Латинська катедра у Львові
Латинська катедра у Львові (пол. Katedrze Łacińskiej we Lwowie, укр. Латинська катедра у Львові) або Архикатедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові (пол. Bazylika Archikatedralna pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny we Lwowie, укр. Архикатедральна базиліка Успіня Пресвятої Діви Марії у Львові), нині головний храм Львівської архідієцезії Римсько-католицької церкви, носить статус малої базиліки. Храм внесено до реєстру пам’яток архітектури національного значення під номером 316/0.
Фото 18 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження катедри. Катедра розташована в самому центрі Львова, нині місто, адміністративний центр Львівської області України, поруч із площею Ринок, за адресою: площа Катедральна, 1.
Латинська катедра, вигляд з ратуші. Фото 18 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Історія. Приблизно в 1380-х роках розпочалося будівництво храму. Від імені міста за його будівництвом наглядав Петро Штехер (нім. Peter Stecher).
У 1404 році вроцлавський архітектор Миколай Ганзечка (пол. Mikołaj Gansechka) закінчив вівтарну частину храму, а наступного, 1405 року, вона була освячена єпископом Перемишльським Мацеєм Яніною (пол. Maciej Janina) за участю архієпископа Галицького Якуба Стрепи герба «Стремено» (пол. Jakub Strzemię (Strepa) herbu Strzemię).
У 1406 році до храму переведено засноване не раніше 1387 року Братство Діви Марії (пол. Bractwo Najświętszej Maryi Panny).
У 1421 році костел отримав статус катедри.
У 1470-х – на початку 1480-х роботами з будівництва храму керували вроцлавські будівничі: Йоахім Гром (пол. Joachim Grom) та Амвросій Рабіш (пол. Ambrozjusz Rabisz).
У 1481 році в катедрі перекрито склепіння нави.
У 1493 році роботи з будівництва храму завершив львівський будівничий Ганс Штехер (нім. Hans (Hanusz) Stecher).
У 1527 році під час великої пожежі у Львові постраждала й катедра, особливо її західна частина і вежа, склепіння та дах. Відновленню храму сприяв тодішній архієпископ Бернард Вільчек герба «Порай» (пол. Bernard Wilczek herbu Poraj).
21 жовтня 1677 року в катедрі було охрещено майбутнього короля Станіслава I Лещинського, який народився у Львові днем раніше.
У XVIII столітті поганий стан катедри викликав занепокоєння архієпископів Яна Скарбека герба «Абданк» (пол. Jan Skarbek herbu Abdank) та Миколая Ігнаці Вижицького герба «Восьмиріг» (пол. Mikołaj Ignacy Wyżycki herbu Osmoróg, укр. Міколай Іґнаци Вижицький гербу «Восьмиріг»).
На рубежі 1760 – 1761 рр. буря зірвала з храму частину мідного даху.
У 1760 – 1778 рр., за архієпископа Львівського графа Вацлава Єроніма Сераковського герба «Огоньчик» (пол. Wacław Hieronim Sierakowski herbu Ogończyk), катедру повністю перебудували за проєктом і під керівництвом львівського архітектора Петра Полейовського (пол. Piotr Polejowski, помер 1776 року). Він значно змінив вигляд будівлі, надавши їй популярних тоді форм архітектури бароко з елементами рококо. Було прибрано безліч готичних і ренесансних надгробків, знесено каплиці, що знаходилися на прихрамовому цвинтарі. Архієпископ Вацлав Сераковський знову освятив храм у квітні 1776 року.
У 1892 – 1932 рр., з перервами, реставраційні роботи з метою повернути катедрі первісний готичний вигляд проводили: польський архітектор Міхал Ковальчук (пол. Michał Kowalczuk) до 1899 року, львівський архітектор Владислав Александер Садловський (пол. Władysław Aleksander Sadłowski) та польський архітектор Тадеуш Антоній Обмінський (пол. Tadeusz Antoni Obmiński) з 1908 року.
Фото до 1898 року. Джерело – Julius Laurencic (Hrsg.): Unsere Monarchie – Die österreichischen Kronländer zur Zeit des fünfzigjährigen Regierungs-Jubiläums seiner k.u.k. apostol. Majestät Franz Joseph I., Georg Szelinski k.k. Universitäts-Buchhandlung, Wien 1898. Суспільне надбання. Фото без змін
План 1-го поверху Латинської катедри. Складений до 1901 року. Автор – Міхал Ковальчук. Чорною заливкою позначено найдавнішу основу храму, тонким контуром – пізніші прибудови. Джерело – Łoziński W. Sztuka Lwowska w XVI-XVII wieku, 1901, s. 6. Суспільне надбання. Фото змінено (№ 1 – розташування пам’ятної плити Станіслава Жолкевського, № 2 – Каплиця Святих Дарів (Вишневецьких))
У 1910 році катедра отримала від Папи Римського Пія X (лат. Pius PP. X) статус малої базиліки.
У 1917 році, під час Першої світової війни (1914 – 1918 рр.), австрійська влада реквізувала мідне покриття даху катедри.
У 1920-х роках уже згаданий польський архітектор Тадеуш Обмінський організував роботи із захисту фундаментів катедри від вологи та перекриття будівлі новим мідним дахом.
Під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) катедра майже не постраждала.
26 квітня 1946 року радянська влада змусила архієпископа Львівського Євгеніуша Базяка (пол. Eugeniusz Baziak, укр. Евгеніуш Базяк) назавжди залишити Львів, однак і в радянський період храм залишався діючим.
У 1999 – 2000 рр., з нагоди візиту до катедри 2001 року Папи Римського Івана Павла II (лат. Ioannes Paulus PP. II), інтер’єр храму було ґрунтовно відреставровано українськими та польськими фахівцями, проведено роботи в презвітерії, середохресті і Великому вівтарі.
1. У крипті Латинської катедри був похований Станіслав Жолкевський герба «Любич» воєвода Руський, помер 25 липня 1588 року у віці 67 років. Його поховання в катедрі не збереглося. Священнослужителі й співробітники катедри навіть не знають приблизного місця його поховання. Проте на початку презвітерія по лівій стороні на стіні (на плані див. № 1) знаходиться його пам’ятна плита з латинською епітафією.
Пам’ятна плита Станіслава Жолкевського в катедрі, до 1901 року. Джерело – https://polona.pl/item/17762625/121/ Łoziński, Władysław (1843-1913) Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku: architektura i rzeźba S. 108. Суспільне надбання. Фото без змін
Латинська катедра. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
На початку презвітерія – пам’ятна плита. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Пам’ятна плита з епітафією. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Латинська епітафія. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
«Станіслав з Жовкви, воєвода Руський, численними блискучими заслугами в мирі та на війні він показав свою вірність і відданість Речі Посполитій і, багато витримавши за неї, і битв, і поразок, і прославився. Зрештою, достатньо прожив, на 68-му році життя перервав свою долю дня 25 липня року Христового 1588-го. Нехай промовляється про нього молитва».
2. Король Міхал Томаш Вишневецький помер 10 листопада 1673 року у Львові у віці 33 років. Його внутрішні органи були поховані в Латинській катедрі, замуровані в одну зі стін храму. Під час розмови зі священнослужителями й співробітниками катедри з’ясувалося, що вони навіть не знають, що в їхньому храмі були поховані внутрішні органи Міхала Вишневецького.
3. Каплиця Святих Дарів (пол. Kaplicą Świętych Darów), так само відома як Вишневецьких (пол. Wiśniowieckich). Вона знаходиться біля північної нави катедри, 3-тя від входу (на плані див. № 2).
Північний фасад катедри. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Раніше на цьому місці знаходилася збудована 1440 року Каплиця родини Бучацьких (пол. Kaplicą rodziny Buczackich).
У 1701 – 1707 рр. князі Вишневецькі в особі вдови князя Костянтина Криштофа Вишневецького Анни Ходоровської-Дольської збудували нову каплицю.
У 1737 – 1740 рр. каплицю реконструювали в стилі рококо коштом князя Януша Антонія Вишневецького та його дружини Теофіли Лещинської (пол. Teofila Leszczyńska).
У 1747 році в каплиці встановлено багатий пізньобароковий вівтар невідомого автора.
У 1870 – 1872 рр. у каплиці проведено ремонтні роботи.
У 2009 – 2015 рр. у каплиці проведено реставраційні роботи.
Каплиця Святих Дарів (Вишневецьких). Фото 15 вересня 2014 року. Автор – Бучач-Львів. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Вигляд на Каплицю Святих Дарів (Вишневецьких). Автор – Stako 2002. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін
У крипті під каплицею були поховані члени родини князів Вишневецьких герба «Корибут» (Старша гілка Вишневецьких):
Герб «Корибут».
«Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International, 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic і 1.0 Generic. Фото без змін
Костянтин Криштоф Вишневецький герба «Корибут» (пол. Konstanty Krzysztof Wiśniowiecki herbu Korybut, укр. Костянтин-Христофор Вишневецький герб «Корибут»), нар. 1633 (1635) р. Збараж у Волинському воєводстві (укр. Збараж, нині місто в Тернопільському районі Тернопільської області України) – помер 17 або 26.08.1686 р., молодший син князя Януша Костянтиновича Вишневецького. Князь Костянтин Криштоф державний і військовий діяч Речі Посполитої, староста Осецький, воєвода Підляський з 1673 року, воєвода Брацлавський з 1677 року, воєвода Белзький з 1678 року;
Анна Ходоровська-Дольська (пол. Anna Chodorowska-Dolska, укр. Анна Дольська),, нар. імовірно між 1661 і 1663 р. Львів – померла 06.05.1711 р. Львів, дочка Кшиштофа Станіслава Ходоровського гербу «Корчак», з 1676 року 2-га дружина Костянтина Криштофа Вишневецького, кума гетьмана Війська Запорозького Івана Степановича Мазепи і тітка короля Станіслава I Лещинського. Вдруге Анна вийшла заміж за князя Яна Кароля Дольського.
Анна Ходоровська-Дольська. Автор – невідомий. Близько 1700 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Януш Антоній Вишневецький герба «Корибут» (пол. Janusz Antoni Wiśniowiecki herbu Korybut, укр. Януш Антоній Вишневецький гербу «Корибут»), нар. 14.06.1678 р. Львів – помер 16.01.1741 р. Львів, старший син Костянтина Криштофа Вишневецького й Анни Ходоровської. Князь Януш Антоній державний діяч Речі Посполитої, меценат, підчаший великий литовський 1697 – 1699 рр., маршалок надвірний литовський 1699 – 1702 рр., староста Пінський і Новотарзький, каштелян Віленський 1702 – 1703 рр., воєвода Віленський 1704 – 1706 рр., воєвода Краківський 1706 – 1726 рр., кавалер Ордену Білого Орла з 1717 року, каштелян Краківський 1726 – 1741 рр.
Портрет Януша Антонія Вишневецького. 1730-ті роки. Національний художній музей Республіки Білорусь. Суспільне надбання. Фото без змін