Якуб Людвік Собеський

10. Якуб Людвік Генрік Собеський герба «Яніна», старший син короля Яна III Собеського. Останній чоловічий представник Собеських помер 19 грудня 1737 року в замку Жовкви, у віці 70 років унаслідок інсульту.

Історія. У дитинстві Якуб був під опікою матері Марії Казиміри, оскільки батько, зайнятий у військових походах, не приділяв уваги своїм дітям.

У 1674 році гетьман великий коронний Ян Собеський, батько Якуба, був обраний королем Речі Посполитої під ім’ям – Ян III. Батьки стали планувати зробити свого старшого сина правителем однієї з сусідніх держав. Мати Марія Казиміра безуспішно намагалася одружити Якуба з дочкою імператора Священної Римської імперії Леопольда I (нім. Leopold I) Габсбурга та зробити свого старшого сина одним з імперських князів. 

У 1675 – 1679 рр. Ян III Собеський спробував у союзі з Францією зробити свого старшого сина герцогом Пруссії, і знову невдача. 

Портрет Яна III Собеського з сином Якубом. Польський художник Александр Ян Трицій (пол. Alexandre Jan Tricius). 1680-ті роки. Палац Версаль, Франція. Суспільне надбання. Фото без змін

.

У юності в Якуба були постійні проблеми зі здоров’ям. Між його батьками велося обширне листування на цю тему. Імовірно, у нього була деформація хребта, яка, імовірно, була не дуже серйозною, тому що Якуб був відомий як гарний танцюрист і досвідчений вершник. Його мати Марія Казиміра неодноразово висловлювала занепокоєння з приводу хиткого здоров’я сина у своїх листах, які збереглися до наших днів. 

У 1683 році 15-річний Якуб Людвік воював разом зі своїм батьком проти турків-османів у битвах під Віднем (12 вересня) та Паркани (7 – 9 жовтня). У наступні роки він представляв свого батька в сенаті та приймав від його імені іноземних послів.

У 1684 році Ян III зробив спробу посадити свого старшого сина на князівство в одній з придунайських держав, що перебувають у васальній залежності від Османської імперії. Спочатку це була Трансильванія, а 1686 року Ян III Собеський спробував посадити Якуба на господарський престол у Молдавському князівстві.

У 1691 році, завдяки шлюбу з німецькою принцесою Гедвіґ Елізабет Амалією фон дер Пфальц (у Польщі – Ядвіга Ельжбета Амалія фон Пфальц-Нойбург), Якуб Людвік Собеський як посаг отримав Олавське князівство в Сілезії та титул князя Священної Римської імперії.

Портрет Якуба Людвіка Собеського. Французький портретист Анрі Гаскар (франц. Henri Gascar). 1690-ті роки. Музей палацу короля Яна III у Вілянові, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Після одруження Якуб Людвік 1691 року особисто очолив ще одну спробу отримати господарський престол у Молдавії. Після невдачі польської армії Якуб повернувся до Польщі, де спробував створити власну політичну партію на основі союзу з Габсбургами. Якуб Людвік перебував у тісному контакті з віденським двором і виступав як неофіційний посол імператора. У 1693 – 1695 рр. відносини між королем Яном III і його старшим сином Якубом були вкрай напруженими.

У 1696 році після смерті свого батька Якуб Людвік успадкував родові маєтки в Руському воєводстві: Золочів (нині місто, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України), Жовкву та Олесько (нині селище міського типу в Золочівському районі Львівської області України).

У 1697 році Якуб Людвік Собеський висунув свою кандидатуру на королівський престол Речі Посполитої. Попри підтримку австрійського та шведського дворів, а також великопольської та малопольської шляхти, вибори були програні. Якуб Людвік був звинувачений новим королем Августом II «Сильним» у спробі організації рокошу (пол. rokosz, буквально – бунт, заколот), за що втратив значні земельні володіння. Ображений Якуб, не склавши присяги Августу II, поїхав до Олави.

Мініатюра Якуба Людвіка Собеського. Французький художник-портретист Франсуа де Труа (фр. François de Troy). Близько 1699 року. Національний музей, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Під час Північної війни (1700 – 1721 рр.) Якуб Собеський знову висунув свої претензії на польську корону. 27 лютого 1704 року при виїзді з Вроцлава в австрійській Сілезії (прльск. Wrocław, нині адміністративний центр Нижньосілезького воєводства) Якуб і його молодший брат Костянтин були заарештовані солдатами короля Августа II «Сильного». Братів було ув’язнено в темниці в Саксонії, де вони провели два роки. Після укладення 1706 року Альтранштедтського миру між Августом II «Сильним» і шведським королем Карлом XII братів було звільнено з в’язниці. Якуб підписав декларацію про відмову від подальших претензій на польський трон.

У 1717 році «Німий» сейм дозволив Якубу Собеському повернутися до Польщі й повернув йому всі конфісковані Августом II родові володіння. Повернувшись, Якуб помирився з королем і оселився у своєму замку в Жовкві.

У 1719 році після згоди на шлюб своєї дочки Марії Клементини з претендентом на англійський трон Джеймсом (Яковом) Френсісом Едвардом Стюартом «Старим Претендентом» (англ. James Francis Edward Stuart the Old Pretender) Якуб Людвік був позбавлений милості та підтримки імператора Священної Римської імперії Карла VI (нім. Karl VI) Габсбурга, а також у нього було конфісковано Олавське князівство.

У 1722 році Якуб Людвік зміг повернути свої володіння в Сілезії.

У 1722 – 1734 рр. Якуб Людвік Собеський проживав у своїх сілезьких володіннях. Останні роки свого життя він провів, керуючи маєтками, подорожуючи між резиденціями в Україні та Сілезії, при цьому присвятивши себе благодійності.

Якуб Людвік Собеський. Невідомий художник. До 1737 року. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jakub_Ludwik_Sobieski.PNG. Суспільне надбання. Фото без змін

.

19 грудня 1737 року у віці 70 років Якуб Людвік Генрік Собеський помер від інсульту у своєму замку в Жовкві. Хроністи кажуть, що його смерті супроводжували незвичайні природні явища. Два дні над замком вирувала буря, небо було червоним, ніби воно було у вогні. Щит із гербом Собеських упав із замкової вежі, збитий бурею, а вежовий годинник на дзвіниці біля парафіяльного костелу постійно відбивав годину смерті останнього чоловічого представника роду Собеських.

Якуб Людвік був похований в Костелі св. Лаврентія в Жовкві. Його обширні володіння (11 міст і 140 сіл) успадкувала його дочка Марія Кароліна. 

З часом місце поховання Якуба Людвіка Собеського в костелі було втрачено.

У 1862 році перед початком реставраційних робіт у костелі, при огляді його стану в одній зі стін було виявлено гробницю, що містить, як стверджував Кароль Шайноха (пол. Karol Szajnocha), труни Якуба і Костянтина Собеських. Прах вийняли з прогнилих трун і помістили в нові, маленькі цинкові труни. 16 червня 1862 року останки були офіційно поміщені в гробницю, де вони були знайдені. Разом з ними було поміщено й серце Марії Кароліни де Буйон, дочки Якуба, також знайдене у відкритій гробниці. 

Польський скульптор і реставратор Парис Філіппі (пол. Parys Filippi) 1862 року виготовив подвійну епітафію на пам’ять про Якуба та його брата Костянтина. Епітафію було встановлено на західній стіні північного крила трансепта, де вона знаходиться донині.

Епітафія ліворуч, на західній стіні північного крила трансепта. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Шипіцина Тетяна Богданіна. Фото без змін

.

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

.

У 1946 році за радянської влади костел було закрито, пам’ятна епітафія була значно пошкоджена.

З 1990 року реставрацією костелу зайнялися польські фахівці, фінансуванням робіт займалося польське «Товариство охорони пам’яток» (пол. Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, TOnZ). Пам’ятну епітафію Якуба і Костянтина Собеських було відновлено.

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

Нижче наведено латинський текст епітафії:

Завершено реставрацію пам’ятної епітафії Якуба і Костянтина Собеських, встановлено барельєфний портрет Костянтина.

Фото 20 травня 2024 року. Сайт – John Sobieski. Автор – Marcin Benyovszky. Фото без змін.