Марія Кароліна Собеська

11. Марія Кароліна Собеська, також відома під ім’ям Шарлотта, 3-тя дочка Якуба Людвіка Генріка Собеського, померла 8 травня 1740 року в Жовкві, у віці 42 років. Марія Кароліна – останній представник роду Собеських.

Історія. Дитинство Марії Кароліни минуло в Сілезії. Її руки просили багато аристократів. Приїхавши до Нойбурга (нині Нойбург-на-Дунаї (нім. Neuburg an der Donau), районний центр в адміністративному окрузі Верхня Баварія федеральної землі Баварія, ФРН), рідного міста матері, Марія Кароліна зав’язала роман зі своїм двоюрідним братом Міхалом Казимиром Радзивіллом «Рибонькою» герба «Труби» (пол. Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko herbu Trąby). Вона хотіла вийти за нього заміж, але її батько не дозволив парі втекти й одружитися. Пригнічена Марія Кароліна хотіла залишити двір і піти до монастиря, але Карл VI (нім. Karl VI) Габсбург, імператор Священної Римської імперії, її двоюрідний брат, вирішив самостійно знайти їй відповідного чоловіка.

Ним став Фредерік Моріс Казимир де Ла Тур д’Овернь (фр. Frédéric Maurice Casimir de La Tour d’Auvergne), який був спадкоємцем суверенного Герцогства Бульйон або Буйон (фр. Duché de Bouillon) , яким дім де Ла Тур д’Овернь правив понад століття. Як спадкоємець, він іменувався принцом Тюренна (фр. Prince de Turenne). Пара вперше зустрілася в Страсбурзі 20 вересня 1723 року й офіційно стали чоловіком і дружиною. Чоловік помер 1 жовтня 1723 року у віці 20 років під час весільної подорожі.

Через шість місяців Марія Кароліна вийшла заміж за молодшого брата свого покійного чоловіка Шарля Годфруа де Ла Тур д’Овернь (фр. Charles Godefroy de La Tour d’Auvergne), який тепер став принцем Тюренна й спадкоємцем герцогства Бульйон. Весілля відбулося 2 квітня 1724 року в Парижі. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка і син.

Шлюб не був щасливим. Подружжя розлучилося, і Марія Кароліна поїхала до Сілезії, потім до Речі Посполитої й оселилася в Жовкві.

Портрет Марії Кароліни де Буйон. Невідомий художник. Близько 1730 року. Музей палацу короля Яна III у Вілянові, Варшава. Суспільне надбання. Фото без змін

.

Після смерті 1737 року батька вона успадкувала обширні батьківські володіння (11 міст і 140 сіл), зокрема: Жовкву, Золочів (нині місто, адміністративний центр Золочівського району Львівської області України), Зборів (нині місто в Тернопільському районі Тернопільської області України), Поможани (пол. Pomorzany, укр. Поморяни, нині селище міського типу в Золочівському районі Львівської області України), Куликів (нині селище міського типу у Львівському районі Львівської області України), Сасів (укр. Са́сів село в Золочівській міській громаді Золочівського району Львівської області України), а також Олавське князівство в Сілезії.

Останні роки життя вона провела в Жовкві, намагаючись управляти маєтком свого батька.

Перед смертю вона оголосила свого колишнього коханого і родича Міхала Казимира Радзивілла «Рибоньку», майбутнього великого гетьмана литовського, своїм спадкоємцем. Частину її бібліотеки було передано до знаменитої бібліотеки Залуських (пол. Biblioteka Załuskich), яку змінила Національна бібліотека Польщі (пол. Biblioteka Narodowa w Warszawie).

Марія Кароліна Собеська померла в Жовкві 8 травня 1740 року. Міхал Казимир Радзивілл перевіз її тіло до Варшави, де 17 листопада 1740 року в Костелі св. Казимира (сакраменток-бенедиктинок) (пол. Kościół św Kazimierza) організував їй пишні похорони.

Костел св. Казимира у Варшаві. Фото 30 липня 2018 року. Автор – LoMit. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін

.

Труну з тілом Марії Кароліни встановлено в крипті Костелу св. Казимира, а в храмі 1846 року – пам’ятний надгробок. Її серце було забальзамоване й поховане в Костелі св. Лаврентія в Жовкві..

З часом місце поховання серця Марії Кароліни в Костелі св. Лаврентія було втрачено.

У 1862 році перед початком реставраційних робіт у костелі, при огляді його стану в одній зі стін було виявлено гробницю, що містить, як стверджував Кароль Шайноха (пол. Karol Szajnocha), труни Якуба і Костянтина Собеських, а також серце Марії Кароліни. Прах вийняли з прогнилих трун і помістили в нові, маленькі цинкові труни. 16 червня 1862 року останки були офіційно поміщені в гробницю, де вони були знайдені. Разом з ними було поміщено й серце Марії Кароліни.

Польський скульптор і реставратор Парис Філіппі (пол. Parys Filippi) 1862 року виготовив пам’ятну плиту на честь Марії Кароліни. Плиту було встановлено на західній стіні північного крила трансепта, ближче до північно-західного кута костелу.   

Ліворуч, західна стіна північного крила трансепта. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

.

Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

.

У 1946 році за радянської влади Костел св. Лаврентія було закрито, значно пошкоджено епітафії, розбито більшість пам’ятних плит, розграбовано поховання в крипті.

З 1990 року реставрацією костелу займаються польські фахівці, фінансування робіт здійснювало польське «Товариство охорони пам’яток» (пол. Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, TOnZ).

У серпні 2021 року пам’ятна плита Марії Кароліни перебувала на реставрації в Кракові.

Місце знаходження пам’ятної плити. Фото 17 серпня 2021 року. Автор – Angloman

.