КОРОЛІВСЬКІ КРИПТИ
3. Королівські крипти, або Королівські гробниці (пол. Groby Królewskie).
Місцезнаходження крипт. Вхід до крипт розташований у Капелі Чарторийських, вихід — біля підніжжя Срібної дзвіниці. Королівські крипти складаються із семи крипт, з’єднаних між собою коридорами.
Історія крипт. Вважається, що першою криптою під костелом є Крипта св. Леонарда. Її було закладено в 1-й половині XI століття (можливо, близько 1039 року).
У 1530-х роках король Сигізмунд I «Старий» збудував крипту, згодом її названо його ім’ям — Крипта Сигізмунда «Старого».
У 1-й половині XVI століття за наказом того ж короля для членів його родини було виділено крипту, яка отримала назву — Сигізмундівська, або Ягеллонська крипта.
У 1644 році король Владислав IV Ваза збудував крипту для членів своєї родини — Крипту родини Владислава IV.
У 1666 році король Ян II Казимир завершив основні роботи зі спорудження нової крипти, яка отримала назву — Крипта Ваза.
Король Станіслав II Август Понятовський (правив 1764 – 1795 рр.) оглядає саркофаги Сигізмунда II Августа й Анни Ягеллонки, перед ними — саркофаг Сигізмунда I «Старого». Гравюра 1822-1827 рр. Польський гравер Фрідріх Крістоф Дітріх (пол. Friedrich Christoph Dietrich). https://polona.pl/item/stanistaus-aug-visitans-sarcophagos-sigism-imi-sig-aug-et-annae-jagiellonidae,OTk3MDgxOQ/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1791 році з цікавості польський публіцист, історик Тадеуш Чацький (пол. Tadeusz Czacki) відкривав королівські труни на Вавелі, польський художник і графік Міхал Стахович (пол. Michał Stachowicz) відкривав їх для малювання 1814 року, а 1831 року хтось також оглядав їх.
Мабуть, до середини XIX століття місце спочинку польських правителів виглядало жахливо. 15 серпня 1862 року в Кракові було засновано комітет, до складу якого увійшли: доктор Юзеф Дітль (пол. Józef Dietl), граф Влодзімеж Ксаверій Тадеуш Дзедушицький (пол. Włodzimirz Xaveri Tadeusz Dzieduszycki), Вінцентій Марцін Кірхмайєр (пол. Wincenty Marcin Kirchmayer), єпископ Лентовський Єжи Любомирський (пол. Jerzy Lubomirski, biskup Łętowski), граф Петро Станіслав Войцех Алозій Мошинський (пол. Piotr Stanisław Wojciech Alojzy Moszyński), охоронець пам’яток Павел Попель герба «Сулима» (пол. Paweł Popiel herbu Sulima), граф Адам Юзеф Потоцький (пол. Adam Józef Potocki), Владислав Сангушко (пол. Władysław Sanguszko) і Теофіл Жебравський (пол. Teofil Żebrawski).
Комітет оголосив про проєкт відновлення королівських гробниць на Вавелі: «Якби чудесною сурмою ангела в одну мить зібраний увесь наш народ увійшов у підземелля на Вавелі й побачив труни своїх королів, він утратив би дар мови й був би приголомшений жахом і горем через страшне забуття й занедбаність, у яких опинилися ці гробниці». Тому члени комітету вирішили зібрати за допомогою загальних пожертв фонд для оновлення королівських гробниць. Проєкт включав такі роботи: «Нинішні гробниці Ягеллонів, Ваза та Яна III із Костюшком і Понятовським мають бути з’єднані між собою підземними коридорами. Труни королів із дружинами й дітьми мають бути поміщені у вентильовані усипальниці, а пам’ять польських королів, які спочивають в інших місцях, має бути увічнена надгробними плитами або дошками з іменами та датами їхнього життя. Надгробки над могилами мають бути відновлені на своїх місцях, а після відновлення має бути створений постійний комітет для забезпечення безпеки, цілісності та порядку в королівських гробницях».
Проте наміри щодо королівських поховань залишилися лише на папері в протоколі комітету. У 1863 – 1864 рр. відбулося повстання проти влади Російської імперії на території Царства Польського й Західного краю.
У 1869 році для оновлення гробниці короля Казимира III «Великого» було створено фонд. Внески на реставрацію його гробниці були настільки великі, що після оплати всіх робіт залишилося 7000 гульденів. Громадськість визнала за необхідне витратити їх на відновлення гробниць інших польських королів на Вавелі. Новий комітет було сформовано із чотирьох первісних членів.
У 1872 – 1877 рр. під керівництвом польських архітекторів Теофіла Жебравського (пол. Teofil Żebrawski), Юзефа Лепковського (пол. Józef Łepkowski) і польського живописця Яна Алоїзія Матейка (пол. Jan Alojzy Matejko) окремо розташовані крипти було з’єднано новими коридорами, що дозволило відвідувати й їх.
Схематичний план Королівських крипт, початок XX століття. http://starykrakow.com.pl/dawny-wawel/groby_krolewskie.htm. Суспільне надбання. Фото без змін.
Згідно з планом, перший коридор було пробито з Крипти св. Леонарда в видовжену крипту (Крипта родини Владислава IV і Сигізмундівська крипта), а далі до Крипти Ваза. Наскільки можливо, підлогу між криптами було вирівняно, королівські крипти відремонтовано, прибрано й упорядковано. У підсумку було отримано достатньо місця для розміщення всіх саркофагів. Вхід до Королівських крипт залишили в одному з бічних проходів, який використовувався й раніше, — це гвинтові сходи до Крипти св. Леонарда. Вхід з вулиці, що вів униз сходами до крипти під Сигізмундівською капелою, було замуровано.
У 1873 році Королівські крипти було відкрито для публіки.
Незабаром було відкрито ще одну крипту, з’єднану входом з основними криптами. У ній 1877 року було поміщено саркофаг з останками короля Стефана Баторія.
У 1936 – 1938 рр. було збудовано Крипту під Срібною дзвіницею.
Нинішній вхід до Королівських крипт із Капели Чарторийських. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Схематичний план крипт і розташування в них саркофагів станом на 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman. Складено – 29 листопада 2019 року
1. Вестибюль перед Криптою св. Леонарда (пол. Przedsionek przed Krypta św. Leonarda);
4. Крипта родини Владислава IV;
5. Сигізмундівська крипта або Ягеллонська;
6. Крипта Сигізмунда «Старого»;
7. Крипта Ваза;
8. Крипта під Срібною дзвіницею або Крипта Юзефа Пілсудського;
9. Вестибюль Крипти під Срібною дзвіницею або Вестибюль Крипти Юзефа Пілсудського;
10. Коридор, що перебував на ремонті 21 жовтня 2019 року.
У грудні 2018 року завершено реставрацію виходу з Королівських крипт і навісу над ним, а також підземного коридору, де розташована меморіальна дошка та урна з Катинською землею. Навіс над виходом з Королівських крипт було встановлено в 1930-х роках. Його спроєктував польський архітектор Адольф Шишко-Богуш (пол. Adolf Szyszko-Bohusz). Навіс було зроблено з міді та бронзи, і він спирається на нефритові колони.
Фото 10 грудня 2018 року. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691154. Фото без змін
Фото 10 грудня 2018 року. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691132. Фото без змін
Фото 30 березня 2019 року. Автор – Adrian Grycuk. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0 Polska. Фото без змін
При виході з Крипти Ваза, у стіні коридору, що веде до виходу з Королівських крипт, розташована меморіальна дошка та урна із землею з Катині.
Фото 10 грудня 2018 року. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691118. Фото без змін
Меморіальна дошка та урна з Катинською землею. https://horacy67.blogspot.com/2010/04/waterloo-czy-grunwald.html. Фото без змін
Дошку відкрито 1990 року з нагоди 50-річчя Катинської різанини. Катинь — Катинський ліс, лісовий масив за 15-18 км на захід від Смоленська, між селищами Гнєздово (на сході) і Катинь (на північному заході), на березі річки Дніпро в Російській Федерації. Катинський розстріл (пол. zbrodnia katyńska — катинський злочин) — радянський воєнний злочин, масові вбивства польських громадян, переважно полонених офіцерів польської армії, здійснені навесні 1940 року. Розстріли проводилися за рішенням «трійки» НКВС СРСР відповідно до постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 року. Згідно з оприлюдненими архівними документами, усього було розстріляно 21 857 осіб.