Станіслав Данилович
5. Станіслав Данилович герба «Сас» (пол. Stanisław Daniłowicz herbu Sas, укр. Станіслав Данилович), нар. бл. 1609 р. – убитий 1636 (27 років) р. татарами, брат Софії Теофіли Данилович, 2-ї дружини Якуба Собеського герба «Яніна»
син Яна Даниловича герба «Сас» воєводи Руського
дядько короля Яна III Собеського
- дружина Марина Семашко (пол. Marina Siemaszkowie), померла 1632 р., шлюб (бездітні), дочка Миколая Семашка герба «Лебідь» на Хупкові, каштелян Брацлавський
Герб «Сас». «Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття». Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
Історія. Станіслав Данилович, державний і військовий діяч Речі Посполитої, польський магнат, староста Червоногродський 1624 року, здобув університетську освіту за кордоном у 1624 – 1626 рр., староста Корсунський і Чигиринський 1628 – 1636 рр.
У 1632 році Станіслав Данилович на засіданні сейму в гніві відрубав старості Вінницькому Адаму Калиновському герба «Калинова» (пол. Adam Kalinowski herbu Kalinowa) три пальці на правій руці. За це маршалківський суд наклав на нього баніцію та інфамію (позбавлення прав і честі).
У 1630-х роках за сприяння Станіслава Даниловича і коштом його матері Софії Жолкевської, померла 1634 року, в Костелі св. Лаврентія в Жовкві було встановлено ренесансний пам’ятний надгробок його бабусі Регіні Гербурт і матері.
Станіслав Данилович постійно воював з кримськими татарами, беручи участь у відбитті татарських набігів на українські землі.
У 1632 році Станіслав Данилович зі своїм надвірним полком брав участь у Смоленській війні з Московським царством (1632 – 1634 рр.). Він відзначився в сутичці 3 грудня 1633 року, коли був поранений. За заслуги у війні було скасовано баніцію та інфамію. Після закінчення війни Станіслав жив у Корсуні (нині Корсунь-Шевченківський, місто в Черкаському районі Черкаської області України).
Станіслав, одружившись з Мариною Семашко, отримав у посаг село Хупковське та частину Коблинської волості Волинського воєводства (2507 димів).
Під час походу проти татар у Дике поле восени? 1636 року з найманцями та корсунськими козаками Станіслав Данилович потрапив у полон до буджацького бея Кантемир-мурзи. Син Кантемир-мурзи вбив Даниловича, помстившись за смерть свого брата. Обезголовлене тіло Станіслава було відправлено татарами до Польщі. Його труп привезли до Жовкви й поховали в крипті Костелу св. Лаврентія.
Згідно з даними польського історика 1-ї половини XVII століття Шимона Старовольського (пол. Szymon Starowolski) існувала присвячена йому епітафія, де було зазначено, що Станіслав Данилович помер 1636 року, прожив 27 років.
У 1692 році король Ян III Собеський для свого дядька Станіслава Даниловича замовив у німецького скульптора класицистичного бароко Андреаса Шлютера (нім. Andreas Schlüter) пам’ятний барочний надгробок. Його було виготовлено в 1692 – 1693 рр. у Варшаві та встановлено на початку 1694 року на початку презвітерія біля південної стіни.
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Надгробок виконано з чорного мармуру та алебастру і прикрашено мілітарною (військовою) символікою, фігурками путто (італ. putto, маленькі фігурки амурів та еротів були зручними для заповнення вільних місць у тісних композиціях рельєфів тріумфальних арок, надгробків і саркофагів), урнами, алегоричними фігурами.
Фото 1925 року. Автор – невідомий. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9D%D0%B0%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%BA_%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%94%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1946 році за радянської влади костел було закрито. Значних пошкоджень зазнав пам’ятний надгробок Станіслава Даниловича, де було відбито голови, руки фігур.
З 1990 року реставрацією костелу зайнялися польські фахівці, фінансуванням робіт займалося польське «Товариство охорони пам’яток» (пол. Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, TOnZ). Пам’ятний надгробок відновлювався майже 20 років.
Фото 1992 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Пам’ятний надгробок на реставрації. Фото липень 2008 року. http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Photo/UkraineZhovkva/IMG_5870.htm. Фото без змін
Реставраційні роботи завершено. Фото 2008 року. https://kresynastykukultur.blogspot.com/2015/05/may-you-arise-as-avenger-from-our-bones.html. Фото без змін
Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Епітафія на пам’ятному надгробку. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman
5. Саркофаг родини Станіслава Жолкевського в крипті (див. докладніше № 13. Крипта Жолкевських).
Саркофаг родини Станіслава Жолкевського. Фото 30 червня 2019 року. Автор – Henryk Bielamowicz. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
Згідно з епітафією на саркофазі, в ньому спочивають, зокрема, і останки Станіслава Даниловича, у тексті – 4-й зверху.
Епітафія на саркофазі. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman