ГРОБНИЦЯ КОРОЛЯ КАЗИМИРА III «ВЕЛИКОГО»
2. Гробниця короля Казимира III «Великого» (пол. Nagrobek krola Kazimierza Wielkiego), помер 5 листопада 1370 року в Кракові у віці 60 років.
Місцезнаходження гробниці. Гробниця розташована на південному сході від Головного вівтаря з правого боку пресбітерію, між колонами, що відокремлюють головну наву від південної. Інвентарний номер гробниці — WKW/eIV/05, її розміри: довжина 200 см, ширина 375 см, висота 488,5 см.
http://www.poczet.com/foto/groby.htm#wstydliwy. Фото без змін
Історія. У юності, будучи ще принцем, Казимир кілька разів тяжко хворів. У 1327 році або невдовзі після весілля, яке відбулося 16 жовтня 1325 року, він серйозно захворів. Хвороба принца, мабуть, загрожувала його життю, оскільки королева вирішила звернутися до покровителя Анжуйської династії — св. Людвіка, свято якого припало 1327 року на 19 серпня. Це може вказувати на те, що захворювання почалося саме цього дня. Зрештою, одужання Казимира було визнано дивом, пов’язаним із заступництвом святого. Єдиним джерелом про цей період життя Казимира є частково збережена булла Папи Римського Іоанна XXII (лат. Ioannes PP. XXII), надіслана між 14 листопада і 13 грудня 1327 року. Документ є відповіддю на лист польської королеви, в якому папа висловив радість з приводу одужання Казимира.
Печатка Казимира III, 1334 рік. Зигмунт Глогер (пол. Zygmunt Gloger, помер 1910 року) «Енциклопедія старопольська» (пол. Encyklopedia staropolska, 1900-1903), Warszawa 1976. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1350 – 1351 рр. під час підготовки до військового походу в Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства) король Казимир III знову тяжко захворів, і настільки серйозно, що його племіннику Людовику, королю Угорщини, вдалося отримати обіцянку від високопосадовців Королівства Польського, що вони приймуть його своїм правителем, якщо Казимир помре. Однак Казимир III одужав.
Польський хроніст, підканцлер коронний у 1366 – 1371 рр. Ян (Янко) з Чарнкова герба «Наленч» (пол. Janko z Czarnkowa herbu Nałęcz) описав останні дні життя короля. 8 вересня 1370 року Казимир III перебував у своєму маєтку Предборж (пол. Przedborz w Żeleźnica). Уранці 9 вересня на полюванні, коли він гнав оленя, під ним упав кінь. Упавши, король отримав серйозну рану на лівій гомілці (під час ексгумації гробниці Казимира III підтверджено, що його ліва нога зламана в гомілці). У короля почалася гарячка, яка, однак, швидко його відпустила. Всупереч вказівкам своїх лікарів, він не хотів утримуватися від гострої їжі, а особливо від лазні, яку заборонив йому його придворний лікар Генріх із Кельна. Відвідавши в Сандомирі (пол. Sandomierz, нині місто, адміністративний центр Сандомирського повіту Свентокшиського воєводства) лазню, він того ж дня впав у тяжку гарячку.
Не одужавши, король уранці вирушив до Кракова. За милю від Сандомира Казимир III випив крижаної води, від чого ще більше розгорівся мучивший його внутрішній жар. У такому стані його привезли в маєток люблінського каштеляна пана Грота (пол. Koprzywnicy), де цілий день його мучила сильна гарячка.
Наступного дня, коли стараннями лікаря жар почав спадати, придворні випрягли коней і самі привезли візок із королем до Копривницького цистерціанського абатства. У цьому абатстві він відпочивав цілих вісім днів і відчув деяке полегшення. Потім, коли його привезли в маєток Осєк (пол. Osieku), і його лікар Матеуш, всупереч забороні пана Генріха, дозволив йому напитися меду, він знову впав у сильну гарячку.
Однак потім, коли король прибув до Нове Място (пол. Korczynie) і прийняв ліки, він знову набув колишніх сил, без сторонньої допомоги сів у візок і зупинився в Опатовці (пол. Opatowcu), де за небагато днів дуже одужав. За порадою згаданого лікаря Матеуша він поїхав далі на Краків, але вже першої ночі його знову схопила гарячка. День у день аж до самого прибуття до Кракова страждання його не зменшувалися. Передостаннього дня жовтня його привезли до Краківського замку.
3 листопада на сході сонця король написав заповіт. У вівторок, 5 листопада, на сході сонця, за присутності багатьох осіб із шляхти й духовенства, він помер. У наступний четвер, тобто 7 листопада 1370 року, король був похований навпроти свого батька в першій аркаді, праворуч від головного вівтаря в південному крилі деамбулаторію. Король сам обрав це місце 1359 року, спорудивши тут Вівтар Воздвиження Хреста (пол. Ołtarz Podwyższenia Krzyża), якого сьогодні вже не існує. Ще до смерті короля у східному прогоні головного вівтаря було зведено високу основу зі сходинками, а колони між навами з’єднала стіна, увінчана ґраткою, яка відокремила цю частину головного вівтаря від деамбулаторію, перетворивши аркади на міні-каплиці.
Як бачимо, король помер після нещасного випадку на полюванні через погано вилікуваний перелом ноги. Перелом, мабуть, був складним, тому що в пацієнта була висока температура, яка не минала, попри зусилля лікарів, протягом багатьох днів. До того ж король, який вважав, що володіє міцним здоров’ям, нехтував медичними рекомендаціями.
Королівські сановники поховали тіло Казимира III безпосередньо перед прибуттям його племінника й наступника Людовика Угорського, хоча йому вдалося дістатися до Кракова за два дні. Не в змозі виконати свій обов’язок — поховати свого попередника, угорський король провів символічну похоронну церемонію — exequiae — за зразком похоронних традицій Анжуйської династії. Пишність цього заходу, чужого традиціям П’ястів, привернула увагу найнепримиреннішіх політичних супротивників короля Людовика. Жорстка опозиція Анжуйській династії існувала головним чином у Великій Польщі.
У 1372 році королева-регентка Польщі Ельжбета Локетківна (сестра Казимира III і мати короля Людовика Угорського) вирушила до Великої Польщі та змусила Познанський земський суд засудити вже згаданого хроніста й політика Яна з Чарнкова. Він був засуджений до вигнання й конфіскації майна за крадіжку коронаційного знака з гробниці Казимира III. Можливо, це був лише привід, а причини крилися в його політичних поглядах, Ян був жорстким безжальним противником Анжуйської династії.
Найчастіше замовлення надгробка та його фінансування приписують спадкоємцю й племіннику Казимира III королю Людовику Анжуйському. Але побутує й думка, що це робота сестри Казимира III Ельжбети Локетківни. Надгробок було споруджено невідомим майстром у 1372 – 1380 рр. після візиту короля Людвіка до Відня, де монарх побачив у віденському соборі нещодавно встановлені надгробки герцога Австрії Рудольфа IV (нім. Rudolf IV, помер 27.07.1365 року) та його дружини Катерини Люксембурзької (нім. Katharina von Luxemburg), які стали зразком для аналогічного в Кракові.
«Nagrobek króla Kazimierza Wielkiego w Katedrze Wawelskie». Малюнок 1817 року. Польський художник і графік Міхал Стахович (пол. Michał Stachowicz). https://pl.wikipedia.org/wiki/Nagrobek_Kazimierza_III_Wielkiego. Суспільне надбання. Фото без змін
«Monumentum Casimiri Magni». Гравюра 1822-1827 рр. Польський гравер Фрідріх Крістоф Дітріх (пол. Friedrich Christoph Dietrich). https://polona.pl/item/monumentum-regis-lokietek-monumentum-casimiri-magni,NTc4MjA2NA/0/#info:metadata. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1864 році до 500-річчя заснування Ягеллонського університету (пол. Uniwersytet Jagielloński) Казимиром III було ухвалено рішення, що, аби вшанувати пам’ять цього короля, слід відреставрувати його гробницю, яка перебувала в плачевному стані. У 1869 році для цієї мети шляхом загальних пожертв було створено фонд.
У червні 1869 року почалася реставрація надгробка Казимира III. Після зняття мармурових плит у дірі були помічені на підлозі гробниці останки короля. Первісно дерев’яну труну короля було встановлено на залізні прути.
Інтер’єр гробниці Казимира III «Великого». Гравюра за оригіналом польського живописця Яна Алоїзія Матейка (пол. Jan Alojzy Matejko). 1869 рік. https://ank.gov.pl/wystawy/kazimierz-slawny-i-z-czynow-wielki/. Суспільне надбання. Фото без змін
Однак діру знову замурували. 19 червня капітул костелу вирішив, що не можна залишати останки монарха в зламаній дерев’яній труні й розкиданими по підлозі навіть усередині гробниці. Тому було вирішено знову розкрити гробницю.
21 червня 1869 року біля королівської гробниці зібралися члени створеної комісії: охоронець пам’яток Павел Попель герба «Сулима» (пол. Paweł Popiel herbu Sulima), польський архітектор Теофіл Жебравський (пол. Teofil Żebrawski), ксьондз Сильвестр Гжибовський (пол. Sylwester Grzybowski), польський живописець Ян Алоїзій Матейко (пол. Jan Alojzy Matejko), професор Ягеллонського університету, археолог Юзеф Александр Лепковський герба «Домброва» (пол. Józef Aleksander Łepkowski herbu Dąbrowa), польський антрополог Юзеф Майєр (пол. Józef Majer) і професор анатомії Ягеллонського університету Антоні Августин Домінік Козубовський герба «Мора» (пол. Antoni Augustyn Dominik Kozubowski herbu Mora). У протоколі зазначено, що: «… о десятій годині ранку гробницю розкрили …». Художник Ян Матейко все змалював, останки короля вийняли з гробниці. На голові монарха перебувала позолочена мідна корона, з правого боку — скіпетр, прикрашений готичним листям, з лівого — держава з хрестом, біля ніг лежали декоративні шпори. Також було виявлено скромний перстень.
Останки короля Казимира III «Великого» при розкритті гробниці. Ескіз Яна Матейка. 1869 рік. https://pl.pinterest.com/pin/63894888442484401/. Суспільне надбання. Фото без змін
http://starykrakow.com.pl/dawny-wawel/groby_krolewskie.htm. Суспільне надбання. Фото без змін
Згідно з протоколом, у гробниці: «… Були виявлені такі кістки: цілий череп з верхньою та нижньою щелепою, в яких перебували всі зуби, скостенілий хрящ гортанного виступу, хребці (відсутні 3), 23 ребра (відсутнє 1), лопатки, ключиці та грудина з гіаліновим хрящем, верхні кінцівки (відсутні 7 кореневих кісток кисті, відсутні 20 п’ясткових кісток і пальців), клубові кістки з крижами, нижні кінцівки (ліва стегнова кістка повністю згнила й роздавлена) …».
На лівій гомілці були виявлені чіткі сліди перелому, нога не відновилася. Це підтвердило розповідь хроніста Яна з Чарнкова про обставини смерті короля. Також були виміряні трубчасті (довгі) кістки, щоб приблизно визначити зріст короля. Установлено, що його зріст становив (залежно від використаного перекладного коефіцієнта) — від 165 до 187 см (в середньому 175 см).
Череп Казимира III досліджував професор Юзеф Майєр. Він описав монарха як належного до «надзвичайно довгоголових».
«Голова Казимира «Великого» за зовнішнім виглядом черепа». Малюнок Яна Матейка. http://www.kryminalistyka.fr.pl/forensic_groby_wielki.php. Суспільне
надбання. Фото без змін
Слід також зазначити, що під час огляду останків монарха було зроблено один із перших фотографічних документів. Його зробив польський фотограф Валерій Жевуський (пол. Walery Rzewuski), власник однієї з перших фотоательє в Кракові.
«Королівські регалії, знайдені в гробниці». Фотограф Валерій Жевуський. http://www.kryminalistyka.fr.pl/forensic_groby_wielki.php. Суспільне надбання. Фото без змін
З корони Казимира III було зроблено копію й передано до Кафедральної казни-скарбниці костелу.
Королівська корона, скіпетр і держава з гробниці Казимира III.
«Політична історія Польщі» (пол. Political History od Poland), Нью-Йорк, 1917 рік. Суспільне надбання. Фото без змін
8 липня 1869 року проведено церемонію перепоховання останків короля Казимира III «Великого».
https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Kazimierz-III-Wielki;3921452.html. Фото без змін
У 1869 році внески на реставрацію гробниці Казимира III були настільки великі, що не лише були оплачені всі витрати, пов’язані з цією роботою, але й залишилося 7000 гульденів. Громадськість визнала за необхідне витратити їх на відновлення гробниць інших польських королів на Вавелі.
Фотографія кінця XIX століття. https://wielkahistoria.pl/encyklopedia/kazimierz-wielki-1310-1370/. Суспільне надбання. Фото без змін
«Дорожня» корона, можливо, Казимира III «Великого». На задньому плані — копія Списа св. Мауриція. Вавельський Кафедральний музей (пол. Muzeum Katerdralne). http://www.poczet.com/foto/wawel.htm. Фото без змін
У 1973 році гробницю Казимира III було знову розкрито.
У жовтні – грудні 2018 року проведено чергову реставрацію надгробка. Бригада реставраторів із 8 осіб майже два місяці працювала над надгробком короля під керівництвом доктора Ігнація Якубчика (пол. Ignazi Jakubczik). Надгробку повернули блиск, камінь було покрито мікрокристалічним воском і відполіровано. Подбали про технічний стан — про стабілізацію колон балдахіна. Колони не підтримують балдахін, він утримується тимчасовими металевими конструкціями. Були видалені вторинні гіпсові реставрації в балдахіні.
Фото 10 грудня 2018 року. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691152. Фото без змін
Опис гробниці. Монументальна гробниця Казимира III «Великого» — єдиний приклад надгробка з балдахіном, що збереглися майже в первісному вигляді. Гробниця короля — це зразок зрілої краківської готики, причому один із найвеличніших її прикладів. Надгробок і колони виготовлені з естергомського червоного вапняка (пол. Esztergom red wapień), який традиційно називають «мармуровим», балдахін — з піньчувського білого вапняка (пол. wapień pińczowski). Можна припустити, що тип матеріалу було обрано спеціально, оскільки червоний колір асоціювався з владою і закріпився за правителями з часів Римської імперії.
Фото червня 2005 року. Автор – Pko. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
На верхній плиті надгробка, вирізаній з окремого мармурового блока, розташована ефігія — барельєфне зображення лежачого короля з подушкою під головою та левом біля його ніг. Лев у середні віки найчастіше символізував звитягу й часто використовувався для пропаганди королівських чеснот. Порівняння правителя з левом — одне з найповторюваніших завдань середньовічної культури.
Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Зріст зображеного короля становить 185 см, що приблизно відповідає більш-менш його природному зросту, який було визначено на основі вимірювання кісток, узятих під час розкриття гробниці 1869 року. Монарх одягнений у шкіряну туніку й вільний плащ, одяг, який був характерний для придворної моди 3-ї чверті XIV століття. Плащ підтримується стрічкою, пропущеною через дві застібки у вигляді гербів. Особливо слід відзначити розкішний стегновий пояс, що складається з ланок у вигляді фортечних веж і фрагментів фортечних мурів, до якого підвішений кинджал. Цей твір мистецтва відображає любов до реалістичного костюма, така типова для похоронного мистецтва у 2-й половині XIV століття. На голові монарха — корона, але іншої форми, ніж та, що була виявлена в гробниці 1869 року. У правій руці король тримає державу, а в лівій — має бути скіпетр. Однак він був пошкоджений, але на підставі слідів на подушці й подібних регалій XIV століття можна уявити його зовнішній вигляд.
Надгробок з південного боку. Фото 29 вересня 2021 року. Автор – ВЧ. Фото без змін
Король зображений у вигляді старого, його обличчя обрамлене довгим волоссям і кучерявою бородою, укладеними в тугі кучері, високе чоло й опуклий ніс. Однак обличчя позбавлене індивідуальних рис, психологічної глибини й виглядає схематично. Роботи на цю тему помилково стверджують, що це зображення є реалістичним опрацюванням обличчя короля. Фактично це приклад фізіогномічного типу, типового для Середньовіччя, який був спрямований на представлення правителя як мудрого й суворого старого, створеного за зразком зображень великих давніх мудреців, старозавітних пророків, апостолів та інших шанованих постатей з минулого.
Фото 1950-х років Britannica.com (direct link). Суспільне надбання. Фото без змін
Фото 2007 року. https://www.podkarpackahistoria.pl/wiadomosci/408,8-lipca. Фото без змін
Надгробок короля оброблено лише з трьох боків. Стінки надгробка розділені стрілчастими аркадами, у яких розміщені горельєфи восьми мирян, що сидять на лавах. Вони дивляться одне на одного, і, здається, ведуть збуджену розмову, в якій мова тіла відіграє важливу роль. Це королівські чиновники, різні за віком і значущістю.
Південна стінка надгробка. Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Головну роль відіграє старий із довгою бородою, його зображено на бічній західній стінці надгробка, під головою короля, якого супроводжує молодий чоловік. На південній стінці надгробка троє літніх людей без каптурів і один молодий чоловік у каптурі, на східній бічній стінці біля ніг монарха — двоє молодших чиновників.
Фото 10 грудня 2018 року. Кут південної та східної стінок надгробка. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691120. Фото без змін
Зачіски королівських придворних модно укладені, бороди акуратно підстрижені, а одяг належить до європейської придворної моди XIV століття. Деякі з них одягнені у дуже модні придворні костюми, переважно облягаючі туніки типу «точка застигання», які піддавалися різкій критиці Церквою. Усі решта чоловіків щільно закутані в плащі з широкими каптурами, оторочені хутром.
Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman
Такі зображення на надгробках трапляються вкрай рідко. Зазвичай на них зображали траурну або плачучу процесію. Мотив сидячих постатей було взято з надгробків у Франції XII століття. Однак походження зображень на надгробку Казимира III слід шукати в Італії, у Неаполі, на надгробках місцевої Анжуйської династії. Надгробок Казимира III було створено під впливом придворного стилю Габсбургів, сформованого так званою князівською майстернею у Відні. Уже згадані надгробки герцога Австрії Рудольфа IV та його дружини Катерини Люксембурзької у Відні також мали схожі постаті, але вони не збереглися до нашого часу й відомі лише з гравюр XVIII століття.
Можна припустити, що композиція на надгробку Казимира III зображує державну структуру — Королівства Польського, відновленого за Владислава I «Локетека» й зміцненого за його сина та спадкоємця. Її можна інтерпретувати як «corpus rei publicae» (тобто — орган республіки), який складається з певних «кінцівок», що забезпечують його належне функціонування, спрямоване на формування структури ідеальної держави, заснованої на нетілесних цінностях — знаннях і мудрості. Таким чином, король є головою, а сенешалі, судові пристави, радники й судді — його очима й вухами. Наставники й мудреці здійснюють функцію серця. Лицарі як захисники — це руки монарха, а торговці, які постійно подорожують, — його ноги. Нарешті, є працівники, які працюють у полі й підтримують тіло та, таким чином, пов’язані з ногами короля.
Балдахін над гробницею Казимира III було встановлено безпосередньо на верхню плиту надгробка, оскільки стіна, що з’єднує колони нав, унеможливлювала спорудження окремо стоячої конструкції. Балдахін Казимира III демонструє такі риси австрійських робіт, як акцент на стрункі пропорції, компактність, блочний характер і, перш за все, послідовність переходу секцій надгробка й опор балдахіна.
Вісім тонких колон з’єднуються нагорі стрілчастими аркадами. Колони прикрашені виноградною лозою, листям дуба й клена. Аркади балдахіна заповнені багатим багатовимірним візерунком. Над аркадами виступає профільований карниз, пронизаний тонкими шпилями над осями колон.
Фото 10 грудня 2018 року. https://dziennikpolski24.pl/wawel-nowy-blask-nagrobka-kazimierza-wielkiego-po-konserwacji-jest-tez-xxwieczny-baldachim/ga/13730574/zd/32691116. Фото без змін
Хрестоподібне склепіння різьбленого балдахіна багате на декоративні форми й християнські символи. На жаль, первісне оздоблення балдахіна було втрачено. Усі три прогони його стелі були пофарбовані в XIX столітті (1869? рік) у темно-синій колір із позолоченими зорями.
Високе майстерство різьблення по каменю, тонке відчуття кольору й пластики матеріалу, з яким скульптор поєднує гладкий червоний вапняковий мармур масивного надгробка з шорстким білим вапняком балдахіна, — усе видає руку великого майстра, можливо, одного з провідних краківських різьбярів XIV століття. Однак не виключено, що надгробок було створено за кордоном і привезено до Кракова у вигляді тринадцяти частин, з’єднання яких помітні, і з’єднано зі склепінням балдахіна, виготовленим на місці.
На відміну від інших середньовічних надгробків, у яких переважає релігійний зміст, надгробок Казимира III «Великого» має перевагу світських символічних елементів. Християнські символи обмежені балдахіном, який вважався символом неба. Листя клена символізує терпіння й добрі справи, дуб — глибоку віру й християнську наполегливість, а виноградна лоза символізує спасіння. Немає жодних елементів, пов’язаних з похоронним обрядом і жалобою за померлим. Художнє оформлення, що складається з постатей короля та його чиновників, є символізмом королівства як політичного й адміністративного утворення. Такі мініатюрні зображення прикрашають середньовічні правові кодекси, тоді як цей королівський надгробок є єдиним збереженим прикладом такого оформлення.