ФРИДЕРІК ФРАНЦІШЕК ШОПЕН

5. Фридерік Францішек Шопен (пол. Fryderyk Franciszek Chopin, також Szopen), у французькій транскрипції — Фредерік Франсуа Шопен (фр. Frédéric François Chopin), нар. 01.03.(за іншими даними, 22.02.) 1810 р. у селі Желязова-Воля (пол. Żelazowa Wola) поблизу Варшави у Варшавському герцогстві (нині село в ґміні Сохачев Мазовецького воєводства) — помер 17.10.1849 р. у Парижі (фр. Paris), столиці Франції — польський композитор і піаніст. 

Історія. З жовтня 1831 року Фридерік Шопен жив і працював у Франції. Він один із провідних представників західноєвропейського музичного романтизму, засновник польської національної композиторської школи, справив значний вплив на світову музику.

Портрет Фридеріка Шопена. Польська художниця Марія Водзінська (пол. Maria Wodzińska). 1836 рік. Національний музей, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Портрет Фридеріка Шопена. Французький живописець Фердинан Віктор Ежен Делакруа (фр. Ferdinand Victor Eugène Delacroix). 1838 рік. Музей Лувр, Париж. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Автограф Фридеріка Шопена, до 1847 року. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Останній публічний концерт Фридеріка Шопена відбувся 16 листопада 1848 року в Лондоні.

Фото 1849 року. Автор – французький фотограф Луї-Огюст Біссон (фр. Louis-Auguste Bisson). Одна з двох збережених фотографій композитора. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Успіх, нервове, напружене життя, вологий британський клімат, а головне, хронічне захворювання легень, що періодично загострювалося, — усе це остаточно підірвало сили композитора. З історичних даних відомо, що Фридерік Шопен був слабкого здоров’я й хронічно хворів, причому основні симптоми виходили з дихальних шляхів. Захворювання проявлялося виснажливим кашлем і періодичною задишкою, відхаркуванням густих і липких виділень, кровохарканням, що з’явилися на пізнішому періоді хвороби. 

Повернувшись до Парижа, Фридерік Шопен помер 17 жовтня 1849 року близько 2 години ночі за присутності своєї старшої сестри. Лікар у свідоцтві про смерть композитора зазначив — туберкульоз.

Причина смерті Фридеріка Шопена ґрунтується на гіпотезах — більш-менш обґрунтованих. Розтин покійного було проведено 18 жовтня 1849 року паризьким лікарем і патологоанатомом Леоном Жаном Батістом Крювельє (фр. Léon Jean Baptiste Cruveilhier) у Медичному інституті в Парижі. Протокол патологоанатомічного розтину не зберігся, він згорів 1871 року в паризькому поліційному архіві. Можна покладатися лише на усні розповіді Джейн Вільгельміни Стірлінг (англ. Jane Wilhelmina Stirling), учениці Шопена. З них відомо, що у висновку про розтин було зазначено «патологічні зміни, сильніше виражені в серці, ніж у легенях композитора». 

Французький скульптор Жан-Батист Огюст Клезенже (Клезінгер) (фр. Auguste Clésinger) зняв посмертну маску й зліпок руки композитора.

Посмертна маска Фредеріка Шопена в Польському музеї в Раперсвілі (нім. Rapperswil), населеному пункті в кантоні Санкт-Галлен у Швейцарії. Фото 26 липня 2007 року. Автор – Nihil novi. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Відповідно до заповіту Фридеріка Шопена, його серце має бути перевезене до Польщі. Серце було покладено в кришталевий глек і занурено в консервувальну рідину бурштинового кольору, що вкриває його на 2-3 см. З історичних джерел відомо, що це може бути винний дистилят (відомий як коньяк у розведеному вигляді), що може підтвердити колір рідини. На той час це був порівняно легкодоступний розчин етилового спирту з максимальною на той час концентрацією близько 60 відсотків; він зазвичай використовувався для збереження тканин.

Згідно з бажанням покійного, на його відспівуванні 30 жовтня 1849 року в Церкві де ла Мадлен (св. Магдалини) в Парижі найвідомішими артистами того часу було виконано «Реквієм» Вольфганга Амадея Моцарта (нім. Wolfgang Amadeus Mozart) — композитора, якого Фридерік Шопен ставив вище за всіх інших, а його «Реквієм» і симфонію «Юпітер» називав своїми улюбленими творами. Також було виконано його власну прелюдію № 4 (мі-мінор). На похорон Фридеріка Шопена на Цвинтарі Пер-Лашез (фр. Cimetière de Père Lachaise) у Парижі зібралися тисячі шанувальників його творчості.

Пам’ятник Фридеріку Шопену було встановлено 1850 року. Його спроєктував і виготовив уже згаданий скульптор Жан-Батист Огюст Клезенже. Надгробок складається з постаменту, на фасаді — медальйонний портрет Фридеріка Шопена. Пам’ятник увінчаний скульптурою з білого мармуру сумної Евтерпи (дав.-гр. Εὐτέρπη), музи ліричної поезії та музики. 

Могила композитора на Цвинтарі Пер-Лашез. Фото 26 грудня 2005 року. Автор – Marcin L. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Фрагмент надгробка Фридеріка Шопена: медальйон із зображенням композитора, його копію встановлено в крипті на Вавелі в Кракові. Фото 28 вересня 2011 року. Автор – Pierre-Yves Beaudouin. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 3.0. Фото без змін

.

Могила Фридеріка Шопена розташована на 11-й ділянці цвинтаря, лінія 1, ділянка Y20. Витрати на похорон і пам’ятник узяла на себе шотландська піаністка-аматорка Джейн Вільгельміна Стірлінг. Вона також оплатила повернення до Варшави сестри Шопена Людвіки (пол. Ludwika), яка потай у січні 1850 року перевезла серце композитора до Варшави. У Варшаві Людвіка деякий час зберігала його у своїй квартирі. Пізніше, точна дата невідома, серце Фридеріка Шопена було передано на піклування католицькому ордену лазаристів при Костелі Святого Хреста (пол. Bazylika Świętego Krzyża) у Варшаві, який був парафіяльним костелом родини Шопенів.

Костел Святого Хреста у Варшаві. Фото 28 серпня 2011 року. Автор – Adrian Grycuk. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Польща. Фото змінено

.

 Спочатку урна із серцем композитора зберігалася в нижньому храмі. У 1880 році урну поміщено в ліву колону головної нави костелу. 5 березня 1880 року над урною із серцем відкрито епітафію з каррарського мармуру (пол. marmur karraryjski), створену польським скульптором італійського походження Леонардом Марконі (італ. Leonard Marconi).

Епітафія Фридеріка Шопена в Костелі Святого Хреста у Варшаві. Фото 2009 року. Автор – Mathiasrex Maciej Szczepańczyk. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0. Фото без змін

.

Під час Варшавського повстання (01.08. – 03.10.1944 року) біля костелу відбувалися запеклі бої. Капелан німецької армії пастор Шульц (нім. Schultz) переконав священників передати урну із серцем Фридеріка Шопена німцям, щоб захистити її від знищення. 9 вересня 1944 року німці передали урну єпископу Антоні Владиславу Шлаговському (пол. Antoni Władysław Szlagowski).

Антоні Шлаговський перевіз урну до Мілянувека (пол. Milanówek, нині місто у Гродзиському повіті Мазовецького воєводства). Вона стояла за роялем у вітальні-каплиці на першому поверсі пресбітерію. 17 жовтня 1945 року, у річницю смерті Фридеріка Шопена, парафіяльний ксьондз Костелу Святого Хреста у Варшаві Леопольд Петжик (пол. Leopold Petrzyk), польський композитор і професор Болеслав Войтович (пол. Bolesław Woytowicz) та музикознавець Броніслав Сюдов (пол. Bronislaw Sydow) відвезли урну до Желязової-Волі, батьківщини композитора. Там її зустрічали, серед інших, представники вищої державної влади Польської Народної Республіки з Болеславом Берутом (пол. Bolesław Bierut). Урну було встановлено на постаменті навпроти портрета композитора. Після виступу Болеслав Берут передав урну президентові (мерові) Варшави Станіславу Толвінському (пол. Stanisław Tołwiński). 

Болеслав Берут передає урну із серцем Фридеріка Шопена президентові (мерові) Варшави Станіславу Толвінському. Фото 1945 року. Автор – невідомий. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Після урочистої меси в зруйнованому Костелі Святого Хреста у Варшаві урну із серцем Фридеріка Шопена було закладено на колишнє місце.

.

Пасма волосся Фридеріка Шопена. Музей Фридеріка Шопена у Варшаві. Фото 6 вересня 2015 року. Автор – Adrian Grycuk. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 3.0 Poland. Фото змінено

.

28 лютого 2010 року в костелі на Вавелі в Кракові біля входу до Крипти національних поетів, до 200-річчя від дня народження Фридеріка Шопена, було відкрито медальйон із його зображенням, копію з його надгробка на Цвинтарі Пер-Лашез. Медальйон виконав Войцех Курдзель (пол. Wojciech Kurdziel) із білого грецького мармуру й поміщено на плиту з вапняку з написом «Великий митець — нація» (пол. «Wielkie muartyście – naród»). Виготовлення медальйона було профінансоване владою Кракова. На його відкритті виступили: міністр культури та національної спадщини Богдан Анджей Здроєвський (пол. Bogdan Andrzej Zdrojewski), архієпископ Краківський кардинал Станіслав Ян Дзівіш (пол. Stanisław Jan Dziwisz) і президент (мер) Кракова Яцек Майхровський (пол. Jacek Majchrowski).

Ліворуч при вході до крипти — медальйон Фридеріка Шопена. Фото 6 жовтня 2016 року. Автор – Tsadee. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 4.0. Фото без змін

.

У 2014 році колектив учених під керівництвом польського професора доктора Міхала Витта (пол. Michał Witt), завідувача відділу молекулярної та клінічної генетики Інституту генетики людини Польської академії наук у Познані (пол. Instytutu Genetyki Człowieka Polskiej Akademii Nauk w Poznaniu), провів аналіз результатів огляду урни із серцем композитора, який виявив, що безпосередньою причиною його смерті був перикардит (запальне ураження серозної оболонки серця) як інфекційне ускладнення при туберкульозі.

Згідно з описом, складеним групою вчених, серце композитора заповнює приблизно 3/4 об’єму банки, має постсекційну відсутність кількох анатомічних структур. Колір серцевого м’яза типовий для нерухомого м’яза. Загальна форма серця відповідає морфологічним ознакам так званого легеневого серця (лат. cor pulmonale). Зовнішній вигляд серця Фридеріка Шопена свідчить про його хронічну недостатність, особливо правошлуночкову.

Професор Міхал Витт підкреслив: «Серце Фридеріка Шопена цілком недоступне для прямого біологічного дослідження, тому що воно перебуває в запечатаній банці. Її відкриття спричинило б швидку зміну умов довкілля — я маю на увазі як фізичні, хімічні, так і мікробіологічні проблеми, — що могло б призвести до негайного розпаду тканини, яка, як ми бачимо, чудово збереглася й зберігається донині. І саме для того, щоб так було, посудина ніколи не повинна розпечатуватися».

Наступну перевірку стану збереження серця Фридеріка Шопена, відповідно до чинних правил анатомічної музеології, рекомендується провести близько 2065 року.