ЄДИНЕ ПОЛЬСЬКЕ КОРОЛІВСТВО

Прапор королівства XIV століття.

Автор – Alex Tora or Alex K. Суспільне надбання. Фото без змін

Королівська гілка династії П’ястів (пол. Piastowie), 1320 – 1370 рр.

Автор – Bastianow (Bastian). Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.5. Фото без змін

4) 7-й король, 20.01.1320 – 02.03.1333 рр. – король Владислав I «Локетек», тобто «Локоток» – «Короткий» (пол. Władysław I Łokietek), помер 02.03.1333 (близько 71 року) р. Королівський замок на Вавелі в Кракові, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава у Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронований 20 січня 1320 року в костелі на Вавелі в Кракові (з Куявської гілки П’ястів)

третій син (старший син від 3-го шлюбу) Казимира I князя Куявського, (з Куявської гілки П’ястів)

онук князя Конрада I Мазовецького (з Мазовецької гілки П’ястів)

• дружина Ядвіга Болеславівна Калішська (пол. Jadwiga Bolesławówna kaliska), нар. бл. 1266-1270/1275 р. Каліш (пол. Kalisz, нині місто у Великопольському воєводстві) – померла 10.12.1339 р. Абатство бідних кларисок у Старому Сончі (пол. Stary Sącz, нині місто в Новосончському повіті Малопольського воєводства), похована у Костелі Святої Трійці при Абатстві бідних кларисок у Старому Сончі (пам’ятна дошка), коронована 20 січня 1320 року разом із чоловіком у костелі на Вавелі в Кракові з титулом «totius Poloniae regina» («королева всієї Польщі»), королева Польщі 20.01.1320 – 25.04.1333 рр., після смерті чоловіка отримала у володіння Нови-Сонч (пол. Nowy Sącz, нині місто, адміністративний центр Новосончського повіту Малопольського воєводства), пані sądecka 1333 – 1339 рр., жила в Абатстві бідних кларисок у Старому Сончі, з 1337 або 1339 року черниця в Абатстві бідних кларисок у Старому Сончі, шлюб, можливо 6 січня 1293 року, імовірно в Каліші (6 дітей: 3 дочки і 3 сини), дочка Болеслава «Побожного» князя Калішського (з Великопольської гілки П’ястів), дядько короля Пшемисла II

діти:

1. 1. Кунігунда Локетківна (пол. Kunegunda Łokietkówna), нар. не пізніше 1295 р. – померла 09.04.1331 або 1333 р. (старша дитина), похована у Францисканському абатстві у Віттенберзі (нині місто Лютерштадт-Віттенберг (нім. Lutherstadt Wittenberg) у районі Віттенберг федеральної землі Саксонія-Ангальт, ФРН), чоловіки: 1) Бернард з Сілезької гілки П’ястів, князь Свідницький, помер 06.05.1326 р., шлюб близько 1310 року 2) Рудольф I з роду Асканіїв, герцог Саксен-Віттенберга, курфюрст Саксонії (див. ФРН), помер 12.03.1356 р., шлюб імовірно 1328 року
   2. Стефан (пол. Stefan), нар. між 1296 і 1300 р. – помер 1306 р. (старший син), похований у Костелі св. Франциска Ассізького (францисканців) у Кракові
   3. Владислав (пол. Władysław), нар. між 1296 і 1311 р. – помер 1312 р. (2-й син), похований у Костелі св. Франциска Ассізького (францисканців) у Кракові
   4. Ельжбета Локетківна (пол. Elżbieta Łokietkówna, угор. Piast Erzsébet –Ержебет), нар. 1305 – померла 29.12.1380 (75 років) р. Буда столиця Королівства Угорщина (угор. Buda, нині західна частина угорської столиці Будапешта на правому березі Дунаю) (2-га дочка), згідно з останнім заповітом похована в Абатстві бідних кларисок у Буді, коронована угорською короною 1320 року в Секешфегерварі (Białogrodzie Królewskim) у Королівстві Угорщина (угор. Székesfehérvár, нині місто, адміністративний центр медьє Фейєр в Угорщині), регент Польщі 1370 – 1375, 1376 – 1377 і 1378 – 1380 рр., регент у Далмації, в останні роки життя багато часу проводила в Абатстві бідних кларисок у Буді, написала заповіт 6 квітня 1380 року, чоловік Карл I Роберт з Анжуйської гілки (Анжу-Сицилійський дім) династії Капетингів, король Угорщини, помер 16.07.1342 р., шлюб 6 липня 1320 року в Буді 
   5. Ядвіга (пол. Jadwigа), нар. між 1306 і 1309 р. – померла 03.06. між 1320 і 1325 р. (3-тя, молодша дочка)
   6. Казимир III, нар. 30.04.1310 р. Коваль (3-й, молодший син)

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, pan i dziedzic ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, Kujaw i ziemi sieradzkiej»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, пан і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Ленчицької, Куявії та землі Серадзької».
У 1324 році сутички поляків із литовцями в Мазовії та Галичині.
У 1325 році укладено польсько-литовський мир, скріплений одруженням королевича Казимира з дочкою князя Литовського Гедиміна (лат. Gedeminne, Gedeminnus).

Польсько-тевтонська війна, 1327 – 1332 рр.

Між 28 травня 1327 і 14 жовтня 1328 року король обміняв Серадз і Ленчицю на Іновроцлав і Добжинь.

У 1329 році король Владислав I втратив Добжинську землю, вона відійшла до Тевтонського ордену.

У 1332 році тевтонські лицарі захопили Бжесць-Куявський та Іновроцлав.

XXVIII (8). 02.03.1333 – 05.11.1370 рр. – король Казимир III «Великий» (пол. Kazimierz III Wielki), нар. 30.04.1310 р. Коваль (пол. Kowal, нині місто у Влоцлавському повіті Куявсько-Поморського воєводства) – помер 05.11.1370 (60 років) р. Краків, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронований 25 квітня 1333 року в костелі на Вавелі в Кракові, заповіт від 3 листопада 1370 року

молодший син короля Владислава I «Локетка»

• дружини:

1. Анна (литовське ім’я Альдона) Гедимінівна (пол. Anna (Aldona) Giedyminówna, лит. Aldona), нар. бл. 1311-1313 р. – померла 25.05.1339 (28 років) р. Краків «дивною і жахливою смертю», похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, княжна литовська, охрещена 30 квітня 1325 року, коронована разом із чоловіком 25 квітня 1333 року в костелі на Вавелі в Кракові, шлюб 16 жовтня 1325 року в Кракові (2 дочки), дочка Гедиміна з династії Гедиміновичів, великий князь Литовський
2. Аделайда Гессенська (пол. Adelajda Heska), нар. бл. 1324 р. – померла після 25.05.1371 р. Ландграфство Гессен (нім. Landgrafschaft Hessen, нині федеральна земля Гессен, ФРН), похована в Абатстві Анаберг (нім. Ahnaberg, нині в місті Кассель (нім. Kassel) у федеральній землі Гессен, ФРН) (будівля з похованням знесена 1878 року), коронована 29 вересня 1341 року в костелі в Познані, королева Польщі 29.09.1341 – де-факто 25.02.1365 / де-юре 05.11.1370 рр., шлюб 29 вересня 1341 року в Познані (бездітні або 2 дочки), 1354 року король зробив у Римі спроби анулювати шлюб. Подружжя розлучилося 1356 року, Аделайда ув’язнена в замку Жарновець (пол. Żarnowiec, нині село, адміністративний центр ґміни Жарновець округу Заверце Сілезького воєводства) на річці Пілиця (пол. Pilica), невдовзі повернулася до Ландграфства Гессен. Спроби імператора Карла IV 1356 року та Папи Римського 1363 року помирити подружжя не принесли результатів, однак зусилля Казимира III також не увінчалися успіхом, дочка Генріха II «Залізного» з Гессенського дому, ландграф Гессена (див. ФРН). У 1356 році король Казимир III, оголосивши про розірвання шлюбу з Аделайдою без згоди Церкви, і одружився з своєю коханкою Крістіною Рокічаною. Таким чином, вийшла бігамія (двоєженство).
3. Крістіна Рокічана (пол. Krystyną Rokiczaną), нар. до 1330 р. Прага столиця Королівства Чехія – померла після 1365 р., чеська міщанка, дочка Вацлава, війт (градоначальник) Праги, вдова Мікулаша (Миколая) з Рокічан, помер 1346 р., празький бюргер, шлюб у вересні 1356 року в Кракові, морганатичний шлюб (1 син), 1363 року король покинув Крістіну (яка обманювала його – «замість натурального волосся носила майстерно приклеєну до голови (спеціальним складом) перуку, а сама була лисою»). Рокічана проживала в Польщі до 1365 року, потім поїхала назад до Праги. У 1363 році король Казимир III оголосив себе вільним. Йому потрібен був законнонароджений спадкоємець, а син, народжений Крістіною, не мав шансів бути визнаним таким. У 1365 році 54-річний король вирішив одружитися з сілезькою княжною Ядвігою Жаганьською. Шлюб із нею викликав новий скандал, оскільки становив подвійне двоєженство: у цей час була жива і активно відстоювала свої права Аделайда Гессенська, була жива й Крістіна Рокічана.
4. Ядвіга Жаганьська (пол. Jadwigа żagańska), нар. між 1340 і 1350 – померла 27.03.1390 р. Леґниця (пол. Legnica, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві), похована у Костелі св. Івана Хрестителя в Леґниці, королева Польщі 25.02.1365 – 05.11.1370 рр., імовірно коронована, після смерті чоловіка повернулася до Жаганя, з близько 1372 року княгиня Леґницька, шлюб 25 лютого 1365 року у Всхові (пол. Wschowa, нині місто, адміністративний центр Всховського повіту Любуського воєводства), шлюб не був визнаний Церквою (3 або 4 дочки), дочка Генріха V «Залізного» князя Жаганьського в Сілезії (з Сілезької (Глоговської) гілки П’ястів), у 2-му шлюбі її чоловік Руперт (Рупрехт) I, князь Леґницький у Сілезії, помер бл. 12.01.1409 р. (з Сілезької (Леґницької) гілки П’ястів), шлюб до 10 лютого 1372 року. У 1368 році Папа Римський Урбан V погодився визнати розлучення Казимира III і Аделайди Гессенської. До цього часу вже померла Крістіна Рокічана, таким чином, не залишилося перешкод для визнання Ядвіги Жаганьської законною дружиною та королевою Польщі, хоча факт визнання цього шлюбу законним досі є предметом суперечки серед істориків.

• коханки – численні?:

1. Клара Зах (пол. Klarą Zach, угор. Klára Zách, Klára Záh,), убита після 17.04.1330 р. Королівство Угорщина, разом із усією рідні за наказом королеви Угорщини – Ержебет (сестра принца Казимира), придворна дама королеви Ержебет, 1330 року за дії батька знівечена, любовні стосунки чи зґвалтована принцом Казимиром на рубежі 1329 і 1330 років, дочка Феліціана Заха, угорський дворянин, бажаючи помститися за дочку, 17 квітня 1330 року він напав на угорську королівську родину у Вишеграді в Королівстві Угорщина (угор. Visegrád, нині місто за 35 км на північ від Будапешта), королева позбулася 4 пальців, а Зах тут же був убитий
2. Естерка Малах (пол. Esterka Małach), роки життя невід., єврейка з єврейського поселення Казімеж (пол. Kazimierz) передмістя Кракова (нині один із районів Кракова), стосунки з королем приблизно з 1356 року (діти, можливо: 2 сини (Немир, Пелка) і 2 дочки (імена невідомі)), онука єврейського купця і лікаря з Опочно (пол. Opoczno, нині місто, адміністративний центр Опочненського повіту Лодзинського воєводства)

діти:

1. 1. Ельжбета Казимирівна (пол. Elżbieta Kazimierzówna), нар. бл. 1326 р. – померла 1361 р. в Абатстві Ордену св. Августина у Свьонтках (пол. Świątki, нині частина міста Щецина в Західнопоморському воєводстві) (старша дочка від 1-го шлюбу), похована в Абатстві Ордену св. Августина у Свьонтках, чоловік Богуслав V «Великий» з династії Грифичів, князь Західно-Поморський (Померанії), помер 03.02./24.04.1374 р., шлюб 28 лютого 1343 року в Познані
   2. Кунігунда Казимирівна (пол. Kunegundа Kazimierzówna), нар. бл. 1328 р. – померла 26.04.1357 рр. (2-га дочка, молодша дочка від 1-го шлюбу), похована в Абатстві францисканців у Берліні (нім. Berlin, нині столиця ФРН), чоловік Людвіг VI «Римлянин» з Віттельсбахів, герцог Верхньої Баварії, маркграф і 1-й курфюрст Бранденбурга (див. ФРН), помер 17.05.1365 р., шлюб 25 липня 1345 року в Кракові (бездітні), поїхала до чоловіка в Берлін 1356 року
   3. Немир або Немежа Казимирович (пол. Niemir или Niemierza Kazimierzowic), нар. після 1340-1-ша пол. 1350-х р. – убитий після 04.03.1386 р. Копшивниця (пол. Koprzywnica, нині місто в Сандомирському повіті Сандомирського воєводства) у сварці між городянами (позашлюбний син), охрещений, імовірний представник роду Голецьких (пол. Gołeckich), служив королю Владиславу II Ягайлу
   4. Аделайда (пол. Adelajda) (можливо, від 2-го шлюбу)
   5. Крістіна (можливо, від 2-го шлюбу)
   6. Ян Казимирович (пол. Jan Kazimierzowic) (від 3-го шлюбу), залишився з батьком після вигнання матері, але прожив усе життя як бастард
   7. Пелка Казимирович (пол. Pełkа Kazimierzowic) (позашлюбний син), помер до 05.11.1370 (молодим) р., його існування повністю не підтверджене, охрещений
   8. Анна Казимирівна (пол. Anna Kazimierzówna), нар. 1366/1367 р. Краків – померла 09.06.1425 рр. (старша дочка від 4-го шлюбу), похована у Парафіяльній кірсі св. Стефана в Міндельхаймі (нім. Mindelheim, нині місто в районі Нижній Альгой адміністративного округу Швабія федеральної землі Баварія, ФРН), зберігся надгробок із пісковика із зображенням Анни, визнана законнонародженою 5 грудня 1369 року Папою Римським Урбаном V, але без права успадкування престолу, виховувалася при угорському королівському дворі в Буді 1371 – 1380 рр., чоловіки: 1) Вільгельм Цельський з роду фон Ціллі, граф Целє в Штирії (нім. Cilli, нині місто в Словенії), помер 19.08.1392 р., шлюб 6 квітня 1380 року (їхня дочка Анна Цельська – з 1402 року 2-га дружина короля Владислава II «Ягайла») 2) Ульріх I з Текського дому, граф фон Тек у Швабії (див. ФРН), шлюб 1394 року
   9. Кунігунда Казимирівна (пол. Kunegunda Kazimierzówna), нар. бл. 1367/1368 р. – померла 1369/1370 (до смерті батька) р. (2-га дочка від 4-го шлюбу), визнана законнонародженою 5 грудня 1369 року Папою Римським Урбаном V, але без права успадкування престолу
   10. Ядвіга Казимирівна (пол. Jadwiga Kazimierzówna), нар. 1369/1370 р. – померла після 1382 (12 років) р. (молодша дочка від 4-го шлюбу), визнана законнонародженою 11 жовтня 1371 року Папою Римським Григорієм XI, але без права успадкування престолу, виховувалася при угорському королівському дворі в Буді 1371 – 1382 рр., чоловік невідомий, імовірно, болгарський або валаський князь, шлюб 1382 року
   11. дочка, ім’я невідоме (можливо, від 4-го шлюбу). Батьківство Казимира III щодо дівчинки багатьма дослідниками оскаржується. Справжнім батьком принцеси вважають одного польського вельможу, якогось Мацька Борковича, звинуваченого Казимиром у змові з метою вбити його та відколоти від Польщі певну її частину, а також у звабленні королеви. Боркович був заморений голодом у застінку

Герб П’ястів королів Польщі, близько 1350 року. https://www.wikiwand.com/ru/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5. Фото без змін

        

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, pan i dziedzic ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, Kujaw, Pomorza i Rusi»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, пан і спадкоємець земель Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявії, Помор’я та Русі».

Наприкінці жовтня – на початку листопада 1335 року Казимиру III на 1-му Вишеградському з’їзді вдалося домогтися від чеського короля відмови від своїх претензій на польський престол. Казимир III перетворив удільні князівства на воєводства і землі, якими від імені короля керували старости. Польща в офіційних документах почала згадуватися під однією назвою – «Regnum Poloniae».

У липні 1339 року у Вишеграді (угор. Visegrád, нині місто за 35 км на північ від Будапешта, Угорщина) Казимир III уклав зі своїм зятем угорським королем Карлом I Робертом Анжуйським договір, який передбачав, що якщо в Казимира III не буде синів, то після його смерті польська корона перейде до угорського королевича Людовика – сина Карла I Роберта і сестри Казимира III, Ельжбети.

У 1340 – 1366 рр. король приєднав до Польщі більшу частину Галицько-Волинської Русі.

5 листопада 1370 року зі смертю Казимира III, у якого так і не з’явилося чоловічого потомства, перервалася королівська гілка династії П’ястів. Інші гілки П’ястів припинилися лише до 1675 року. Згідно з договором 1339 року польський престол посів король Угорщини Людовик Анжуйський. Між двома королівствами було встановлено особисту унію.

Угорська Анжуйська (Анжу-Сицилійський дім) династія від французьких Капетингів (пол. Andegawenowie, угор. Anjou), 1370 – 1382, 1384 – 1399 рр.

Герб угорських Анжу.

Автор – Odejea. Ліцензії – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported, 2.5 Generic, 2.0 Generic and 1.0 Generic. Фото без змін

XXIX (9). 17.11.1370 – 10.09.1382 рр. – король Людовик Угорський (пол. Ludwik Węgierski), в Угорщині Лайош I «Великий» (угор. I. Nagy Lajos), нар. 05.03.1326 р. Вишеград у Королівстві Угорщина (угор. Visegrád, нині місто за 35 км на північ від Будапешта столиці Угорщини)– помер 10.09.1382 р. Трнава (словацьк. Trnava, нині місто, адміністративний центр Трнавського краю в Словаччині), похований у Базиліці Діви Марії в Секешфегерварі в Королівстві Угорщина (угор. Székesfehérvár, нині місто, адміністративний центр медьє Фейєр в Угорщині, усипальниця угорських королів не збереглася), король Угорщини і Хорватії 1342 – 1382 рр., коронований угорською короною 21 липня 1342 року в Базиліці Діви Марії в Секешфегерварі, коронований польською короною 17 листопада 1370 року в костелі на Вавелі в Кракові

син Карла I Роберта з Анжуйської (Анжу-Сицилійський дім) династії Капетингів, короля Угорщини та Ельжбети Локетківни (дочка короля Владислава I «Локетка»)

племінник короля Казимира III «Великого»

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski Król Węgier, Dalmacji, Chorwacji, Ramy, Serbii, Galicji, Lodomerii, Komanii, Bułgarii, Polski; Książę Salerno; Pan Monte Sant’Angelo»;

переклад українською: «Божою милістю, король Угорщини, Далмації, Хорватії, Рами, Сербії, Галичини, Лодомерії, Куманії, Болгарії, Польщі; князь Салерно; пан Монте-Сант-Анджело».

У 1370 році маркграф Бранденбурга зайняв Санток (пол. Santok, нині сільська ґміна в Гожувському повіті Любуського воєводства), а Литва захопила Володимир-Волинський на Русі.

8 грудня 1370 року король Людовик поїхав до Угорщини, передавши управління Польщею своїй матері Ельжбеті Локетківні. Як королева-регентка, щоб відрізнити її від невістки, вона використовувала титул: «Elżbietaz Bożej łaski starsza królowa Polski» («Ельжбета, Божою милістю, старша королева Польщі»).

1) 1370 – 1375 рр. – королева-регентка Ельжбета Локетківна (пол. Elżbieta Łokietkówna, угор. Piast Erzsébet – Ержебет), нар. 1305 р.

друга дочка короля Владислава I «Локетка»

вдова Карла I Роберта Анжуйського, короля Угорщини

У березні 1372 року король Людовик на з’їзді у Вроцлаві (пол. Wrocław, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві) відмовився від своїх прав на Сілезію, що було пов’язано з підписанням миру з чехами.

Король Людовик мав лише дочок, згідно з польськими законами жінки не мали права успадковувати польський престол.

17 вересня 1374 року в Кошицях (словацьк. Košice, нині місто, адміністративний центр Кошицького краю в Словаччині) король Людовик підписав дворянський привілей. Натомість шляхта зобов’язувалася визнати одну з його дочок як спадкоємицю польського престолу.

У 1375 році проти регентки Ельжбети Локетківни склалася змова. Поляки вбили 160 угорських охоронців королеви, після чого вона була змушена поїхати до Угорщини, послалася на свій вік. Король Людовик розправився зі змовниками.

2) 1376 – 1377 рр. – королева-регентка Ельжбета Локетківна

У 1378 році король Людовик призначив регентом Польщі князя Владислава Опольського.

1378 рік – регент Владислав Опольчик (пол. Władysław Opolczyk), нар. між 1326 і 1332 р. – помер 18.05.1401 р. Ополе в Сілезії (пол. Opole, нині місто, адміністративний центр Опольського воєводства), похований під Каплицею св. Анни Костелу Святої Трійці при Францисканському абатстві в Ополі (епітафія), князь Опольський (васал Чехії) 1356 – 1401 рр. (з Сілезької (Опольської) гілки П’ястів), угорський палатин початок 1367 – жовтень 1372 рр., намісник Галицької Русі 1372 – 1378 рр.

У 1378 році опір польської шляхти призначенню регентом Владислава Опольчика.

3) 1378 – 1380 рр. – королева-регентка Ельжбета Локетківна, померла 29.12.1380 (75 років) р. Буда столиця Королівства Угорщина (угор. Buda, нині західна частина угорської столиці Будапешта на правому березі Дунаю), похована в Абатстві бідних кларисок у Буді

У 1381 році король Людовик призначив намісником Польщі єпископа Краківського Завішу Курозвенцького герба «Порай» (пол. Zawisza Kurozwęcki herbu Poraj), помер у січні 1382 року.

11 вересня 1382 року помер король Людовик, у Польщі почався період безкоролів’я та міжусобиць.

25 листопада 1382 року польські вельможі та шляхта на з’їзді в Радомі (пол. Radom, нині місто в Мазовецькому воєводстві) постановили визнати спадкоємицею польського престолу будь-яку з дочок покійного короля, яка постійно житиме в Польщі. У відповідь на це рішення вдова короля Людовика, Ержебета Боснійська надіслала урочисту заяву на з’їзд, скликаний 26 лютого 1383 року в Серадзі (пол. Sieradz, нині місто, адміністративний центр Серадзького повіту Лодзинського воєводства). Королева-вдова пообіцяла відправити свою молодшу дочку Ядвігу для звершення коронаційного акту.

13 жовтня 1384 року 11-річна принцеса Ядвіга прибула з Угорщини до Кракова.

16 жовтня 1384 року в Кракові архієпископ Гнезненський коронував принцесу, згідно із законом – титулом «короля Польщі» (лат. «rex»). Згідно з джерелами, Ядвіга була проголошена – koronowana na króla Polski (лат. in regem Polonie coronata), тобто «коронована королем Польщі».

XXX (10). 16.10.1384 – 17.07.1399 рр. – королева Ядвіга Анжуйська (пол. Jadwiga Andegaweńska), нар. між 03.10.1373 і 18.02.1374 р. найімовірніше у Вишеградському замку в Королівстві Угорщина (Вишеград, угор. Visegrád, нині місто за 35 км на північ від Будапешта) або в Будайській фортеці в Королівстві Угорщина (місто Буда (угор. Buda), нині західна частина угорської столиці Будапешта на правому березі Дунаю) – померла 17.07.1399 (25 років) р. Краків, імовірно, від післяпологової гарячки, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронована 16 жовтня 1384 року в костелі на Вавелі в Кракові, покровителька Польщі та апостол Литви, оголошена Католицькою церквою блаженною 8 серпня 1986 року, а 8 червня 1997 року Папа Римський Іван Павло II урочисто канонізував королеву

молодша дочка короля Людовика Угорського

• чоловік Владислав II «Ягайло», король Польщі, шлюб 18 лютого 1386 року в костелі на Вавелі в Кракові

Герб Ядвіги Анжуйської королеви Польщі.

Джерело – Oszkár Bárczay, A heraldika kézikönyve müszótárral, Budapest 1897, p. 31. I. Суспільне надбання. Фото без змін

Королівський титул латиною: «Hedvigis Dei gracia regina Polonie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Pomoranieque domina et heres»;

королівський титул польською: «Jadwiga z Bożej łaski królowa Polski, a także pani i dziedziczka ziem krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej i pomorskiej»;

переклад українською: «Ядвіга, Божою милістю, королева Польщі, а також пані й спадкоємиця земель Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявської та Поморської».

14 серпня 1385 року в замку Крево (білор. Крэва, нині агромістечко в Сморгонському районі Гродненської області, Білорусь) малопольські магнати уклали з Великим князівством Литовським – Кревську польсько-литовську династичну унію. Угоди передбачали: хрещення великого князя Литовського Ягайла Ольгердовича та литовців у католицьку віру, потім шлюб польської королеви Ядвіги і Ягайла та коронацію Ягайла королем Польщі.

11 січня 1386 року у Волковиську (білор. Ваўкавыск, нині місто, адміністративний центр Волковиського району Гродненської області, Білорусь) польські вельможі оголосили великому князю Литовському Ягайлу, що Ядвіга погодилася стати його дружиною.

2 лютого 1386 року в Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства) на одному з перших загальних сеймів Ягайла було обрано королем Польщі.

12 лютого 1386 року Ягайло прибув до Кракова, де 15 лютого в костелі на Вавелі був урочисто охрещений за католицьким обрядом під ім’ям – Владислав.

18 лютого 1386 року королева Ядвіга (по досягненню 12 років) і Владислав урочисто повінчалися в костелі на Вавелі.

Після шлюбу з Владиславом до польського титулу Ядвіги були додані литовські та русинські титули її чоловіка:

королівський титул латиною: «Hedvigis Dei gracia regina Polonie, princepsque Lithuanie suprema, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Pomoranieque et Russie domina et heres»;

королівський титул польською: «Jadwiga z Bożej łaski królowa Polski, oraz najwyższa księżna Litwy, a także pani i dziedziczka ziem krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej, pomorskiej i Rusi»;

переклад українською: «Ядвіга, Божою милістю, королева Польщі, велика княгиня Литовська, а також пані й спадкоємиця земель Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявської, Поморської та Русі».

У період з травня 1395 року (зі смертю її сестри Марії I Анжуйської, королеви Угорщини) по липень 1397 року (з укладенням договору зі своїм зятем королем Сигізмундом Люксембурзьким) Ядвіга також використовувала титул «heres Ungarie» («спадкоємиця Угорщини»).

4 березня 1386 року в костелі на Вавелі відбулася урочиста коронація Владислава II Ягайла.

Династія Ягеллонів (пол. Jagiellonowie) з литовської династії Гедиміновичів (лит. Gediminovičiai) 1386 – 1572, 1575 – 1587 (формально до 1596) рр.

«Подвійний хрест» – герб Ягеллонів.

Автор – Poznaniak. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 2.5. Фото без змін

XXXI (11). 04.03.1386 – 01.06.1434 рр. – король Владислав II «Ягайло» (пол. Władysław II Jagiełło), литовське ім’я Ягайло Ольгердович (лит. Jogaila Olgerdovičius), католицьке ім’я Яків-Владислав, нар. бл. 1352 або бл. 1362 р. імовірно Вільно (лит. Vilna) у столиці Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви) – помер 01.06.1434 р. Ґрудек Ягеллонський (пол. Gródek Jagielloński) у Руському воєводстві (укр. Городок, нині місто у Львівському районі Львівської області України), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано у Францисканському костелі (нині Церква Преображення) в Ґрудеку Ягеллонському, князь Вітебський, великий князь Литовський (пол. Wielki książę litewski) травень 1377 – жовтень 1381 рр., початок 1382 – 1401 рр., коронований польською короною 4 березня 1386 року в костелі на Вавелі в Кракові, верховний князь Литви (пол. Najwyższy książę Litwy) 1401 – 01.06.1434 рр., родоначальник династії Ягеллонів

син Ольгерда Гедиміновича (лит. Algirdas) з династії Гедиміновичів, великий князь Литовський

• дружини:

1. Ядвіга Анжуйська (пол. Jadwiga Andegaweńska), королева Польщі, нар. між 03.10.1373 і 18.02.1374 р. найімовірніше Вишеградський замок у Королівстві Угорщина (Вишеград, угор. Visegrád, нині місто за 35 км на північ від Будапешта) або Будайська фортеця в Королівстві Угорщина (місто Буда, нині Будапешт) – померла 17.07.1399 (25 років) р. Краків, імовірно, від післяпологової гарячки, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, шлюб 18 лютого 1386 року в костелі на Вавелі в Кракові (1 дочка)
2. Анна Цельська (пол. Anna Cylejska), нар. наприкінці 1380 або на початку 1381 р. – померла 20 або 21.03.1416 (35 років) р. Краків, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, прибула до Кракова 16 липня 1401 року, коронована 25 лютого 1403 року в костелі на Вавелі в Кракові, Анну кілька разів звинувачували в подружній невірності, шлюб 29 січня 1402 року в костелі на Вавелі в Кракові, дозвіл Папи Римського на шлюб 23 квітня 1401 року (1 дочка), дочка Вільгельма Цельського з роду фон Ціллі, граф Целє в Штирії (нім. Cilli, нині місто в Словенії), онука короля Казимира III «Великого» через його дочку Анну Казимирівну
3. Ельжбета Грановська з Пилиці (пол. Elżbieta Granowska z Pileckich), нар. бл. 1372 р. – померла 12.05.1420 р. Краків від туберкульозу, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронована 19 листопада 1417 року в костелі на Вавелі в Кракові, шлюб 2 травня 1417 року в замку в Саноку (пол. Sanok, нині місто, адміністративний центр Санокського повіту Підкарпатського воєводства) (бездітні), дочка Оттона Пілецького герба «Топір», воєвода Сандомирський, чоловіки: 1) Віселя Чамбор, герба «Рогала» (пол. Wiseł Czambor herbu Rogala), убитий наприкінці 1393 р., сілезький лицар, викрадена і вийшла заміж після 9 травня 1389 року, звільнена до 14 грудня 1390 року за наказом короля 2) Ян із Їчина, пан із Краваржа (пол. Jan z Jičina, pan z Kravař), помер 1395 р., шлюб 1391 року 3) Вінцентій із Ґранова (пол. Wincenty z Granowa), генеральний староста Великої Польщі, отруєний влітку 1410 р. тевтонськими лицарями, шлюб до 2 жовтня 1397 року (5 дітей)
4. Софія (Соня) Андріївна Гольшанська (пол. Zofia (Sonka) Holszańska), нар. бл. 1405 р. – померла 21.09.1461 р. Краків, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, на початку 1422 року перейшла з православ’я до католицизму, отримавши ім’я Софія, коронована 5 березня 1424 року в костелі на Вавелі в Кракові, навесні 1427 року королеву звинуватили в подружній невірності, регентка Польщі з 1434 року, шлюб 7 або 24 лютого 1422 року в Костелі св. Преображення Господнього в Новогрудку (білор. Навагрудак, нині місто, адміністративний центр Новогрудського району Гродненської області, Білорусь) (3 сини), дочка Андрія Івановича Гольшанського, намісник Київський, князь Вязинський, знатний литовський князівський рід Гольшанських (Ольшанських) герба «Гіпоцентавр» (село Гольшани, білор. Гальшаны, нині агромістечко в Ошмянському районі Гродненської області, Білорусь)

діти:

1. 1. Ельжбета Боніфація Ягеллонка (пол. Elżbieta Bonifacja Jagiellonka), нар. 22.06.1399 р. Краків – померла 13.07.1399 (3 тижні) р. Краків (старша дочка, від 1-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   2. Ядвіга Ягеллонка (пол. Jadwiga Jagiellonka), нар. 08.04.1408 р. Краків – померла 08.12.1431 (23 роки) р. Краків, від хвороби (2-га дочка, від 2-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, проголошена 1413 року спадкоємицею престолу на сеймі в Єдлні (пол. Jedlnia, нині село в Радомському повіті Мазовецького воєводства)
   3. Владислав III, нар. 31.10.1424 р. Краків (старший син від 4-го шлюбу), проголошений спадкоємцем престолу на сеймі в Бжесць-Куявську (Брест-Куявську) (пол. Brześć Kujawski, нині місто у Влоцлавському повіті Куявсько-Поморського воєводства) у квітні 1425 року (документ розірваний шляхтою в травні 1426 року), проголошений спадкоємцем престолу на сеймі в Єдлні (пол. Jedlnia, нині село в Радомському повіті Мазовецького воєводства) 4 березня 1430 року
   4. Казимир Ягеллончик (пол. Kazimierz Jagiellończyk), нар. 16.05.1426 р. – помер 02.03.1427 (9 місяців і 17 днів) р. Краків (2-й син від 4-го шлюбу), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   5. Казимир IV Анджей, нар. 30.11.1427 р. Краків (3-й, молодший син від 4-го шлюбу)

Реконструкція герба короля Владислава II «Ягайла» з малої печатки.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, Kujaw, pan i dziedzic Pomorza i Rusi Czerwonej, najwyższy książę Litwy»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, землі Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявії, пан і спадкоємець Помор’я та Червоної Русі, верховний князь Литви».

У 1387 або 1390 році Владиславу II та Ядвізі вдалося повернути, відібравши в Угорщини, Червону Русь (з містами Ярослав, Перемишль, Галич, Львів, Теребовля). Ці землі увійшли до королівського домену.

У XIV – XV ст. у Польщі йшов процес становлення станово-представницької монархії. З середини XV століття шляхта обирає депутатів до місцевих «сеймиків», які обирають депутатів до загальнодержавного сейму, що мав законодавчу та виконавчу владу.

Двоюрідний брат Владислава II, Вітовт (лит. Vytautas), син великого князя Литовського Кейстута Гедиміновича, виступив проти Кревської унії. 5 серпня 1392 року Вітовт і король Владислав II у маєтку Острово поблизу Ліди (білор. Ліда, нині місто, адміністративний центр Лідського району Гродненської області, Білорусь) підписали Островську угоду. Угода визнала за Вітовтом Велике князівство Литовське, на правах королівського намісника.

Після смерті королеви Ядвіги 1399 року права Владислава II на престол були підтверджені королівською радою. Відтоді згода Королівської ради стала необхідною для обрання короля.

У 1401 році укладено Віленсько-Радомську унію, державний союз Королівства Польського і Великого князівства Литовського. 18 січня 1401 року на з’їзді у Вільні (лит. Vilna) у столиці Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви) Вітовт підписав акт про свою присягу Ягайлу, який, будучи верховним князем Литви, передавав Вітовту право довічного володіння державою й визнавав його титул великого князя Литовського.

У 1408 році Польща викуповує в Тевтонського ордену Добжинську землю.

Велика війна з Тевтонським орденом, 06.08.1409 – 1411 рр. У Грюнвальдській битві 15 липня 1410 року війська ордену розгромлені. У лютому 1411 року в місті Торунь (пол. Toruń, нині місто в Куявсько-Поморському воєводстві) Польща й Велике князівство Литовське уклали з Тевтонським орденом Торунський мирний договір.

2 жовтня 1413 року в Городло (пол. Horodło, нині село в Грубешівському повіті Люблінського воєводства) було укладено Городельську польсько-литовську унію.

4 березня 1430 року на сеймі в Єдлні (пол. Jedlnia, нині село в Радомському повіті Мазовецького воєводства) було прийнято Єдлинський привілей. За ним розширилися права шляхти. Вона отримала право обрати спадкоємцем Владислава II більш здібного з його синів.

Луцька війна (пол. Wojna łucka) 25 червня – 1 вересня 1431 року, збройний конфлікт між Польським королівством і Великим князівством Литовським. Династичний спір, прагнення Литви до незалежності від Польського королівства.

У 1430 – 1431 рр. приєднання до Польщі Західного Поділля (пол. Podole). 

Польсько-тевтонська війна, 1431 – 1435 рр.

Гродненська польсько-литовська унія укладена 15 жовтня 1432 року в Гродно (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області, Білорусь)

Після смерті Владислава II 25 липня 1434 року на сеймі в Опатові (пол. Opatów, нині місто, адміністративний центр Опатівського повіту Свентокшиського воєводства) королем було обрано його 9-річного сина Владислава.

XXXII (12). 25.07.1434 – 10.11.1444 рр. – король Владислав III «Варненчик» (пол. Władysław III Warneńczyk), до XIX століття його зазвичай називали Владиславом III Ягеллончиком (пол. Władysław III Jagiellończyk), нар. 31.10.1424 р. Краків – загинув 10.11.1444 (20 років) р. у битві під Варною (болг. Варна, нині місто, адміністративний центр Варненської області в Болгарії) з турками-османами, труп не знайдено, його кенотаф у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронований польською короною 25 липня 1434 року в костелі на Вавелі в Кракові, не сидів на троні Литви, хоча формально називав себе верховним князем Литви (пол. Najwyższy książę Litwy), король Угорщини 15.05.1440 – 10.11.1444 рр. під ім’ям Владислав (Уласло) I (угор. I. Ulászló), коронований угорською короною 17 липня 1440 року

старший син короля Владислава II «Ягайла»

• неодружений і дітей не мав

             

Герби Владислава III «Варненчика», короля Польщі та Угорщини.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул латиною: «Wladislaus, Dei gracia rex Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie, Rascie, Bulgarie, Sclavonie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Lancicie, Syradie, Cuyavie, Lythuanie princeps suppremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc»;

королівський титул польською: «Władysław z Bożej Łaski król Polski, Węgier, Dalmacji, Chorwacji, Raszki, Bułgarii, Slawonii, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, najwyższy książę Litwy, pan i dziedzic Pomorza i Rusi i td»;

переклад українською: «Владислав, Божою милістю, король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії, Рашки, Болгарії, Славонії, землі Краківської, Сандомирської, Ленчицької, Серадзької, Куявії, верховний князь Литви, пан і спадкоємець Помор’я та Русі та інше».

До повноліття Владислава III 1438 року від його імені правив регент.

1) 1434 – 1438 рр. – регентська рада на чолі зі Збігнєвом Олесницьким герба «Дембно» (пол. Zbigniew Oleśnicki herbu Dębno), нар. 05.12.1389 р. Сенно (пол. Sienno, нині сільська ґміна в Ліпському повіті Мазовецького воєводства), польський церковний і державний діяч, член Королівської таємної ради, єпископ Краківський 19.12.1423 – 01.04.1455 рр.

син Яна (Ясека) з Олесниці, герба «Дембно», намісник Литви

У 1440 році Владислав III був обраний угорським сеймом королем Угорщини, укладено польсько-угорську унію.

22 квітня 1440 року Владислав III залишив Польщу й вирушив до Угорщини, де був коронований 17 липня в Базиліці в Секешфегерварі (Białogrodzie Królewskim) у Королівстві Угорщина (угор. Székesfehérvár, нині місто, адміністративний центр медьє Фейєр в Угорщині). Польщею від імені короля управляли намісники.

Громадянська війна в Угорщині, 1440 – 15.12.1442 рр., між претендентами на престол.

29 червня 1440 року, скориставшись відсутністю Владислава III, литовці проголосили його молодшого 12-річного брата Казимира Анджея Ягеллончика великим князем Литовським. Таким чином, було розірвано польсько-литовську інституційну унію.

У жовтні 1443 року розпочалася Війна з Османською імперією, низка перемог над турками-османами, 12 червня 1444 року підписано перемир’я на 10 років.

4 серпня 1444 року Владислав III порушив перемир’я з османами. У вересні 1444 року король очолив християнський хрестовий похід (угорсько-польсько-волоське військо) до османського Едірне (тур. Edirne, нині місто, адміністративний центр іла Едірне в Туреччині), дорогою захопив кілька міст.

10 листопада 1444 року військо Владислава III, зустрівшись з військом султана Мурада II, зазнало жорстокої поразки в битві біля портового міста Варна. Король Владислав III загинув у бою. Тіло монарха так і не було знайдено, і спочатку більшість поляків мали надію, що король вижив і потрапив у полон.

Розпочався трирічний період міжцарів’я з 1444 по 1447 рр.

2) 1444 – 1447 рр. – фактично на чолі держави Збігнев Олесницький герба «Дембно», помер 01.04.1455 (65 років) р. Сандомир (пол. Sandomierz, нині місто, адміністративний центр Сандомирського повіту Свентокшиського воєводства) від застуди, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові (могила не збереглася, є лише пам’ятна плита), перший кардинал польського походження з 18 грудня 1449 року, папський легат у Польщі

У квітні 1445 року на сеймі в Серадзі (пол. Sieradz, нині місто, адміністративний центр Серадзького повіту Лодзинського воєводства) королем було обрано великого князя Литовського Казимира Анджея Ягеллончика. Однак Казимир не приїхав до Польщі.

30 березня 1446 року на сеймі в Петрокові (Пьотркуві) (пол. Piotrkow, нині місто Пьотрків-Трибунальський, пол. Piotrków Trybunalski, на правах повіту в Лодзинському воєводстві) було ухвалено рішення, що, якщо Казимир не прибуде до Польщі, корону буде віддано князю Варшавському-Мазовецькому Болеславу IV з 2-ї Мазовецької гілки П’ястів.

17 вересня 1446 року Казимир Анджей видав документ, у якому більше не згадувалося про підлеглий статус Литви. Польща й Литва мали становити два рівноправні державні утворення.

У 1447 році Казимир Анджей Ягеллончик прибув до Польщі й короновано, укладено особисту (політичну) унію Литви та Польщі.

XXXIII (13). 25.06.1447 – 07.06.1492 рр. – король Казимир IV Анджей Ягеллончик (пол. Kazimierz IV Andrzej Jagiellończyk, лит. Kazimieras Jogailaitis), нар. 30.11.1427 р. Краків – помер 07.06.1492 (64 роки) р. Гродно у Великому князівстві Литовському (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області, Білорусь), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, великий князь Литовський 29.06.1440 – 07.06.1492 рр., коронований польською короною 25 червня 1447 року в костелі на Вавелі в Кракові

молодший син короля Владислава II «Ягайла»

• дружина Ельжбета «Ракушанка» Габсбург (Елізабет фон Габсбург) (пол. Elżbieta Rakuszanka Habsburżanka, нім Elisabeth von Habsburg), нар. кінець 1436 або початок 1437 р. Відень столиця Герцогства Австрія (нім. Wien, нині столиця Австрії) – померла 30.08.1505 р. Краків, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, коронована 10 лютого 1454 року в костелі на Вавелі в Кракові, спадкоємиця престолів Чехії та Угорщини з 1457 року після смерті брата, шлюб 10 лютого 1454 року в Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в королівському замку на Вавелі в Кракові (13 дітей: 6 синів і 7 дочок), дочка Альбрехта II з Альбертинської лінії династії Габсбургів, герцог Австрії та король Німеччини

діти:

1. 1. Владислав II Ягеллончик (пол. Władysław II Jagiellończyk, чеськ. Vladislav II Jagellonský «král Bene», угор. II. Ulászló), нар. 01.03.1456 р. Краків – помер 13.03.1516 (60 років) р. Буда столиця Королівства Угорщина (угор. Buda, нині Будапешт столиця Угорщини) (старший син), похований у Базиліці в Секешфегерварі в Королівстві Угорщина (угор. Székesfehérvár, нині місто, адміністративний центр медьє Фейєр в Угорщині) (базиліка не збереглася), король Чехії 27.05.1471 – 13.03.1516 рр. під ім’ям Владислав II «Добрий», коронований чеською короною 22 серпня 1471 року в Празі столиці Королівства Чехія, король Угорщини і Хорватії 15.07.1490 – 13.03.1516 рр. під ім’ям Уласло II, коронований угорською короною 21 вересня 1490 року (Чесько-Угорська гілка династії Ягеллонів)
   2. Ядвіга Ягеллонка (пол. Jadwiga Jagiellonka, нім. Hedwig Jagiellonica), нар. 21.09.1457 р. Краків – померла 18.02.1502 (44 роки) р. замок Бургхаузен у Герцогстві Баварія (нім. Burghausen, нині місто в районі Альтеттінг федеральної землі Баварія, ФРН) (старша дочка), похована у Цистерціанському абатстві в Reitenhaslach, поблизу Бургхаузена (її могила була зруйнована 1803 року, коли абатство було секуляризоване. Однак у підлозі кірхи досі зберігається кам’яна плита на пам’ять про місце її поховання), 1485 року чоловік вигнав дружину з Ландсгута столиці Герцогства Баварія (нім. Landshut, нині місто, адміністративний центр регіону Нижня Баварія федеральної землі Баварія, ФРН) і ув’язнив її в замку Бургхаузен, чоловік Георг «Багатий» з династії Віттельсбахів, герцог Баварії-Ландсгута (див. ФРН), помер 01.12.1503 р., шлюб 14 листопада 1475 року в Кірсі св. Мартіна (Мартінскірхе) в Ландсгуті («розкішне Ландсгутське весілля»), згода Папи Римського на шлюб 26 травня 1475 року
   3. св. Казимир Ягеллончик (пол. Święty Kazimierz Jagiellończyk), нар. 03.10.1458 р. замок на Вавелі в Кракові – помер 04.03.1484 (25 років) р. замок у Гродно у Великому князівстві Литовському (білор. Гродна, нині місто, адміністративний центр Гродненської області, Білорусь) від туберкульозу (2-й син), похований у Каплиці Божої Матері Катедрального собору св. Станіслава і св. Владислава у Вільно (лит. Vilna) у столиці Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), 1636 року його останки урочисто перенесено до Каплиці св. Казимира того ж Катедрального собору, 1953 року його мощі були перенесені з Катедрального собору до Костелу св. Петра і Павла у Вільнюсі, 4 березня 1989 року мощі святого урочисто перенесено до повернутого вірянам Катедрального собору св. Станіслава і св. Владислава у Вільнюсі, намісник батька в Польщі («secundo gentis Regis Poloniae») 1481 – 1483 рр., коронний підканцлер у Литві з 1483 року, канонізований Католицькою церквою 7 листопада 1602 року, покровитель Литви й Польщі
   4. Ян I Ольбрахт, нар. 27.12.1459 р. Краків (3-й син)
   5. Александр, нар. 05.08.1461 р. Краків (4-й син)
   6. Софія Ягеллонка (пол. Zofia Jagiellonka), нар. 06.05.1464 р. Краків – померла 05.10.1512 (48 років) р. Ансбах у Герцогстві Баварія (нім. Ansbach, нині центр адміністративного округу Середня Франконія у федеральній землі Баварія, ФРН) (2-га дочка), похована у Цистерціанському абатстві св. Марії та Якова в Гайльсбронні (нім. Heilbronn, нині місто в окрузі Середня Франконія у федеральній землі Баварія, ФРН) за 17 км на північний схід від Ансбаха, чоловік Фрідріх I з династії Гогенцоллернів, маркграф Бранденбург-Ансбаха, помер 04.04.1536 р., шлюб 14 лютого 1479 року у Франкфурті-на-Одері (нім. Frankfurt (Oder), нині внутрішньорайонне місто федеральної землі Бранденбург, ФРН) (18 дітей)
   7. Ельжбета Ягеллонка (пол. Elżbieta Jagiellonka), нар. 09.05.1465 р. Краків – померла 09.05.1466 (1 рік) р. Сандомир (пол. Sandomierz, нині місто, адміністративний центр Сандомирського повіту Свентокшиського воєводства) причина смерті невідома (3-тя дочка), охрещена 16 травня 1465 року в костелі на Вавелі в Кракові, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   8. Сигізмунд I, нар. 01.01.1467 р. Козениці (5-й син)
   9. Фредерік Ягеллончик (пол. Fryderyk Jagiellończyk), нар. 27.04.1468 р. Краків – помер 14.03.1503 (34 роки) р. Краків (6-й син), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, єпископ Краківський 13.04.1488 – 14.03.1503 рр., кардинал-пресвітер титульної церкви Санта-Лючія-ін-Сеттесоліо (пол. Sanctae Luciae in septemsoliis (lub) viis) 20.09.1493 – 14.03.1503 рр., архієпископ Гнезненський і Примас Польщі 02.10.1493 – 14.03.1503 рр.
   10. Ельжбета Ягеллонка (пол. Elżbieta Jagiellonka), нар. 13.05.1472 р. Краків – померла між 19.05.1480 і 20.05.1481 (в дитинстві) р. в Литві (4-та дочка), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   11. Анна Ягеллонка (пол. Anna Jagiellonka), нар. 12.03.1476 р. Нешава (пол. Nieszawa, нині місто в Александрівському повіті Куявсько-Поморського воєводства) – померла 12.08.1503 (27 років) р. замок в Іккермюнде в Померанії (нім. Ueckermünde, нині місто в районі Іккер-Рандов федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, ФРН) після пологів, можливо від пневмонії або туберкульозу (5-та дочка), похована в Абатстві Ельдена (нім. Eldena, нині комуна в районі Людвігслуст федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, ФРН) в околицях Грайфсвальда (нім. Greifswald, нині місто в районі Передня Померанія-Грайфсвальд федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія, ФРН), про це свідчить вмурована в стіну меморіальна дошка на руїнах абатства, чоловік Богуслав X «Великий» з роду Грифичів, герцог Померанії (Помор’я), помер 05.10.1523 р., шлюб 2 лютого 1491 року в Щецині (пол. Szczecin, нині місто в Західно-Поморському воєводстві)
   12. Барбара Ягеллонка, Барбара Польська (пол. Barbara Jagiellonka, нім. Barbara von Polen), нар. 15.07.1478 р. Сандомир (пол. Sandomierz, нині місто, адміністративний центр Сандомирського повіту Свентокшиського воєводства) – померла 15.02.1534 (55 років) р. Дрезден у Герцогстві Саксонія (нім. Dresden, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Саксонія, ФРН) (6-та дочка), похована 23 лютого 1534 року під Каплицею св. Георгія в Кірсі в Мейсені в Герцогстві Саксонія (нім. Meißen, нині місто Майсен, адміністративний центр району Майсен федеральної землі Саксонія, ФРН), охрещена 26 липня 1478 року в Костелі Різдва Пресвятої Богородиці в Сандомирі, заповітом від 2 вересня 1531 року, чоловік Георг «Бородатий» з династії Альбертинів роду Веттінів, герцог Саксонії, помер 17.04.1539 р., шлюб 21 листопада 1496 року в Кірсі св. Хоми в Лейпцигу в Герцогстві Саксонія (нім. Leipzig, нині місто у федеральній землі Саксонія, ФРН)
   13. Ельжбета Ягеллонка (пол. Elżbieta Jagiellonka), нар. 13.11.1482 р. Велике князівство Литовське – померла 16.02.1517 р. Леґниця (пол. Legnica, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві) після пологів (7-ма дочка), похована у Картезіанському костелі в Леґниці, 1548 року її останки були перенесені до Костелу св. Івана в Леґниці, чоловік Фрідріх II «Великий», герцог Леґницький у Сілезії, помер 17.11.1547 р. (з Сілезької (Леґницької) гілки П’ястів), шлюб 25 листопада 1515 року у Вроцлаві (пол. Wrocław, нині місто в Нижньосілезькому воєводстві)

Герб короля Казимира IV Ягеллончика.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus i Pomorza»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, землі Краківської, Сандомирської, Ленчицької, Серадзької, Куявії, великий князь Литви, пан і спадкоємець Русі, Пруссії та Помор’я».

Тринадцятирічна війна, в західній літературі «Війна міст», 1454 – 1466 рр., між Польщею та Тевтонським орденом за домінування у Східному Помор’ї.

11 листопада 1454 року під містом Нешава (пол. Nieszawa, нині місто в Александрівському повіті Куявсько-Поморського воєводства) Казимир IV видав привілей малопольській шляхті, а 12 листопада – великопольській, так звані Нешавські статути, що розширювали права шляхти.

19 жовтня 1466 року Польща й Тевтонський орден уклали Торунський мир. Згідно з яким до Польщі відійшли: Гданське Помор’я, резиденція магістрів Тевтонського ордену Марієнбург (нині Мальборк (пол. Malbork), місто адміністративний центр Мальборського повіту Поморського воєводства), Ельбінг (нині Ельблонг (пол. Elbląg) місто у Вармінсько-Мазурському воєводстві), Хелмська земля, Вармінське єпископство та ще кілька міст. Решта Пруссії (Тевтонська Пруссія) залишилася за тевтонськими лицарями на правах васала Польщі.

15 вересня 1485 року васальну присягу Казимиру IV склав господар Молдавського князівства Стефан III «Великий».

Перед смертю король Казимир IV запропонував свого третього сина – Яна Ольбрахта королем Польщі, а Литву заповів своєму четвертому синові Александру.

27 серпня 1492 року на сеймі в Петрокові (Пьотркуві) (пол. Piotrkow, нині місто Пьотрків-Трибунальський (пол. Piotrków Trybunalski) на правах повіту в Лодзинському воєводстві) королем було обрано Яна Ольбрахта.

XXXIV (14). 23.09.1492 – 17.06.1501 рр. – король Ян I Ольбрахт або Іоанн Альбрехт (пол. Jan I Olbracht (Albrecht)), нар. 27.12.1459 р. Краків – помер 17.06.1501 (41 рік) р. Торунь (пол. Toruń, нині місто в Куявсько-Поморському воєводстві), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, серце поховано в одній з колон Костелу св. Івана Хрестителя і св. Івана Євангеліста в Торуні, королівський намісник на Русі 1486 – 1490 рр., князь Глоговський у Сілезії лютий 1491 – 1498 рр., коронований 23 вересня 1492 року в костелі на Вавелі в Кракові

третій син короля Казимира IV Ягеллончика

• неодружений і дітей не мав

Герб короля Яна I Ольбрахта.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, najwyższy książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, землі Краківської, Сандомирської, Ленчицької, Серадзької, Куявії, великий князь Литви, пан і спадкоємець Русі, Пруссії, Хелмна, Ельбінга і Помор’я».

18 січня 1493 року на сеймі в Петрокові (Пьотркуві) (пол. Piotrkow, нині місто Пьотрків-Трибунальський (пол. Piotrków Trybunalski) на правах повіту в Лодзинському воєводстві) прийнято Петроковський Статут. Згідно з яким вальний (загальний) сейм став двопалатним і складався з сенату та шляхетської депутатської палати (посольської ізби).

Після смерті Яна I Ольбрахта 3 жовтня 1501 року на сеймі в Петрокові (Пьотркуві) (пол. Piotrkow, нині місто Пьотрків-Трибунальський (пол. Piotrków Trybunalski) на правах повіту в Лодзинському воєводстві) королем Польщі було обрано його молодшого брата, великого князя Литовського Александра.

25 жовтня 1501 року в місті Мельник (пол. Mielnik, нині село, адміністративний центр ґміни Мельник Семятицького повіту Підляського воєводства) Александр підписав Мельницький привілей. Згідно з яким королівська влада була обмежена на користь сенату. Сенат став головною інституцією, яка отримала право ухвалювати найважливіші державні рішення. Король втратив навіть право призначення сенаторів. Сейм постановив, що відтепер Польща й Литва мають становити одну державу, що перебуває під управлінням одного короля, якого обирають спільно обидві сторони в Кракові.

XXXV (15). 12.12.1501 – 19.08.1506 рр. – король Александр Ягеллончик (пол. Aleksander Jagiellończyk, лит. Aleksandras), нар. 05.08.1461 р. Краків – помер 19.08.1506 (45 років) р. Вільно (лит. Vilna) столиця Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), у червні 1505 року його вразив параліч, похований у Катедральному соборі св. Станіслава і св. Владислава у Вільно (нині місто Вільнюс), всупереч його заповіту тіло Александра не було поховане в Кракові, великий князь Литовський 20.07.1492 – 19.08.1506 рр. під ім’ям Александр, коронований польською короною 12 грудня 1501 року в костелі на Вавелі в Кракові

четвертий син короля Казимира IV Ягеллончика

• дружина Олена Іванівна Московська (пол. Helena Iwanowna Moskiewska), нар. 19.05.1476 р. Москва столиця Великого князівства Московського (нині столиця Російської Федерації) – померла 20.01.1513 (36 років) р. Вільно (лит. Vilna) столиця Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), багато джерел і свідчень сучасників говорять, що вона була отруєна і винуватцями цього злочину були Радзивілли, похована 1513 року в православній Церкві в ім’я Успіння Пречистої Божої Матері (Пречистенський) у Вільно, не коронована польською короною (через православну віру) жила у Вільно, однак офіційно носила титул королеви, 1511 року хотіла поїхати до Москви, але не отримала дозволу, наприкінці 1511 року Олена перебувала в Браславі (білор. Браслаў, нині місто, адміністративний центр Браславського району Вітебської області, Білорусь), шлюб 15 лютого 1495 року в Катедральному соборі св. Станіслава і св. Владислава у Вільно (бездітні). Імовірно, влітку 1497 року Олена завагітніла, але вагітність закінчилася викиднем. У травні 1500 року Олена серйозно захворіла, імовірно через черговий викидень, дочка Івана III Васильовича з династії Московських Рюриковичів, великий князь Московський (див. Російська Федерація)

Герб короля Александра Ягеллончика.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z łaski Bożej król Polski, a także ziemi krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej, wielki książę litewski, ruski, pruski oraz Chełmna, Elbląga i Pomorza, etc. pan i dziedzic»;

переклад українською: «Милістю Божою, король Польщі, а також землі Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявської, великий князь Литовський, Русі, Пруссії та Хелмна, Ельбінга і Помор’я та інше, пан і спадкоємець».

У 1504 році в замку на Вавелі в Кракові розпочалося будівництво палацу в стилі ренесанс. За життя короля Александра було збудовано північно-західне крило. Будівництво продовжив його спадкоємець король Сигізмунд I «Старий».

3 травня 1505 року на сеймі в Радомі (пол. Radom, нині місто в Мазовецькому воєводстві) прийнято й схвалено королем закон «Nihil novi nisi commune consensu» (з лат. «Нічого нового без загальної згоди»), у польській історіографії називається конституцією. Цей закон дозволяв сейму видавати закони, а король не міг затверджувати закони без згоди сенаторів і шляхетських депутатів.

Після смерті короля Александра на сеймі в Петрокові (Пьотркуві) (пол. Piotrkow, нині місто Пьотрків-Трибунальський (пол. Piotrków Trybunalski) на правах повіту в Лодзинському воєводстві) 8 грудня 1506 королем було обрано його молодшого брата Сигізмунда.

XXXVI (16). 08.12.1506 – 01.04.1548 рр. – король Сигізмунд I «Старий» (пол. Zygmunt I Stary, лит. Žygimantas Senasis), нар. 01.01.1467 р. Козениці (пол. Kozienice, нині місто, адміністративний центр Козеницького повіту Мазовецького воєводства) – помер 01.04.1548 (81 рік) р. Краків, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, князь Глоговський у Сілезії з 1499 року, князь Опавський у Сілезії з 1501 року, намісник усієї Сілезії та Нижньої Лужиці з 1504 року, великий князь Литовський 20.10.1506 – 01.04.1548 рр., коронований польською короною 24 січня 1507 року в костелі на Вавелі в Кракові

п’ятий син короля Казимира IV Ягеллончика

• коханка Катажина з Охстат Тельничанка (пол. Katarzyna z Ochstat Telniczanka) з Моравії, нар. після 1480 р. – померла між 25.08. і 10.09.1528 р. Вільно (лит. Vilna) столиця Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), похована 11 грудня 1528 року в Костелі на Kleparzu в Кракові, з 1519 року жила із сином у Вільно, коханка з початку 1498 року (1 син і 2-3 дочки), розлучилися приблизно 1509 року, чоловік Анджей Косцелецький герба «Огоньчик», великий підскарбій коронний, помер 06.09.1515 р., шлюб, імовірно, наприкінці 1509 року
• дружини:

1. Барбара Запольяї (пол. Barbara Zápolya, угор. Barbara Zápolya), нар. 11.02.1490, 1494, 1495 або 1-ша пол. 1496 р. Тренчин (словацьк. Trenčín, нині місто, адміністративний центр району Тренчин Тренчинського краю Словаччини) – померла 02.10.1515 (20, 25 років) р. Краків, від родової гарячки, похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, прибула до Кракова 6 лютого 1512 року, коронована 8 лютого 1512 року в костелі на Вавелі в Кракові, шлюб 8 лютого 1512 року в костелі на Вавелі в Кракові (2 дочки), дочка Іштвана (Стефана) Запольяї, угорський магнат, воєвода Трансильванії та Ядвіги Цєшинської (дочка Пшемислава II, князя Цєшинського (в Сілезії), з Цєшинської гілки Сілезьких П’ястів)
2. Бона Сфорца д’Арагона (пол. Bona Sforza d’Aragona, італ. Bona Sforza d’Aragona), нар. 02.02.1494 р. Віджевано (італ. Vigevano, нині місто в провінції Павія регіону Ломбардія в Італії) – отруєна 19.11.1557 (63 роки) р. замок Барі в князівстві Барі (італ. Bari, нині місто, адміністративний центр провінції Барі області Апулія в Італії) своїм придворним, похована у Базиліці св. Миколая в Барі, титулярна герцогиня Мілана, коронована польською короною 18 квітня 1518 року в костелі на Вавелі в Кракові, 1524 року після смерті матері успадкувала титули: герцогині Барі, принцеси Россано та королеви Єрусалимської, після падіння з коня 1527 року у королеви більше не могло бути дітей, після смерті чоловіка переїхала з дочками до Мазовії, навесні 1556 року поїхала до Барі, шлюб 18 квітня 1518 року в костелі на Вавелі в Кракові (6 дітей: 4 дочки і 2 сини), дочка Джана Галеаццо Марії Сфорца, герцог Мілана

діти:

1. 1. Ян (Януш) з титулом княжич Литовський, Ян Охстат, Ян де Тельніч (пол. Jan (Janusz) z Książąt Litewskich, Jan Ochstat, Jande Thelnicz), нар. 08.01.1499 р. Краків – помер 18.02.1538 (39 років) р. Познань від чотириденної гарячки (лат. «febra quartana») (позашлюбний син від Катажини з Охстат Тельничанки), похований 31 березня 1538 року в збудованій ним Янушевській каплиці Катедрального собору св. Станіслава і св. Владислава у Вільно (лит. Vilna) столиці Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), один з королівських секретарів 1518 – 1519 рр., єпископ Віленський (тобто Вільнюський) 23.09.1519 – 19.05.1536 рр. (висвячений 1531 року), «воєвода і спадкоємець Шауляя» (пол. «wojewoda i dziedzic Szawli») 1524 – 18.02.1538 рр., єпископ Познанський 1536 (24.03.1537) – 18.02.1538 рр.
   2. Регіна Тельничанка (Шафранець) (пол. Regina Telniczanka (Szafraniec)), нар. бл. 1500-1501 р. – померла 20.05.1526 (25 або 26 років) р. Краків (старша позашлюбна дочка від Катажини з Охстат Тельничанки), похована 22 травня 1526 року в одному з тодішніх костелів на Вавельському пагорбі в Кракові, чоловік Єронім Шафранець із Піщаної Скали герба «Старикінь», королівський секретар, помер між 1546/1556 р., шлюб 20 жовтня 1518 року в костелі на Вавелі в Кракові
   3. Катажина (графиня Монфор) (пол. Katarzyna (hrabina Montfort)), нар. бл. 1503 р. – померла до 09.09.1548 р. (2-га позашлюбна дочка від Катажини з Охстат Тельничанки), жила при угорському королівському дворі, чоловік Георг II граф де Монфор
   4. Ядвіга Ягеллонка (пол. Jadwiga Jagiellonka), нар. 15.03.1513 р. Познань – померла 07.02.1573 (59 років) р. замок Альт-Руппін (нім. Alt Ruppin, нині місто в район Нойруппін федеральної землі Бранденбург, ФРН) (старша дочка від 1-го шлюбу), охрещена 19 березня 1513 року в Познані, 7 січня 1551 року в замку Гримніц у Курфюрстві Бранденбург (нім. Schloss Grimnitz, нині руїни в місті Гримніц за 60 кілометрів від Берліна столиці ФРН) стався нещасний випадок, обвалилася підлога, Ядвіга зламала стегно і пошкодила спину, ставши калікою вона все життя ходила на милицях, похована у Кірсі домініканського абатства в місті Кельні (нім. Cölln, також Кельн-на-Шпрее (нім. Cölln an der Spree), нині територія Берліна столиці ФРН), чоловік Йоахім II «Гектор» з Гогенцоллернів, курфюрст Бранденбурга, помер 03.01.1571 р., шлюб 29 серпня або 1 вересня 1535 року в Кракові, згода Папи Римського від 10 червня 1535 року
   5. Анна Ягеллонка (пол. Anna Jagiellonka), нар. 01.07.1515 р. Королівський замок на Вавелі в Кракові – померла 08.05.1520 (4 роки) р. Краків (2-га дочка від 1-го шлюбу), похована у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові
   6. Беата Косцелецька (пол. Beata Kościeleckaya), нар. наприкінці 1515 р. – померла липень 1576 р. Кошиці (словацьк. Košice, нині місто, адміністративний центр Кошицького краю Словаччини) (позашлюбна? від Катажини з Охстат Тельничанки), виросла при дворі королеви Бони Сфорци, 1568 року її другий чоловік ув’язнив її в замку Кежмарок в Угорщині (словацьк. Kežmarok, нині місто, адміністративний центр району Кежмарок Пряшівського краю в Словаччині), 1576 року попри незгоду чоловіка була вивезена до Кошиць, похована в замку Кежмарок, чоловіки: 1) князь Ілля Костянтинович Острозький, помер 19 або 20.08.1539 р., шлюб 3 лютого 1539 року в королівському замку на Вавелі в Кракові 2) Ольбрахт Ласький герба «Кораб», воєвода Серадзький, помер 23.11.1604 р., шлюб 1564 року
   7. Ізабелла Ягеллонка (пол. Izabela Jagiellonka, угор. Izabella királyné), нар. 18.01.1519 р. Краків – померла 15.09.1559 (40 років) р. Дьюлафегервар у Трансильванії (угор. Gyulafehérvár, нині місто Альба-Юлія (рум. Alba Iulia) у повіті Алба в Румунії) (3-тя дочка, старша дочка від 2-го шлюбу), коронована угорською короною 23 лютого 1539 року, після смерті чоловіка королева-регентка Угорщини (східної її частини) при неповнолітньому синові Яношу II Жигмонду Запольяї 1540 – 1551 рр., після відмови від прав на угорську корону в 1551 – 1556 рр. жила з сином у Польщі, від імені якого була номінальною княгинею Зембицькою та Зомбковицькою в Сілезії (нині в Зомбковицькому повіті Нижньосілезького воєводства) і пані Ополя в Сілезії (пол. Opole, нині місто, адміністративний центр Опольського воєводства), від імені свого сина з 1556 року і до своєї смерті де-факто королева Угорщини (лише в Трансильванії), похована у Соборі св. Михаїла в місті Альба-Юлія в Румунії, її голова, як священна реліквія, була подарована в Мадриді королевою Анною Австрійською (дружина короля Іспанії Філіпа II) архієпископу Боготи (ісп. Bogotá, нині столиця Колумбії) Луїсу Сапаті де Карденасу, яку він носив із собою. У 1573 році архієпископ помістив голову в срібну скриньку й установив її в головній церкві Боготи, оголосивши Ізабеллу захисницею міста, чоловік Янош I Запольяї, король Угорщини, князь Трансильванії, помер 22.07.1540 р., шлюб 23 лютого 1539 року
   8. Сигізмунд II Август, нар. 01.08.1520 р. Краків (старший син від 2-го шлюбу)
   9. Софія Ягеллонка (пол. Zofia Jagiellonka), нар. 13.07.1522 р. Краків – померла 28.05.1575 (52 роки) р. Шонінген у князівстві Брауншвейг-Вольфенбюттель (нім. Schöningen, нині місто в районі Гельмштедт федеральної землі Нижня Саксонія, ФРН) (4-та дочка, 2-га дочка від 2-го шлюбу), похована у Кірсі Пресвятої Діви Марії у Вольфенбюттелі (нім. Wolfenbüttel, нині місто у федеральній землі Нижня Саксонія, ФРН), навесні 1570 року вона перейшла в лютеранство, чоловік Генріх V (або Генріх II «Молодший») з дому Вельфів, герцог Брауншвейг-Люнебурга, князь Брауншвейг-Вольфенбюттеля, помер 11.06.1568 р., шлюб між 22 і 25 лютого 1556 року
   10. Анна, нар. 18.10.1523 р. Краків (5-та дочка, 3-тя дочка від 2-го шлюбу)
   11. Катажина Ягеллонка (пол. Katarzyna Jagiellonka, швед. Katarina Jagellonica av Polen), нар. 01.11.1526 р. Краків – померла 16.09.1583 (56 років) р. в королівському палаці Стокгольма столиця Королівства Швеція (швед. Stockholm, столиця Швеції) (6-та дочка, 4-та дочка від 2-го шлюбу), похована в усипальниці Катедрального собору (кірхи) Упсали за 70 км на північ від Стокгольма (швед. Uppsala, нині місто в лені Уппсала Швеції), після смерті батька разом із матір’ю жила в Мазовії, герцогиня Фінляндії 1562 – червень 1563 рр., 12 серпня 1563 року брат чоловіка король Швеції Ерік XIV ув’язнив Катажину з чоловіком у замок Грипсгольм (швед. Gripsholmsslott) у місті Марієфред на острові озера Меларен поблизу Стокгольма (нині в комуні Стренгнес лену Сьодерманланд Швеції), звільнені 1568 року, 30 вересня 1568 року чоловік став королем Швеції, коронована 10 липня 1569 року в соборі Упсали, велика герцогиня Фінляндії з 1581 року, чоловік Юхан III Ваза, король Швеції, помер 17.11.1592 р., шлюб 4 жовтня 1562 року у Вільно (лит. Vilna) столиці Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви)
   12. Ольбрахт (Войцех) Ягеллончик (пол. Olbracht (Wojciech) Jagiellończyk), нар. і помер 20.09.1527 (лише кілька годин) р. Неполоміце (пол. Niepołomice, нині місто у Велицькому повіті Малопольського воєводства) (молодший син від 2-го шлюбу), народився передчасно внаслідок падіння матері з коня, похований у Неполоміцях, перепохований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові

Герб короля Сигізмунда I «Старого», з Орденом Золотого Руна. 

Автор – Heralder, елементи від Sodacan. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chełmna, Elbląga i Pomorza, książę mazowiecki»;

переклад українською: «Божою милістю, король Польщі, землі Краківської, Сандомирської, Ленчицької, Серадзької, Куявії, великий князь Литви, пан і спадкоємець Русі, Пруссії, Хелмна, Ельбінга і Помор’я, князь Мазовецький».

Московсько-литовська війна, 1507 – 1508 рр., закінчилася приєднанням до Литви Любеча (нині селище міського типу в Рєпкінському районі Чернігівської області України).

Московсько-литовська війна (Десятирічна війна), 1512 – 1522 рр. У 1514 році поляки втратили Смоленськ (нині місто, адміністративний центр Смоленської області Російської Федерації). У 1514 році польсько-литовська перемога над московським військом у битві при Орші (білор. Орша, нині місто, адміністративний центр Оршанського району Вітебської області, Білорусь). У 1522 році до Москви відійшов Новгород-Сіверський (нині місто, адміністративний центр Новгород-Сіверського району Чернігівської області України).

Війна Польщі з Тевтонським орденом, 1519 – 1521 рр. У 1525 році ленна присяга магістра ордену королю Сигізмунду I, король дав згоду на перетворення ордену на світське герцогство.

У 1529 році до Польщі, після припинення чоловічої лінії Мазовецьких князів 1526 року, було приєднано Мазовію як Мазовецьке воєводство.

У 1530 і 1538 роках король Сигізмунд I видав два статути, що визначають правила обрання монарха.

Московсько-литовська війна, 1534 – 1537 рр. До Москви відійшли Себеж (нині місто, адміністративний центр Себезького району Псковської області Російської Федерації) і фортеця Заволоччя (нині її рештки в Пустошкінському районі Псковської області Російської Федерації). Велике князівство Литовське повернуло собі Гомель (білор. Гомель, нині місто, адміністративний центр Гомельської області, Білорусь).

За правління Сигізмунда I було перебудовано королівський замок на Вавелі в Кракові.

XXXVII (17). 01.04.1548 – 07.07.1572 рр. – король Сигізмунд II Август (пол. Zygmunt II August, лит. Žygimantas Augustas), нар. 01.08.1520 р. Краків – помер 07.07.1572 (51 рік) р. Книшин (пол. Knyszyn, нині місто в Моньківському повіті Підляського воєводства), похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, великий князь Литовський 18.10.1529 – 07.07.1572 рр. (співправитель батька восени 1544 – 01.04.1548 рр.), коронований польською короною 20 лютого 1530 року в костелі на Вавелі в Кракові як «молодший король» (як співправитель батька)

син короля Сигізмунда I «Старого»

• дружини:

1. Ельжбета Габсбург (пол. Elżbieta Habsburżanka), Єлизавета Австрійська (нім. Elisabeth von Österreich), нар. 09.07.1526 р. Лінц в Ерцгерцогстві Австрія (нім. Linz, нині місто у федеральній землі Верхня Австрія в Австрії) – померла 15.06.1545 (18 років) р. Вільно (лит. Vilna) столиця Великого князівства Литовського (нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви) страждала на епілепсію, навесні 1545 року її здоров’я погіршилося, у неї почастішали напади, змучена кількома нападами хвороби вона померла (вважають, була отруєна королевою Боною), ерцгерцогиня австрійська, коронована 6 травня 1543 року в костелі на Вавелі в Кракові, похована 24 серпня 1545 року в Катедральному соборі св. Станіслава і св. Владислава у Вільно шлюб 6 травня 1543 року в королівському замку на Вавелі в Кракові за згодою Папи Римського (бездітні), дочка Фердинанда I Габсбурга, імператора Священної Римської імперії
2. Барбара Радзивіллівна (пол. Barbara Radziwiłłówna, лит. Barbora Radvilaitė), нар. 06.12.1520, 1522, 1523 р. імовірно у Вільно (лит. Vilna) столиця Великого князівства Литовського ( нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви) – померла 08.05.1551 (30 років) р. Краків, після довгої та тяжкої хвороби, на думку істориків, причина її смерті рак шийки матки або від сифілісу (інша версія, отруєна за намовою королеви Бони), похована 24 червня 1551 року в Катедральному соборі св. Станіслава і св. Владислава у Вільно, коронована 7 грудня 1550 року в костелі на Вавелі в Кракові, стосунки з принцем з жовтня 1543 року, таємний шлюб 28 липня/6 серпня 1547 року, офіційно оголошено про шлюб 1548 року (бездітні), вдова Станіслава Гаштольда герба «Абданк», литовський магнат, державний діяч Великого князівства Литовського, помер 18.12.1542 р., шлюб 18 травня 1537 року, дочка Єжи I Радзивілла «Геркулеса» герба «Труби», литовський магнат, великий гетьман Литовський
3. Катажина Габсбург (пол. Katarzyna Habsburżanka), нар. 15.09.1533 р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія (нім. Wien, нині столиця Австрії) – померла 28.02.1572 (38 років) р. Лінц в Ерцгерцогстві Австрія (нім. Linz, нині місто у федеральній землі Верхня Австрія в Австрії), похована в Абатстві св. Флоріана в місті Святого Флоріана поблизу Лінца, (нім. Sankt Florian, нині місто у федеральній землі Верхня Австрія в Австрії), ерцгерцогиня австрійська, коронована 30 липня 1553 року в костелі на Вавелі в Кракові, майже без перерви з 1554 по 1563 рр. вона жила у Вільно (лит. Vilna, нині місто Вільнюс (лит. Vilnius) столиця Литви), з жовтня 1558 до весни 1559 року вона тяжко хворіла, на початку 1560 року знову захворіла, залишила Польщу за згодою чоловіка 8 жовтня 1566 року й оселилася в Лінці, шлюб з 1 по 30 липня 1553 року, згода Папи Римського від 20 травня 1553 року (бездітні), бачилася з чоловіком востаннє в жовтні 1562 року, 8 жовтня 1566 року за згодою чоловіка вона назавжди залишила Польщу й поїхала до Австрії, вдова Франческо III Гонзаги, герцога Мантуї, помер 22.02.1550 р., шлюб 22 жовтня 1549 року, дочка Фердинанда I Габсбурга, імператора Священної Римської імперії

• коханка Барбара Жизанка (пол. Barbara Gizanka), нар. бл. 1550 р. Варшава – померла травень 1589 р., стосунки, можливо, з кінця 1570 (6 січня 1571) року до смерті короля, чоловік Михал Воронецький герба «Корибут», князь Волинський, шлюб до 14 липня 1573 року, дочка Яна Жизи, варшавський бюргер, купець і лихвар
  • позашлюбна дочка Барбара Воронецька (пол. Barbara Woroniecka), нар. 08.09.1571 р. Варшава – померла після 05.06.1615 р. (від Барбари Жизанки), 1573 року після весілля матері з князем Михалом Воронецьким Барбара була удочерена Воронецьким і взяла його прізвище, чоловік Якуб Завадський, писар Королівської скарбниці, шлюб до 6 грудня 1593 року

Герб короля Сигізмунда II Августа.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

 Герб роду Вісконті, потім Сфорца.

Автор – Wereszczyński. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 4.0 Międzynarodowe. Фото без змін

Королівський титул латиною: «Sigismundus Augustus Dei gratia rex Poloniae, magnus dux Lithuaniae, necnon terrarum Cracoviae, Sandomiriae, Siradiae, Lanciciae, Cuiaviae, Kijoviae, Russiae, Woliniae, Prussiae, Masoviae, Podlachiae, Culmensis, Elbingensis, Pomeraniae, Samogitiae, Livoniae etc. dominus et haeres»;

королівський титул польською: «Zygmunt August z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, a także książę ziem: krakowskiej, sandomierskiej, sieradzkiej, łęczyckiej, kujawskiej, kijowskiej, ruskiej, wołyńskiej, pruskiej, mazowieckiej, podlaskiej, chełmińskiej, elbląskiej, pomorskiej, żmudzkiej, inflanckiej etc. pan i dziedzic»;

переклад українською: «Сигізмунд Август, Божою милістю, король Польщі, великий князь Литовський, а також князь землі: Краківської, Сандомирської, Серадзької, Ленчицької, Куявської, Київської, Руської, Волинської, Прусської, Мазовецької, Підляської, Хелмнської, Ельбінгської, Поморської, Жмудської, Лівонської та інше, пан і спадкоємець».

Московсько-литовська війна (Лівонська війна, Перша Північна війна за контроль над Балтійським морем), 17 січня 1558 – 26 травня 1583 рр.

У 1561 році до складу Литви включено Лівонію (Лифляндію).

Згідно з умовами 3-річного перемир’я 1570 року в Лівонській війні, до Москви відійшли Полоцьк (білор. Полацк, нині місто, адміністративний центр Полоцького району Вітебської області, Білорусь), Ситно (білор. Малое Сітна, нині село в Полоцькому районі Вітебської області, Білорусь), Єзерище (білор. Езярышча, нині міське селище в Городоцькому районі Вітебської області, Білорусь), Усвяти (нині селище міського типу, адміністративний центр Усвятського району Псковської області Російської Федерації) та ще кілька замків.

На сеймі у Варшаві, 1563 – 1564 рр., 13 березня 1564 року король Сигізмунд II передав свої права успадкування Великого князівства Литовського Польській короні.

1 липня 1569 року в Любліні (пол. Lublin, нині місто, адміністративний центр Люблінського воєводства) прийнято Люблінську політичну унію. Згідно з якою Польське королівство та Велике князівство Литовське утворювали федерацію Річ Посполиту (дуалістична держава). Нове державне утворення очолювали єдиний монарх і спільний сейм, проводилася спільна зовнішня політика, об’єднувалися грошова та податкова система. Водночас обидві держави зберегли власну адміністрацію, казну, військо, суд. Король передав Королівству Польському Київщину, Волинь і Підляшшя, які раніше входили до складу Великого князівства Литовського.

Після смерті бездітного Сигізмунда II 1572 року припинилася чоловіча лінія династії Ягеллонів. Дочка короля Сигізмунда I «Старого», Анна стала провідною постаттю в державі, спадкоємицею Ягеллонів.

У 1572 – 1573 рр. період «безкоролів’я».

11 травня 1573 року на перших виборах короля на Елекційному сеймі, який відбувся на правому березі Вісли, навпроти Варшави, королем Польщі та великим князем Литовським було обрано французького принца Генріха де Валуа, герцога Орлеанського. 20 травня 1573 року його посланці присягнули від імені Генріха на так званих «Генріхових артикулах». Артикули були розроблені Сеймом: відтепер король буде обиратися шляхетським станом усієї Речі Посполитої, а титул «спадковий король» більше ніколи не вживатиметься, видання законів і вирішення питання про війну та мир стане прерогативою загального сейму, який скликатиметься кожні два роки. Між сеймами при королі діятиме обирана постійна сенатська рада (рада) у складі 16 сенаторів, без її згоди король не міг ухвалювати жодних рішень.