КРИПТА СИГІЗМУНДА «СТАРОГО»
6. Крипта Сигізмунда «Старого» (пол. Krypta Zygmunta Starego), король помер 1 квітня 1548 року в Кракові у віці 81 року. У центрі крипти розташований лише один саркофаг — короля Сигізмунда I «Старого».
Крипта Сигізмунда «Старого». Джерело – http://www.poczet.com/foto/groby2.htm. Фото без змін
Місцезнаходження крипти. Крипта є шостою після вестибюля в низці Королівських крипт і розташована під Сигізмундівською капелою. Крипта прохідна й розташована праворуч по коридору, не доходячи до Сигізмундівської крипти.
Історія крипти. У 1530-х роках за наказом короля Сигізмунда I під новою вишуканою Сигізмундівською капелою було збудовано крипту, згодом крипту названо ім’ям короля — Крипта Сигізмунда «Старого».
13 червня 1533 року Сигізмунд I переніс до крипти останки своєї першої дружини Барбари Запольяї, яка померла 2 жовтня 1515 року. Спочатку Барбару збиралися поховати в спільному саркофазі з її чоловіком. Проте її останки були поміщені в інший саркофаг простої форми разом із тілом її 4-річної дочки Анни Ягеллонки, яка померла 8 травня 1520 року й була похована 25 травня 1520 року. Після похорону Сигізмунда I 1548 року в цій крипті саркофаг Барбари з останками матері та її дочки було перенесено до Сигізмундівської крипти.
У 1-й половині 2019 року в крипті проведено реставраційні роботи. У приміщенні не було доброї вентиляції, тому були проблеми з вогкістю. Спеціальна широкопориста штукатурка, що використовується нині, дозволила позбутися вологи.
Історія. Сигізмунд I «Старий» був видатним меценатом, який сприяв раннішому проникненню мистецтва Ренесансу в Польщу. За його правління було перебудовано Королівський замок у Кракові. Він мав велику бібліотеку, запрошував до свого двору відомих скульпторів, архітекторів, живописців.
Портрет Сигізмунда I «Старого». Приписується німецькому художнику Гансу фон Кульмбаху (нім. Hans von Kulmbach). Між 1511 і 1518 рр. Національний музей, Познань. Суспільне надбання. Фото без змін
Віденське подвійне весілля 1515 року. Зліва направо: імператор Максиміліан I, його онука Марія, син угорського короля Владислава II Людовик, король Угорщини Владислав II, його дочка Анна та його брат король Польщі Сигізмунд I. Гравюра німецького живописця й гравера Альбрехта Дюрера (нім. Albrecht Dürer) 1515 року. Суспільне надбання. Фото без змін
«Меч Сигізмунда» — це церемоніальний меч польських королів. Його виготовлено за замовленням Сигізмунда I «Старого», імовірно, у Гданську (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві) 1526 року. Спочатку він використовувався як меч правосуддя (лат. Gladius iustitiae). З середини XVI століття меч згадується в описі польських коронаційних регалій. У жовтні 1795 року меч разом із польськими коронаційними регаліями був викрадений із Королівського замку на Вавелі в Кракові прусськими солдатами й доставлений до Берліна. У 1809 році він опинився в приватній колекції династії прусських Гогенцоллернів. Після 1918 року меч зберігався в Палаці Монбіжу (нім. Schloss Monbijou, нині неіснуючий палац Гогенцоллернів) у Берліні. Під час Другої світової війни «Меч Сигізмунда» зник. Через кілька років після війни він опинився на ринку старожитностей. У 1950 році меч був придбаний на аукціоні англійським колекціонером Джоном Гейвордом (англ. John Hayward), в якого 1951 року його купив Історичний інститут імені генерала Владислава Сікорського в Лондоні (пол. Instytut Historyczny im. gen. Władysława Sikorskiego w Londynie). У 1963 році меч було передано Королівському замку на Вавелі, і він зберігається в Королівській скарбниці. Меч вирізняється витонченою простотою. Його руків’я та піхви виконані з позолоченого срібла й гравіровані. В орнаменті меча зображено рослинні мотиви, силует короля Сигізмунда I «Старого», а також герб «Білий орел» і литовську «Погоню». На металевих піхвах меча є напис: «Sigismundus Rex Iustus».
Медаль Сигізмунда «Старого» 1527 року. Автор невідомий. Національний музей, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін
Портрет Сигізмунда I «Старого». Художник Андреас Юнгхольц (пол. Andreas Jungholz). 1546 рік. Королівський замок на Вавелі, Краків. Суспільне надбання. Фото без змін
Автограф Сигізмунда I «Старого». Суспільне надбання. Фото без змін
Король Сигізмунд I «Старий» помер 1 квітня 1548 року й був похований у крипті 1548 року. Автором саркофага був флорентійський архітектор Бартоломео Береччі (італ. Bartolommeo Berrecci).
«Sarkofag Zygmunta I». Малюнок 1814-1820 рр. Польський художник і графік Міхал Стахович (пол. Michał Stachowicz). Джерело – https://polona.pl/item/sarkofag-zygmunta-i,MTEwMjE4NDcx/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
«Sarkofag króla Zygmunta I Starego». Малюнок 1817 року. Польський художник і графік Міхал Стахович (пол. Michał Stachowicz). Джерело – https://polona.pl/item/sarkofag-zygmunta-igo,NDU2MjY0/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
Король Сигізмунд I «Старий» спочиває «на кам’яному ложі, на щільно утрамбованому піску», у своєрідній короні на голові, «обличчя його висохло», а на голові й підборідді видно волосся. Він одягнений у три одягнені один на одного одяги, перев’язані вузькою шовковою стрічкою, у правій руці скіпетр, у лівій — держава. На його шиї великий золотий ланцюжок із хрестиком, усипаним коштовним камінням, золотий перстень із діамантом на пальці лівої руки.
Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Саркофаг із правого боку. Фото 21 травня 2019 року. Джерело – https://dziennikpolski24.pl/krakow-wawelskie-krypty-wieszczow-narodowych-i-zygmunta-starego-juz-po-renowacji/ga/c13-14147467/zd/36027733. Фото без змін
Саркофаг із лівого боку прикрашений медальйоном із зображенням короля.
Саркофаг із лівого боку. Джерело – http://www.poczet.com/foto/groby2.htm. Фото без змін
Крім Сигізмунда I «Старого», в саркофазі був похований його молодший син Ольбрахт (Войцех), який народився й помер 20 вересня 1527 року в Неполомицях (пол. Niepołomice, нині місто у Величкому повіті Малопольського воєводства) через кілька годин після народження. Обставини народження й смерті Ольбрахта описані польським істориком XVI століття Марціном Бельським (пол. Marcin Bielski): «з Кракова король ненадовго вирушив до Неполомиць із королевою Боною та всім двором, де в нього був великий ведмідь, привезений із Литви в клітці. Коли його випустили в гаю біля річки Вісла, спочатку на нього нацькували великих собак, яких він зламав близько сотні, побив і поранив; було триста селян зі списами. Потім ведмідь кинувся туди, де стояла вагітна королева, під якою, тікаючи від ведмедя, кінь спіткнувся й упав. За словами отця Бернарда з Бискупиць (пол. Bernarda z Biskupic), королева перебувала тоді на п’ятому місяці вагітності. Після падіння вона народила сина, який помер через кілька годин того ж дня». Це означає, що вагітність протікала на пізнішому терміні, ніж про це говорить отець Бернард. Спочатку принц був похований у Неполомицях. У 1548 році після смерті батька, на прохання матері, королеви-вдови Бони, тіло Ольбрахта було ексгумоване й поміщене в саркофаг батька під час похоронної церемонії.