17. ДЕРЕВ’ЯНА ТРУНА
17. Поховання в дерев’яній труні, одна з найраніших знахідок серед цього типу поховань. Воно датується кінцем XI століття.
Поховання було знайдене в 1939 році під час археологічних досліджень Десятинної церкви науковою експедицією Інституту історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом радянського археолога Михайла Костянтиновича Каргера. Воно збереглося майже повністю недоторканим усередині руїн церкви.
Археологічна експедиція 1938 – 1939 рр. Під № 17 – місце розташування поховання в дерев’яній труні. Джерело – Каргер М.К. Княжеское погребение XI в. в Десятинной церкви. Архівна копія від 10 січня 2022 на Wayback Machine / Сектор дофеодальной и феодальной Восточной Европы, 9.XII.1939 г. / Краткие сообщения о докладах и полевых исследованиях института истории материальной культуры (КСИИМК). – Москва-Ленинград, 1940. – Вып. 4. Суспільне надбання. Фото змінено
Позначене місце поховання в західній частині центрального нефа. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman. Фото змінено
Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman. Фото змінено
Місце розташування поховання в дерев’яній труні. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Недоторканість цього поховання більш ніж дивовижна, оскільки поряд із ним велися роботи під час будівництва Церкви 1654 року. На території давньої Десятинної церкви проводили розкопки археолог-аматор Кіндрат Андрійович Лохвицький у 1824 році, петербурзький архітектор Микола Юхимович Єфімов у 1826 році, і це можна пояснити лише крайньою недбалістю у веденні згаданих розкопок. Із 1828 до 1936 року поховання, як і вся південно-західна й центральна частини залишків давньої Десятинної церкви, знаходилося під Церквою 1842 року.
Опис поховання. Поховання було виявлене в цілком зотлілій дерев’яній труні, у західній частині центрального нефа, нижче рівня давньої підлоги давньої Десятинної церкви, на північ від фундаменту, що з’єднує лінію південних стовпів центрального нефа. Труна знаходилася паралельно лінії фундаменту, майже впритул до нього.
Дерев’яна труна-ящик: а) труна-ящик прямокутної форми. План. Суспільне надбання. Фото без змін
Від труни збереглася зотліла південна стінка на висоту до 10 см і західна на висоту до 35 см. На висоті близько 50 см над основою труни ретельним зачищенням простежена дерев’яна двосхила кришка. Стінки труни, зроблені з дощок завтовшки близько 5 см, були збиті кованими залізними цвяхами. Волокна дощок південної стінки мають горизонтальний напрямок, волокна дощок західної – вертикальний. Довжина труни 2,22 метра, ширина – 0,65 метра. Могильна пляма на 15 см ширша й довша за труну. У різних місцях над похованням були знайдені: баранячий астрагал зі стертою поверхнею, велике ікло кабана, уламки кісток тварин і риб, шматки давньої цегли-плінфи та розчину, фрагменти давньої кераміки XI століття. Оскільки жодних пізніх знахідок у засипці не було, можна припускати, що перелічені речі або кинули в могилу під час поховання, або вони потрапили при ритті могили з давніших поховань.
Після зняття залишків зотлілої дерев’яної кришки був зачищений чоловічий скелет, орієнтований головою на південний захід, похований за християнськими звичаями. Очевидно, при вийманні буту фундаменту була пошкоджена права рука скелета, оскільки ліктьова й променева кістки поламані та втиснуті в землю глибше від дна труни, фаланги руки розкидані безладно, а лопатки й ключиця не збереглися зовсім. Ліва рука лежала на животі. Найімовірніше, права рука лежала на грудях, а ліва, як уже сказано, у ділянці живота. Поки не знайдене пояснення різному положенню рук у давньоруських похованнях. Радянська й російська історикиня Тетяна Дмитрівна Панова, проаналізувавши літописні повідомлення про поховальний обряд, дійшла висновку, що в зазначений період не існувало єдиного канону положення рук померлого при здійсненні поховання. Можливо, іноді положення рук змінюється під тиском ґрунту. Не виключено, що положення рук змінюється з первісного, на грудях або на животі, під час розкладання тканин тіла. Решта кістяка не потривожена, але кістки надзвичайно крихкі.
Ліктьова й променева кістки, фаланги, лопатка, ключиця. Джерело – Human_skeleton_front_en.svg. Суспільне надбання. Фото без змін
Написи на анатомічній схемі — українською
| На оригіналі | Українською |
|---|---|
| Ключица | Ключиця |
| Рукоятка грудины | Ручка груднини |
| Лопатка | Лопатка |
| Грудина | Груднина |
| Рёбра | Ребра |
| Плечевая кость | Плечова кістка |
| Локтевая кость | Ліктьова кістка |
| Лучевая кость | Променева кістка |
| Тазовые кости | Тазові кістки |
| Запястье | Зап’ясток |
| Пястные кости | П’ясткові кістки |
| Фаланги | Фаланги |
Поховання. Суспільне надбання. Фото без змін
1 – меч
2 – срібні бляшки (3 шт.)
3 – срібний наконечник ременя
4 – срібна пряжка
5 – фрагмент срібної прикраси
6 – залишки зотлілої речовини (тканина?)
7 – фрагмент стріли (?)
Уздовж правої ноги, починаючись від кульшового суглоба й закінчуючись трохи нижче коліна, лежав залізний меч: довжина – 59 см, ширина – 6 см. Верхня частина меча разом із руків’ям, на жаль, обламана, очевидно, при вийманні буту давнього фундаменту. На ньому частково збереглися дерев’яні піхви зі срібним наконечником (а). Дерев’яні піхви рідко зберігаються через погану збереженість цього матеріалу.
Інвентар із поховання. Суспільне надбання. Фото без змін
а – наконечник піхов меча
б – наконечник ременя
в – пряжка
г – фрагмент прикраси
д – три бляшки
Чудово збережений наконечник являє собою гладке срібне окуття піхов меча, прикрашене у верхній частині гравійованим орнаментом і завершене вгорі з кожного боку пташиними голівками з вигнутим дзьобом і великим оком. Нижня частина наконечника також вкрита гравійованим плетеним орнаментом і накладною ажурною плетінкою із заповненням черню. Унизу наконечника припаяна срібна кулька.
Піхви меча та їхній наконечник. Із князівського поховання в Десятинній церкві. XI століття. Джерело – Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. – Київ: Наукова думка, 1989. – С. 136. Фото без змін
Уздовж меча й особливо на ньому збереглися незначні фрагменти тканини. Біля меча й частково на ньому були знайдені три накладні срібні бляшки серцеподібної форми з нерухомим колечком (д). На їхньому лицьовому боці орнамент із заглибленим тлом, очевидно, первісно заповненим черню. На звороті по два штифтики для прикріплення до ременя. Біля верхньої, обламаної частини меча знайдений срібний наконечник ременя зі стилізованою звіриною голівкою (б). Уся поверхня наконечника вкрита стилізованим рослинним орнаментом із заглибленим тлом, заповненим черню. Вище ліктя правої, зруйнованої руки знайдена срібна орнаментована пряжка з черню (в). Нарешті, біля хребта, трохи вище таза, знайдений ще один фрагмент срібного предмета з двома круглими отворами, вкритий рельєфним орнаментом (г). Призначення предмета встановити не вдалося. Ліворуч від тазових кісток лежали цілком зотлілі залишки якоїсь коричневої тканини, що перетворилася на пил.
Знахідка в Десятинній церкві поховання XI століття в дерев’яній труні з нижньою частиною залізного меча в дерев’яних піхвах зі срібним наконечником стала підтвердженням того, що не лише в Новгородській землі, а й у самому Києві християнські поховання в храмах зберігали тоді низку пережитків старого курганного поховального обряду.
Радянські вчені приписували могилу Ростиславу Мстиславичу, який помер у 1093 році й був похований у Десятинній церкві. Суперечки тривають досі, але спростувати припущення радянських учених поки нікому не вдалося. Поховання князя в дерев’яній труні не є чимось незвичайним. Із 23 поховань зі зброєю та бойовим спорядженням вершника й коня, що належать до військової аристократичної верхівки Києва X століття, 7 із цих поховань здійснені в дерев’яних трунах і могильних ямах.
У Національному музеї історії України, Володимирська вулиця, 2, експонуються фрагменти піхов меча та їхній наконечник.
Вітрина на першому поверсі Національного музею історії України, у центрі праворуч – фрагменти піхов меча та їхній наконечник. Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Фото 17 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У серпні 2021 року на виставці «Церква Богородиці Десятинна: архітектурно-художній образ», розташованій у Національному музеї історії України, були виставлені знахідки з території Десятинної церкви. Були також представлені матеріали з одного з небагатьох недоторканих князівських поховань XI століття, відкритого в 1939 році.
Людські останки та інвентар із поховання, зокрема дерев’яні піхви меча зі срібним наконечником. Публікація 11 вересня 2023 року. Джерело – сайт Національного музею історії України. Фото без змін
Фрагмент прикраси, пряжка, дві бляшки й наконечник ременя. Публікація 11 вересня 2023 року. Джерело – сайт Національного музею історії України. Фото без змін