КОСТЕЛ СВ. СТАНІСЛАВА І СВ. ВАЦЛАВА
Костел св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові нині Архикатедральна базиліка св. Станіслава і св. Вацлава в Кракові (пол. Kościół św. Stanisławai i św. Wacława na Wawelu w Krakowie teraz Bazylika archikatedralna św. Stanisława i św. Wacławaw Krakowie). Архікафедральний костел Краківської архідієцезії Римо-Католицької Церкви, має статус малої базиліки. Костел присвячений єпископу Краківському святому мученику Станіславу зі Щепанова (пол. Stanisław ze Szczepanowa) і благовірному князю Чехії св. Вацлаву I (чес. Svatý Václav). Храм є національною святинею Польщі, усипальницею багатьох очільників польської держави, політичних і військових діячів, єпископів Краківських та національних поетів. Костел внесений до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства під номером A-7.
Вечірній Вавель. Фото 26 лютого 2023 року. Автор – Janusz Maniak fotografia. Джерело –https://www.instagram.com/janusz_maniak_foto/. Фото без змін
Вавельський пагорб, вид із заходу. Фото 30 жовтня 2019 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Місцезнаходження костелу. Костел розташований на території Королівського замку на пагорбі Вавель (пол. Zamek Królewski na Wawelu) у краківському адміністративному районі-дільниці I Старе місто (пол. Dzielnicy I Stare Miasto), на лівому березі Вісли. Висота пагорба над рівнем моря — 228 метрів.
Вид на Вавель з Ратушної вежі. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Вид з півночі. Джерело – https://ariananadia.livejournal.com/1619133.html. Фото без змін
Зовнішній двір замку з костелом. Фото 2011 року. Джерело – http://www.krakow.ru/tour/wawel.htm. Фото без змін
Розташування костелу позначено червоним кольором. Автор – RaNo. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Фото 2012 року. Джерело – https://vpolshu.by/otdyh/dostoprimechatelnosti/vavelskiy-zamok-korolevskiy-zamok/. Фото без змін
Історія костелу. Найранішою церковною будівлею на Вавелі, найімовірніше, був невеликий храм, збудований чехами у 2-й половині X століття, що прибули до Кракова після одруження їхньої княжни Добрави з польським князем Мешком I. На чеське походження храму вказує покровительство святого Вацлава, князя Чехії та покровителя чеської династії Пржемисловичів (чес. Přemyslovci). Під час археологічних розкопок під нинішнім костелом було виявлено невеликі фрагменти земляної підлоги, навколо якої, імовірно, перебував дерев’яний храм.
Близько 1000 року розпочалося будівництво першого кам’яного костелу в романському стилі — Кафедрального костелу св. Вацлава. Князь-король Болеслав I «Хоробрий» (правив 992 – 1025 рр.) був пов’язаний зі святим Вацлавом через свою матір, чеську княжну Добраву. Будівництво храму було завершене 1020 року. Його довжина могла сягати 45 метрів, а ширина — 21 метр. Під західною частиною нинішнього костелу було виявлено невеликі фрагменти стін, збудованих із плоского необробленого каміння. Ці фрагменти могли бути елементами цього костелу. Їхнє розташування й аналогічність структури, яку можна побачити в інших храмах, певно, дозволяють припустити, що це був костел з трансептом і трьома апсидами, що примикали зі сходу. У 1038 році костел було зруйновано князем Чехії Бржетиславом I (чес. Břetislav).
Традиційно вважається, що будівництво другого романського кафедрального костелу було розпочато наприкінці XI століття за часів князя Владислава I Германа (правив 1079 – 1102 рр.), який став називатися Германівським (пол. «Hermanowska»). У 1089 році до костелу зі Скалки (пол. Skałka, нині в межах Кракова) перевезли останки єпископа Краківського з 1072 року Станіслава зі Щепанова (пол. Stanisław ze Szczepanowa). Відтоді культ цього святого мученика став асоціюватися з костелом на Вавелі. За переказом, Станіслав народився 26 липня 1030 року в Щепанові (пол. Szczepanowo, нині село в ґміні Домброва Могільненського повіту Куявсько-Поморського воєводства). Єпископа було вбито особисто королем Болеславом II Сміливим, або Щедрим (правив 1058 – 1079 рр.) 11 квітня 1079 року під час Святої Меси на Скалці, у віці 48 років, ударом по голові. Потім його тіло розчленували. Священнослужителі з благоговінням поховали його останки в Костелі св. Михала на Скалці (пол. Kościół św. Michała Archaniołai św. Stanisława Biskupa i Męczennika). Скрупульозні дослідження мощей св. Станіслава 1963 року підтвердили, що в них міститься череп людини, по якому було завдано удару тупим предметом, що, імовірно, і стало причиною смерті.
Другий костел будувався поетапно. Перший етап простежується завдяки знайденому в західній частині костелу — Крипті св. Леонарда — похованню єпископа Краківського Маура (пол. Maurus, також Maur). У 1115 році єпископ продовжив будівництво костелу, а його поховання (він помер 5 березня 1118 року) є явною кінцевою точкою для завершення робіт у західній частині костелу. Таким чином, єпископ завершив перший етап будівництва, освятивши підземну частину костелу — Крипту св. Леонарда.
Будівництво другого костелу завершив князь Болеслав III «Кривоустий» (правив 1102 – 1138 рр.), який добудував стіни й дві вежі храму. Кафедральний костел єпископа і великомученика Станіслава зі Щепанова являв собою масивну тринавову романську галерейну базиліку з двома хорами-галереями та Криптою св. Леонарда під західною галереєю костелу. До кутів бічних нав примикали чотири могутні вежі, квадратні в плані, завдяки чому споруда мала характерний багатосекційний силует. Костел було освячено 1142 року. Зображення костелу є на одній з печаток краківського капітулу XIII століття.
З кінця XII століття костел став місцем поховання князів П’ястів і церковних достойників.
Макет Краківського замку наприкінці XI – XIII ст. У масштабі 1:400. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Згідно з представленим макетом, на Вавельському пагорбі основною будівлею замку був костел. У 1914 – 1917 рр. на схід від костелу було виявлено фрагменти найдавнішої вавельської споруди (зведеної на рубежі X – XI ст.) — Ротонди Пресвятої Діви Марії (пол. Rotunda Najświętszej Marii Panny). Вона перебувала в західному крилі внутрішнього дворика замку, там, де згодом містилася королівська кухня, а нині відкрита експозиція «Втрачений Вавель». Ротонду оточували споруди князівського палацу, який було зруйновано в XIII столітті.
У 1241 році під час монгольського нашестя хана Батия (монг. Бат хан?) костел сильно постраждав.
Макет костелу. Джерело – https://medievalheritage.eu/pl/strona-glowna/zabytki/polska/krakow-bazylika-archikatedralna/. Фото без змін
План костелу. Джерело – https://medievalheritage.eu/pl/strona-glowna/zabytki/polska/krakow-bazylika-archikatedralna/. Фото без змін
17 вересня 1253 року покровителя костелу єпископа Станіслава зі Щепанова було зараховано Католицькою Церквою до святих мучеників. 8 травня 1254 року в Кракові відбулися урочистості на честь св. Станіслава, поєднані зі з’їздом князів П’ястів. У центрі костелу було встановлено дерев’яну труну-вівтар, покриту срібними листами, з мощами святого, замовлену княгинею Кунігундою, дружиною князя Краківського Болеслава V «Сором’язливого» (правив 1243 – 1279 рр.).
Близько 1265 року князь Болеслав V провів ґрунтовну реконструкцію дерев’яних і земляних укріплень замку на Вавелі.
У 3-й чверті XIII століття до костелу було прибудовано Капелу св. Миколая з півночі та Капелу св. Петра і Павла з півдня.
Наприкінці XIII століття замок на Вавелі складався з ряду дерев’яних і кам’яних споруд у північно-східній частині пагорба.
У 1291 – 1300 рр. князь-король Вацлав I Чеський (правив 1291 – 1305 рр.), що правив у Кракові, почав зводити на території Вавеля кам’яні укріплення.
Будівництво третього, уже готичного костелу на Вавелі нерозривно пов’язане з політичною історією. Його будівництво почалося з поступового зносу західної частини романського костелу, найімовірніше близько 1300 року, за часів чеського правління в Кракові. У цей час єпископом Краківським був Ян Муската (пол. Jan Muskata). Це був дуже амбітний будівельний проєкт з багатокутними галереями та деамбулаторними капелами у французькому стилі. Збереглися лише невеликі частини фундаментів цього будівництва. Роботи були зупинені, імовірно, у зв’язку з боротьбою за краківський престол.
У 1305 або 1306 році романський костел згорів, від нього збереглася лише підземна частина — Крипта св. Леонарда. Сама будівля збереглася частково: перший поверх Срібної дзвіниці (Вежі Срібних дзвонів) і фундаменти Вежі з годинником.
Перший поверх (до 12 метрів) Вежі Срібних дзвонів (куб із сірого вапняку, що виділяється на тлі цегли) — єдиний збережений надземний фрагмент Германівського костелу. Джерело – http://www.poczet.com/foto/wawel.htm. Фото без змін
20 січня 1320 року в напівзруйнованому костелі архієпископ Гнєзненський Янислав (пол. Janisław) коронував князя Владислава I «Локетека» королем Польщі. Коронацію було проведено — всупереч багатовіковій традиції — у Кракові замість Гнєзно. Акт зміни місця інавгурації нового правителя різко змінив статус Краківського костелу. Коронація Владислава I, безумовно, була одним з найважливіших стимулів до відновлення старовинного романського костелу вже в готичному дусі.
У 1320 році з ініціативи нового короля єпископ Краківський у 1320 – 1326 рр. Нанкер Колда (пол. Nanker Kołda) почав будувати третій, уже готичний костел. У цей час було зруйновано всі найстаріші гробниці, що нині значно ускладнює ідентифікацію поховань краківських князів. За розпорядженням єпископа в 1320 – 1322 рр. з північного боку було збудовано Капелу св. Маргарити (пол. Kaplica św. Małgorzaty), нині Кафедральну сакристію-ризницю, а потім узялися за будівництво деамбулаторних стін костелу.
За єпископа Краківського Яна Грота (пол. Jan Grot) близько 1330 – 1346 рр. остаточно знесено західну частину старого романського костелу, розпочалося будівництво компактної, майже квадратної нави. Під керівництвом єпископа до 1346 року у східній частині костелу було завершено спорудження чотирипрогінного вівтаря, оточеного прямою стіною та прямокутним деамбулаторним приміщенням. У 1346 році єпископ Ян Грот освятив вівтар.
У середині XIV століття король Казимир III «Великий» зводить на Вавелі величний готичний замок.
Остання фаза будівництва костелу приписується єпископу Краківському в 1348 – 1366 рр. Яну Бодзанті Вжесні герба «Порай» (пол. Jan Bodzanta Wrzenia herbu Poraj). За нього було завершено будівництво нави з фасадом. Близько 1364 року знову було відбудовано Вежу з годинником, а в 1364 році — і решту костелу: трансепт та переходи.
Усі три костели. Фото серпня 2021 року. Джерело – https://lovekrakow.pl/aktualnosci/zdjecie/59874#photo. Фото без змін.
28 березня 1364 року в присутності короля Казимира III костел було освячено. Храм являв собою тринавову базиліку з трансептом і трьома вежами. Кафедральний костел став одночасно придворним храмом, місцем коронації королів і усипальницею правителів Польщі.
Під час будівництва Вавельського костелу сформувалися визначальні риси так званої краківської школи готичної архітектури. Найхарактернішими рисами цього «стилю» є цілісне поєднання каменю й цегли при зведенні стін, поділ внутрішніх фасадів головної нави виступним карнизом з одночасним невеликим прогином стіни над ним та оптичне подовження невисоких вікон за допомогою панелей. Найоригінальнішим є використання колонно-контрфорсної системи будівництва. Таким чином, новий костел увійшов до групи найбільших і найшанованіших королівських церков у Центральній Європі. Деякі ідеї, прийняті при його будівництві, є унікальними й свідчать про видатні здібності невідомих архітекторів.
З XIV століття до зовнішніх стін храму прибудували ряд капел. Протягом наступних століть костел зазнавав численних реконструкцій. Королі, єпископи та магнати перебудовували старі й зводили нові капели-усипальниці.
У XIV столітті Ельжбета Локетківна, дочка короля Владислава I, у гробниці-вівтарі св. Станіслава встановила срібний релікварій коробчастого типу, який підтримували чотири ангели.
У 1424 році королева Софія Андріївна Гольшанська, 4-та дружина короля Владислава II «Ягайла», подарувала костелу срібний із позолотою релікварій для голови св. Станіслава.
У XV столітті до костелу із західного боку було прибудовано ще дві капели: Капелу Святої Трійці та Капелу Святого Хреста.
План замку й костелу XV століття. Червона лінія позначає обриси замку після його реконструкції в XVI столітті. Джерело – http://kannelura.info/?p=2529. Фото без змін
Наприкінці XV століття королева Ельжбета «Ракушанка», дружина короля Казимира IV Ягеллончика, для голови св. Станіслава замовила релікварій із щирого золота, зі сценами з життя святого, роботи краківського ювеліра рубежу XV – XVI ст. Марціна Марчинеца (пол. Marcin Marciniec). Дар королеви Софії Гольшанської було передано для останків св. Флоріана.
У 1499 році в замку сталася спустошлива пожежа.
У 1502 році новий король Александр Ягеллончик розпочав капітальну перебудову Вавеля. У 1504 році почалося будівництво нового палацу в стилі ренесансу. За життя короля Александра було збудовано його північно-західне крило. Подальше будівництво продовжив його спадкоємець король Сигізмунд I «Старий». Палац було завершено 1536 року.
Проте нова пожежа 1595 року призводить до часткового руйнування замку.
Вид на Вавель кінця XVI століття. Гравюра з «Атласу міст земного світу» (лат. Civitates orbis terrarum) теолога Георга Брауна (нім. Georg Braun). 1617 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
До кінця XVI століття навколо костелу вже було 19 капел.
У 1609 році король Сигізмунд III Ваза залишає Вавель і переїздить до Варшави. Попри це костел залишається місцем коронації польських королів, але починається період занепаду замку.
У XVII столітті інтер’єр костелу почав оформлятися в стилі бароко.
У 1619 році костел було відокремлено від зовнішнього двору замку стіною з трьома воротами в стилі бароко.
Стіна між костелом і зовнішнім двором замку. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У 1626 – 1629 рр. єпископ Краківський Марцін Шишковський герба «Остоя» (пол. Marcin Szyszkowski herbu Ostoja) за проєктом польського архітектора з італійської Швейцарії Джованні Баттісти Тревано (італ. Giovanni Battistа Trevano) звів нинішній Мавзолей св. Станіслава під куполоподібним балдахіном, із чорного й рожевого мармуру, золоченої бронзи та дерева. У 1633 році останки святого було поміщено в срібну труну-релікварій, замовлену близько 1630 року королем Сигізмундом III Вазою. Релікварій було передано костелу 26 березня 1633 року його синами, уже після смерті короля.
Труна-релікварій св. Станіслава 1633 року. Джерело – Державний художній інститут (1985). Вісник історії мистецтв, том 47. www.pinterest.co.uk. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1649 році у вівтарній частині костелу було знесено старий ранньоренесансний вівтар, перед яким тривалий час проводилися численні коронації та єпископські висвячення. Близько 1650 року на цьому місці коштом єпископа Краківського Петра Гембіцького герба «Наленч» (пол. Piotr Gembicki herbu Nałęcz) було зведено нинішній Головний барочний позолочений вівтар, який спроєктував італійський архітектор Джованні Баттіста Джізлені (італ. Giovanni Battista Gisleni).
У 1655 – 1657 рр. під час польсько-шведської війни («Шведського потопу») Вавель було пограбовано. Шведи знищили багато творів мистецтва, зібраних у костелі, зокрема й труну-релікварій св. Станіслава 1633 року. Мощі святого було поміщено в стару труну XIII століття, замовлену ще княгинею Кунігундою. Срібний вівтар св. Станіслава зі срібним триптихом близько 1512 року, дар короля Сигізмунда I «Старого», був схований польським істориком і каноніком Шимоном Старовольським (пол. Szymon Starowolski, помер 4 квітня 1656 року) на цвинтарі біля костелу. У 1657 році шведи знайшли вівтар і продали його єврею Пінкусу з Казімежа (пол. Pinkus z Kazimierza). Євреї розрізали вівтар і розплавили на срібло.
2 травня 1669 року краківський капітул замовив у гданського ювеліра Пітера фон ден Реннена (пол. Peter von den Rennen) нову труну-релікварій для св. Станіслава. Дерев’яний, покритий сріблом релікварій було виготовлено 1670 року, але коштів для його оплати не знайшлося. З цієї причини для оплати було розплавлено труну XIII століття, і 1671 року останки святого було покладено в нову.
Труна-релікварій св. Станіслава 1670 року. Польський фотограф із Кракова Ігнацій Кригер (пол. Ignacy Krieger, помер 1889 року). Джерело – https://pl.wikipedia.org/wiki/Plik:Schorer_Reliquary_of_St._Stanislaus.jpg#/media/Plik:Rennen_Silver_sarcophagus_of_Saint_Stanislaus.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1702 році під час Північної війни (1700 – 1721 рр.) шведи спалили Королівський замок і костел.
У 1713 – 1715 рр. будівлю костелу було перебудовано, і в такому вигляді вона збереглася до наших днів. Трохи пізніше до нього додали ще 2 капели з купольними дахами.
У 1724 – 1728 рр. робиться спроба реконструкції всього комплексу на Вавелі.
У 1756 – 1759 рр. у костелі було збудовано емпору і музичний хор за проєктом італійського архітектора Франческо Плачіді (італ. Francesco Placidi). У 1785 році в костелі встановлено орган.
Модель Вавеля XVIII століття. Експонується в музеї Вавеля. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У 1772 році російські солдати, грабуючи костел у пошуках барських конфедератів, що сховалися, також розбивали королівські гробниці.
15 червня 1794 року прусська армія увійшла до Кракова. Прусські солдати заняли Вавель і влаштували там військові склади. Коштовності й коронаційні регалії було викрадено зі скарбниці корони та вивезено до Берліна (нім. Berlin). Прусська армія залишила Краків 1795 року.
У 1795 році, після Третього поділу Речі Посполитої та втрати Польщею незалежності, Краків відійшов до Австрійської монархії. Коли австрійці зайняли Краків, Вавель було перетворено на казарму для австрійського гарнізону, і він занепав, через що первісні інтер’єри замку не збереглися.
У 1803 – 1804 рр. у центрі зовнішнього двору замку австрійці знесли два давні храми: Костел св. Єжи (пол. Kościół św. Jerzego) і Костел св. Михала (пол. Kościół św. Michała), звільнивши місце для плацу.
Зовнішній двір замку з обрисами фундаментів костелів св. Михала й св. Єжи. Джерело – http://www.poczet.com/foto/wawel.htm. Фото без змін
У 1815 році рішенням Віденського конгресу створено нове державне утворення — Вільне місто Краків.
Вид на Вавель з північного заходу. Польський художник Ян Непомуцен Гловацький (пол. Jan Nepomucen Głowacki), 1845 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1846 році місто Краків було включено до складу Австрійської імперії. На Вавельському пагорбі знову починають господарювати австрійські війська, перебудовуються укріплення, для чого зносяться середньовічні фортечні мури та вежі.
Вид на Вавель. 1873 рік. Польський художник Владислав Александр Малецький (пол. Władysław Aleksander Malecki). Суспільне надбання. Фото без змін
Вид на Вавель і костел з півночі. Хромолітографії за оригінальними акварелями польських художників Юліуша Фортуната Коссака (пол. Juliusz Fortunat Kossak) і Станіслава Тондоса (пол. Stanisław Tondos). 1886 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
Зовнішній двір замку з костелом. Хромолітографії за оригінальними акварелями польських художників Юліуша Фортуната Коссака (пол. Juliusz Fortunat Kossak) і Станіслава Тондоса (пол. Stanisław Tondos). 1886 рік. Джерело – Biblioteka Narodowa. Фото без змін
У 1895 – 1910 рр. на громадські пожертви проводиться ретельна реставрація костелу. Робляться спроби відновлення та ремонту королівських гробниць, встановлено два нові саркофаги, крипти з’єднано коридорами. Головою американо-польського комітету з відбудови Вавельського замку та костелу (пол. Przewodniczący amerykańsko-polskiego komitetu odbudowy zamku i katedry na Wawelu) був польський римо-католицький священник Францішек Ксаверій Курковський (пол. Franciszek Ksawery Kurkowski). Реставраційними роботами в костелі займався єпископ Краківський кардинал Ян Маурицій Павел Пузина з Козельська герба «Брама (Огінець)» (пол. Jan Maurycy Paweł Puzyna z Kosielska herbu Brama (Oginiec)).
У 1900 – 1902 рр. у Кафедральній казні-скарбниці костелу виконано поліхромію (розпис) стін і склепіння польським живописцем, вітражистом і графіком Юзефом Мехоффером (пол. Józef Mehoffer). Він також є автором вітражів у трансептах костелу, картин і вітражів у Капелі Шафранців та вітражів у Капелі Святого Хреста.
Модель концепції відновлення Вавельського пагорба 1904 – 1907 рр. Станіслава Виспянського та Владислава Екельського. Джерело – https://pl.pinterest.com/pin/518476975823438905/?d=t&mt=login. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1904 – 1906 рр. було запропоновано проєкт польських архітекторів Станіслава Матеуша Ігнація Виспянського (пол. Stanisław Mateusz Ignacy Wyspiański) і Владислава Екельського (пол. Władysław Ekielski) з відновлення та реконструкції Вавельського пагорба під назвою «Акрополіс» (пол. Akropolis), але він так і не був реалізований.
У 1905 році поляки викупили Вавель в австрійського уряду. Австро-угорський імператор Франц Йосиф I (нім. Franz Joseph I) дав згоду на те, щоб австрійські війська залишили Вавель, замок перейшов у власність краківського магістрату. З цього моменту проводяться комплексні реставраційні роботи, які з перервами тривають до сьогодні.
Труна-релікварій св. Станіслава. 1907 рік. Польський художник Леон Ян Вичулковський (пол. Leon Jan Wyczółkowski). Суспільне надбання. Фото без змін
Вид на замок з боку Вісли. 1911 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
Вид на замок і костел з боку Вісли. Фото 1920 року. Джерело – Krakow na starej fotografii. Суспільне надбання. Фото без змін
28 березня 1931 року Вавельський костел було внесено до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства.
Під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) німці закрили костел, багато об’єктів було зруйновано й пограбовано.
У 1978 році Вавель разом зі Старим містом внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Опис костелу. Костел збудований із червоної цегли та білого вапняку. У ньому поєднуються риси романської, готичної, ренесансної та барокової архітектури. Костел являє собою тринавову базиліку з трансептом і пресбітерієм.
Північний фасад костелу. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Костел оточений трьома вежами: з півночі — Вежа Сигізмунда, або Зигмунта (пол. Wieża Zygmuntowska) (на фото ліворуч) і Вежа з годинником (пол. Wieża Zegarowa) (на фото праворуч), а з півдня — Срібна дзвіниця, або Вежа срібних дзвонів (пол. Srebrnych Dzwonów lub Wieża Srebrnych Dzwonów).
Три вежі, крайня праворуч — Срібна дзвіниця. Фото 27 червня 2016 року. Автор – Mach240390. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 3.0. Фото без змін
У Вежі Сигізмунда, збудованій у 1-й половині XIV століття, перебуває найвідоміший і найбільший дзвін Польщі — «Зигмунт».
Дзвін «Зигмунт». Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Біля підніжжя Срібної дзвіниці розташований вихід із Королівських крипт, який у 1930-х роках було накрито навісом.
Срібна дзвіниця з південного боку, видно навіс над виходом з Королівських крипт. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Західний фасад костелу з головним входом. Фото 10 серпня 2005 року. Автор – Specjal b. Ліцензія – Creative Commons Attribution 2.5 Generic. Фото без змін
З раннього Середньовіччя перед західним входом до костелу, на лівій стіні біля кованих дверей з монограмою XIV століття короля Казимира III «Великого», на масивних ланцюгах підвішені кістки, які зазвичай вважали належними Вавельському дракону. За повір’ям, храм стоятиме неушкодженим доти, доки вхід до нього охороняють ці кістки, а якщо урветься ланцюг і впадуть кістки… У 1937 році професор Ягеллонського університету, польський лікар Генрик Фридерик Гойєр (пол. Henryk Fryderyk Hoyer) після попереднього огляду однозначно встановив, що кістки належать доісторичним тваринам — гомілкова кістка мамонта (лат. Mammuthus), ребро кита та череп шерстистого (волохатого) носорога (лат. Coelodonta antiquitatis).
Головний вхід. Фото 9 липня 2008 року. Автор – Neil Boothman. Ліцензія – Creative Commons Attribution 2.0 Generic. Фото без змін
Південний фасад костелу. Фото 15 грудня 2018 року. Джерело – http://livestyletravel.blogspot.com/2018/12/blog-post.html. Фото без змін
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Всередині костел має багате оздоблення, оздоби із золочення та чорного мармуру. Здебільшого архітектура зберегла свої готичні риси.
Головна нава костелу. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
На центральному місці в головній наві костелу розташований Головний позолочений вівтар — Вівтар Вітчизни.
Головний вівтар. Фото 2006 року. Автор – Shalom Alechem. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 3.0. Фото без змін
Біля Головного вівтаря на подіумі пресбітерію з правого боку колись розташовувався королівський трон. Після того як Польща втратила суверенітет, сюди було перенесено трон єпископа Краківського в 1642 – 1657 рр. Петра Гембіцького (пол. Piotr Gembicki) з його гербом «Наленч» (пол. Nałęcz). Єпископ помер 14 липня 1657 року і був похований у пресбітерії костелу, праворуч від Головного вівтаря. Над троном розташований коронаційний балдахін 1734 року короля Августа III «Саксонця» та його дружини Марії Жозефи Габсбурзької. За вівтарем видно фрагменти поліхромії 2-ї половини XIV століття.
Навколо Головного вівтаря разом із Мавзолеєм св. Станіслава розташовані поховання. Уздовж бічних нав і в прибудованих до них капелах упродовж століть збиралися шедеври польської скульптури XIV – XVIII ст. — гробниці королів і королев, єпископів та магнатів.
На центральному місці костелу — Мавзолей св. Станіслава. Під куполом, який підтримують чотири колони, розташований вівтар у стилі бароко зі срібною труною-релікварієм.
Мавзолей св. Станіслава. Фото 19 квітня 2007 року. Автор – Cezary p z polskiej Wikipedii. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Localized, 2.0 Localized і 1.0 Localized License. Фото без змін
Інтер’єр костелу прикрашають брюссельські гобелени середини XVII століття з історією св. Якуба (пол. św. Jakuba), виготовлені в майстерні Якуба ван Зойнена (пол. Jakub van Zeunen). На стінах костелу збереглися рештки поліхромії XVII століття.
Поховання польських правителів і членів їхніх родин розташовані як у самому костелі та в прибудованих до нього капелах (лат. capella), у Польщі вони називаються каплицями (пол. kaplica), так і в підвальних приміщеннях, так званих криптах (пол. krypta).
Могили ранніх польських правителів і перших єпископів були зруйновані під час будівництва готичного костелу в XIV столітті. Перші королі відродженого польського королівства після 1320 року і до смерті короля Яна I Ольбрахта 1501 року були поховані в похоронних камерах під підлогою з надгробками. Починаючи з короля Казимира IV Ягеллончика, який помер 1492 року, стало прийнято ховати королів і королев також у похоронних камерах під підлогою з надгробками, але в окремих капелах, прибудованих до костелу. За короля Сигізмунда I «Старого» з 1510-х років королівські поховання стали поміщати в крипти, а в костелі для цих осіб встановлювалися пам’ятні надгробки або пам’ятні плити.
У костелі та в криптах було поховано: 18 королів, з них 2 правлячі королеви, а також члени їхніх родин:
– представники династії П’ястів:
Добронега Марія Володимирівна, дружина польського князя Казимира I «Відновителя», померла 13.12.1087 р., похована на Вавелі, але її могилу було зруйновано під час будівництва нового костелу в 1320-х роках за єпископа Краківського Нанкера Колди (пол. Nanker Kołda). Також на території Вавельського замку збереглися рештки дороманської чотирикутної цегляної будівлі з коридором рубежу X та XI століть невідомого призначення, можливо, гробниці;
Мешко Болеславович, єдиний син короля Болеслава II Сміливого, або Щедрого, отруєний 1089 р., похований на Вавелі, але його могилу було зруйновано під час будівництва нового костелу в 1320-х роках за єпископа Краківського Нанкера Колди (пол. Nanker Kołda). Також на території Вавельського замку збереглися рештки дороманської чотирикутної цегляної будівлі з коридором рубежу X та XI століть невідомого призначення, можливо, гробниці;
Болеслав IV «Кучерявий», князь Краківський, помер 05.01.1173 р., польський історик XV століття Ян Длугош (пол. Jan Długosz) згадує про його поховання в костелі;
Болеслав, 2-й син князя Краківського Казимира II «Справедливого», помер 16.04.1182 або 1183 р., не виключено, що його було поховано в костелі;
Казимир II «Справедливий», князь Краківський, помер 05.05.1194 р., під костелом;
Мешко IV «Плутаногий», князь Краківський, помер 16.05.1211 р., імовірно, був похований у костелі, але інформацію про це надав лише польський історик XV століття Ян Длугош;
Лешек I «Білий», князь Краківський, убитий 24.11.1227 р., під костелом;
Владислав I «Локетек», король, помер 02.03.1333 р., у костелі;
Анна (Ольдона) Гедимінівна, 1-ша дружина короля Казимира III «Великого», померла 25.05.1339 р., у костелі;
Казимир III «Великий», король, помер 05.11.1370 р., у костелі;
– представниця Анжуйської династії:
св. Ядвіга Анжуйська, королева, померла 17.07.1399 р., у костелі;
– представники династії Ягеллонів:
Ельжбета Боніфація Ягеллонка, старша дочка короля Владислава II «Ягайла», померла 13.07.1399 р. (вік 3 тижні), у костелі;
Анна Цельська, 2-га дружина короля Владислава II «Ягайла», померла 20 або 21.03.1416 р., у костелі;
Ельжбета Грановська з Пілиці, 3-тя дружина короля Владислава II «Ягайла», померла 12.05.1420 р., у костелі;
Казимир Ягеллончик, 2-й син короля Владислава II «Ягайла», помер 02.03.1427 р. (вік 9 місяців), у костелі;
Ядвіга Ягеллонка, 2-га дочка короля Владислава II «Ягайла», померла 08.12.1431 р., у костелі;
Владислав II «Ягайло», король, помер 01.06.1434 р., у костелі;
Владислав III «Варненчик», король, загинув 10.11.1444 р., кенотаф у костелі;
Софія Андріївна Гольшанська, 4-та дружина короля Владислава II «Ягайла», померла 21.09.1461 р., у костелі;
Ельжбета Ягеллонка, 3-тя дочка короля Казимира IV Ягеллончика, померла 09.05.1466 р. (вік 1 рік), у костелі;
Ельжбета Ягеллонка, 4-та дочка короля Казимира IV Ягеллончика, померла між 19.05.1480 та 20.05.1481 р. (в дитинстві), у костелі;
Казимир IV Ягеллончик, король, помер 07.06.1492 р., у костелі;
Ян I Ольбрахт, король, помер 17.06.1501 р., у костелі;
Фредерик Ягеллончик, 6-й син короля Казимира IV Ягеллончика, помер 14.03.1503 р., у костелі;
Ельжбета «Ракушанка» Габсбурзька, дружина короля Казимира IV Ягеллончика, померла 30.08.1505 р., у костелі;
Барбара Запольяї, 1-ша дружина короля Сигізмунда I «Старого», померла 02.10.1515 р., спочатку в костелі, з 1510-х років у кипті;
Анна Ягеллонка, 2-га дочка короля Сигізмунда I «Старого», померла 08.05.1520 р. (вік 4 роки), у кипті;
Ольбрахт (Войцех) Ягеллончик, молодший син короля Сигізмунда I «Старого», помер 20.09.1527 р. (вік кілька годин), у кипті;
Сигізмунд I «Старий», король, помер 01.04.1548 р., у кипті;
Сигізмунд II Август, король, помер 07.07.1572 р., у кипті;
Анна Ягеллонка, королева, померла 09.09.1596 р., у кипті;
– представник родини Баторіїв:
Стефан Баторій, король, помер 12.12.1586 р., у кипті;
– представники династії Ваза:
Катажина Вазівна, 2-га дочка короля Сигізмунда III Вази, померла 1594 р. (в немовлячому віці), під костелом;
Катажина Вазівна, 3-тя дочка короля Сигізмунда III Вази, померла 1597 р. (в немовлячому віці), під костелом;
Анна Габсбурзька, 1-ша дружина короля Сигізмунда III Вази, померла 10.02.1598 р., у кипті;
Анна Марія Вазівна, старша дочка короля Сигізмунда III Вази, померла 09.02.1600 р. (вік 6 років), у кипті;
Ян Казимир Ваза, 3-й син короля Сигізмунда III Вази, помер 14.01.1608 р. (вік 20 днів), під костелом;
Анна Констанція Вазівна, 4-та дочка короля Сигізмунда III Вази, померла 24.05.1616 р. (вік 3 місяці), під костелом;
Констанція Габсбурзька, 2-га дружина короля Сигізмунда III Вази, померла 10.07.1631 р., у кипті;
Сигізмунд III Ваза, король, помер 30.04.1632 р., у кипті;
Александр Кароль Ваза, 7-й син короля Сигізмунда III Вази, помер 19.11.1634 р., у кипті;
Ян Ольбрахт Ваза, 5-й син короля Сигізмунда III Вази, помер 22.12.1634 р., у кипті;
Марія Анна Ізабелла Вазівна, дочка короля Владислава IV Вази, померла 07.02.1642 р. (вік 1 місяць), у кипті;
Цецилія Рената Габсбурзька, 1-ша дружина короля Владислава IV Вази, померла 24.03.1644 р., у кипті;
Сигізмунд Казимир Ваза, син короля Владислава IV Вази, помер 09.08.1647 р. (вік 7 років), у кипті;
Владислав IV Ваза, король, помер 20.05.1648 р., у кипті;
Ян Сигізмунд Ваза, син короля Яна II Казимира Вази, помер 20.02.1652 р. (вік 1 місяць), у кипті;
Людовіка Марія Гонзаґа, 2-га дружина короля Владислава IV Вази та дружина короля Яна II Казимира Вази, померла 10.05.1667 р., у кипті;
Ян II Казимир Ваза, король, помер 16.12.1672 р., у кипті;
– представник роду Вишневецьких:
Михал Томаш Вишневецький, король, помер 10.11.1673 р., у кипті;
– представники роду Собеських:
Аделаїда Теофіла Людвіка Собеська, 4-та дочка короля Яна III Собеського, померла 10.02.1677 р. (вік 4 роки), у кипті;
Ян III Собеський, король, помер 17.06.1696 р., у кипті;
Марі Казиміра Луїза де ла Гранж д’Аркьєн, дружина короля Яна III Собеського, померла 30.01.1716 р., у кипті;
– представник Саксонської династії Веттінів:
Август II «Сильний», король, помер 01.02.1733 р., у кипті;
– представник роду Лещинських:
Станіслав I Лещинський, король, помер 23.02.1766 р., у кипті.