КОСТЕЛ СВ. ФРАНЦИСКА АССІЗЬКОГО (ФРАНЦИСКАНЦІВ)
Костел св. Франциска Ассізького (францисканців) і Абатство францисканців у Кракові (пол. Kościół św. Franciszka z Asyżui i Opactwo Franciszkanów w Krakowie, нині Bazylika św. Franciszka z Asyżu w Krakowie) — римо-католицький костел і абатство. Він перебуває у віданні католицького жебракуючого чернечого ордену францисканців (лат. Ordo Fratrum Minorum; «міноріти», «менші брати»). Костел внесений до реєстру пам’яток культури Малопольського воєводства під номером А-22.
Масштабна модель костелу й абатства. Фото жовтня 2014 року. Джерело – http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Poland.Krakow.StareMiasto.htm. Фото без змін
Вид костелу й абатства із заходу. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження костелу. Костел розташований у краківському адміністративному районі-дільниці I Старе місто (пол. Dzielnicy I Stare Miasto), за адресою: площа Всіх Святих (plac Wszystkich Świętych), 5, вулиця Францисканська (ulica Franciszkańska), 2.
Вид на костел з Ратушної вежі. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Історія костелу. Костел було засновано до середини XIII століття, і він був однією з перших будівель із пісковика в Кракові. Імовірно, спочатку костел було збудовано у формі грецького (рівнобедреного) хреста з вежею посередині. Точна дата будівництва невідома. В істориків немає спільної думки й щодо того, хто був засновником костелу. Імовірно, таким міг бути князь Краківський Генріх II «Побожний» (правив 1238 – 1241 рр.).
У 1237 році, виконуючи волю Генріха II «Побожного», краківський воєвода Теодор Гріфіта (пол. Teodor Gryfita) запросив із Праги до Кракова ченців ордену францисканців.
У 1241 році під час монгольського нашестя хана Батия (монг. Бат хан?) костел було зруйновано.
Засновниками костелу також можна вважати князя Краківського Болеслава V «Сором’язливого» (правив 1243 – 1279 рр.) і його дружину Кунігунду, які зробили великий внесок у реконструкцію та будівництво костелу після монгольського розорення 1241 року.
У 1249 році цегляний костел, збудований у стилі ранньої готики, було освячено.
У 1260 – 1270-х рр., як відомо з літописних зведень, костел зазнав розширення.
У 1269 році неподалік від головного вівтаря костелу була похована Саломея П’ястівна, сестра князя Болеслава V «Сором’язливого». Імовірно, невдовзі після смерті Саломеї при князівському дворі народилася ідея звести родову усипальницю, в якій поруч із Саломеєю будуть поховані князь Болеслав V та його дружина.
У 1279 році в підземеллі костелу було поховано князя Болеслава V «Сором’язливого», а на початку XIV століття — синів короля Владислава I «Локетека»: Стефана і Владислава.
У XIV столітті до костелу було прибудовано сакристію-ризницю, подовжено головну наву, при костелі розпочато будівництво абатства.
У 1401 році було розширено вівтар — прибудовано тристоронню апсиду.
У 1420 – 1436 рр. проведено другу реконструкцію костелу. Будівлю було добудовано в довжину, до хорів додали два прогони та галереї, що їх з’єднують, так звані «кружганки». Костел став двонавовим, нави з’єднувалися аркадами. Біля північної стіни розширеного вівтаря було збудовано Капелу гільдії теслів і каменярів (нині Капела блаженної Саломеї).
У 1436 році відбулася друга церемонія освячення костелу, яку провів єпископ Краківський Збігнев Олесницький герба «Дембно» (пол. Zbigniew Oleśnicki herbu Dębno).
У 1462 році костел постраждав від сильної пожежі, у 1465 році обвалилася центральна вежа.
У 1476 році в костелі сталася ще одна пожежа.
У 1563 році біля входу до костелу навпроти нинішньої вулиці Брацької (пол. ulica Bracka) збудовано вежу-дзвіницю. Це була просторна будівля, досить висока, у три поверхи, з каменю та цегли. Вежа мала прямокутну форму й у нижній частині чотири входи, з яких північний виходив на вулицю Брацьку, південний вів до костелу, а східний і західний — до цвинтаря при костелі. На третьому поверсі містився величезний церковний дзвін, для розгойдування якого потрібні були чотири людини. Куполоподібний дах був покритий мідним листом.
У 1655 році під час польсько-шведської війни («Шведського потопу») костел практично повністю згорів. Його швидко відбудували, але внутрішній простір костелу було перебудовано. Вужчу північну наву було перетворено на капелу (нині Капела Страстей Господніх). У внутрішньому оздобленні костелу став переважати стиль бароко.
У 1816 році було знесено вежу-дзвіницю і стіну, що оточувала колишній цвинтар при костелі.
18 липня 1850 року руйнівна пожежа в Кракові зачепила костел і абатство. У вогні загинуло все середньовічне внутрішнє оздоблення костелу, завалилася центральна вежка. Згоріла вся абатська канцелярія, безцінні документи та артефакти. Роботами з відновлення костелу керував польський архітектор і реставратор пам’яток Кароль Роман Кремер (пол. Karol Roman Kremer), а потім польський архітектор Теофіл Жебравський (пол. Teofil Żebrawski) і краківський архітектор Антоні Стахерський (пол. Antoni Stacherski). Фасад костелу було відновлено в неоготичному стилі.
У 1895 році реставраційні роботи в костелі проводили польські архітектори: Владислав Екельський (пол. Władysław Ekielski) у пресбітерії та Кароль Кнаус (пол. Karol Knaus) у наві. До готичного трансепту з півночі було додано неоготичний одноповерховий під’їзд.
Північний фасад костелу з неоготичним одноповерховим під’їздом. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Наприкінці XIX століття польський живописець і дизайнер інтер’єрів Станіслав Матеуш Ігнацій Виспянський (пол. Stanisław Mateusz Ignacy Wyspiański) спроєктував внутрішнє оздоблення костелу. Його творінням є вітраж у стилі модерн «Бог Отець», що привертає увагу.
Вітраж «Бог Отець» у західному вікні над хорами, 1904 рік. Фото 26 вересня 2008 року. Автор – Lestat (Jan Mehlich). Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 2.5 Generic. Фото без змін
Автором поліхромії головної нави є польський живописець Тадеуш Попель герба «Сулима» (пол. Tadeusz Popiel herbu Sulima, помер 22 лютого 1913 року). Внутрішнє оздоблення храму було відновлено в псевдоготичному стилі.
У 1912 році роботи з відновлення костелу було закінчено.
23 лютого 1920 року костел було зведено до статусу малої базиліки.
У 2017 році в базиліці розпочався міждисциплінарний археологічний дослідницький проєкт, що фінансується Національним науковим центром (пол. Narodowe Centrum Nauki), під назвою «Крипти Костелу св. Франциска Ассізького в Кракові у світлі міждисциплінарних досліджень». За допомогою георадара було виявлено 18 крипт під базилікою, ретельно обстежено 9 з них, а також 4, розташованих під аркадами абатства. У 12 криптах виявлено та інвентаризовано 96 поховань XVII – XVIII ст.
Згідно з інформацією керівниці археологічних досліджень францисканських крипт професорки Анни Дрожковської (пол. Anna Drążkowska) з Університету Миколая Коперника в Торуні (пол. Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu (UMK)): «Окрім ченців, тут поховано шляхту та заможних містян із Кракова. Наприклад, під Капелою блаженної Саломеї містилися труни з останками родини шляхтичів: батьків і шістьох дітей, а під Капелою Страстей Господніх були поховані члени Архібратства Страстей, інша назва — Архібратство Доброї Смерті (пол. Arcybractwo Męki Pańskiej, Arcybractwo Dobrej Śmierci, світське релігійне об’єднання, засноване 1595 року, нині діє лише при Костелі францисканців у Кракові), що стало для нас цікавим відкриттям». Деякі тіла були частково муміфіковані, але більшість скелетів перебувала в дуже поганому стані через умови перебування в непровітрюваних криптах. Вологість усередині становила 86-95%, а температура перевищувала десяток градусів за Цельсієм.
Крипти було інвентаризовано методом 3D-сканування. Архітектори описали вигляд приміщень та їхні зміни впродовж наступних століть.
До грудня 2019 року роботи в базиліці за археологічним дослідницьким проєктом було завершено.
Опис костелу. Нині костел являє собою однонавову готичну з елементами неоготики будівлю, що складається з нави, пресбітерію, трансепту та 3-х капел. Костел збудований із червоної цегли, прикрашений арковими вікнами та об’ємним орнаментом.
Масштабна модель костелу. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Костел оточений контрфорсами й накритий двосхилим дахом з вежею в неоготичному стилі зі шпилем.
План костелу та північної частини прилеглого до нього абатства. Джерело – http://www.zabytkowekoscioly.net/index.php/malopolskie/213-krakow-kosciol-sw-franciszka-franciszkanow. Фото без змін
Східний фасад костелу. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Західний фасад костелу. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Західний фасад костелу належить до 2-ї половини XIX століття, його вінчає східчастий фронтон.
Апсида з двома капелами по боках. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Інтер’єр костелу виконано в неоготичному стилі.
Нава костелу. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
На стінах нави — поліхромії роботи Тадеуша Попеля, зокрема чотири на північній стіні із сценами з життя святого Франциска, а також полотна польського художника Владислава Россовського (пол. Władysław Rossowski, помер 1923 року) з епізодами з життя францисканців. На консолях — статуї св. Василія Блаженного, св. Августина, св. Бенедикта, св. Домініка та св. Франциска, вирізані польським скульптором Станіславом Вуйчиком (пол. Stanisław Wójcik, помер 1930 року). У костелі навіть різьблені лавки заслуговують на увагу, та, зрештою, і все його внутрішнє оздоблення…
Різьблені лавки. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Загальне оздоблення стін і ребристого склепіння трансепту було оформлено польським живописцем Станіславом Матеушем Ігнацієм Виспянським у флористичному яскравому стилі.
Середохрестя. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У трансепті. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Різьблена сповідальня в трансепті. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У хорах костелу довкола вражаюче дерев’яне зодчество.
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Головний вівтар. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Головний вівтар зведено 1861 року коштом графині Софії Ксаверівни Потоцької, уродженої Браницької (пол. Zofia Potocka z Branickich), польськими майстрами Едвардом і Зигмундом Стехліками (пол. Edward i Zygmunt Stehlikowie). Центральна ікона вівтаря 3-ї чверті XIX століття, робота Герхарда Флатца (пол. Gerharda Flatza) — св. Франциск у оточенні святих і ангелів.
Фото 27 травня 2020 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
У вікнах апсиди 5 вітражів, виконаних за проєктом Станіслава Матеуша Ігнація Виспянського, зі стилізованим зображенням природних стихій, св. Франциска та блаженної Саломеї.
З обох боків головного вівтаря розташовані добре збережені надгробні плити кінця XV століття.
Надгробна плита ліворуч від вівтаря. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Надгробна плита праворуч від вівтаря. Фото 22 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Схематичний план розташування надгробків і поховань у костелі та капелах. Автор – Angloman. Складено – 21 січня 2020 року.
До костелу прилягають 3 капели:
1. Капела Страстей Господніх (пол. Kaplicą Męki Pańskiej) прилягає до костелу з північного боку майже по всій його довжині. Після пожежі в костелі 1655 року внутрішній простір храму було перебудовано — вужчу північну наву костелу було перетворено на Капелу Страстей Господніх.
Капела Страстей Господніх з північного боку, майже на всю довжину нави костелу. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Крайня ліворуч, західна стіна капели. Фото 28 квітня 2021 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
Капела має чотири прогони й короткий вівтар, вона перекрита циліндричним склепінням, прикрашеним ліпними оздобами.
Капела Страстей Господніх. Фото 1 квітня 2017 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін
У капелі можна побачити панно 1933 – 1946 рр. — дорога Ісуса Христа на Голгофу, пензля польського художника Юзефа Мехоффера (пол. Jozef Mehoffer).
У червні 2015 року група дослідників з Асоціації порятунку пам’яток «SAKWA» спільно з археологами виявила раніше невідомі крипти під Капелою Страстей Господніх. Вимірювання георадара показали наявність порожніх просторів під підлогою, що було підтверджено за допомогою ендоскопічної камери, введеної через отвори в підлозі. Дослідники нарахували близько двадцяти металевих і дерев’яних трун у дуже доброму стані. Сканування георадара передбачило, що може бути другий і навіть нижчі рівні під капелою.
У 2017 році в базиліці розпочався міждисциплінарний археологічний дослідницький проєкт, що фінансується Національним науковим центром (пол. Narodowe Centrum Nauki), під назвою «Крипти Костелу св. Франциска Ассізького в Кракові у світлі міждисциплінарних досліджень». За допомогою георадара було виявлено 18 крипт під базилікою, ретельно обстежено 9 з них, а також 4, розташованих під аркадами абатства. У 12 криптах виявлено та інвентаризовано 96 поховань XVII – XVIII ст.
У ході дослідження виявлено, що під Капелою Страстей Господніх були поховані члени Архібратства Страстей, інша назва — Архібратство Доброї Смерті (пол. Arcybractwo Męki Pańskiej, Arcybractwo Dobrej Śmierci, світське релігійне об’єднання, засноване 1595 року, нині діє лише при Костелі францисканців у Кракові).
3. Капела Скорботної Матері Божої (пол. Kaplica Matki Boskiej Bolesnej) прилягає до костелу біля апсиди з південного боку.
Капела Скорботної Матері Божої біля апсиди ліворуч. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
У 1879 році капелу було виділено з північного рукава абатства. Вона виконана в готичному стилі. У барочному вівтарі XVII століття міститься пізньоготичний образ Скорботної Матері Божої 1510-1515 рр. Капела прикрашена поліхромією польських художників: Пітера Нізинського (пол. Piotr Niziński, помер 1919 року) та Стефана Вітольда Матейка (пол. Stefan Witold Matejko, помер 1933 року).
Капела Скорботної Матері Божої. Фото 10 червня 2013 року. Автор – Zygmunt Put. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін
У костелі були поховані:
1. блаженна Саломея П’ястівна, дочка князя Краківського Лешека I «Білого» та сестра князя Краківського Болеслава V «Сором’язливого», померла 17.11.1268 р., нині її останки спочивають у Капелі блаженної Саломеї;
2. Болеслав V «Сором’язливий», князь Краківський, помер 07.12.1279 р., нині ймовірні останки князя спочивають у Капелі блаженної Саломеї;
Стефан, старший син короля Владислава I «Локетека», помер 1306 р. (вік близько 5 – 9 років);
Владислав, 2-й син короля Владислава I «Локетека», помер 1312 р. (вік близько 1 – 15 років).