоцький 01.12.1640 – 09.05.1655 рр., князь Пултуський (пол. Pułtusk) у Мазовії, сенатор-резидент з 1643 року, 1648 року після смерті брата він висунув свою кандидатуру на польський престол, князь Опольсько-Ратиборський у Сілезії 1648 – 09.05.1655 рр.
   10. Александр Кароль Ваза (пол. Aleksander Karol Waza), нар. 14.11.1614 р. Варшава – помер 19.11.1634 (20 років) р. маєток Велькі (пол. folwark Wielki) за 9 миль від Варшави, від віспи (7-й син, 5-й син від 2-го шлюбу), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, охрещений 4 січня 1615 року
   11. Анна Констанція Вазівна (пол. Anna Konstancja Wazówna), нар. 26.01.1616 р. – померла 24.05.1616 (3 місяці) р. (4-та дочка, старша дочка від 2-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   12. Анна Катажина Констанція Вазівна (пол. Anna Katarzyna Konstancja Wazówna), нар. 07.08.1619 р. Варшава – померла 08.10.1651 (32 роки) р. Кельн (нім. Köln, нині місто у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) (5-та дочка, молодша дочка від 2-го шлюбу), похована в Єзуїтській кірсі в Дюссельдорфі (нім. Düsseldorf, нині адміністративний центр федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, ФРН), чоловік Філіпп Вільгельм Пфальцський з дому Віттельсбахів, пфальцграф Нойбурга, курфюрст Пфальца, помер 02.09.1690 р., шлюб 8 червня 1642 року у Варшаві

Девіз латиною: «Pro iure et populo» («За справедливість і народ»).

Королівський титул латиною з 1592 року: «Sigismundus Tertius Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masouiae, Samogitiae, Liuoniaeque etc. necnon Suecorum, Gothorum, Vandalorumque haereditarius rex»;

королівський титул шведською: «Vi Sigismund med Guds nåde Sveriges, Götes och Vendes konung, storfurste till Finland, Karelen, Wåtschipethin och Inger manland uti Ryssland och över de Ester i Livland hertig, så och konung till Polen, storfurste till Litauen, Rydzen, Preussen, Masurien, Samogitien, Kiouenn, Wolin och Livland herre»;

королівський титул польською: «Zygmunt III, z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wandalów»;

переклад українською: «Сигізмунд III, Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), а також спадковий король Шведів, Готів і Венедів».

22 серпня 1587 року опозиція проголосила королем Максиміліана III Габсбурга, ерцгерцога Австрії, сина імператора Священної Римської імперії Максиміліана II.27 вересня того ж року він склав присягу «Pacta conventa».

7 жовтня 1587 року Сигізмунд III і його почет прибули до Оліви (пол. Oliwa, нині район міста Гданська (пол. Gdańsk) у Поморському воєводстві), де в присутності кількох десятків високопосадовців підписав «Pacta conventa», і був проголошений королем.

24 листопада 1587 року польське військо розбило 8-тисячну австрійську армію ерцгерцога Максиміліана III, що облягала Краків.

27 грудня 1587 року Сигізмунд III коронований польською короною в костелі на Вавелі в Кракові.

24 січня 1588 року польське військо, переслідуючи розбиту австрійську армію Максиміліана III, остаточно розгромило її поблизу Бичини (пол. Byczyna, нині місто в Клюцборському повіті Опольського воєводства), ерцгерцога взято в полон. Максиміліан III був відпущений за договором 1589 року, згідно з яким 9 березня 1589 року відмовився від усяких претензій на престол Речі Посполитої.

Особиста польсько-шведська унія, 17.11.1592 – 24.07.1599 рр. Сигізмунд III коронований шведською короною.

У 1596 році Сигізмунд III розпочав переведення свого двору з Кракова до Варшави.

У 1596 році в Бресті (білор. Брэст, нині місто, адміністративний центр Брестської області, Білорусі) затверджена Брестська (Берестейська) церковна унія між католицькою та православною церквами. Внаслідок цього була утворена Руська уніатська церква, підпорядкована Папі Римському, але зі збереженням богослужіння згідно з візантійською літургійною традицією церковнослов’янською мовою.

Польсько-шведська війна, 1600–1611 рр.

Польсько-московська війна Смутного часу, 1609 – 1618 рр. У 1609 році король Сигізмунд III очолив облогу Смоленська (нині місто, адміністративний центр Смоленської області Російської Федерації). Згідно з договором від 4 лютого 1610 року, укладеним під Смоленськом між Сигізмундом III і московським посольством, син короля королевич Владислав після прийняття православ’я має посісти московський престол. У 1610 році війська Речі Посполитої зайняли Москву. У листопаді 1612 року поляки вигнані з Москви. За Деулінським перемир’ям 11 грудня 1618 року за Річчю Посполитою залишилися Смоленська, Чернігівська та Сіверська землі.

Польсько-шведська війна, 1617–1618 рр.

Польща взяла участь у Тридцятилітній війні, 1618 – 1648 рр. Король підтримав свого шурина імператора Священної Римської імперії Фердинанда II Габсбурга.

У 1619 році Річ Посполита досягла своїх максимальних територіальних надбань.

Війна між Річчю Посполитою та Османською імперією, 1620 – 1621 рр. Хотинська битва (укр. Хотин, нині місто в Дністровському районі Чернівецької області України) 02.09. – 09.10.1621 року, поразка османів.

Польсько-шведська війна, 1621–1626 рр. 25 вересня 1621 року шведи зайняли Ригу (латис. Rīga, нині столиця Латвії). Потім вони захопили більшу частину польсько-литовських земель у Прибалтиці.

Польсько-шведська війна, 1626–1629 рр.

Після смерті Сигізмунда III відбулися четверті вибори короля на Елекційному сеймі 27.09. – 13.11.1632 року.

Московсько-польська війна, 10.10.1632 – 04.06.1634 рр. У жовтні 1632 року московське військо взяло в облогу Смоленськ.

8 листопада 1632 року на виборах королем Польщі та великим князем Литовським було обрано старшого сина Сигізмунда III, Владислава.

XLII (22). 08.11.1632 – 20.05.1648 рр. – король Владислав IV Ваза (пол. Władysław IV Waza, лит. Vladislovas IV Vaza), нар. 09.06.1595 р. палац Лобзів (пол. Łobzow, нині в Кракові) – помер 20.05.1648 (52 роки) р. Мереч у Великому князівстві Литовському (нині Меркіне (лит. Merkinė) місто у Варенському районі Алітуського повіту Литви), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце і внутрішні органи поховані у Каплиці св. Казимира Катедрального собору св. Станіслава і св. Владислава у Вільно (лит. Vilna) у Великому князівстві Литовському (нині Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), спадкоємець престолу Швеції 1595 – 1600 рр., цар Московський (формально) 27.08.(06.09. рос.)1610 – 05.10.1613 рр., 27 серпня (6 вересня) 1610 року він як московський цар заочно прийняв присягу московського уряду та жителів Москви, однак православ’я він не прийняв, до Москви не прибув і вінчаний на царство не був, титульний великий князь Московський до 1634 року, великий князь Литовський 08.11.1632 – 20.05.1648 рр., титульний король Швеції 1632 – 1648 рр., коронований польською короною 6 лютого 1633 року в костелі на Вавелі в Кракові

старший син короля Сигізмунда III Вази

• коханка Ядвіга Лужковська (пол. Jadwiga Łuszkowska), нар. бл. 1616 р. Львів (нині місто, адміністративний центр Львівської області України) – померла після 20.05.1648 р. Мереч у Великому князівстві Литовському (нині Меркіне (лит. Merkinė) місто у Варенському районі Алітуського повіту Литви), стосунки з королем з 1634 року, віддалена з Варшави 1637 року (1 син і дочка?), дочка Яна Лужковського, купець зі Львова, чоловік Ян Выпіський герба «Грабе», староста Мереччий, помер до 18.12.1647 р., шлюб 1637 року
• дружини:

1. Цецилія Рената Габсбург (пол. Cecylia Renata Habsburżanka, нім. Cäcilia Renata von Österreich), нар. 16.07.1611 р. Ґрац у Герцогстві Штирія, Ерцгерцогство Австрія (нім. Graz, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Штирія в Австрії) – померла 24.03.1644 (32 роки) р. Вільно (лит. Vilna) у Великому князівстві Литовському (нині Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви) після народження мертвої дочки, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, ерцгерцогиня австрійська, коронована 13 вересня 1637 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, шлюб 12 вересня 1637 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві (2 дітей: син і дочка), дочка Фердинанда II Габсбурга, імператора Священної Римської імперії
2. Людовіка Марія Гонзаґа де Неверс (пол. Ludwika Maria Gonzaga de Nevers), дівоче ім’я – Марія Луїза Гонзаґа де Неверс (пол. Marie Louise Gonzaga de Nevers), нар. 18.08.1611 р. Неверс столиця Герцогства Неверс (фр. Nevers, нині адміністративний центр департаменту Ньєвр у Франції) або Париж столиця Королівства Франція (фр. Paris, нині столиця Франції) – померла 10.05.1667 (55 років) р. Варшава, герцогиня де Неверс з 1637 року, коронована польською короною 15 липня 1646 року в костелі на Вавелі в Кракові, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано у Костелі св. Йосифа Обручника (візиток) у Варшаві, шлюб 10 березня 1646 року у Варшаві (бездітні), з 1649 року дружина короля Яна II Казимира Вази, дочка герцога Шарля I де Неверса з дому Гонзаґа, герцог Мантуї

діти:

1. 1. Владислав Костянтин Ваза (пол. Władysław Konstanty Waza), нар. бл. 1635 р. Варшава – помер 19.03.1698 р. Рим столиця Папської області (італ. Roma, нині столиця Італії) (позашлюбний син від Ядвіги Лужковської), авантюрист, подорожував Європою під ім’ям графа де Васенау, капітан гвардії королеви Швеції Крістіни, камергер Папи Римського, похований у Церкві Сан-Франческо делле Стіммате в Римі
   2. Сигізмунд Казимир Ваза (пол. Zygmunt Kazimierz Waza), нар. 01.04.1640 р. – помер 09.08.1647 (7 років) р. від дизентерії (від 1-го шлюбу), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   3. Марія Анна Ізабелла Вазівна (пол. Maria Anna Izabela Wazówna), нар. 08.01.1642 р. Варшава – померла 07.02.1642 (1 місяць) р. Варшава (дочка від 1-го шлюбу), страждала на епілепсію, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, охрещена 11 січня 1642 року
   4. дочка, нар. 23.03.1644 р. мертвою (від 1-го шлюбу)

Королівський титул латиною: «Vladislaus Quartus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniaeque, Smolenscie, Severiae, Czernichoviae que necnon Suecorum, Gothorum Vandalorum que haereditarius rex, electus magnus dux Moschoviae»;

королівський титул польською: «Władysław IV, z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwecji, Gotów i Wandalów, wybrany wielki książę Moskiewski»;

переклад українською: «Владислав IV, Божою милістю, король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також спадковий король Швеції, Готів і Вандалів, обраний Великим князем Московським».

Московсько-польська (Смоленська) війна, 10.10.1632 – 04.06.1634 рр. Владислав IV зняв облогу Смоленська у вересні 1633 року, оточив московське військо й змусив його здатися 1 березня 1634 року. 27 травня 1634 року в Полянові під В’яземом (нині село у В’яземському районі Смоленської області Російської Федерації) між Річчю Посполитою і Московським царством укладено Полянівський «Вічний мир». Москва відмовилася від Смоленської, Чернігівської та Сіверської землі, а Владислав IV відмовився від претензій на московський престол.

Війна між Річчю Посполитою та Османською імперією, 1633 – 1634 рр., супротивники домовилися про спільний сюзеренітет (кондомініум) над князівствами Молдавія та Валахія.

У січні 1648 року розпочалося повстання запорозьких козаків під проводом Богдана Хмельницького, яке швидко переросло у козацько-польську війну.

Після смерті короля Владислава IV 1648 року на п’ятих виборах короля на Елекційному сеймі поблизу Варшави, через шість місяців, 20 листопада 1648 року королем і великим князем Литовським було обрано зведеного брата Владислава IV, Яна Казимира.

XLIII (23). 20.11.1648 – 16.09.1668 рр. – король Ян II Казимир Ваза (пол. Jan II Kazimierz Waza, лит. Jonas II Kazimieras Vaza), нар. 22.03.1609 р. Королівський замок на Вавелі в Кракові – помер 16.12.1672 (63 роки) р. Невер столиця Герцогства Невер (фр. Nevers, нині адміністративний центр департаменту Ньєвр у Франції) від апоплексичного удару (інсульту), похований у церкві Абатства Сен-Жермен-де-Пре в Парижі, столиці Королівства Франція (фр. Paris, столиця Франції), перепохований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано у церкві Абатства Сен-Жермен-де-Пре в Парижі, кардинал-диякон 28.03.1646 – 06.07.1648 рр., спадкоємець шведського престолу та передбачуваний наступник брата з 1647 року, великий князь Литовський 20.11.1648 – 22.09.1668 рр., титульний король Швеції 1648 – 1660 рр., коронований польською короною 17 січня 1649 року в костелі на Вавелі в Кракові, князь Опольський у Верхній Сілезії з 1655 року, у 1661 році Папа Римський надав йому та його наступникам титул «rex orthodoxus», 76-й абат Абатства Сен-Жермен-де-Пре в Парижі 1669 – 16.12.1672 рр.

четвертий син короля Сигізмунда III Вази

• дружина Людовіка Марія Гонзаґа де Неверс (пол. Ludwika Maria Gonzaga de Nevers), нар. 18.08.1611 р. Неверс столиця Герцогства Неверс (фр. Nevers, нині адміністративний центр департаменту Ньєвр у Франції) або Париж столиця Королівства Франція (фр. Paris, нині столиця Франції) – померла 10.05.1667 (55 років) р. Варшава, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано у Костелі св. Йосифа Обручника (візиток) у Варшаві, з 1648 року вдова короля Владислава IV Вази, шлюб 30 травня 1649 року в Гданську (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві) (2 дітей: дочка і син), дочка герцога Шарля I де Неверса з дому Гонзаґа, герцог Мантуї
• коханка Клодін Франсуаза Марі Міньо де Л’Опіталь (пол. Claudine Françoise Marie Mignotde L’Hôpital (уроджена Mignot)), нар. 20.01.1624 р. Гренобль у Королівстві Франція (фр. Grenoble, нині місто, адміністративний центр департаменту Ізер регіону Овернь-Рона-Альпи у Франції) – померла 30.11.1711 р. Париж столиця Королівства Франція (фр. Paris, столиця Франції), швачка, стосунки з колишнім королем з 1669 року, можливо, таємний шлюб укладено 14 грудня 1672 року в Парижі
  • їхня дочка, можливо, Марія Катажина (пол. Maria Katarzyna), чоловіки: 1) П’єр де Портес, радник Парламенту від області Дофіне, помер до 1653 р., шлюб 29 грудня 1640 року 2) Франсуа де Л’Опіталь, французький маршал, помер 20.04.1660 р., шлюб 25 серпня 1653 року

діти:

1. 1. Марія Анна Тереза Вазівна (пол. Maria Anna Teresa Wazówna), нар. 01.07.1650 р. Варшава – померла 01.08.1651 (1 рік) р. Варшава, похована 12 серпня 1651 року в Костелі Ордену босих кармелітів у Варшаві під головним вівтарем. Її рештки переносили кілька разів: у 1652 році покладені в позолочену мідну труну та перенесені до Костелу Святого Духа ордену павлінів у Варшаві, у 1663 році труну було перенесено до Костелу абатства Ордену босих кармелітів, колишнього Палацу Казановських у Варшаві (нині благодійний центр Res Sacra Miser), охрещена 2 серпня 1650 року
   2. Ян Сигізмунд Ваза (пол. Jan Zygmunt Waza), нар. 06.01.1652 р. Варшава – помер 20.02.1652 (1 місяць) р. Варшава, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові

Королівський титул латиною: «Ioannes Casimirus, Dei Gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, Russie, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Livoniae, Smolenscie, Severiae, Czernichoviae que necnon Suecorum, Gothorum, Vandalorum que haereditarius rex etc»;

королівський титул польською: «Jan Kazimierz, z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, a także dziedziczny król Szwedów, Gotów i Wandalów»;

переклад українською: «Ян Казимир, Божою милістю, король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський і Чернігівський, а також спадковий король Шведів, Готів і Вандалів».

Козацько-польська війна, що дістала назву повстання Хмельницького, 1648 – 1649 та 1651 – 1654 рр. Створення у східній частині Речі Посполитої – Гетьманщини (див. Україна).

Московсько-польська війна 1654 – 1667 рр. У 1654 – 1655 рр. московські війська завоювали значну частину Великого князівства Литовського.

6-та Польсько-шведська війна («Шведський потоп»), 1655 – 1660 рр. Шведи 8 вересня 1655 року зайняли Варшаву. 25 вересня 1655 року Ян II Казимир із дружиною та невеликою свитою залишив Краків. Того ж дня Краків обложила шведська армія, місто капітулювало 17 жовтня 1655 року. 21 жовтня 1655 року воєводства Краківське, Сандомирське, Київське, Руське, Волинське, Люблінське та Белзьке визнали верховну владу шведського короля. 28 жовтня 1655 року великий коронний гетьман і воєвода київський Станіслав «Ревера» Потоцький із рештками польського війська під Гродком (пол. Gródek, нині село в Білостоцькому повіті Підляського воєводства) склав присягу на вірність королю Швеції Карлу X Густаву.

Ян II Казимир у жовтні 1655 року прибув до Глогівка (пол. Głogówka) в Опольсько-Ратиборському князівстві в Сілезії. Шведи окупували всю територію корінної Польщі (Велику Польщу, Мазовію та Малу Польщу).

Взимку 1656 року Ян II Казимир повернувся з австрійської Сілезії до Речі Посполитої і 10 лютого прибув до Львова (нині місто, адміністративний центр Львівської області України), де формує нову армію. У травні 1656 року Ян II Казимир розпочав воєнні дії проти шведської армії.

3 травня 1660 року в Олівському абатстві під Гданськом (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві) був укладений Олівський мирний договір між Річчю Посполитою, Австрією та Бранденбургом, з одного боку, і Швецією, з другого. Ян II Казимир відмовився від усіх претензій на шведську корону. Швеції передані: Естонія і більша частина Лівонії, окрім Курляндії, яка залишилася у васальній залежності від Речі Посполитої. У 1660 році відновилася Московсько-польська війна 1654 – 1667 рр. Річ Посполита відновила контроль над усіма землями Великого князівства Литовського, а також над Правобережною Україною. У 1667 році Московське царство і Річ Посполита в селі Андрусово (нині село в Монастирщинському районі Смоленської області Російської Федерації) уклали Андрусівське перемир’я, що зафіксувало статус-кво.

Громадянська війна в Речі Посполитій, 1663 – 1666 рр.

16 вересня 1668 року Ян II Казимир зрікся престолу. 30 квітня 1669 року він поїхав до Невера. У Парижі колишній король придбав дуже прибуткове Абатство Сен-Жермен-де-Пре, ставши його 76-м абатом, помер через чотири роки.

19 червня 1669 року на шостих виборах короля на Елекційному сеймі королем і великим князем Литовським було обрано Міхала Вишневецького. Сейм постановив, що відтепер королева не має права втручатися в хід державних справ.

Рід Вишневецьких герба «Корибут» (пол. Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Višnioveckiai, укр. Вишневецькі). Литовсько-західноруський князівсько-магнатський рід Вишневецьких, гілка знатних князівських родів Несвицьких (пол. Nieświcki) та Збаразьких (пол. Zbaraski) герба «Корибут», які, імовірно, вели своє походження від удільного князя Новгород-Сіверського, потім князя Збаразького, Брацлавського та Вінницького на Волині (див. Україна) Корибута-Дмитра Ольгердовича, помер після 1404 р., сина великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича з династії Гедиміновичів. Генетичний аналіз між рештками членів родини Вишневецьких і нині живими прямими нащадками Гедиміновичів та Ольгердовичів проведений не був.

Згідно з новітніми дослідженнями рід князів Збаразьких є гілкою роду Несвицьких, який походив з Турово-Пінської гілки Рюриковичів (див. Білорусь). Підтвердження походження Збаразьких від Рюриковичів було отримано на початку XXI століття, коли було проведено ДНК-аналіз. Для порівняння були взяті ДНК-проби в нині живого князя Воронецького, оскільки цей рід за родоводами походить від Збаразьких, та в нині здравствуючих представників князівських родів Пузини, Мосальських, Гагаріних, Кропоткіних і Путятіних, походження яких від Рюриковичів не оспорюється. Аналіз показав, що всі вони мають спільного предка по чоловічій лінії.

Плутанина з походженням Несвицьких-Збаразьких-Вишневецьких виникла через те, що історичні особи – князь Федір Корибутович і князь Федір Несвицький жили в один і той самий час, активно брали участь у міжусобній війні литовських князів за престол та мали володіння на Волині й Поділлі (укр. Поділля) (див. Україна). Походження князів Збаразьких від Рюриковичів є більш імовірним, оскільки істориками були знайдені давні документи, в яких говориться, що всі діти князя Корибута-Дмитра Ольгердовича, у тому числі й Федір Корибутович, померли, не залишивши по собі чоловічого потомства.

Вишневецькі володіли обширними земельними володіннями на Волині, їхньою родовою резиденцією був замок Вишневець у Кременецькому повіті Волинського воєводства Малопольської провінції (укр. Вишнівець, нині селище міського типу в Збаразькому районі Тернопільської області України), збудований 1395 року. У 1580-х роках до їхніх володінь були включені також землі на Лівобережній Україні. З початку XVII століття основні маєтки Вишневецьких перебували на Лівобережній Україні та утворювали цілу латифундію з 56 міст, містечок і сіл із населенням до 288 тисяч осіб. Центром їхніх володінь на Лівобережжі було місто Лубни (нині місто, адміністративний центр Лубенського району Полтавської області України).

Герб «Корибут».

«Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International , 3.0 Unported , 2.5 Generic , 2.0 Generic та 1.0 Generic. Фото без змін

князь Федір Несвицький герба «Корибут» (лит. Fedoras Nesvitskis, пол. Fedor Nieswicki herbu Korybut, укр. Федір (Федько) Несвіцький), нар. невід. – помер до 1442 р., литовсько-руський князь, військовий і державний діяч Великого князівства Литовського та Королівства Польщі, староста Подільський 1432 – 1434 рр., староста Кременецький 1432 – 1435 рр., активний учасник міжусобної боротьби за великокнязівську владу в Литві на боці Свидригайла Ольгердовича, 1 вересня 1435 року брав участь у програній Вількомирській битві (Вількомир на річці Святій у Великому князівстві Литовському), потрапив у полон, звільнений 1440 року, князь Кременецький, Подільський, Збаразький і Несвицький (Несвіч, нині село в Луцькому районі Волинської області України)

• дружина Анастасія (походження невідоме). Польський історик Каспер Несецький (пол. Kasper Niesiecki, помер 1744 року) назвав його дружиною княжну Тверську

діти:

1. 1. князь Юрій Федорович Несвицький (лит. Jurijus Fedorovičius Nesvitskis) (старший син), помер 1467 р., князь Несвицький
   2. Василь, нар. невід. (середній син)
   3. Дмитро Федорович Несвицький (лит. Dmitrijus Fedorovičius Nesvitskis)
   4. Олександр Федорович Несвицький (лит. Aleksandras Fedorovičius Nesvitskis)
   5. Анна Федорівна Несвицька (лит. Anna Fedorovna Nesvitskaja), померла після 1493 р., чоловік Петраш Монтигердович, маршалок надвірний Литовський, помер 1459 р.
   6. Василиса Федорівна Несвицька (лит. Vasilisa Fedorovna Nesvitskaja), згадується в документах 1444 – 1447 рр.
   7. Марія Федорівна Несвицька (лит. Maria Fedorovna Nesvitskaja), згадується в документах 1444 – 1447 рр.

Традиція приписує Федору заснування Вінниці (нині місто, адміністративний центр Вінницької області України), Збаража (нині місто, адміністративний центр Збаразького району Тернопільської області України) та Вишневця (нині селище міського типу в Збаразькому районі Тернопільської області України).

У 1434 році князь Федір Несвицький визнав васалітет польського короля. 23 березня 1435 року польська влада визнала його спадковим власником Збаража, Вінниці, Хмільника (нині місто, адміністративний центр Хмільницького району Вінницької області України) та Соколиці.

князь Василь Федорович Несвицький-Збаразький герба «Корибут» (лит. Vasilijus Fedorovičius Nesvitskis-Zbaražsky, пол. Wasyla Zbarascy herbu Korybut, укр. Василь Федорович Несвіцький-Збаразький), нар. невід. – помер 09.07.1463 р., де похований точно невідомо: або в Збаражі, або за тогочасною традицією в Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві столиця України), русько-литовський князь, фактично засновник князівського роду Збаразьких, князь Збаразький

середній син князя Федора Несвицького

діти:

1. 1. Василь, нар. невід. (старший син)
   2. князь Семен Васильович Несвицький (лит. Semionas Vasilievichas Nesvitskis), нар. невід. – помер 1481 р. Колодно у Великому князівстві Литовському (укр. Колодне, нині село в Збаразькому районі Тернопільської області України), князь Несвицький, Збаразький і Колодянський, староста Кременецький 1480 – 1481 рр. (одружений, 1 дочка)
   3. князь Солтан Васильович Несвицький герба «Корибут» (лит. Soltanas Vasilievichas Nesvitskis), іноді в історичних джерелах іменується як Семен Другий, нар. невід. – помер 1472 р., ймовірно, похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), князь Несвицький, Збаразький і Вишневецький 1463 – 1472 рр., перейшов на службу до великого князя Московського Івана III Васильовича (одружений, 2 дочки)

У 1440-х роках Василь Федорович отримав від польського короля Владислава III довічний привілей на Збаразьку волость і містечко Городок у Луцькій волості (укр. Городок, нині село в Луцькому районі Волинської області України). На початку 1460-х років князь осів у замку Збараж (напевно, відбувся поділ майна з братом або той уже помер), і з цього часу почав підписуватися як князь на Збаражі.

князь Василь Васильович Збаразький герба «Корибут» (лит. Vasilijus Vasilievichas Zbaražsky, пол. Wasyla Zbaraski herbu Korybut, укр. Василь Васильович Збаразький), нар. невід. – помер 1474 р., політичний і військовий діяч Великого князівства Литовського, намісник Брацлавський, 1-й князь Збаразький

старший син князя Василя Федоровича Несвицького-Збаразького

діти:

1. 1. Михайло, нар. 1470 р. (старший син), отримав Вишневець (нині селище міського типу в Збаразькому районі Тернопільської області України)
   2. князь Семен Васильович «Старший» Збаразький (лит. Semionas Vasilievichas Vyresnysis Zbarazhsky), помер після 1481 р., отримав Збараж (нині місто, адміністративний центр Збаразького району Тернопільської області України), родоначальник князівського роду Збаразьких, 2-й князь Збаразький (одружений, їхній син Андрій Семенович Збаразький, продовжувач роду князів Збаразьких)
   3. Федір Васильович Збаразький (лит. Fedoras Vasilievichas Zbarazhsky), отримав Поридьк (нині село Павлівка в Іваничівському районі Волинської області України)

князь Михайло Васильович Збаразький-Вишневецький з власним гербом (лит. Michailas Vasilievichas Zbarazhsky-Višnioveckis, пол. Michał Zbaraski Wiśniowiecki herbu własnego, укр. Михайло Васильович Збаразький-Вишневецький), нар. 1470 р. – помер 1517 р., політичний і військовий діяч Великого князівства Литовського, родоначальник князівського роду Вишневецьких, 1-й князь Вишневецький 1474 – 1517 рр., у 1490 році Міхал Збаразький (пол. Michał Zbaraski) вперше згадується в історичних документах як князь Міхал Вишневецький (пол. Michał Wisznowiecki), намісник Брацлавський 1500 – 1507 рр.

старший син князя Василя Васильовича Збаразького

• дружини:

1. ім’я невідоме, княжна з князівського роду Полубинських герба «Ястшембець», шлюб (2 сини)
2. ім’я невідоме, шлюб (2 сини)

діти:

1. 1. князь Іван Михайлович Вишневецький герба «Корибут» (лит. Ivanas Michailovičius Višnioveckis, укр. Іван Михайлович Вишневецький), нар. бл. 1490 р. Вишневець – помер 1542 р. Вишневець (старший син від 1-го шлюбу), похований в Успенському соборі Печерського монастиря під Києвом (нині в Києві), литовсько-руський князь, 2-й князь Вишневецький 1517 – 1542 рр., державець (староста) Ейшишський і Вороняньський з 1533 року, державець (староста) Пропойський і Чечерський з 1536 року, державець (староста) Канівський і Черкаський з 1541 року

• • • дружини:

1. 1. 1. Анастасія Семенівна Олізарович, померла до 1541 р., шлюб (5 дітей: 4 сини і дочка), дочка Семена Олізара герба «Радван Совитий»
      2. Магдалена (Марія) Йованівна Бранкович (Деспотівна), дочка Іоанна Бранковича з роду Бранковичів, деспот Срему (Сербії), 2-й чоловік князь Олександр Федорович Чарторийський, помер на початку 1571 р., 1-й воєвода Волинський

діти:

1. 1. 1. 1. Дмитро Іванович «Байда» Вишневецький (лит. Dmitrijus Ivanovičius Višnioveckis, пол. Dymitr Wiśniowiecki, церковнослов. Димитрій Вишневецкій, укр. Дмитро Іванович Вишневецький), нар. невід. Вишневець – страчений 1563 р. Стамбул в Османській імперії (тур. İstanbul, нині місто в Туреччині) турками-османами «повішенням за ребро на гаках, вмурованих у стіну біля морської затоки» (старший син від 1-го шлюбу), волинський православний князь, державець Ванячицький з 1547 року, староста Черкаський і Канівський 1551 – 1553 рр., організатор козацьких загонів (див. Україна), організатор і «стражник» фортеці на острові Мала Хортиця на річці Дніпро (укр. Мала Хортиця, нині в місті Запоріжжя, адміністративний центр Запорізької області України) 1551 – 1557 рр., його називають «засновником Запорозької Січі», з 1556 року на службі в царя Московського Івана IV «Грозного», князь Білевський у Московському царстві 1557 – 1562 рр., повернувся до Великого князівства Литовського, у 1563 році в одній з битв узятий у полон і виданий османам, страчений (не одружений і бездітний)
         2. Михайло (Зигмунт) Іванович Вишневецький (лит. Michailas Ivanovičius Višnioveckis) (2-й син від 1-го шлюбу), помер 1552 р.
         3. князь Андрій Іванович Вишневецький герба «Корибут» (лит. Andrejus Ivanovičius Višnioveckis, пол. Andrey Wiśniowiecki herbu Korybut), нар. бл. 1528 р. Вишневець – помер 1584 р. (3-й син від 1-го шлюбу), великий військовий і державний діяч Речі Посполитої, 5-й князь Вишневецький 1555 – 1584 рр., каштелян Володимиро-Волинський 1568 – 1572 рр., воєвода Брацлавський 1571 – 1576 рр., воєвода Волинський 1576 – 1584 рр., староста Луцький, Любецький і Лоєвський 1580 – 1584 рр. (одружений, 4 дочки)
         4. Костянтин Іванович Вишневецький герба «Корибут» (лит. Konstantinas Ivanovičius Višnioveckis), нар. XVI ст. – помер 1574 р. (4-й, молодший син від 1-го шлюбу), похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), литовсько-руський князь, дворянин королівський у 1570 році, староста Житомирський і підвоєвода Київський 1571 – 1574 рр. (одружений, 1 син – Костянтин Костянтинович Вишневецький і 2 дочки) > Старша гілка Вишневецьких
         5. Катерина Іванівна Вишневецька (лит. Jekaterina Ivanovna Višneveckaja) (від 1-го шлюбу), померла бл. 1580 р., чоловік Григорій Олександрович Ходкевич, 9-й великий гетьман Литовський, помер 12.11.1572 або 19.11.1573 р.
   2. Федір Михайлович «Старший» Вишневецький герба «Корибут» (лит. Fiodoras Michailovičius Vyresnysis Višnioveckis) (2-й син, молодший від 1-го шлюбу), нар. XV ст. Вишневець – помер 1533 р. Вишневець, від хвороби, похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), литовсько-руський князь, політичний і військовий діяч Великого князівства Литовського, староста Пропойський і Чечерський з 12.06.1524 року (одружений двічі, бездітний)
   3. князь Федір Михайлович «Молодший» Вишневецький герба «Корибут» (лит. Fiodoras Michailovičius Jaunesnysis Višnioveckis), нар. бл. 1500 р. Вишневець – загинув 1549 р. замок Передмірка в бою з кримськими татарами (укр. Передмірка, нині село в Лановецькому районі Тернопільської області України) (3-й син, старший від 2-го шлюбу), литовсько-руський князь, військовий і політичний діяч, староста Степанський, 3-й князь Вишневецький 1542 – 1549 рр. (одружений двічі, бездітний)
   4. Олександр, нар. бл. 1500 р. Вишневець (4-й син, молодший від 2-го шлюбу)

Після смерті батька Михайло Васильович успадкував частину батьківських володінь. Він обрав своєю резиденцією замок Вишневець у Кременецькому повіті Волинського воєводства Малопольської провінції (укр. Вишнівець, нині селище міського типу в Збаразькому районі Тернопільської області України). Замок став родовим гніздом литовсько-руського роду Вишневецьких, їхнє прізвище походить від цього населеного пункту.

У 1514 році Михайло Вишневецький отримав від короля у спадкове володіння місто Брагін на Київщині (білор. Брагін, нині міське селище, адміністративний центр Брагінського району Гомельської області, Білорусі).

У 1517 році князь Михайло Васильович Вишневецький помер, його володіння розділили між собою чотири сини: Іван, Федір «Старший», Федір «Молодший» та Олександр.

Молодша гілка Вишневецьких

князь Олександр Михайлович Вишневецький герба «Корибут» (лит. Aleksandras Michailovičius Višnioveckis, пол. Aleksander Wiśniowiecki herbu Korybut, укр. Олександр Михайлович Вишневецький), нар. бл. 1500 р. Вишневець – помер 1555 р., похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), великий політичний і військовий діяч Великого князівства Литовського та Польщі, староста Речицький 1532 – 1555 рр., 4-й князь Вишневецький 1549 – 1555 рр.

молодший син князя Михайла Васильовича Збаразького-Вишневецького

• дружина Катажина Скорутянка герба «Корчак» (пол. Katarzyna Skorucianka herbu Korczak), померла 1568 р., шлюб 1529 року

діти:

1. 1. Максим Боніфацій Олександрович Вишневецький (лит. Maksimas Bonifacijus Aleksandrovičius Višnioveckis, пол. Maksym Wiśniowiecki), нар. невід. – помер після червня 1565 р. (старший син), похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), західноруський православний князь і магнат
   2. Михайло, нар. 1529 р. (2-й син)
   3. Олександр Олександрович Вишневецький (лит. Aleksandras Aleksandrovičius Višnioveckis, пол. Aleksander Wiśniowiecki, укр. Олександр Олександрович Вишневецький), нар. 1543 р. Вишневець – помер 03.04.1577 (33 роки) р. Вишневець (3-й, молодший син), похований у Печерському монастирі під Києвом (нині в Києві), західноруський православний князь і магнат, дворянин королівський у 1570 році (одружений, син і дочка)
   4. Стефанія Олександрівна Вишневецька (лит. Stefanija Aleksandrovna Višneveckaja, пол. Stefania Wiśniowiecka), померла 1558 р., чоловік Лукаш Куренецький

Михайло Олександрович Вишневецький герба «Корибут» (пол. Michał Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Michailas Aleksandrovičius Višnioveckis, укр. Михайло Олександрович Вишневецький), нар. 1529 р. – помер 15/16.10.1584 (55 років) р. Вишневець, похований в Успенському соборі Печерського монастиря під Києвом (нині в Києві), військовий і державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, магнат, староста Канівський і Черкаський 1559 – 15.10.1584 рр., гетьман реєстрового козацтва (див. Україна) 1569 – 1574 рр., сенатор Речі Посполитої з 1580 року, каштелян Брацлавський 1580 – 1581 рр., каштелян Київський 15.03.1581 – 15.10.1584 рр., староста Любецький і Лоєвський у 1584 році

другий син князя Олександра Михайловича Вишневецького

• дружина Ельжбета (Гальшка, Софія) Юріївна Зенович (пол. Elżbieta (Halszka, Zofia) Zenowiczówna), померла прибл. 1594 р., шлюб (5 дітей), дочка Єжи (Юрія) Миколайовича Зеновича герба «Деспот», кастелян Полоцький, каштелян Смоленський

діти:

1. 1. князь Олександр Михайлович Вишневецький герба «Корибут» (пол. Aleksander Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Aleksandras Michailovičius Višnioveckis), нар. бл. 1560 р. – помер на початку вересня 1594 р. (старший син), великий політичний і військовий діяч Речі Посполитої, литовсько-руський магнат, виконував за батька функції старости Черкаського і Канівського 15.09.1580 – 1594 рр., 6-й князь Вишневецький 1584 – 1594 рр., староста Корсунський з 1584 року, староста Любецький і Лоєвський 1584 – 1594 рр. (одружений, бездітний)
   2. Михайло, нар. XVI ст. (2-й син)
   3. Єжи (Юрій) Михайлович Вишневецький герба «Корибут» (пол. Jerzy Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Jerzy (Jurijus) Michailovičius Višnioveckis) (3-й, молодший син), нар. невід. – помер до 15.10.1619 р., військовий і державний діяч руських земель Великого князівства Литовського, прийняв римо-католицьку віру, каштелян Київський 1609 – 1618 рр., староста Черкаський (одружений, 1 дочка)
   4. Марина Вишневецька (пол. Maryna Wiśniowiecka, лит. Marina Višneveckaja), померла після 1629 р., чоловік князь Федір (Теодор) Григорович Друцький-Горський, стольник Полоцький
   5. Софія Вишневецька (пол. Zofia Wiśniowiecka, лит. Sofija Višneveckaja), померла після 1612 р., чоловік Юрій Євсафій Тишкевич, помер 1631 р., підскарбій надвірний Литовський

князь Михайло Михайлович Вишневецький герба «Корибут» (пол. Michał Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Michailas Michailovičius Višnioveckis, укр. Михайло Михайлович Вишневецький), нар. XVI ст. – отруєний 1615 р. під час походу до Молдавії православним ченцем під час таїнства причастя, похований у Церкві Вознесіння Господнього або замковій православній церкві у Вишневці (церква збереглася), великий литовсько-руський князь-магнат, 7-й князь Вишневецький і Лубенський 1594 – 1615 рр., староста Овруцький 1603 – 1615 рр., каштелян Київський

другий син Михайла Олександровича Вишневецького

• дружина Раїна (Ірина) Могилянка (пол. Raina (Irina) Mohylanka), нар. бл. 1588 р. Сучевиця в Молдавському князівстві (рум. Sucevița, нині село в повіті Сучава в регіоні Південна Буковина в Румунії) – померла після 18.01.1619 р. Вишневець, похована у Церкві Вознесіння Господнього або замковій православній церкві у Вишневці (церква збереглася), шлюб близько 1605 року (4 дітей: 3 сини і 1 дочка), дочка Єремії Могили, господар Молдавії (див. Румунія), двоюрідна сестра Петра Могили, митрополита Київського

діти:

1. 1. Олександр Роман Вишневецький (пол. Aleksander Roman Wiśniowiecki, лит. Aleksandras Romanas Višnioveckis), нар. бл. 1608 р. – помер після 1629 р. (старший син)
   2. Єжи Кшиштоф Вишневецький (пол. Jerzy Krzysztof Wiśniowiecki, лит.Jerzy Krzysztof Višnioveckis), нар. бл. 1610 р. – помер після 1629 р. (2-й син)
   3. Єремія Міхал, нар. 17.08.1612 р. Лубни (3-й син)
   4. Анна Вишневецька (пол. Anna Wiśniowiecka, лит. Anna Višneveckaja), померла бл. 1648 р., чоловік Збігнєв Фірлей герба «Леварт», староста Люблінський, помер 1649 р., за іншими даними, Сигізмунд Фірлей герба «Леварт», помер 1673 р., шлюб 1638 року

У 1594 році після смерті свого бездітного старшого брата, князя Олександра Івановича Вишневецького, Михайло успадкував його обширні володіння на Лівобережній Україні з центром у Лубнах (нині місто, адміністративний центр Лубенського району Полтавської області України).

князь Єремія Міхал Вишневецький герба «Корибут» (пол. Jeremi Michał Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Jeremijas Michalas Višnioveckis, укр. Ієремія (Ярема) Михайло Михайлович Вишневецький), нар. 17.08.1612 р. Лубни – помер об 11:00 годині 20.08.1651 (39 років) р. польський військовий табір під Паволоччю (нині село в Попільнянському районі Житомирської області України) після раптової «тижневої» хвороби, за однією версією від отруєння, за іншою – від хвороби під час епідемії (можливо, дизентерії), проведений одразу публічний розтин тіла не підтвердив версії про отруєння миш’яком, труп, одягнений у малинове вбрання, облили смолою і в дерев’яній труні перевезли до Сокаля (нині місто в Червоноградському районі Львівської області України), похований у серпні 1651 року в Костелі в Сокалі. У вересні 1653 року його вдова перевезла прах чоловіка до крипти Каплиці Олесницьких (пол. Oleśnickich) Костелу Святої Трійці при Бенедиктинському абатстві Святого Хреста поблизу Кельце (пол. Kielce, нині адміністративний центр Свентокшиського воєводства). До 1670 року, після багаторазових захоплень абатства і трирічного перебування в ньому шведських військ (абатство пограбоване 1655 року) ідентифікувати рештки князя вже тоді не було можливості. Син Єремії, король Міхал Вишневецький встановив надгробок із написом «Hieremias Cosacorum terror – Dux et princeps visnioviecus – Michaelis Primi Regis Poloniae Progenitor – ab A.D. 1653 depositus» («Єремія – козаків-завойовник, полководець і князь Вишневецький. Міхал Перший, король Польщі, нащадок, перевезений у 1653 році»). На думку польського історика XX століття Владислава Томкевича (пол. Władysław Tomkiewicz), тіло князя було знищене під час пожежі в костелі 1777 року. У 1936 році в абатстві було розкрито Крипту Олесницьких. Саркофаг, що перебуває на почесному центральному місці, було визнано місцем поховання Єремії, хоча документальних підтверджень цього не було. Скляну труну з муміфікованими рештками, накритими зеленою тканиною, було виставлено на загальний огляд.

10 вересня 1980 року судово-медична експертиза, проведена в Кельце польським істориком професором Яном Відацьким (пол. Jan Widacki) та судово-медичним експертом, професором Здіславом Мареком (пол. Zdzisław Marek) показала:

– рештки похованого чоловіка не піддавалися розтину, слідів розрізів немає, усі внутрішні органи зберегли своє анатомічне розташування, тоді як труп Єремії Вишневецького було публічно розкрито під Паволоччю; 

– зріст похованого становить 160 – 163 см, що перевищує середні показники XVII століття, а Єремія Вишневецький згідно з хроніками був низького зросту;

– шкіра місцями вкрита чорною речовиною, можливо, смолою;  

– рентгенограми голови встановили, що помер похований у більш літньому віці 50-55 років, Єремія Вишневецький – у 39 років;

– похований був сухорлявим, а князь був схильний до повноти і навіть страждав на ожиріння;

– портрет Єремії Вишневецького, який можна вважати «достовірним», не зберігся до наших днів;

– щоб визначити час смерті похованого, зразки його решток були досліджені за допомогою радіовуглецевої хронометрії в Інституті фізики Сілезького технологічного університету в Глівіце (пол. Gliwice). Перший із двох доставлених зразків визначив вік решток у 275 років (плюс/мінус 90 років), другий – у 305 років (плюс/мінус 80 років). Отже, ця людина дійсно жила за часів Єремії Вишневецького;

– крім того, слідів миш’яку не виявлено.

Для ідентифікації імовірних решток князя за ДНК можна використати рештки його сина короля Міхала Томаша Вишневецького з костелу на Вавелі в Кракові.

Існує також версія, що прах князя було поховано в головній крипті костелу, а не в Крипті Олесницьких. Встановлена королем Міхалом Вишневецьким надгробна табличка була знищена внаслідок німецького бомбардування абатства 6 вересня 1939 року. Нещодавно муміфіковані рештки були вдягнені в магнатське вбрання з шапкою.

Єремія Вишневецький – державний і військовий діяч Речі Посполитої, польський магнат і полководець, 8-й князь Вишневецький, Лубенський і Хорольський (нині місто в Лубенському районі Полтавської області України) 1615 – 1651 рр., у 1632 році перейшов з православ’я до католицтва, староста Гадяцький 1634 – 1651 рр., 11-й воєвода Руський 04.04.1646 – 1651 рр., староста Канівський 1647 – 1651 рр., основний провідник польсько-литовських військ під час повстання Богдана Хмельницького в 1648 – 1651 рр., староста Прасмицький 1649 – 1651 рр., староста Перемишльський 1649 – 1651 рр., староста Новотарзький у 1649 році, регіментар великий коронний 1649 – 1651 рр. У 1640 році Єремія Вишневецький перебудував і зміцнив Замок Вишневець. Він модернізував замкові укріплення та збудував оборонне Абатство кармелітів, яке увійшло до єдиної оборонної системи Вишневецького замку (нині тут музей). 

єдиний син, що вижив, князя Михайла Михайловича Вишневецького

• дружина Гризельда-Констанція Замойська (пол. Gryzelda Konstancja Zamoyska), нар. 27.04.1623 р. Замосць (пол. Zamość, нині місто в Люблінському воєводстві) – померла 17.04.1672 р. Замосць, похована у Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, шлюб 27 лютого 1639 року в Костелі Воскресіння Господнього та св. Апостола Хоми в Замосці (1 син), дочка Томаша Замойського герба «Еліта», 2-й ординат Замойський, великий коронний канцлер

XLIV (24). 19.06.1669 – 10.11.1673 рр. – король Міхал Томаш Вишневецький герба «Корибут» (пол. Michał Tomasz Wiśniowiecki herbu Korybut, лит. Mykolas Kaributas Višnioveckis), нар. 31.05.1640 р. замок Білий Камінь (палац Вишневецьких) у Руському воєводстві (укр. Білий Камінь, нині село в Золочівському районі Львівської області України) – помер 10.11.1673 (33 роки) р. Палац латинських архієпископів у Львові в Руському воєводстві (укр. Львів, нині місто, адміністративний центр Львівської області України) від виразки стравоходу, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано в Камальдульському абатстві в Бяланах у Варшаві, внутрішні органи поховані в Латинській катедрі у Львові, великий князь Литовський 19.06.1669 – 10.11.1673 рр. під ім’ям Міхал I, коронований 29 вересня 1669 року в костелі на Вавелі в Кракові

єдиний син князя Єремії Міхала Вишневецького герба «Корибут»

• дружина Елеонора Марія Йозефа Габсбурзька (пол. Eleonora Maria Józefa Habsburżanka, нім. Eleonore Maria Josefa von Österreich), нар. 21.05.1653 р. Регенсбург у Курфюрстві Баварія (нім. Regensburg, нині місто в адміністративному окрузі Верхній Пфальц федеральної землі Баварія, ФРН) – померла 17.12.1697 (44 роки) р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія (нім. Wien, столиця Австрії), похована в Імператорській крипті Габсбургів (нім. Kaisergruft) Кірхи капуцинів (нім. Kapuzinerkirche) у Відні, ерцгерцогиня австрійська, коронована 19 жовтня 1670 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, після смерті чоловіка жила в Польщі кілька років, після чого повернулася до Австрії, шлюб 27 лютого 1670 року в Ясногірському абатстві (пол. Jasna Góra) у Ченстохові (пол. Częstochowa, нині місто, адміністративний центр Ченстоховського повіту в Сілезькому воєводстві), внаслідок нещасного випадку в неї стався викидень 29 листопада 1670 року – син, восени 1671 року королева знову завагітніла, але все закінчилося невдачею, дочка Фердинанда III Габсбурга, імператор Священної Римської імперії, 2-й чоловік Карл V Леопольд з Лотаринзького дому, помер 18.04.1690 р., герцог Лотарингії (див. Франція), шлюб 6 лютого 1678 року у Віннер-Нойштадті в Ерцгерцогстві Австрія (нім. Wiener Neustadt, нині місто у федеральній землі Нижня Австрія в Австрії)

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernichowski»;

переклад українською: «Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський і Чернігівський».

6 липня 1669 року король Міхал Вишневецький склав присягу «Pacta conventa».

Війна Речі Посполитої з Османською імперією, весна 1672 – 1676 рр. Поразка поляків, османи зайняли Поділля і Кам’янець-Подільський (нині місто, адміністративний центр Кам’янець-Подільського району Хмельницької області України). 18 жовтня 1672 року в Бучачі (нині місто в Чортківському районі Тернопільської області України) укладений Бучацький мир. Згідно з його умовами Гетьманщина (Правобережна Україна) ставала незалежною державою під протекторатом Османської імперії, а Поділля відійшло до Османської імперії. Проте Бучацький мир не був затверджений сеймом Речі Посполитої.

10 листопада 1673 року король Міхал Вишневецький помер.

11 листопада 1673 року польський полководець Ян Собеський здобув значну перемогу над турками-османами в битві під Хотином (нині місто в Дністровському районі Чернівецької області України). З 30-тисячної османської армії врятувалося лише 4000. Цей тріумф приніс йому світову славу та польську корону.

21 травня 1674 року на сьомих виборах короля на Елекційному сеймі королем і великим князем Литовським було обрано Яна Собеського.

Рід Собеських герба «Яніна» (пол. Sobiescy herbu Janina), польсько-шляхетський дрібномаєтний рід. Існує кілька легенд про походження Собеських. Згідно з їхньою родовою легендою, у напівлегендарного князя полян початку X століття Лешека IV з династії П’ястів була дочка Методія (пол. Metodia). Її чоловіком був Собеслав (Собіж) (пол. Sobiesław (Sobiesz)), онук Собеслава, який жив у IX столітті, князя Даленя (пол. Dalen, нині місто Даленбург (нім. Dahlenburg) у районі Люнебург федеральної землі Нижня Саксонія, ФРН).

Згідно з іншою легендою, Собеські походили від Візимира (пол. Wizimir), імовірного сина князя Краківського Лешека II «Чорного» з династії П’ястів, або Візиміри Теодори (пол. WizimiraTeodora), дочки цього князя. Насправді Лешек II «Чорний» помер бездітним, а Візимир або Візиміра – лише генеалогічний винахід, покликаний указати на імовірне династичне походження короля Яна III Собеського.

Родинна резиденція Собеських замок Золочів у Львівській землі Руського воєводства Малопольської провінції (укр. Золочів, нині місто, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України).

Герб «Яніна»

«Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Bastianow. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.5. Фото без змін

Миколай Собеський (пол. Mikołaj Sobieski)

• дружини Ядвіга (пол. Jadwiga) (її походження невідоме)

діти:

1. 1. Станіслав, нар. бл. 1450 р. Собешин (старший син)
   2. Петро Собеський (пол. Piotr Sobieski), нар. бл. 1460 р. – помер після 1508 р. (молодший син), польський шляхтич, власник села Lędo, дружина ім’я невід., спадкоємиця села Бичавка (пол. Bychawka, нині село в ґміні Бихава Люблінського повіту Люблінського воєводства)

Станіслав Собеський герба «Яніна» (пол. Stanisław Sobieski herbu Janina), нар. бл. 1450 р. Собешин – помер між 1508 і 1516 р., польський шляхтич, перший історично засвідчений власник Собешина (пол. Sobieszyn, нині село в Рицькому повіті Люблінського воєводства)

старший син Миколая Собеського

• дружина Малгожата Кжинецька (пол. Małgorzata Krzyniecka), нар. бл. 1460 р. – померла до 1508 р., шлюб близько 1480 року (5 дітей: 4 сини і 1 дочка), дочка Себастьяна Кжинецького

діти:

1. 1. Миколай Собеський (пол. Mikołaj Sobieski) (старший син), власник Собешина
   2. Валенти Собеський (пол. Walenty Sobieski), власник Радоружа (пол. Radoryż Smolany, нині село в Лукувському повіті Люблінського воєводства)
   3. Збігнєв Собеський (пол. Zbigniew Sobieski), власник Кжинця (пол. Krzyńc)
   4. Себастьян, нар. бл. 1486 р. (молодший син)
   5. Уршула Собеська (пол. Urszula Sobieska), чоловік Станіслав Ожаровський

У документі від 1508 року Станіслав Собеський згадується як власник кількох сіл, у тому числі Собешина, звідси і їхнє прізвище.

Себастьян Собеський герба «Яніна» (пол. Sebastian Sobieski herbu Janina), нар. бл. 1486 р. – помер 1557 р., польський шляхтич, вважається прародителем роду Собеських герба «Яніна», власник Хмельника (пол. Chmielnik, нині село в Люблінському повіті Люблінського воєводства), Яськовиць (пол. Jaskowic) і Блінова (пол. Blinów Pierwszy, нині село в Красницькому повіті Люблінського воєводства)

молодший син Станіслава Собеського

• дружина Барбара Гєльчевська (пол. Barbara Giełczewska), нар. між 1497 і 1499 р. – померла після 1536 р., шлюб 1516 року в Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства) (4 дітей: 3 сини і 1 дочка), дочка Станіслава Гєльчевського  

діти:

1. 1. Миколай Собеський (пол. Mikołaj Sobieski), помер бездітним
   2. Станіслав Собеський (пол. Stanisław Sobieski), родоначальник шляхетської гілки роду Собеських
   3. Ян, нар. бл. 1518 р. (3-й син), родоначальник королівської гілки роду Собеських
   4. Анна Собеська (пол. Anna Sobieska), чоловік Ян Гоздецький

Після шлюбу 1516 року Себастьян переїхав з рідного Собешина до Гєльчицької Волі (пол. Giełczicka Wola, нині село Собеська Воля Перша (пол. Sobieska Wola Pierwsza) у Люблінському повіті Люблінського воєводства) у верхів’ях річки Гєльчев (пол. Giełczew) у Люблінському воєводстві.

Ян Собеський герба «Яніна» (пол. Jan Sobieski herbu Janina), нар. бл. 1518 р. – помер 1564 р., польський військовий діяч, ротмістр кінноти червень 1537 – 1548, 1552 – 1564 рр., наприкінці життя перейшов у кальвінізм

третій син Себастьяна Собеського

• дружина Катажина Гдешинська (пол. Katarzyna Gdeszyńska), нар. бл. 1531/1532 р. – померла бл. 1600 р., шлюб близько 1548 року (4 дітей: 3 сини і 1 дочка), дочка Павла Гдешинського

діти:

1. 1. Марек, нар. бл. 1550 р. (старший син)
   2. Миколай Собеський (пол. Mikołaj Sobieski), нар. бл. 1550 р. – помер 1565/1581 р. (2-й син) (бездітний)
   3. Себастьян Собеський герба «Яніна» (пол. Sebastian Sobieski herbu Janina), нар. бл. 1552 р. – помер 09.10.1614 р. (3-й син), біля входу до Бернардинського костелу в Тикоцині (пол. Tykocinе, нині місто в Білостоцькому повіті Підляського воєводства) знаходиться його двохдискова епітафія, військовий і державний діяч Речі Посполитої, з 1576 року при королівському дворі, дворянин королівський у 1594 році, хорунжий великий коронний з 1596 року, староста Росицький, староста Богуславський у 1611 році, перейшов з кальвінізму до католицизму (одружений, 2 сини і 1 дочка)
   4. Анна Собеська (пол. Anna Sobieska), чоловік Регіміан Вояковський

Марек Собеський герба «Яніна» (пол. Marek Sobieski herbu Janina), нар. бл. 1550 р. – помер 10.11.1605 р. Пілящковіце-Перше (пол. Pilaszkowice Pierwsze, нині в сільській ґміні Рибчевиця в Свідницькому повіті Люблінського воєводства), похований поруч із дружиною в Бернардинському костелі св. Павла в Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства), державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої, королівський придворний з 1557 року, дворянин королівський у 1577 році, староста Луцький, хорунжий великий коронний у 1581 році, каштелян Люблінський з близько 1597 року, у 1598 році перейшов з кальвінізму до католицизму, воєвода Люблінський 1599 (можливо, з 1597 року) – 1605 рр.

старший син Яна Собеського

• дружини:

1. Ядвіга Снопковська (пол. Jadwigą Snopkowską), нар. 1556/1559 р. – померла 1590 р., шлюб у 1575-1579 роках (6 дітей: 5 дочок і 1 син), дочка Якуба Снопковського, війський Холмський
2. Катажина Тенчинська (пол. Katarzyną Tęczyńską), шлюб (2 дітей: 1 син і 1 дочка), дочка Анджея Тенчинського, воєвода Белзький

діти:

1. 1. Софія Собеська (пол. Zofia Sobieska) (старша дочка від 1-го шлюбу), чоловік Ян Водзінський, воєвода Підляський
   2. Анна Собеська (пол. Anna Sobieska), померла 04.09.1646 р. (2-га дочка від 1-го шлюбу), послушниця в Абатстві бригіток у Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства) з близько 1608 року, черниця з близько 1610 року, перша настоятелька Абатства бригіток у Гродно (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області, Білорусь) з 1636 року
   3. Олександра Маріанна Собеська (пол. Aleksandra Marianna Sobieska), нар. XVI ст. – померла 14.09.1645 р. (3-тя дочка від 1-го шлюбу), після смерті чоловіка настоятелька Абатства бригіток у Гродно (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області Білорусь), чоловік Кшиштоф Весоловський герба «Огоньчик», маршалок великий Литовський, помер 19.04.1637 р.
   4. Катажина Собеська (пол. Katarzyna Sobieska) (4-та дочка від 1-го шлюбу), чоловік Станіслав Радзієвський, воєвода Ленчицький
   5. Гризельда Собеська (пол. Gryzelda Sobieska) (5-та дочка від 1-го шлюбу), померла 1621 р., похована в Єзуїтському костелі в Каліші (пол. Kalisz, нині місто у Великопольському воєводстві), чоловіки: 1) Теодор Даждьбог Карнковський, воєвода Дерптський, помер 1617 р. 2) Ян Розражевський герба «Доліва», підчаший коронний, староста Одоляновський, помер 11.12.1628 р., шлюб, ймовірно, 1619 року
   6. Якуб, нар. 05.05.1590 р. замок Жовква (старший син, єдиний син від 1-го шлюбу)
   7. Ян Собеський (пол. Jan Sobieski) (молодший син, єдиний син від 2-го шлюбу), помер 1627 р.
   8. Олена Собеська (пол. Helena Sobieska) (6-та дочка, єдина дочка від 2-го шлюбу)

Якуб Собеський герба «Яніна» (пол. Jakub Sobieski herbu Janina, укр. Якуб Собеський), нар. 05.05.1590 р. замок Жовква (нині місто у Львівському районі Львівської області України) – помер 23.06.1646 (56 років) р. замок Жовква, від серцевого нападу, похований у Костелі св. Лаврентія у Жовкві, державний і військовий діяч Речі Посполитої, польський магнат, військовик, посол, мемуарист, навчався у Франції квітень 1607 – 1611 рр., тривала подорож Європою з лютого 1611 року, дворянин королівський 1617 – 1618 рр., маршалок ординарного сейму у Варшаві 24.01. – 05.03.1623 року, староста Теребовлянський у 1624 році, староста Красноставський 1624 – 1644 рр., маршалок ординарного сейму у Варшаві 27.01. – 10.03.1626 року, підчаший великий коронний у 1627 році, маршалок позачергових сеймів у Варшаві 27.06. – 18.07.1628 та 24.09. – 15.11.1632 років, староста Яворівський 1633 – 1639 рр., великий підчаший коронний у 1636 році, коронний чашник 1636 – 1638 рр., староста Стрийський, Калуський, Барський, Тухольський і Гнєвський, воєвода Белзький 1638 – 1641 рр., староста Крехівецький у 1641 році, 10-й воєвода Руський 1641 – 04.04.1646 рр., сенатор-резидент у 1643 році, староста Щуровецький у 1646 році, каштелян Краківський з квітня 1646 року

старший син Марека Собеського

• дружини:

1. Маріанна Вишневецька (пол. Marianna Wiśniowiecka), нар. бл. 1600 р. – померла в лютому 1624 р. під час народження другої дитини, похована 27 березня 1624 року в Колегіатському костелі в Золочеві у Львівській землі Руського воєводства Малопольської провінції (укр. Золочів, нині місто, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України), дуже тендітна і хвороблива, шлюб у лютому 1620 року замок Олесько (2 дочки), дочка Костянтина Костянтиновича Вишневецького герба «Корибут», воєвода Белзький, 9-й воєвода Руський 1638 – 1641 рр.
2. Софія Теофіла Даниловичівна (пол. Zofia Teofila Daniłowiczówna), нар. 1607 р. Журів (укр. Журів, нині село в Рогатинському районі Івано-Франківської області України) – померла 27.11.1661 р. замок Жовква, похована в Домініканському костелі (нині Церква св. Священномученика Йосафата) в Жовкві, у 1946 році рештки її та сина Марека перевезені до Любліна (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства), у 1983 році в Костелі Святої Трійці (домініканців) у Кракові відбулися повторні похорони її та сина, спадкоємиця володінь Даниловичів, у березні 1653 року вирушила в багаторічну прощу до Італії, шлюб 16 травня 1627 року в родовому замку Олесько (Олеський замок) у Руському воєводстві (нині поблизу селища міського типу Олесько у Золочівському районі Львівської області України) (7 дітей: 4 сини і 3 дочки), дочка Яна Даниловича з польсько-литовського роду Даниловичів герба «Сас», 7-й воєвода Руський 1613 – 1628 рр., похований у Костелі Святої Трійці в Олеську у Руському воєводстві (нині селище міського типу Олесько у Золочівському районі Львівської області України), онука (по матері) Станіслава Жолкевського герба «Любич», польський полководець, гетьман великий коронний і канцлер великий коронний, похований в Костелі св. Лаврентія в Жовкві     

діти:

1. 1. Тереза Собеська (пол. Teresa Sobieska) (старша дочка від 1-го шлюбу), померла в немовляті до смерті матері, похована у Колегіатському костелі в Золочеві
   2. дочка (2-га дочка, молодша дочка від 1-го шлюбу), померла під час пологів, похована у Колегіатському костелі в Золочеві
   3. Марек Собеський герба «Яніна» (пол. Marek Sobieski herbu Janina), нар. 24.05.1628 р. замок Золочів – обезголовлений 03.06.1652 (24 роки) р. після битви під Батогом (укр. Битва під Батогом, місцевість поблизу нинішнього села Четвертинівка в Тростянецькому районі Вінницької області України) за наказом гетьмана Богдана Хмельницького (старший син від 2-го шлюбу), похований в Домініканському костелі (нині Церква св. Священномученика Йосафата) у Жовкві, у 1655 року перепохований у тому ж костелі в Крипті під вівтарем Каплиці св. Домініка, у 1946 році рештки Марека та його матері перевезені до Любліна (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства), у 1983 році в Костелі Святої Трійці (домініканців) у Кракові відбулися повторні похорони його і його матері, староста Яворівський 29.10.1639 – 1644 рр., староста Красноставський 1644 – 1652 рр., навчався за кордоном лютий 1646 – кінець вересня 1648 рр., з осені 1648 року воював у Козацько-польській війні (повстанні Хмельницького), ротмістр коронних військ, командував кінним полком із зими 1651 року, у програній битві під Батогом (22 – 23.05.1652 року) потрапив у полон до татар і страчений (неодружений, бездітний)
   4. Ян III, нар. 17.08.1629 р. замок Олесько (2-й син від 2-го шлюбу)
   5. Софія Собеська, нар. 19.03.1630 р. – померла в дитинстві (3-тя дочка, старша дочка від 2-го шлюбу)
   6. Катажина Собеська (пол. Katarzyna Sobieska), нар. 07.01.1634 р. замок Золочів – померла 29.09.1694 (60 років) р. Варшава від хвороби печінки (4-та дочка, 2-га дочка від 2-го шлюбу), похована у Крипті (родовій усипальниці Радзивіллів) Єзуїтського костелу в Несвіжі (білор. Нясвіж, нині місто, адміністративний центр Несвізького району Мінської області, Білорусь), серце поховано у Костелі Босих сестер кармеліток (нині Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії) у Варшаві, у 1691 році залишила королівський двір і жила в Абатстві Босих сестер кармеліток у Варшаві, чоловіки: 1) князь Владислав Домінік Заславський-Острозький, 3-й ординат Острозький, помер 05.05.1656 р., шлюб у лютому 1650 року 2) князь Міхал Казимир Радзивілл, 6-й ординат Несвізький, помер 14.11.1680 р., шлюб 13 червня 1658 року
   7. Анна Розалія Собеська (пол. Anna Rozalia Sobieska), нар. 05.08.1636 р. – померла 16.02. або 12.03.1655 р. (5-та дочка, 3-тя дочка від 2-го шлюбу), на початку 1653 року вступила до Ордену св. Бенедикта в Абатстві бенедиктинок у Львові (нині місто, адміністративний центр Львівської області України), 20 травня 1653 року вона склала релігійний обіт, прийнявши ім’я Розалія
   8. Станіслав Собеський (пол. Stanisław Sobieski), нар. 29.03.1638 р. – помер у немовляті (3-й син від 2-го шлюбу)
   9. Станіслав Собеський (пол. Stanisław Sobieski), нар. 16.09.1641 р. – помер у немовляті (4-й син від 2-го шлюбу)

Завдяки шлюбові зі спадкоємицею роду Даниловичів Софією Теофілою, Якуб Собеський успадкував володіння її діда, гетьмана великого коронного Станіслава Жолкевського, включно з Жовківським замком та самим містом Жовква (нині місто у Львівському районі Львівської області України), а також кілька маєтків Даниловичів.

Після весілля Собеські жили в Золочеві у Львівській землі Руського воєводства Малопольської провінції (укр. Золочів, нині місто, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України), який належав Якубові. Однак за кілька років вони переїхали до Жовкви.

Наприкінці життя Якуб Собеський володів загалом 12 містами і селищами та понад 170 селами.

 

XLV (25). 21.05.1674 – 17.06.1696 рр. – король Ян III Собеський герба «Яніна» (пол. Jan III Sobieski herbu Janina, лит. Jonas III Sobieskis, укр. Ян III Собеський), нар. 17.08.1629 р. замок Олесько (Олеський замок) у Руському воєводстві (нині поблизу селища міського типу Олесько у Золочівському районі Львівської області України) – помер 17.06.1696 (66 років) р. Вілянувський палац (пол. Pałac w Wilanowie) поблизу Варшави (нині у Варшаві), похований у Костелі Преображення Господнього (ордену капуцинів) у Варшаві, перепохований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано у саркофазі в Королівській каплиці (пол. bł. Anioła z Akry) у Костелі Преображення Господнього (ордену капуцинів) у Варшаві, польський полководець, староста Яворівський у 1644 році, навчався за кордоном лютий 1646 – кінець вересня 1648 рр., з осені 1648 року воював у Козацько-польській війні (повстанні Хмельницького), староста Красноставський у 1652 році, під час шведського нашестя «потопу» 1655 року спочатку приєднався до пошведської партії великого гетьмана Литовського Януша Радзивілла і воював на боці короля Швеції Карла X Густава, а потім боровся проти інтервентів – на боці короля Яна II Казимира, великий коронний хорунжий у 1656 році, староста Стрийський у 1660 році, маршалок великий коронний з 17 січня 1665 року, гетьман польний коронний 18.05.1666 – 1668 рр., гетьман великий коронний 05.02.1668 – 1674 рр., великий князь Литовський 21.05.1674 – 17.06.1696 рр., коронований 2 лютого 1676 року в костелі на Вавелі в Кракові

другий син Якуба Собеського

• дружина Марія Казимира де Ла Гранж д’Аркьєн (пол. Maria Kazimiera de La Grange d’Arquien, фр. Marie Casimire Louise de La Grange d’Arquien), більш відома під зменшувальним польським ім’ям Марисенька (пол. Marysieńka), нар. 28.06.1641 (або раніше) р. Неверс столиця Герцогства Неверс (фр. Nevers, нині місто, адміністративний центр департаменту Ньєвр у Франції) – померла 30.01.1716 (74 роки) р. замок Блуа в Королівстві Франція (фр. Château de Blois, знаходиться в центрі міста Блуа (фр. Blois), адміністративного центру департаменту Луар і Шер у Франції), похована 1716 року в Церкві св. Спасителя в Блуа, серце поховано у похоронній урні в Єзуїтській церкві в Блуа, перепохована 1717 року в Костелі Преображення Господнього (ордену капуцинів) у Варшаві, перепохована 1734 року в Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, придворна дама королеви Людовіки Марії Гонзаґа де Неверс з 1646 року, коронована 2 лютого 1676 року в костелі на Вавелі в Кракові, 1698 року поїхала до Риму, 1700 року до Франції, з 1714 року жила в замку Блуа, шлюб 14 травня (таємний), а 5 липня (офіційний) 1665 року (13 дітей + 1 викидень: 4 сини і 9 дочок), дочка Анрі Альберта де Ла Гранж д’Аркьєна, маркіз д’Аркьєн, французький генерал з неверського дворянства, вдова Яна «Себепана» Замойського герба «Еліта», 3-й ординат Замойський, 22-й воєвода Київський, 59-й воєвода Сандомирський, помер 07.04.1665 р. (4 дітей), шлюб 3 березня 1658 року

діти:

1. 1. біологічний батько сина французького чиновника, з дружиною якого у Яна Собеського був роман під час європейської подорожі 1646 – 1648 рр. (про це стало відомо під час правління короля)
   2. Якуб Людвік Генрік, нар. 02.11.1667 р. Париж (старший син)
   3. дочка, ім’я невідоме, нар. і померла 09.05.1669 р., (старша дочка, мертвонароджена, або померла невдовзі після народження)
   4. дочка, ім’я невідоме, нар. і померла 09.05.1669 р. (2-га дочка, мертвонароджена, або померла невдовзі після народження)
   5. Тереза Теофіла Собеська (пол. Teresa Teofila Sobieska), нар. і померла жовтень 1670 р. між Брюсселем (нідерл. Brussel, фр. Bruxelles, нині столиця Бельгії) і Парижем (фр. Paris, столиця Франції) (3-тя дочка), була слабкою дитиною, прожила не більше місяця
   6. Аделаїда Теофіла Людовіка Собеська (пол. Adelajda Teofila Ludwika Sobieska), прозвана «Барбелун» (пол. «Berbiluną»), нар. 15.10.1672 р. – померла 10.02.1677 (4 роки) р. Варшава після тяжкої хвороби (4-та дочка), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, охрещена 19 липня 1676 року
   7. Марія Тереза Собеська (пол. Maria Teresa Sobieska), прозвана «Маннон» (пол. «Menone» або «Menonka»), нар. 18.10.1673 р. Гнев (пол. Gniew, нині місто в Тчевському повіті Поморського воєводства) – померла 07.12.1675 (2 роки) р. Жовква (5-та дочка), похована в Костелі св. Лаврентія в Жовкві
   8. дочка, ім’я невідоме, нар. і померла жовтень 1674 р. (6-та дочка, мертвонароджена, або померла невдовзі після народження)
   9. Тереза Кунегунда Собеська (пол. Teresa Kunegunda Sobieska), нар. 04.03.1676 р. замок на Вавелі в Кракові або Варшава – померла 10.03.1730 (54 роки) р. Венеція, Венеціанська республіка (італ. Venezia, нині місто, адміністративний центр провінції Венеція області Венеція в Італії) (7-ма дочка), похована у Кірсі св. Каетана (Театінеркірхе, усипальниця Віттельсбахів) у Мюнхені, столиці Курфюрства Баварія (нім. München, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Баварія, ФРН), охрещена 19 липня 1676 року, регент Баварії 1704 – 1705 рр., у 1705 році поїхала до Венеції, 3 квітня 1715 року повернулася до Мюнхена, після смерті чоловіка вона залишила Баварію і провела решту життя у Венеції, чоловік Максиміліан II Марія Еммануїл Каєтан Баварський з династії Віттельсбахів, помер 26.02.1726 р., курфюрст Баварії (див. ФРН), шлюб 2 січня 1695 року
   10. Олександр Бенедикт Станіслав Собеський герба «Яніна» (пол. Aleksander Benedykt Stanisław Sobieski herbu Janina), нар. 09.09.1677 р. Гданськ (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві) – помер 19.11.1714 (37 років) р. Рим столиця Папської області (італ. Roma, нині столиця Італії) (2-й син), похований у Церкві капуцинів Санта-Марія-делла-Кончеційоне на віа Венето в Римі, поет, у березні 1710 році поїхав до Рима, кавалер Ордену Святого Михаїла (Франція) з листопада 1700 року, кавалер Ордену Святого Духа (Франція) з грудня 1700 року, невдало балотувався в королі Речі Посполитої в 1704 році, з 1710 року постійно жив у Римі, незадовго до смерті вступив до чернечого Ордену капуцинів
   11. дочка, ім’я невід., нар. і померла 13.11.1678 р. (8-ма дочка, мертвонароджена, або померла невдовзі після народження)
   12. Костянтин Владислав Пилип Собеський герба «Яніна» (пол. Konstanty Władysław Filip Sobieski herbu Janina), нар. 01.05.1680 р. Варшава – помер 22.07.1726 (46 років) р. Жовква (3-й син), похований в Костелі св. Лаврентія в Жовкві, серце поховано у Домініканському костелі (нині Церква св. Священномученика Йосафата) в Жовкві, у 1697 році успадкував Вілянув (дільниця (район) Варшави) і Казимирівський палац у Варшаві, маєтки під Жовквою та Креховом (нині село у Львівському районі Львівської області України), у березні 1700 року поїхав до Рима, кавалер Ордену Святого Михаїла (Франція) з листопада 1700 року, кавалер Ордену Святого Духа (Франція) з грудня 1700 року, перебував у в’язниці в Саксонії 1704 – 1706 рр., поїхав до Нижньої Сілезії, у 1712 році та під час Тарногродської конфедерації (1715 – 1716 рр.) висунув свою кандидатуру на польський королівський престол, жив у місті Вроцлав в австрійській Сілезії (пол. Wrocław, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві), в 1718 – 1720 рр. розпродав частину своїх володінь, дружина Марія Жозефа Вессель (пол. Marią Józefą Wessel), нар. бл. 1685 р. – померла 04.01.1761 р. Абатство Таїнств у Варшаві, від раку грудей, похована 7 січня 1761 року в Костелі Таїнств св. Казимира у Варшаві, її надгробок було зруйновано до Варшавського повстання 1944 року, шлюб 18 листопада 1708 року в Гданську (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві) (бездітні), не жили разом у 1711 – 1725 рр. розлучний процес, з листопада 1725 року знову жили разом у Жовкві (наприкінці 1725 року вона народила мертвого сина), після смерті чоловіка до січня 1729 року керувала його маєтками з Жовкви, у 1730 році придбавши низку маєтків, оселилася в місті Пилиця (пол. Pilica) в Сілезії, у 1753 році оселилася в Абатстві Таїнств у Варшаві, дочка Станіслава Вессля герба «Рогаля», староста Островецький
   13. дитина, викидень на межі 1681 і 1682 р.
   14. Ян Собеський (пол. Jan Sobieski), нар. 04.06.1683 р. – помер до 12.04.1685 (2 роки) р. (4-й, молодший син), похований 12 або 13 квітня 1685 року
   15. дочка, ім’я невід., нар. і померла 20.12.1684 р. (9-та дочка, мертвонароджена, або померла невдовзі після народження)

Герб Яна III Собеського короля Речі Посполитої.

Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, Obrońca Wiary»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський і Чернігівський, захисник віри».

Війна Речі Посполитої з Османською імперією, 1672 – 1676 рр.

Війна Речі Посполитої з Османською імперією 1683 – 1699 рр. 12 вересня 1683 року король Ян III розбив османів під Віднем на Каленберзі (нім. Kahlenberg – «Лиса гора», гора в районі Дьоблінг Відня в Австрії). У 1684 році Папа Римський Інокентій XI удостоїв короля титулом «Fidei defensor» («Захисник віри»).

Якуб Людвік Генрік Собеський герба «Яніна» (пол. Jakub Ludwik Henryk Sobieski herbu Janina), нар. 02.11.1667 р. Париж столиця Королівства Франція (фр. Paris, нині столиця Франції) – помер 19.12.1737 (70 років) р. замок у Жовкві від інсульту, похований в Костелі св. Лаврентія в Жовкві, спадкоємний принц Польщі, претендент на престоли Речі Посполитої, Прусського та Угорського королівств, а також Молдавського князівства, останній чоловічий представник роду, охрещений 18 травня 1668 року в Парижі, князь Олавський у Сілезії землі Священної Римської імперії (пол. Oława, нині місто, адміністративний центр Олавського повіту Нижньосілезького воєводства) 1691 – 1737 рр. (князь Священної Римської імперії), староста Пуцький, у 1696 році успадкував родові маєтки Золочів, Жовкву й Олесько в Руському воєводстві, у 1697 році позбавлений королем Авґустом II своїх держань: Шавельської економії та Пуцького староства, залишив двір і поїхав до своїх сілезьких володінь, кавалер Ордену Святого Духа (Франція) та Ордену Золотого руна (Іспанія), у в’язниці в Саксонії 1704 – 1706 рр., підписав декларацію про відмову від подальших претензій на польський трон, 1 лютого 1717 року «Німий» сейм дозволив йому повернутися до Польщі й повернув йому всі конфісковані королем Авґустом II родові володіння, прибувши до Польщі, він примирився з Авґустом II і оселився у своєму замку в Жовкві, у 1719 році після згоди на шлюб своєї дочки Марії Клементини з претендентом на англійський трон Яковом Стюартом Якуб був позбавлений імператором Карлом VI Габсбургом Олавського князівства, у 1722 році віденський імператорський двір повернув йому Олавське князівство, у 1722 – 1734 рр. він жив у своїх сілезьких володіннях

старший син короля Яна III Собеського

• дружина Ядвіга (Гедвіг) Ельжбета Амалія фон Пфальц-Нойбург (пол. Jadwiga Elżbieta Amalia von Pfalz-Neuburg, нім. Hedwig Elisabeth Amalia von der Pfalz,), нар. 18.07.1673 р. Штадтшлосс у Дюссельдорфі столиця Курфюрства Пфальц (нім. Düsseldorf, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, ФРН) – померла 10.08.1722 (49 років) р. палац в Олаві (Олавський палац) у Сілезії (пол. Oława, нині місто, адміністративний центр Олавського повіту Нижньосілезького воєводства), похована у Костелі св. Івана Хрестителя у Вроцлаві (пол. Wrocław, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві), шлюб 25 березня 1691 року (7 дітей: 5 дочок і 2 сини), дочка Філіппа Вільгельма з династії Віттельсбахів, курфюрст Рейнського Пфальца (див. ФРН)

діти:

1. 1. Марія Іоанна Леопольдина Собеська (пол. Maria Joanna Leopoldyna Sobieska), нар. 30.04.1693 р. – померла 12.07.1695 р. (старша дочка)
   2. Марія Казимира Собеська («Молодша») (пол. Maria Kazimiera Sobieska (młodsza)), нар. 20.01.1695 р. Варшава – померла 18.05.1723 р. Олава (2-га дочка), похована у Каплиці Тіла Христового в Костелі св. Івана Хрестителя у Вроцлаві (пол. Wrocław, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві), жила з бабусею Марією Казимирою, після смерті бабусі в 1716 році поїхала до Олави до батьків, заручена з Карлом XII з династії Пфальц-Цвайбрюкен, загинув 30.11.1718 р., король Швеції (див. Швеція)
   3. Ян Собеський (пол. Jan Sobieski), нар. на межі 1695 і 1696 р. – помер 1696 р. (старший син)
   4. Марія Кароліна Собеська (пол. Maria Karolina Sobieska), також відома під ім’ям Шарлотта (пол. Charlottą), нар. 25.11.1697 р. Олава – померла 08.05.1740 (42 роки) р. Жовква (3-тя дочка), похована у Костелі св. Казимира у Варшаві, її серце забальзамоване й поховано в Костелі св. Лаврентія в Жовкві, остання представниця роду Собеських, після розлучення з другим чоловіком поїхала до Сілезії, потім до Речі Посполитої та оселилася в Жовкві, у 1737 році успадкувала обширні батьківські володіння (11 міст і 140 сіл), своїм головним спадкоємцем вона призначила свого колишнього коханця Міхала Казимира Радзивілла, чоловіки: 1) Фредерік Моріс Казимир де Ла Тур д’Овернь, принц Тюренна, помер 01.10.1723 р., спадкоємець суверенного Герцогства Буйон (див. Бельгія), шлюб 20 вересня 1723 року в Страсбурзі в Королівстві Франція (фр. Strasbourg, нині місто, адміністративний центр округу Страсбург департаменту Нижній Рейн у Франції) 2) Шарль Годфруа де Ла Тур д’Овернь, помер 24.10.1771 р., принц Тюренна з 1723 року, з 1730 року суверенний герцог Буйон (див. Бельгія), великий камергер Франції, шлюб 2 квітня 1724 року в Парижі столиці Королівства Франція, розлучилися через кілька років, молодший брат Фредеріка Моріса Казимира де Ла Тур д’Овернь
   5. Ян Собеський (пол. Jan Sobieski), нар. 21.10.1698 р. – помер у липні 1699 р. в немовляті (молодший син)
   6. Марія Клементина Собеська (пол. Maria Klementyna Sobieska), нар. 18.07.1702 р. Олава – померла 18.01.1735 (32 роки) р. палаццо Муті в Римі столиці Папської області (італ. Roma, нині столиця Італії) (4-та дочка), похована за розпорядженням Папи Римського Климента XII з королівськими почестями в Крипті Ватиканські ґроти Собору св. Петра в Римі (нині Ватикан (лат. Status Civitatis Vaticanæ, італ. Stato della Città del Vaticano), разом із чоловіком жила в Римі, невдовзі після народження свого другого молодшого сина в 1725 році вона залишила родину й усамітнилася в жіночому Абатстві св. Цецилії в Римі, чоловік Джеймс (Яків) Френсіс Едвард Стюарт, він же Джеймс «Старий Претендент», шевальє де Сен-Жорж, претендент на престоли Англії (Яків III), Шотландії (Яків VIII) та Ірландії (син Якова II Стюарта, короля Англії), помер 01.01.1766 р., шлюб 3 вересня 1719 року в Каплиці св. Маргарити єпископського палацу в Монтефіасконе (італ. Montefiascone, нині місто в регіоні Лаціо провінції Вітербо в Італії), розлучилися в 1727 році
   7. Марія Магдалена Собеська (пол. Maria Magdalena Sobieski), нар. і померла 03.08.1704 р. (5 дочка)

Після смерті короля Яна III Собеського в 1696 році його син Якуб Людвік Генрік Собеський у 1697 році висунув свою кандидатуру на престол Речі Посполитої. Одним із претендентів на корону був також і курфюрст Саксонії Фрідріх Авґуст I. Для того щоб посісти польський престол, Фрідріх Авґуст I 1 червня 1697 року перейшов із лютеранства до католицизму.

27 червня 1697 року на восьмих виборах короля на Елекційному сеймі під Варшавою королем і великим князем Литовським було обрано Фрідріха Авґуста I, який узяв ім’я Авґуст II, першим Авґустом у Речі Посполитій вважався король Сигізмунд II Авґуст. Того ж дня інша частина сейму обрала королем французького претендента Франсуа-Луї де Бурбон-Конті «Великий Конті», 3-й принц де Конті, але він відмовився від престолу. Авґуст II вирушив до Кракова.