Саркофаг королеви св. Ядвіги Анжуйської

3-б. Саркофаг королеви св. Ядвіги Анжуйської (порожній) (пол. Sarkofag św. Jadwigi (krol.)), померла 17 липня 1399 року в Кракові у віці 25 років. Свята королева Ядвіга – покровителька Польщі й апостол Литви.

Місцезнаходження саркофага. Саркофаг розташований у третій аркаді південної нави костелу. Інвентарний номер саркофага – WKW/eIII/02/nagrobek/Kr/Jadwigi, його розміри: довжина 2.6276 м, ширина 1.10104 м, висота 1.45133 м.

Саркофаг королеви, нині порожній. Фото 24 жовтня 2010 року. Автор – Poznaniak. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.5. Фото без змін

.

Історія. У 1398 році, після понад 12 років бездітного шлюбу з королем Владиславом II «Ягайлом», королева Ядвіга завагітніла. З нагоди очікуваного народження дитини королівського подружжя двоюрідний брат короля, великий князь Литовський Вітовт (лит. Vytautas) від свого імені й від імені дружини Анни відправив до Кракова дорогі подарунки. Серед них була срібна колиска. Місто Краків також організувало подарунки для королеви, її майбутньої дитини та для посильного, який повідомив цю новину міській управі.

Печатка королеви Ядвіги, 1386 рік. http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/doccontent?id=73699&dirids=1. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Королівський астролог (ім’я невідоме) встановив дату зачаття на 16 вересня 1398 року, і таким чином, і дату пологів – 18 червня 1399 року. Астрологічний гороскоп також визначив стать дитини, майбутній спадкоємець Ядвіги й Владислава II буде хлопчиком. Проте 22 червня 1399 року пізно ввечері (22:35 за місцевим часом) народилася дівчинка.

Другий гороскоп, складений у день народження принцеси, був зловісним, бо Марс перебував у восьмому астрологічному домі, званому домом смерті. Документ, що містить гороскопи від 16 вересня 1398 року і 22 червня 1399 року, зберігається в Ягеллонській бібліотеці.

Інформація про передчасні пологи, широко поширена у спеціальній літературі та житіях, бере свій початок у тексті другої епітафії на смерть королеви, поданої польським істориком XV століття Яном Длугошем (пол. Jan Długosz), з якого можна припустити, що принцеса народилася передчасно: «Tempus erat nondum maturae prolis ab alvo, / Cum venit matris regia nata suae». Проте згідно з гороскопом зачаття королівської дитини від 16 вересня 1398 року пологи пройшли досить точно.

Принцесу назвали – Ельжбета Боніфація. Перше ім’я вона отримала на честь бабусі по материнській лінії Ельжбети Боснійської, а друге – на честь Папи Римського Боніфація IX (лат. Bonifacius PP. IX), який у листі від 5 травня 1399 року погодився стати хрещеним батьком дитини. Папа призначив Войцеха Ястшембця власного герба (пол. Wojciech Jastrzębc herbu własnego), обраного єпископом Познанським, своїм представником і, висловивши бажання, щоб дитину назвали Боніфацієм або Боніфацією. Хрещення дитини мав звершити єпископ Краківський Петро Виш із Радоліна герба «Лещиць» (пол. Piotr Wysz z Radolina herbu Leszczyc).

Проте 13 липня 1399 року принцеса Ельжбета Боніфація померла. Королева Ядвіга померла через чотири дні, 17 липня 1399 року близько 13:00, імовірно, від післяпологової гарячки (пол. gorączkę połogową). Вона заповіла своє майно Краківському (нині Ягеллонському) університету.

Польський історик XV століття Ян Длугош (пол. Jan Długosz) був схильний вважати, що Ельжбета Боніфація померла протягом трьох днів після народження, а також зазначає виняткове довге приховування цього факту від матері. У XIX і XX століттях смерть принцеси було визначено 24 або 25 червня 1399 року.

Найдавнішим джерелом дати смерті Ельжбети Боніфації є Некролог її матері в Kalendarium Capituli Cracoviensis: «XVI kalendas Alexii confessoris Anno Domini MCCCLXXX nono serenissima princeps domina Hedvigis, regina Polonie et heres Ungarie etc. procreata filia primogenita Elizabeth Bonifacia die solis XXII Iunii, et ea ipso die sancte Margarethe tunc sequenti defuncta, expost ipsamet, […] die presenti hora meridiei expiravit». З цього тексту випливає, що принцеса, яка народилася 22 червня (XXII Iunii), померла в день пам’яті св. Маргарити Антіохійської. День пам’яті св. Маргарити в середньовічних єпархіальних календарях зазвичай – 20 липня, рідше 13 липня і зрідка 15 липня. У тексті зазначено, що дочка померла раніше за матір, яка померла в день пам’яті св. Олексія Сповідника, 17 липня 1399 року.

Причина смерті Ельжбети Боніфації та її матері залишається невідомою через відсутність докладної інформації про перебіг пологів, стан здоров’я новонародженої та проблеми зі здоров’ям королеви Ядвіги. З того, що ми знаємо, Ядвіга й Ельжбета Боніфація були ще живі через кілька тижнів після пологів і померли з різницею в кілька днів, що може свідчити про те, що їхні смерті були пов’язані одна з одною, наприклад, інфекційне захворювання, запалення тощо. Але ці дві смерті не були спричинені ускладненнями під час пологів, наприклад, тілесні ушкодження, отримані під час пологів. У ті часи смертність європейських немовлят та їхніх матерів при перших пологах була досить високою, навіть у привілейованих колах під наглядом найкращих лікарів.

Згідно з дослідженнями, смертність дітей віком до 1 року – в без епідемічні періоди, – становила близько 25% в Англії XIV – XV ст. і близько 20% у землях середньовічної Угорщини. Дані із земель Німеччини дозволяють визначити відсоток материнських смертей для XVI – XVII ст. – на рівні 11,3%.

Королева Ядвіга охоче допомагала бідним, а незадовго до смерті продала всі свої коштовності з метою перетворити й розширити Краківський (Ягеллонський) університет. Згідно із заповітом королеви, виконавцями якого були розпорядник королеви, каштелян Краківський Ян Тенчинський (пол. Jan Tęczyński) і єпископ Краківський Петро Виш, її дочка Ельжбета Боніфація мала бути похована разом із нею в одній могилі. Похорон королеви й принцеси відбувся 19 липня 1399 року в костелі на Вавелі в кам’яній гробниці під підлогою костелу. Поховальна камера знаходилася на північній (лівій) стороні презвітерія, неподалік від Вівтаря св. Гервазія (пол. Ołtarz św. Gerwaze), поруч із основою Головного вівтаря (див. № 3–а). Первісно надгробок королеви здіймався на 70 см над підлогою костелу. 

Місце поховання королеви підтверджується польським істориком XV століття Яном Длугошем, який писав, що королева лежить у: «Cracoviensi ecclesia ad partem laevam altaris maioris, de prope sacrarium» (в Краківському костелі, ліворуч від головного вівтаря, поблизу святинь). У своїй праці «Аннали, або хроніки великих королів Польщі» (лат. Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae) історик записав текст епітафії королеві, яку помістили поруч із її могилою невдовзі після її смерті. Текст починався словами: «Sidus Polonorum iacet hic, Hedvigis eorum // Regina nobilis, generosa quippe fuit» (Тут спочиває зірка поляків, їхня // шляхетна королева, вона справді походила зі святої родини). Найімовірніше, цей текст був написаний єпископом Петром Вишем.

Головний вівтар костелу. Фото 2017 року. https://ariananadia.livejournal.com/1619133.html. Фото без змін

.

Вибір такого помітного місця поховання, імовірно, був пов’язаний зі славою, якою королева користувалася через свою побожність, а також зусиллями парафіян, спрямованими на її канонізацію, що була запланована вже одразу після смерті Ядвіги. До початку XV століття про місце знаходження могили королеви добре знали всі, бо воно стало культовим місцем і місцем паломництва представників усіх соціальних верств суспільства.

Неможливо визначити первісну форму поховання, а також обставини і час руйнування оригінального надгробка. Можливо, в очікуванні неминучої канонізації Ядвіги будівництво гробниці для матері й доньки було відкладено. Першу спробу канонізації королеви Ядвіги 1426 року здійснив архієпископ Гнезненський і примас Польщі Войцех Ястшембець.

У 1649 році стався імовірно перший випадок відкриття гробниці королеви Ядвіги. Єпископ Краківський Петро Гембіцький герба «Наленч» (пол. Piotr Gembicki herbu Nałęcz, помер 14 липня 1657 року) вирішив збудувати собі гробницю з правого боку презвітерія. Для цього було розпочато реконструкцію Головного вівтаря костелу. По обидва боки сходів, що ведуть до вівтаря, було споруджено два симетричні виступи з чорного дембицького мармуру (пол. czarny marmur z Dębnika). Можливо, саме в цей час первісна, можливо, вапнякова плита гробниці Ядвіги та її доньки була зруйнована.

Внаслідок змін конструкції сходів перед вівтарем і підняття рівня підлоги могила королеви опинилася на 20 см нижче рівня. Єпископ Петро Гембіцький, щоб оглянути гробницю, наказав розколоти оригінальну плиту. Труну Ядвіги, що знаходилася всередині, для збереження накрили дошками, під час робіт усередину гробниці потрапило багато сміття, дерева та стружки. Коштом того ж єпископа на спорудженому лівому вівтарному виступі було встановлено надгробну плиту роботи Амброджо Меацці (італ. Ambrogio Meazzi) також із чорного дембицького мармуру з написом, що підтверджує наявність останків королеви Ядвіги в цій частині костелу. Ця плита збереглася до наших днів, її інвентарний номер – WKW/eIII/01/marmurowa/plyta/ miejsce/pochowku/ Kr/Jadwigi, розміри: 1317 мм x 949 мм.

У XIX столітті на хвилі польського патріотизму зросла популярність і культу Ядвіги. Королева уособлювалася не лише з християнськими ідеалами, а й як славне минуле Польщі. Особливо це посилилося 1886 року – 500-річчя хрещення Литви та укладення Кревської унії.   

У січні 1887 року єпископ Краківський, кардинал Альбін Дунаєвський герба «Сас» (пол. Albin Dunajewski herbu Sas) розпочав реставраційні роботи в Головному вівтарі костелу. Ними керував польський архітектор професор Славомір Одживольський герба «Наленч» (пол. Sławomir Odrzywolski herbu Nałęcz). Могилу королеви було виявлено 22 січня 1887 року. Молодший священник костелу Ігнаці Полковський (пол. Ignacy Polkowski) покликав членів комісії з реставрації костелу: польського живописця Яна Алоїзія Матейка (пол. Jan Alojzy Matejko), польського художника Владислава Люшкевича (пол. Władysław Łuszczkiewicz), польського мистецтвознавця Маріана Соколовського (пол. Marian Sokołowski), польського антрополога Ізидора Коперницького (пол. Izydor Kopernicki) і мецената графа Костянтина Пшездзецького (пол. hrabia Konstanty Przeździecki).

Славомір Одживольський і Ян Матейко, спустившись до гробниці, підтвердили, що це, швидше за все, могила королеви Ядвіги. Згідно зі звітом про дослідження гробниці, в ній знаходилася скромна труна з грубого соснового дерева з прогнилою верхньою кришкою: «… труна, а точніше скриня, в якій лежать тіла (…), стоїть не прямо на підлозі, а трохи вище над нею, на залізних прутах, кінці яких вмуровані в стіни …». Останки Ядвіги, а точніше її повний скелет, були накриті малиновою монаршою мантією, а на її голові – рештки чепця. У труні виявлено королівські регалії, зроблені зі шкіри та дерева, поруч із правою рукою – готичний дерев’яний позолочений скіпетр, біля лівої – держава з хрестом. Біля голови знаходилися фрагменти корони з золоченої шкіри, біля стегон – пояс із важкого матеріалу, а біля ніг – рештки шкіри, імовірно, від взуття. Череп Ядвіги та регалії були вийняті й поміщені на Головний вівтар костелу. Ян Матейко змалював череп королеви.

«Череп королеви Ядвіги». Малюнок Яна Матейка. 1887 рік. http://www.kryminalistyka.fr.pl/forensic_groby_jadwiga.php. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Антропологічні дослідження кісток Ядвіги були проведені професором Ізидором Коперницьким. Потім усі предмети, взяті з труни, разом із пергаментною запискою, в якій говорилося: «Голова, скіпетр і дерев’яна держава, взяті для малювання в присутності високоповажного єпископа Альбіна Дунаєвського, покладені назад». Потім добре збережені рештки труни з тілом помістили в нову, цього разу мідну, яку, своєю чергою, у більшу – дубову, і гробницю знову замурували без жодних похоронних церемоній.

«Ядвіга». Малюнок Яна Матейка. 1890 – 1892 рр. суспільне надбання. Фото без змін

.

У 1895 році польський художник і графік Леон Ян Вичулковський (пол. Leon Jan Wyczółkowski) виявив ініціативу й виготовив модель саркофага для королеви Ядвіги.

У 1900 році за єпископа Краківського, кардинала Яна Мауриція Павла Пузини з Козельська герба «Огинець» (пол. Jan Maurycy Paweł Puzyna z Kosielska herbu Oginiec) було вирішено замовити саркофаг для королеви Ядвіги. У розпорядженні єпископа від 17 липня 1900 року говорилося, що: «пам’ятник Ядвізі має бути зроблений з каррарського мармуру, мати горизонтальну форму і стилізований під ранній італійський ренесанс. Він має бути без балдахіна й прикрашений відповідними гербами». Саркофаг мав бути встановлений у західній частині північної нави костелу, навпроти гробниці її чоловіка короля Владислава II «Ягайла». Цей проєкт було профінансовано польським мистецтвознавцем графом Кароль Антоній Леон Людвік Ланцькоронським (пол. hrabia Karol Antoni Leon Ludwik Lanckoroński).

Першу модель саркофага було виготовлено в Римі польським скульптором Антоні Францишеком Мечиславом Модейським герба «Порай» (пол. Antoni Franciszek Mieczysław Madeyski herbu Poraj) у серпні 1900 року. Для скульптури ефігії – тендітної королеви скульптору позувала Софія Лущкевичівна (пол. Zofia Łuszczkiewiczówna). Граф Кароль Ланцькоронський доручив своєму другові професору історії Маріану Соколовському контроль над історичністю саркофага. У своєму листі від 4 серпня 1900 року Маріан Соколовський писав скульптору: «Сучасники поклонялися Ядвізі як святій, ведуться дискусії про її канонізацію, у нас немає достовірного й точного її зображення, тому скульптура має зображати її ідеал, який нація плекає у своїй пам’яті. […] Це […] вираз жертовності, чарівності та смирення, які викликали б у людей благоговіння… […] Знову ж таки, найголовніше – це загальна і прекрасна концепція, чистий образ жінки, благовірні риси якої смерть занурила у вічний сон».

Після ретельніших досліджень часу, коли жила королева Ядвіга, у листопаді 1900 року було виготовлено другу модель саркофага. Коли проєкт було схвалено, скульптор приступив до різьбярських робіт. У цей час у костелі було збудовано фундамент, на який у листопаді 1902 року було встановлено саркофаг (див. № 3-б). Його місцем, однак, стала третя аркада південної нави костелу, а на місце, первісно призначене для саркофага королеви, було встановлено кенотаф старшого сина Владислава II «Ягайла», Владислава III «Варненчика». 

Фото 2007 року. http://historia-polski.tumblr.com/. Фото без змін

.

На жаль, проєкт Антоні Модейського, балюстради, яка мала відокремити гробницю від решти костелу, ніколи не був реалізований. Балюстрада мала складатися з кованих залізних, сильно стилізованих лілій, химерно переплетених з довгим листям. Нинішню спрощену форму балюстради з бронзи з поручнями з мідної пластини було встановлено близько 1910 року.

Хоча саркофаг, виготовлений Антоні Модейським, було оцінено й сприйнято позитивно, наступні 47 років він залишався порожнім.

22 квітня 1949 року архієпископ Краківський кардинал Адам Стефан Станіслав Боніфацій Юзеф Сапега герба «Лис» (пол. Adam Stefan Stanisław Bonfatiusz Józef Sapieha herbu Lis) розпочав процес про святість, чесноти та посмертні чудеса слуги Божої Ядвіги, королеви Польщі. Природним наслідком такої дії була ексгумація її останків, яка була проведена 11-14 липня 1949 року.

12 липня 1949 року об 11:25 гробницю Ядвіги було розкрито. Професор Мечислав Тобіаш (пол. Mieczysław Tobiasz) досить докладно описав цю ексгумацію. Лаборант Францишек Сікорський (пол. Franciszek Sikorski) і один із робітників спустилися до гробниці, що однією стороною прилягає до фундаменту костелу. Останки королеви знаходилися у великій дерев’яній труні без кришки, накритій дерев’яними дошками. Знявши з надзвичайною обережністю з труни прогнилі верхні дошки: у ній знаходилася монарша держава, що лежала в центрі труни, і вимальовувався силует голови, покритий, як і всі останки королеви Ядвіги, коричневою тканиною. Труну обв’язали в трьох місцях. Ці заходи були необхідні, тому що в нижній частині труни була вузька щілина в центрі, і було побоювання, що вона розвалиться. На щастя, труну з усім, що в ній було, було витягнуто без особливих труднощів і перенесено до Катедральної казни-скарбниці при костелі, де о 13:00 останки було переміщено на один із трьох підготовлених столів.

Детальне й ретельне обстеження останків королеви було проведено професором Яном Ольбрахтом (пол. Jan Olbrycht) і доктором Маріаном Кусіаком (пол. Marian Kusiak) з Відділення судової медицини Медичного факультету Ягеллонського університету. Вони присягнули дотримуватися збереження останків Ядвіги, в іншому разі на них чекало відлучення від Церкви. Видаливши рештки матерії, якою були вкриті останки королеви, присутні побачили чудово збережений череп з очницями та носовою порожниною. На скронях і тильній частині черепа були виявлені пучки червонуватого волосся. У протоколі обстеження докладно описана кожна кістка окремо. Учені дійшли згоди, що добре збережені кістки належали жінці у віці близько 29 років, яка, мабуть, вирізнялася серед своїх сучасниць незвичайним зростом. Ще в труні виміряли довжину скелета королеви, залежно від положення ніг, вона коливалася від 175 до 180 см. 

Останки королеви Ядвіги. Фото липень 1949 року. http://www.poczet.com/szczatki.htm. Суспільне надбання. Фото змінено

  

Згідно з протоколом розтину могили королеви Ядвіги від 12 липня 1949 року, учені відзначили характерне розташування скелета королеви, з одного боку труни. Це було пояснено тим, що поруч із її останками колись лежала її донька Ельжбета Боніфація, яка померла через три тижні після народження. Природно, жодних її останків знайти не вдалося, тому що за 550 років від тритижневої дитини з м’якими хрящами вже нічого не могло залишитися. Проте характерне розташування останків королеви чітко вказувало на те, що її донька колись лежала поруч із матір’ю. Це також свідчило ще про одне: незважаючи на заміну труни, тіло не переміщалося з дня похорону.

Перейдімо до висновків, які вчені зробили на підставі дослідження останків королеви.

По-перше: на підставі обмірів кісток за методом Роллета (пол. metod Rolleta) зріст королеви становив 175 – 182 см, дуже високий зріст для жінки, у ті часи навіть чоловіки могли лише зрідка похвалитися таким зростом.

По-друге: на підставі товщини кісток, будови черепа, ключиць, грудини тощо було зроблено висновок, що, незважаючи на високий зріст, скелет, безсумнівно, жіночий, він пропорційний, але аж ніяк не атлетичний.  

Череп королеви Ядвіги. Фото липень 1949 року. http://www.poczet.com/jadwiga.htm. Суспільне надбання. Фото без змін

.

По-третє: оскільки зуби повністю здорові (за життя було видалено лише один зуб), присутні всі чотири зуби мудрості, кісткові шви черепа чітко видно, епіфізарний хрящ плечової кістки повністю скостенів, вік Ядвіги на момент смерті було визначено – близько 28 років. 

По-четверте: не виявлено патологічних змін, які допомогли б визначити причину смерті. Єдине, що було помічено, так це незвичайна будова таза королеви – дуже вузький і високий, що могло спричинити ускладнення під час пологів.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що немає причин не вірити хроністам того часу, що королева була дуже красивою, високою, стрункою жінкою, найімовірніше, зі світлим або злегка рудуватим волоссям.   

Королеву Ядвігу було поховано в багатому одязі з шовкового дамасту з рукавами, обшитими смужками щільнішої тканини з ромбоподібним візерунком (виявлено чотири такі смуги довжиною 28 см і шириною 4,5 см). Ядвіга була закутана в дамаський покров, а її обличчя було закрите білою серпанковою вуаллю. У могилі знаходилися королівські регалії із золоченої шкіри – корона, із позолоченого дерева – скіпетр і держава, увінчана хрестом. На жаль, корона Ядвіги не збереглася, знайдено лише фрагменти золоченої шкіри, з якої вона, імовірно, була зроблена. Також у труну було поміщено два листи Папи Римського Боніфація IX. На них була свинцева булла (печатка), ідентична тій, яка була додана до папського листа королю Владиславу II «Ягайлу» від 5 травня 1399 року (Краків, Архів Вавельського архієпископського капітулу). Дизайн первісної труни невідомий.

Фрагмент труни королеви Ядвіги, знайдений при розкритті гробниці 1949 року. Архієпископський музей, Краків. http://www.poczet.com/foto/varia.htm. Фото без змін

.

Поховальна камера королеви Ядвіги була зроблена з точно підігнаних блоків вапняку, зачищених долотом для отримання згладженої поверхні. Фундамент складався з чотирьох шарів цегли. Внутрішні розміри камери: довжина 234,5-239 см, ширина 100-102 см, висота 154 см. Під час будівництва в її стінки вмонтували 10 залізних прутів на рівні 38 см від підлоги і 116 см від стелі як місце для труни. Ця конструкція мала убезпечити труну від вологи. Південна стіна поховальної камери була прикрашена вапняковою панеллю (196 x 80 см) з художньо оформленою поверхнею. На панно – два ряди невеликих стрілчастих арок з неправильною округлою фактурою, одна з яких прикрашена розеткою. Імовірно, панно раніше було частиною антепендіуму головного вівтаря костелу, освяченого 1346 року, яке з невідомих причин (могло зламатися під час обробки) було зменшено в розмірах і використано для гробниці Ядвіги. Отвір у підлозі костелу було перекрито великою 234 х 115,5 см і дуже товстою – 23,5 см плиткою з вапняку. 

Серед предметів, знайдених у гробниці, були керамічні кахлі (26 x 26 см), прикрашені геральдичними лілеями і стилізованими квітами, вкриті жовтою поливою. Ці плитки своє походження ведуть із середньовічної підлоги вівтаря близько 1346 року, і опинилися всередині гробниці або під час поховання, або під час реконструкції основи Головного вівтаря в середині XVII століття. Останнім предметом, знайденим у гробниці, є невелика глиняна чаша, датувати яку неможливо через її просту форму й відсутність прикрас. Використання цього предмета невідоме.

Після завершення всіх дослідницьких робіт останки королеви були поміщені в мідну труну, обшиту білою парчею, разом із документом, що описує обсяг робіт, проведених 1949 року, а також попередній документ від 1887 року. Труну було запаяно й опечатано архієпископом Адамом Сапегою. Потім її помістили у більшу дубову труну з написом: «OSSA SERVAE DEI HEDVIGIS REGINAE 1399-1949», а потім 14 липня 1949 року о 17:00 її урочисто помістили в саркофаг, виготовлений 1902 року Антоні Модейським (див. № 3-б). Повідомлялося, що близько 100000 осіб узяли участь у церемонії перенесення останків королеви, яка стала однією з найбільших післявоєнних релігійних і патріотичних проявів у Польщі.

Після цього до пам’ятної дошки, яка позначає первісне місце поховання королеви, було додано останню частину напису «Передано 14 + VII у 1949 році від Різдва Христового» (див. № 3-а).

Саркофаг королеви знаходиться в третій аркаді південної нави костелу. Він вирізьблений з єдиного блока білого каррарського мармуру (пол. biały marmur karraryjski) у неоготичному стилі. Архітектор Антоні Модейський накрив основний блок плоскою плитою трохи меншого розміру з фігурою королеви. Саркофаг спочиває на основі, прикрашеній сильно стилізованими лілеями. У верхній частині стінки саркофага розділені на квадратні панелі (південна і північна стінки мають сім панелей, при цьому вони перекривають вужчі сторони), в яких зображені геральдичні орли. Бічні стінки прикрашені щитками з гербами Анжуйської династії зі східного, і Литви із західного боку. У верхній частині саркофага є напис: N.A.D. 1374 / HEDVIGIS REGINA POLONIAE / OB. A. D. 1399. Праворуч від узголів’я (північна сторона) підпис художника: Ant. Madeyski – Rzym, 1902. Саркофаг дуже суворої форми, його завжди критикували через надто сучасний блоковий характер і надмірне спрощення форм.

Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman

.

Ефігія на верхній плиті зображує лежачу королеву зі складеними в молитві руками, одягнену в довге широке плаття з мереживним корсажем і плащ, прикрашений лілеями, оздоблений облямівкою з ромбами. Орієнтація саркофага, голова на схід, незвична, і іноді інтерпретується символічно, королева дивиться на «паству». Важко сказати, чи було це наміром замовника й автора саркофага. Проте безсумнівно, що в середні віки людей ховали ногами на схід, тому що Христос мав прийти під час Другого пришестя з цього напрямку.

Фото 20 жовтня 2019 року. Автор – Angloman

.

Постать королеви позбавлена майже всіх королівських атрибутів, крім корони і собаки, що спить біля її ніг. Останній елемент походить із похоронного мистецтва середньовіччя; собаки були популярними тваринами при дворах, а розташування собаки під ногами померлого символізувало вірність. Голова королеви спочиває на подушці, прикрашеній спрощеними геометричними лілеями.

https://gazetakrakowska.pl/powrot-jadwigi-do-ludu/ar/3939565. Фото без змін

.

Як бачимо, ключову роль на саркофазі відіграють всюдисущі лілії, геральдичні квіти французької династії Капетингів (фр. Capétiens), від якої походили Анжуйські. Але ці квіти зображені без гербових щитів і належать насамперед до чеснот Ядвіги – чистоти й невинності. У польській історичній літературі XIX століття, характерній для патріотичного пафосу того часу, зберігся образ королеви у вигляді – «Вавельської лілії». Саркофаг королеви Ядвіги став місцем культу королеви.

У 1949 році вилучені з гробниці регалії королеви Ядвіги були виставлені поруч із саркофагом у скляній вітрині, спроєктованій і виготовленій майстром з бронзи Едмундом Коросадовичем (пол. Edmund Korosadowicz). Інвентарний номер вітрини: WKW/eIII/03/insygnia/Kr/Jadwigi, її розміри: довжина 1076,9 мм, ширина 544,9 мм, висота 564,9 мм.

Дерев’яні з позолотою регалії королеви з її могили. Фото 20 травня 2001 року. Автор – Cancre. Ліцензія – Creative Commons Attribution – Share Alike 2.5. Фото без змін

.

Королівські регалії з гробниці являють собою: проста дерев’яна з позолотою куля і дерев’яний позолочений жезл, ототожнювані з державою та скіпетром. Вони були зроблені в Кракові, імовірно, нашвидкуруч, після смерті королеви 17 липня 1399 року, але до її похорону, що відбувся двома днями пізніше. Вони відповідають формам королівських регалій польського двору XIV століття. Скіпетр Ядвіги за формою та пропорціями схожий на скіпетр, вирізьблений для гробниці короля Казимира III «Великого». Нині ці предмети можна побачити в Вавельському Катедральному музеї (пол. Muzeum Katerdralne). Слід зазначити, що традиція виготовлення непостійних похоронних королівських регалій була широко поширена не лише в середньовіччі, а й у наш час.

У 1950 році зібраний за розпорядженням архієпископа Адама Сапеги матеріал щодо святості, чеснот і чудес королеви Ядвіги було відправлено до Риму.

У 1974 році архієпископ Краківський кардинал Кароль Юзеф Войтила (пол. Karol Józef Wojtyła), майбутній Папа Римський Іоанн Павло II (лат. Ioannes Paulus PP. II), видав рішення про існування «з незапам’ятних часів» суспільного культу, присвяченого королеві Ядвізі.

У 1976 році у зв’язку з розвитком судової медицини було вирішено провести ще одне дослідження останків королеви. Суперечки вчених розгорілися щодо приблизного віку й зросту Ядвіги. Для визначення зросту королеви були використані інші методи, ніж у попередньому дослідженні, зокрема Мануврьє (пол. Manouviera), Пірсона (пол. Pearsona). Результати варіювалися від 165 до 182 см. Виходячи із середнього, зріст становив 171,6 см, що теж було високим для того часу. Історичні та стоматологічні дослідження також припустили, що вік королеви на момент смерті становив 25 років. Загалом, окрім величезної кількості суперечок, нічого нового отримано не було, крім уже відомих результатів: королева була високою, міцною жінкою і померла у віці близько 28 років – отже, їй могло бути і 25, і 30 років.

У 1979 році архієпископ Краківський кардинал Францишек Махарський (пол. Franciszek Macharski) звернувся до Святого Престолу з проханням схвалити культ королеви Ядвіги. Прохання супроводжувалося обширною документацією на понад 350 сторінках.

31 травня 1979 року Папа Римський Іоанн Павло II беатифікував культ королеви Ядвіги на рівні Краківської єпархії.

8 серпня 1986 року Католицька церква оголосила королеву Ядвігу – блаженною.

5 червня 1987 року архієпископ Францишек Махарський, отримавши схвалення Конгрегації, провів ще одну ексгумацію останків королеви, статус яких уже був підтверджений Церквою як реліквії.

У 1987 році останки королеви Ядвіги було поміщено у виготовлений бронзовий релікварій. Кілька днів потому, 10 червня, під час візиту Папи Римського Іоанна Павла II до Кракова релікварій було поміщено в північно-східній частині костелу, поруч із сакристією (ризницею), у нішу вівтарного каменя Вівтаря Розп’ятого Ісуса (див. № 3-в), біля підніжжя відомого розп’яття Чорного Христа кінця XIV століття – «Хрест святої королеви Ядвіги». Згідно з легендою, коли перед цим Чорним розп’яттям з дерева в костелі на Вавелі королева всю ніч молилася, Христос із цього розп’яття заговорив з нею.

Вівтар Розп’ятого Ісуса. http://esvc000297.wic016tu.server-web.com/Page1/Polish/Pol_Og_P0_150_2014_OltarzJadwigi_20140302.htm. Фото без змін

.

У верхній частині вівтаря по центру – викарбуваний позолочений напис латиною про історію чудотворного хреста:

«HAEC SALVATORIS NOSTRI IESU CHRISTI CRUCI AFFIXI EFFIGIES

QUAE IN ICONOTHECA ISTA DEBITO CUM HONORE SERVATUR

COLLOQIUM FECIT

(UT MAIORUM HABET TRADITIO)

CUM DIVA HEDIGE POLONIAE RGEINA

LUDOVICI HUNGARORUM & POLONORUM REGIS FILIA // VLADISLAI IAGIELLONIS PRIMA CONIUGE

PIETATE EXQUISITA DUM VIVERET // POST MORTEM VERO VARIIS MIRACULIS ILLUSTRI

TU ETIAM HOSPES SIGNA VULNERUM EIUSDEM DOMINI TUI

SINE VOCE HIC TE ALLOQUENTIA AUDI,

& QUAM GRATUS ERGA EA FUERIS TECUM COGITA».

Вівтар Розп’ятого Ісуса з чорного та рожевого мармуру було встановлено італійським архітектором Франческом Пласіді (італ. Francesco Placidi) у 1743 – 1745 рр.

Нижня частина вівтаря з релікварієм. http://www.poczet.com/foto/groby2.htm. Фото без змін

.

Релікварій королеви Ядвіги був спроєктований професором Краківського технологічного університету польським архітектором і дизайнером Вітольдом Корським (пол. Witold Korski) і виготовлений Антоні Оремусом (пол. Antoni Oremus). Релікварій має форму кубоподібної скрині, де сторони розділені на квадрати, у кожен з яких врізано медальйон. На цих медальйонах зображені герби Анжуйської династії, Королівства Польського та Литви, а в центрі – корона з літерою «h», що позначає Hedwigis – Jadwiga. По краю релікварія на його лицьовому боці напис: SANCTA HEDVIGIS REX POLONIAE // SAINT JADWIGA QUEEN OF POLAND. Праворуч унизу підпис – імена дизайнера і майстра.

Релікварій королеви Ядвіги. http://www.poczet.com/foto/groby2.htm. Фото без змін

.

Королівський саркофаг знову залишився порожнім.

Наступним кроком у процесі канонізації королеви Ядвіги став указ про чесноти, виданий 17 грудня 1996 року. У ньому, зокрема, цитувався уривок із середньовічної епітафії з її гробниці в костелі: «Тут спочиває зірка поляків, їхня шляхетна королева…».

8 червня 1997 року Папа Римський Іоанн Павло II урочисто канонізував королеву Ядвігу.

.

.