САРКОФАГ ТАДЕУША КОСТЮШКА

5. Саркофаг Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка герба «Рох III» (пол. Andrzej Tadeusz Bonawentura Kościuszko herbu Roch III, білор. Андрэй Тадэвуш Банавентура Касцюшко, лит. Andrius Tadas Bonaventūra Kosciuška), нар. 04.02.1746 р. у фільварку Мереччина поблизу містечка Косів (нині в Івацевицькому районі Берестейської області, Білорусь) — помер 15.10.1817 (71 рік) р. в Золотурні у Швейцарії (нім. Solothurn, нині місто, столиця кантону Золотурн у Швейцарії) від інсульту. Військовий інженер, військовий і політичний діяч Речі Посполитої та США, національний герой Польщі, США й Білорусі, почесний громадянин Франції з 26 серпня 1792 року.

Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman

.

Історія. Анджей Тадеуш Костюшко походив із середньопомісної шляхетської родини берестейського мечника Людвіка Тадеуша Костюшка, нар. 1700 р. — помер 1758 р., який вів свій рід від православного кам’янецького боярина Костянтина Федоровича (на прізвисько «Костюшко»), що жив на початку XVI століття й був одружений з дочкою одного з князів Гольшанських. Мати Тадеуша, Текля Ратомська (пол. Tekla Ratomska), нар. близько 1715 р. — померла 1768 р., походила з білоруського роду й була православною.

Герб «Рох III». Автор – Marcin n® ☼. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Анджей Тадеуш Костюшко брав участь у Війні за незалежність США (1776 – 1784 рр.) як військовий інженер, полковник Континентальної армії, бригадний генерал американської армії з 13 жовтня 1783 року.

12 серпня 1784 року Анджей Тадеуш Костюшко повернувся до Польщі.

12 жовтня 1789 року король Станіслав II Август Понятовський призначив його генерал-майором королівських військ, генерал-лейтенантом з 1 серпня 1792 року.

Анджей Тадеуш Костюшко став керівником польського повстання 24 березня – 16 листопада 1794 року як Верховний головнокомандувач Національними збройними силами з 24 березня 1794 року, генералісимус армії Речі Посполитої березень-жовтень 1794 року.

10 жовтня 1794 року в битві під Мацейовицями (пол. Maciejowica), на правому березі Вісли за 50 км на південний схід від Варшави, головні сили повстанців були розбиті російськими військами, а поранений Костюшко узятий у полон і ув’язнений у Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі.

26 листопада 1796 року, після смерті російської імператриці Катерини II, Костюшко був помилуваний її наступником імператором Павлом I Петровичем.

У 1797 році Анджей Тадеуш Костюшко поїхав до США. Через кілька місяців того ж року він повернувся до Європи й довгий час жив у Франції, а з 1808 року й до своєї смерті — у Швейцарії в місті Золотурн.

Портрет Тадеуша Костюшка. Австрійський художник Карл Готліб Швайкарт (нім. Karl Gottlieb Schweikart). Після 1802 року. Національний музей, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін 

.

В останні роки життя Анджей Тадеуш Костюшко хворів, страждаючи від старих ран. 15 жовтня 1817 року о десятій годині вечора в Золотурні, в домі Френсіса Ксав’єра Зельтнера (нім. Francis Xavier Seltner) Анджей Тадеуш Бонавентура Костюшко помер у віці 71 року від інсульту.

Будинок у Золотурні, Швейцарія, тут жив А. Костюшко на момент своєї смерті в жовтні 1817 року. На будівлі встановлено меморіальну дошку, присвячену йому. Нині в будівлі розташований музей Костюшка. Фото липня 2007 року. Автор – Nihil novi. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Опівдні 19 жовтня 1817 року в колишній єзуїтській церкві (нім. Jesuitenkirche) Золотурна відбулися похорони Анджея Тадеуша Костюшка. Його забальзамоване тіло було поховано в склепі церкви Золотурна.

У лютому 1818 року російський імператор Александр I дав дозвіл на поховання Костюшка на Вавелі в Кракові.

На початку 1818 року труну із забальзамованим тілом Анджея Тадеуша Костюшка було перевезено до Кракова, і 11 квітня установлено в Костелі св. Флоріана (пол. Kościół św. Floriana).

Костел св. Флоріана в Кракові. Фото 27 червня 2020 року. Автор – Zygmunt Put Zetpe0202. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic license. Фото без змін

.

Катафалк Тадеуша Костюшка. Польський (краківський) живописець Теодор Бальтазар Стахович (пол. Teodor Baltazar Stachowicz). 1818 рік. Суспільне надбання. Фото без змін. На картині зображено катафалк і приготовлені похоронні декорації

.

23 червня 1818 року в урочистій обстановці під дзвін дзвона «Зигмунт» і гарматні залпи первісно запечатана дубова труна з прахом Анджея Тадеуша Костюшка була установлена в Крипті св. Леонарда костелу на Вавелі біля стіни, ближче до саркофага короля Яна III Собеського (нині не поруч).

Місце спочинку Анджея Тадеуша Костюшка являло собою дубову труну, вкриту червоним деревом, із чотирма сталевими антабами (металева ручка у вигляді горельєфної лев’ячої голови). Зверху як оздоба — утоплений хрест із чорного дуба. Усередині друга свинцева труна із забальзамованим тілом покійного, одягненого в чорний одяг. 

«Trumna Tadeusza Kościuszki». Малюнок 1819 року. Польський художник і графік Міхал Стахович (пол. Michał Stachowicz). https://polona.pl/item/trumna-tadeusza-kosciuszki,MTAyMTM0OA/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін

.

21 грудня 1832 року труну Анджея Тадеуша Костюшка було поміщено в саркофаг із білого дембницького (пол. dębnickiego) мармуру, який було спроєктовано Френсісом Лансі (пол. Francis Lancie), а виготовлено краківським скульптором Павлом Філіпі (пол. Paweł Filipi) за кошти державних збирачів податків.

Саркофаг Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка в крипті. Фото 1 листопада 2015 року. Автор – Tsadee. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

.

У 1977 році праворуч від саркофага було встановлено бронзову плиту, подаровану Конгресом США до 200-річчя переможної битви при Саратозі. Ця битва вважається переломним моментом усієї Війни за незалежність США. У 1777 році дії Костюшка під Саратогою були удостоєні великих похвал від генерала Горацио Гейтса, який заявив: «У цьому випадку великими тактиками битви були пагорби й ліси, які якимсь молодим польським інженером завдяки його вмінню були обрані для моєї позиції».

Лицьова стінка саркофага. https://en.wikipedia.org/wiki/Tadeusz_Ko%C5%9Bciuszko. Фото без змін

.

Права стінка саркофага. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman

.

Ліва стінка саркофага. Фото 21 жовтня 2019 року. Автор – Angloman

.

Внутрішні органи Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка, вилучені під час бальзамування, були поховані на цвинтарі в Цухвілі (нім. Zuchwil), поблизу Золотурна, і перебувають там донині. У 1820 році поруч із польською пам’ятною каплицею було встановлено великий пам’ятний камінь.

Згідно із заповітом Анджея Костюшка, його серце було поміщено в урну й передано Емілії Зельтнер (нім. Emilii Zeltner), дочці господаря дому Френсіса Ксав’єра Зельтнера, де помер генерал. У 1819 році серце Костюшка було вивезено Емілією до Везія (італ. Vezii) поблизу Лугано у Швейцарії (італ. Lugano, нині місто в італомовному кантоні Тічино у Швейцарії), а 1829 року — до Варезе в Італії (італ. Varese, нині місто, адміністративний центр провінції Варезе в області Ломбардія в Італії).

У 1895 році урну із серцем Анджея Тадеуша Костюшка було передано до польського музею в Раперсвілі (нім. Rapperswil SG, нині населений пункт в окрузі Зее-Гастер кантону Санкт-Галлен у Швейцарії). Було ухвалено рішення помістити урну в місцевій Церкві св. Івана Хрестителя.

У 1921 році польський сейм ухвалив постанову про повернення серця генерала Анджея Тадеуша Костюшка на батьківщину. 15 жовтня 1927 року урну із серцем генерала разом з іншими експонатами музею було доставлено до Варшави.

З 13 червня 1983 року урна із серцем Анджея Тадеуша Костюшка перебуває в Капелі Королівського замку у Варшаві.

Урна із серцем генерала. Фото 2010 року. Автор – Mathiasrex Maciej Szczepańczyk. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported license. Фото без змін

.

Нагороди генерала Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка:

Орден Цинцинната (США), нагороджений 5 травня 1784 року Джорджем Вашингтоном у Філадельфії;

у 1792 році король Станіслав II Август Понятовський хотів нагородити Анджея Костюшка Орденом Білого орла. Однак, як республіканець за переконаннями, А. Костюшко відмовився від нагороди;

Золота медаль Virtuti Militari (Річ Посполита), нагороджений 1792 року. Анджей Костюшко був першим, хто удостоївся цієї нагороди. Пізніше він замінив медаль на Лицарський хрест VM.

.