Костянтин Собеський

9. Костянтин Владислав Філіпп Собеський герба «Яніна», 3-й син короля Яна III Собеського, помер 22 липня 1726 року в замку Жовкви у віці 46 років.

Історія. Костянтин Владислав отримав гарну освіту відповідно до інструкцій, складених його батьком.

Ян III Собеський із родиною, Костянтин Владислав, перший зліва. Французький портретист Анрі Гаскар (франц. Henri Gascar). Близько 1693 року. Музей палацу короля Яна III у Вілянові, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Портрет Костянтина Владислава Собеського. Французький художник Гіацинт Ріго (фр. Hyacinthe Rigaud). Близько 1696 року. Музей палацу короля Яна III у Вілянові, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

У 1697 році за поділом батьківської спадщини Костянтин Владислав Собеський отримав у володіння Вілянів (пол. Wilanów, нині район Варшави) та Казимирівський палац (пол. Pałac Kazimierzowski) у Варшаві, а також маєтки під Жовквою (пол. Żółkwi) та Креховом (пол. Krechów, укр. Крехів, нині село в Жовківській міській громаді Львівського району Львівської області України).

У 1700 році Костянтин Владислав, перебуваючи в Римі (італ. Roma), захопився місцевою красунею на ім’я Толлі (пол. Tolli), яку його мати вдовствуюча королева Марія Казиміра звинуватила в крадіжці своїх коштовностей.

Під час Північної війни (1700 – 1721 рр.). Костянтин Владислав підтримував претензії свого старшого брата Якуба Людвіка на польський королівський престол. 27 лютого 1704 року при виїзді з Вроцлава в австрійській Сілезії (пол. Wrocław, нині адміністративний центр Нижньосілезького воєводства) Якуб і Костянтин були заарештовані солдатами короля Августа II «Сильного». Братів було ув’язнено в темниці в Саксонії, де вони провели два роки. Після укладення 1706 року Альтранштедтського миру між Августом II «Сильним» і шведським королем Карлом XII, братів було звільнено з в’язниці. Костянтин поїхав до Нижньої Сілезії, де зав’язав роман з княгинею Урсулою Катаріною Любомирською, уродженою фон Альтенбокум (пол. Ursula Katharina Lubomirska z von Altenbockum), колишньою коханкою Августа II «Сильного». 

18 листопада 1708 року Костянтин Владислав вступив у шлюб з Марією Жозефою Вессель. Цей шлюб був сприйнятий не дуже добре, особливо з боку матері Костянтина, Марії Казиміри. Невдовзі після весілля, залишивши дружину, Костянтин поїхав за кордон і 1711 року зробив перші кроки до розлучення. Спочатку Марія Жозефа погодилася на розлучення, про що повідомила свекрусі в листах, але хотіла домовитися на максимально вигідних для неї умовах.

У 1712 році та під час Тарногродської конфедерації (1715 – 1716 рр.) Костянтин Собеський висунув свою кандидатуру на польський королівський трон, але не зміг нічого домогтися. Жив він у Вроцлаві. 

Портрет Марії Жозефи Собеської, уродженої Вессель. Угорський художник-живописець Адам Манйокі (угор. Ádám Mányoki). 1713 рік. Угорська національна галерея. Суспільне надбання. Фото без змін

.

У листопаді 1714 року після смерті свого брата Александра Бенедикта Костянтин успадкував місто Поможани (пол. Pomorzany, укр. Поморяни, нині селище міського типу в Золочівському районі Львівської області України).

Після смерті матері Костянтина, Марії Казиміри 1716 року, Марія Жозефа вийшла з довічного ув’язнення, яке їй приготував чоловік в обмін на згоду на розлучення.

У 1718 році Костянтин Владислав продав Підгорецький замок (пол. Zamek w Podhorcach, укр. Підгорецький замок, Підгірці (пол. Podhorce, укр. Підгірці), нині село в Заболотцівській сільській громаді Золочівського району Львівської області України) гетьману польному коронному Станіславу Матеушу Ржевуському (пол. Stanisław Mateusz Rzewuski).

У травні 1719 року Марія Жозефа залишила Абатство Таїнств у Варшаві (пол. Zespół klasztorny sakramentek w Warszawie), де жила, маючи намір залишатися в абатстві на час шлюборозлучного процесу.  

У 1720 році Костянтин Владислав купив Марії Жозефі будинок у Варшаві у придворного короля Францишека Мантейфеля-Кельпінського (пол. Franciszek Manteuffel-Kelpinsky).

У 1720 році Костянтин продав княгині Ельжбеті Гелені Сенявській, уродженій Любомирській герба «Шренява» (пол. Elżbieta Helena Sieniawska z Lubomirskich herbu Szreniawa) – Вілянів, а король Август II «Сильний» купив у нього у Варшаві – мисливський будиночок (палац) Маримонт (пол. Marymont).

У 1724 році тривалий шлюборозлучний процес Собеських остаточно підтвердив законність шлюбу.

У листопаді 1725 року між подружжям були погоджені умови мирової угоди, вони остаточно помирилися й жили разом у Жовкві. Стверджувалося, що наприкінці того ж року Марія Жозефа народила Костянтину мертвонародженого сина, але це вважається малоймовірним. 

22 липня 1726 року в Жовкві помер 46-річний Костянтин Владислав Собеський, Марія Жозефа стала вдовою. Костянтина було поховано в Костелі св. Лаврентія в Жовкві, а його серце поховано в Домініканському костелі (нині Костел св. Йосафата) в Жовкві.

Навесні 1727 року Марія Жозефа уклала договір зі своїм швагром Якубом Людвіком Собеським, за яким вона протягом наступних вісімнадцяти місяців управляла майном Костянтина Владислава в Жовкві, Поможанах (Поморянах) і Тарнополі (пол. Tarnopol, укр. Тернопіль, нині адміністративний центр Тернопільської області). У січні 1729 року Марія Жозефа залишила Жовкву.

З часом місце поховання Костянтина Владислава Собеського в костелі було втрачено.

У 1862 році перед початком реставраційних робіт у костелі, при огляді його стану в одній зі стін було виявлено гробницю, що містить, як стверджував Кароль Шайноха (пол. Karol Szajnocha), труни Якуба і Костянтина Собеських. Прах вийняли з прогнилих трун і помістили в нові, маленькі цинкові труни. 16 червня 1862 року останки були офіційно поміщені в гробницю, де вони були знайдені. Разом з ними було поміщено й серце Марії Кароліни де Буйон, дочки Якуба, також знайдене у відкритій гробниці. 

Польський скульптор і реставратор Парис Філіппі (пол. Parys Filippi) 1862 року виготовив подвійну епітафію на пам’ять про Якуба та його брата Костянтина. Епітафію було встановлено на західній стіні північного крила трансепта, де вона знаходиться донині.

Епітафія ліворуч, на західній стіні північного крила трансепта. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Шипіцина Тетяна Богданіна. Фото без змін

.

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

.

У 1946 році за радянської влади костел було закрито, пам’ятна епітафія була значно пошкоджена.

З 1990 року реставрацією костелу зайнялися польські фахівці, фінансуванням робіт займалося польське «Товариство охорони пам’яток» (пол. Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, TOnZ). Пам’ятну епітафію Якуба і Костянтина Собеських було відновлено, однак барельєфний портрет Костянтина був відсутній.

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

Нижче наведено латинський текст епітафії:

Завершено реставрацію пам’ятної епітафії Якуба і Костянтина Собеських, встановлено барельєфний портрет Костянтина.

Фото 20 травня 2024 року. Сайт – John Sobieski. Автор – Marcin Benyovszky. Фото без змін