РІЧ ПОСПОЛИТА У XVIII СТОЛІТТІ

Саксонська династія Веттінів (нім. Wettiner, пол. Wettynowie), 1697 – 1763 рр., німецький князівський рід. Веттінам властива Y-ДНК Гаплогрупа R1b-U106 (Z381 > Z156 > Z305 > DF98+ branch).

        

Герб Веттінів як герцогів Саксонії.

Автор – Odejea. Ліцензія – Creative-Commons-Lizenzen „Namensnennung – Weitergabe unter gleichen Bedingungen 3.0 nicht portiert“, „2.5 generisch“, „2.0 generisch“ und „1.0 generisch“ lizenziert. Фото без змін

Герб Веттінів як королів Речі Посполитої, курфюрстів і герцогів Саксонії. Джерело –

https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/godlo-i-barwy-panstwowe-Polski%3B3906323.html. Фото без змін

XLVI (26). 1) 27.06.1697 – 16.02.1704 (де-юре до 24.09.1706 р.) рр. – король Август II «Сильний» (пол. August II Mocny, нім. August II der Starke, лит. Augustas II Stiprusis), його прізвисько зазвичай асоціюється з його незвичайною фізичною силою, нар. 12.05.1670 р. Дрезден столиця Курфюрства Саксонія (нім. Dresden, нині місто, адміністративний центр федеральної землі Саксонії, ФРН), кавалер Ордену Слона (Данія) з 1686 року, курфюрст Саксонії 27.04.1694 – 01.02.1733 рр. під ім’ям Фрідріх Август I (нім. Friedrich August I), перейшов з лютеранства до католицизму 1 червня 1697 року, великий князь Литовський 27.06.1697 – 16.02.1704 (фактично до 24.09.1706 р.) рр., коронований польською короною 15 вересня 1697 року в костелі на Вавелі в Кракові, кавалер Ордену Золотого руна (Іспанія) з 1697 року, кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1 листопада 1705 року

молодший син Йоганна Георга III з роду Веттінів, курфюрст Саксонії (див. ФРН)

• дружина Крістіана Еберґардіна Гогенцоллерн (Байройтська) (пол. Krystyna Eberhardyna Hohenzollernówna (Bayreucka), нім. Christiane Eberhardine von Brandenburg-Bayreuth), нар. 29.12.1671 р. Байройт, також Байрейт столиця Маркграфства Бранденбург-Байройт (нім. Bayreuth, нині місто, адміністративний центр округу Верхня Франконія федеральної землі Баварія, ФРН) – померла 05.09.1727 (55 років) р. місто Прец у Курфюрстві Саксонія (нім. Pretzsch, нині район міста Бад-Шмідеберг (нім. Bad Schmiedeberg) у районі Віттенберг федеральної землі Саксонія-Ангальт, ФРН), похована 6 вересня 1727 року в Парафіяльній церкві в Прец, була затятою лютеранкою, ніколи не відвідувала Польщу, жила в Саксонії, з 1697 року шлюб із королем розпався, некоронована королева Речі Посполитої, шлюб 20 січня 1693 року в Байройті (1 син), дочка Крістіана Ернеста з династії Гогенцоллернів, маркграф Бранденбург-Байрейт (див. ФРН)
• мав безліч фавориток

Монограма короля Августа II «Сильного».

Автор – Glasshouse. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported.

Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Łaski Bożej kró lPolski, wielki książę Litewski, Ruski, Pruski, Mazowiecki, Żmudzki, Kijowski, Wołyński, Podolski, Podlaski, Inflancki, Smoleński, Siewierski, Czernichowski oraz książę Saksoniii książę elektor, itd., itd»;

переклад українською: «Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський, Чернігівський, а також спадковий герцог і курфюрст Саксонії та інше».

15 вересня 1697 року Август II склав присягу «Pacta conventa».

У 1697 році Якуб Людвік Генрік Собеський посварився з Августом II і був звинувачений у спробі організації рокошу (пол. rokosz, буквально – бунт, заколот), за що був позбавлений своїх володінь. Якуб, не склавши присяги королю, залишив двір і поїхав до своїх сілезьких володінь.

26 січня 1699 року в Карловицях (нині м. Сремські-Карловці (серб. Сремски Карловци) у Південно-Бачському районі Автономного краю Воєводина, Сербія) укладено Карловицький мирний договір з Османською імперією. Річ Посполита повернула собі Поділля та Кам’янець-Подільський (нині місто, адміністративний центр Кам’янець-Подільського району Хмельницької області України).

У 3-й Північній війні 1700 – 1721 рр. король Август II був союзником царя Московського Петра I проти Швеції. До серпня 1702 року шведські війська короля Карла XII зайняли всі центральні райони Польщі, Краків, Познань, а потім 1704 року й Варшаву.

16 лютого 1704 року Варшавська конфедерація за підтримки Швеції оголосила про скинення Августа II і проголосила безкоролів’я.

12 липня 1704 року на Елекційному сеймі в шведському військовому таборі під Варшавою, без виборів, королем і великим князем Литовським було проголошено шведського кандидата – познанського воєводу Станіслава Лещинського.

Рід Лещинських (точніше Лещинські) герба «Венява» (пол. Leszczyńscy herbu Wieniawa), великопольський шляхетський потім магнатський рід. На рубежі XVI і XVII століть Лещинські підтримували Реформацію, однак пізніше повернулися до католицької віри.

Багато століть Лещинські тримали в своїх руках Лешно (пол. Leszno, нині місто, адміністративний центр Лешненського повіту Великопольського воєводства). Перша згадка про Лешно належить до 1393 року. Назву міста прийнято пов’язувати з ліщиною (пол. leszczyna), яка росте тут у достатку. Лещинські були дуже багатими і володіли маєтками по всій країні.

Герб «Венява».

Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Стефан Карнін (пол. Stefan Karnin), шляхтич з Веняви (пол. Wieniawa, нині сільська ґміна в Пшисуському повіті Мазовецького воєводства), родоначальник великопольської родини Лещинських герба «Венява»

У 1393 році у володінні Стефана Карніна знаходилося містечко Лешно.

Ян Лещинський (пол. Jan Leszczyński), нар. невід. – помер 1535 р., каштелян Брест-Куявський

• дружина Марія де Марселанж (пол. Maria de Marcelanges), вдова Ярослава Соколовського

Рафаїл V Лещинський герба «Венява» (пол. Rafał V Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 1526 р. – помер 1592 р., похований у Голухові (пол. Gołuchów, нині село в Плешевському повіті Великопольського воєводства), польський шляхтич, державний діяч Речі Посполитої, дворянин королівський 1541 року, староста Радзієвський до 1580 року, воєвода Брест-Куявський 1545 – 1550 рр, один із керівників протестантського руху (затятий кальвініст) у Польщі, маршалок сейму 1552, 1562 – 1563 рр., шафар (керівник збирачів податків («поборців»)) Калішського воєводства з 1567 року, посол Речі Посполитої в Московському царстві 1570 року, начальник Королівського монетного двору 1578 – 1580 рр., каштелян Сремський 1580 року

єдиний син Яна Лещинського

• дружини:

1. Барбара Вольська (пол. Barbara Wolska), шлюб 1543/1544 року (2 сини)
2. Анна Коржбок з Мілича (пол. Anna Korzbok z Milicza), затята кальвіністка, шлюб до 1574 року (5 дітей: 4 дочки і син), дочка графа Генріка Коржбока, барон Straburku і Мілича

діти:

1. 1. Ян Лещинський (пол. Jan Leszczyński) (старший син від 1-го шлюбу), помер 1588/1589 р., староста Радзієвський з 1580 року
   2. Анджей, нар. бл. 1559 р. Берестечко (2-й син від 1-го шлюбу)
   3. Марианна Лещинська (пол. Marianna Leszczyńska), нар. 1574 р. – померла 1642 р. (старша дочка від 2-го шлюбу), чоловіки: 1) Анджей Фірлей, помер 1609 р., каштелян Радомський, шлюб 1592 року 2) князь Януш Заславський, помер 1629 р., шлюб 1611 року
   4. Вацлав Лещинський герба «Венява» (пол. Wacław Leszczyński herbu Wieniawa), нар. бл. 1576 р.– помер 17.05.1628 р. Познань (3-й син, єдиний син від 2-го шлюбу), державний діяч Речі Посполитої, після смерті батька оселився у своєму маєтку в замку Голухів, 1601 року перейшов з кальвінізму до католицизму, каштелян Калішський 1616 – 1618 рр., воєвода Калішський 1618 – 1620 рр., староста Брестський, Гродецький і Кам’янецький, підканцлер великий коронний 1620 – 1625 рр., староста Варецький з 1623 року, канцлер великий коронний 1625 – 1628 рр., генеральний староста Великопольський з 1628 року (одружений, 4 дочки і 4 сини)
   5. Катажина Лещинська (пол. Katarzyna Leszczyńska) (2-га дочка від 2-го шлюбу), померла після 1582 р., чоловіки: 1) Вацлав Остророг, помер 1574 р. 2) Ян Конецький, ротмістр двору королеви
   6. Барбара Лещинська (пол. Barbara Leszczyńska) (3-тя дочка від 2-го шлюбу), чоловік Владислав Пшіємський, підкоморій Познанський
   7. Анна Лещинська (пол. Anna Leszczyńska) (4-та дочка від 2-го шлюбу), чоловік граф Єжи Латальський

У 1543 році Рафаїл V домігся в короля Сигізмунда I міського статусу для Лешно.

Анджей Лещинський герба «Венява» (пол. Andrzej Leszczyński herbu Wieniawa), нар. бл. 1559 р. Берестечко (нині місто в Горохівському районі Волинської області України) – помер 24.07.1606 р. Берестечко, лідер польських протестантів і затятий кальвініст, воєвода Брест-Куявський 1591 – 1606 рр., староста Накельський з 1602 року

другий син Рафаїла V Лещинського

• дружини:

1. Анна Фірлей (пол. Anna Firlej), померла 1588 р., шлюб 1578 року (3 дітей: 1 син і 2 дочки), дочка Анджея Фірлея герба «Леварт», секретар королівський, староста Сандомирський
2. княжна Федора Романівна Сангушко (пол. Fiedora Sanguszko), померла 1598 р., шлюб 1596 року (бездітні), вдова: 1) Станіслав Радзимінський, воєвода Підляський, помер 1591 р., шлюб 1583 року 2) князь Александр Пронський герба «Погоня», каштелян Трокський, помер бл. 1595 р., шлюб 1591 року, дочка князя Романа Федоровича Сангушка з волинського князівського роду литовських Гедиміновичів, голова несухоїзької гілки роду Сангушків, гетьман польний Литовський
3. Софія Опалінська (пол.Zofia Opalińska) , померла до 1626 р., затята католичка, шлюб (3 сини), дочка Яна Опалінського герба «Лодзя», каштелян Рогозинський

діти:

1. 1. Рафаїл, нар. жовтень 1579 р. (старший син, єдиний син від 1-го шлюбу)
   2. Катажина Лещинська (пол. Katarzyna Leszczyńska) (старша дочка від 1-го шлюбу), чоловік Цема (пол. Czema) з німецького лицарського роду Цеми
   3. Барбара Лещинська (пол. Barbara Leszczyńska) (2-га дочка від 1-го шлюбу), чоловік Слупецький (пол. Słupecki)
   4. Ян Лещинський герба «Венява» (пол. Jan Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 1603 р. – помер восени 1678 р. (2-й син, старший син від 3-го шлюбу), великий державний діяч Речі Посполитої, польський магнат, кальвініст, але після смерті батька з наполягання матері перейшов у католицизм, навчався в Познані, Падуї в 1626 – 1628 рр., дворянин королівський 1629 року, староста Мальборкський, Долинський і Корсунський, каштелян Сремський 1644 року, каштелян Гнезненський 1644 – 1653 рр., маршалок двору польської королеви Людовіки Марії Гонзаги 1649 – 1651 рр., воєвода Ленчицький 1653 – 1656 рр., посол Речі Посполитої в Королівстві Швеція 1655 року, воєвода Познанський 1656 – 1661 рр., підканцлер великий коронний 1661 – 1666 рр., канцлер великий коронний 1666 – 1678 рр., маршалок Королівського трибуналу 1667 року, воєвода Краківський 1678 року (одружений, бездітний)
   5. Пшеслав Лещинський герба «Венява» (пол. Przecław Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 15.08.1605 р. Баранув-Сандомирський (пол. Baranów Sandomierski, нині місто в Тарнобжезькому повіті Підкарпатського воєводства) – помер 1670 р. (3-й син, 2-й син, на годину старший за брата-близнюка, від 3-го шлюбу), державний і військовий діяч Речі Посполитої, кальвініст, але після смерті батька з наполягання матері перейшов у католицизм, спадкоємець Смигеля та Риджини, в юності жив у Нідерландах, навчався в Познані, Падуї 1624 року, ротмістр королівський 1635 року, каштелян Наклівський 1642 – 1644 рр., староста Кцинський 1643 року, каштелян Сремський 1644 – 1658 рр., воєвода Дерптський 1658 – 1670 рр., сенатор Речі Посполитої з 1658 року, староста Всховський 1666 – 1669 рр. (одружений двічі, бездітний)
   6. Вацлав Лещинський герба «Венява» (пол. Wacław Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 15.08.1605 р. Баранув-Сандомирський (пол. Baranów Sandomierski, нині місто в Тарнобжезькому повіті Підкарпатського воєводства) – помер 01.04.1666 (60 років) р. Лишковиці (пол. Łyszkowice, нині сільська ґміна в Ловицькому повіті Лодзинського воєводства) (4-й син, 3-й син, на годину молодший за брата-близнюка, від 3-го шлюбу), похований у Костелі Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Миколая в Ловичі (пол. Łowicz, нині місто, адміністративний центр Ловицького повіту Лодзинського воєводства), церковний і державний діяч Речі Посполитої, кальвініст, але після смерті батька з наполягання матері перейшов у католицизм, навчався в Познані, Перуджі, Падуї та Парижі, секретар короля з 1630 року, каноник Краківський з 1633 року, пробст Плоцький і Ленчицький з 1633 року, рукоположений у священники 1637 року, референдарій великий коронний з 1643 року, каноник Фромборкський з 29 лютого 1644 року, єпископ Вармійський (з титулом «князь імперії») 06.04.1644 – 1659 рр., представник дипломатичної місії Речі Посполитої в Королівстві Франція 1645 року, архієпископ Гнезненський і примас Польщі та Литви 1659 – 1666 рр.

Рафаїл Лещинський герба «Венява» (пол. Rafał Leszczyński herbu Wieniawa), нар. жовтень 1579 р. Белз (нині місто в Червоноградському районі Львівської області України) – помер 29.03.1636 р. Влодава (пол. Włodawa, нині місто, адміністративний центр Влодавського повіту Люблінського воєводства), польський магнат, перекладач, покровитель мистецтв і меценат, лідер протестантів (кальвініст), у Польщі його називали «Папою кальвіністів у Польщі», здобув освіту в Гейдельберзі 1594 року, в Базелі 1595 року, у Страсбурзі 1596 – 1598 рр., у Женеві 1599 року та Падуї 1601 – 1602 рр., відвідав Англію, Шотландію, Нідерланди та Італію, повернувся до Польщі 1603 року, староста Городельський 1606 року, маршалок Коронного Трибуналу 1609 року, каштелян Віслицький з 1612 року, староста Всховський 1613 року, сенатор-резидент з 1613 року, член Королівського податкового трибуналу з 1613 року, каштелян Калішський з 1618 року, воєвода Белзький 1619 – 1636 рр., сенатор-резидент з 1625 року, член військової ради, староста Грубешівський 1633 року, староста Дубенський, перед смертю 1636 року перейшов з кальвінізму до католицизму

старший син Анджея Лещинського

• дружини:

1. Анна Радзимінська (пол. Anna Radzimińska), нар. 1586 р. – померла 1635 р., шлюб близько 1604 року (5 дітей: 1 дочка і 4 сини)
2. Катажина Поцей (пол. Katarzyna Pociej), померла після 1645 р., шлюб 1635 року (бездітні), дочка Іпатія Поцея (Потія) герба «Вага» з Підляшшя, від народження Адам Львович Тишкович, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі греко-католицької (уніатської) церкви

діти:

1. 1. Теодора Лещинська (пол. Teodora Leszczyńska) (від 1-го шлюбу), чоловік Збігнев Горайський герба «Корчак», помер 1655 р., каштелян Київський
   2. Анджей Лещинський герба «Венява» (пол. Andrzej Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 1606 р. – помер 1651 р. Баранув-Сандомирський (пол. Baranów Sandomierski, нині місто в Тарнобжезькому повіті Підкарпатського воєводства) (старший син від 1-го шлюбу), державний діяч Речі Посполитої, оратор, дипломат і поет, навчався в Ельблонгу 1620 – 1630 рр. і Торуні близько 1624 року, потім за кордоном: у Франкфурті-на-Одері та Базелі близько 1628 року, Страсбурзі, Женеві й Орлеані, 1635 року він перебував у Парижі, кальвініст, 1636 року повернувся до Польщі, успадкував від батька маєток Баранув-Сандомирський у Сандомирському воєводстві, Старий Чарторийськ і Новий Чарторийськ у Волинському воєводстві, староста Дубенський з 1636 року, воєвода Дерптський 03.03.1641 – 1651 рр., сенатор Речі Посполитої з березня 1641 року (одружений тричі, 1 син)
   3. Рафаїл Лещинський (пол. Rafał Leszczyński), нар. 1607 р. – помер 1644 р. (2-й син від 1-го шлюбу), навчався в Ельблонгу 1620 – 1630 рр. і Торуні близько 1624 року
   4. Богуслав, нар. бл. 1612 р. Віслиця (3-й син від 1-го шлюбу)
   5. Владислав Лещинський (пол. Władysław Leszczyński) (4-й син від 1-го шлюбу), помер після 1661 р., підкоморій Брест-Литовський, староста Дубенський

Рафаїлу Лещинському належали 17 міст і понад 100 сіл у Великій Польщі, Баранув-Сандомирський і довколишні землі в Сандомирському воєводстві, Влодава (пол. Włodawa, нині місто, адміністративний центр у Влодавському повіті Люблінського воєводства) на Поліссі, Воронччин, Романув і Берестечко (нині місто в Горохівському районі Волинської області України) у Волинському та Руському воєводствах. У 1612 році заснував містечко Венява (пол. Wieniawa, нині сільська ґміна в Пшисуському повіті Мазовецького воєводства) під Любліном.

Богуслав Лещинський герба «Венява» (пол. Bogusław Leszczyński herbu Wieniawa), нар. бл. 1612 р. Віслиця (пол. Wiślica, нині місто, адміністративний центр ґміни Віслиця в Бузькому повіті Свентокшиського воєводства) – помер 23.09.1659 р. Варшава, великий державний діяч Речі Посполитої, оратор, польський магнат, подорожував Францією, Англією, Шотландією, Голландією та Італією 1632 – 1636 рр., після смерті батька успадкував міста Лешно, Радзимин (пол. Radzymin, нині місто у Воломінському повіті Мазовецького воєводства) і частину Варшавської Праги (пол. Praga, історичний район, передмістя Варшави, нині частина Варшави), маршалок сейму 20.08. – 04.10.1641 року, наприкінці 1641 – на початку 1642 року перейшов з кальвінізму до католицизму, генеральний староста Великопольський початок 1642 – 23.09.1659 рр., маршалок сейму 16.07. – 01.08.1648, 22.11.1649 – 13.01.1650 рр., підскарбій великий коронний 12.01.1650 – 1658 рр., староста Островський 1651 року, староста Осецький 1653 року, староста Мендзижецький 1658 року, підканцлер великий коронний 1658 – 1659 рр., староста Борзеховський 1658 – 1659 рр., староста Члуховський 1658 – 1659 рр., староста Бидгощський і Самбірський

третій син Рафаїла Лещинського

• дружини:

1. Анна Денгоф (пол. Anna Denhoffówna), нар. 1620/1622 р. – померла 1656 р., шлюб 12 серпня 1638 року в Крушині (пол. Kruszyna, нині сільська ґміна в Ченстоховському повіті Сілезького воєводства) (4 дітей: 3 сини і 1 дочка), дочка Каспера Денгофа (нім. Dönhoff, пол. Denhoff, Doenhoff, Donhoff), князь Священної Римської імперії з 1637 року, воєвода Дерптський і Серадзький
2. Іоанна Катажина Людовіка Радзивілл (пол. Joanna Katarzyna Ludwika Radziwiłłówna), нар. 1637 р. – померла 1665 р., шлюб 1658 року (бездітні), вдова графа Якуба Вейхера, помер 20.02.1657 р., 15-й воєвода Мальборкський, дочка князя Александра Людвіка Радзивілла, маршалок великий Литовський

діти:

1. 1. Богуслав Лещинський герба «Венява» (пол. Bogusław Leszczyński herbu Wieniawa), нар. бл. 1645 р. Радзимин (пол. Radzymin, нині місто у Воломінському повіті Мазовецького воєводства) – помер 08.09.1691 р. (старший син від 1-го шлюбу), похований у Костелі св. Миколая в Лешно (пол. Leszno, нині місто у Великопольському воєводстві), пробст Плоцький 1659 року, каноник Краківський 1665 – 1681 рр., пресвітер з 9 квітня 1678 року, абат Червінський 1681 – 1688 рр., секретар королівський з 1682 року, єпископ Луцький 11.10.1688 – 1691 рр.
   2. Ян Пшеслав Лещинський (пол. Jan Przecław Leszczyński) (2-й син від 1-го шлюбу), помер 1668 р., староста Варшавський
   3. Рафаїл (Рафал) Анджей, нар. 1650 р. Польща (3-й син від 1-го шлюбу)
   4. Анна Сесілія Лещинська (пол. Anna Cecylia Leszczyńska) (від 1-го шлюбу), чоловік Кшиштоф Гжимултовський, помер травень 1687 р., воєвода Познанський і польський дипломат

Рафаїл (Рафал) Анджей Лещинський герба «Венява» (пол. Rafał Andrzej Leszczyński herbu Wieniawa), нар. 1650 р. Польща – помер 31.01.1703 р. Олесниця (пол. Oleśnica, нині місто в Олесницькому повіті Нижньосілезького воєводства) від отруєння, похований у Костелі св. Миколая в Лешно (пол. Leszno, нині місто у Великопольському воєводстві), серце поховано в Єзуїтському костелі в Познані, польський державний діяч і магнат, поет і оратор, у молодості багато років провів за кордоном, головним чином у Франції, староста Всховський 1671 – 1688 рр., підстолій великий коронний 1676 – 1677 рр., стольник великий коронний 1677 – 1678 рр., чашник великий коронний 1678 – 1683 рр., староста Мостиський з 1681 року, хорунжий великий коронний 1683 – 1685 рр., воєвода Калішський 1685 – 1687 рр., воєвода Познанський 1687 – 1692 рр., староста генеральний Великопольський 1692 – 1702 рр., воєвода Ленчицький 1692 – 1702 рр., староста Одолянівський, Дубенський і Новодворський 1698 року, посол Речі Посполитої в Османській імперії 1699 – 1700 рр., підскарбій великий коронний 1702 – 1703 рр.

молодший син Богуслава Лещинського

• дружина Анна Яблоновська (пол. Anna Jabłonowska), нар. 1660 р. Краків – померла 29.08.1727 р. Цвайбрюккен (нім. Zweibrücken, нині місто у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, ФРН) або замок Шамбор у Королівстві Франція (фр. Château de Chambord, нині в департаменті Луар і Шер у Франції), похована у департаменті Луар і Шер у Франції, шлюб 1676 року (1 син), дочка князя Станіслава Яна Яблоновського герба «Яблоновського Прус III», польський полководець, воєвода Руський, 14-й великий гетьман коронний

XLVII (27). 1) 12.07.1704 – 08.08.1709 рр. – король Станіслав I Богуслав Лещинський герба «Венява» (пол. Stanisław I Bogusław Leszczyński herbu Wieniawa, лит. Stanislovas Leščinskis), нар. 20.10.1677 р. Львів (нині місто, адміністративний центр Львівської області України), охрещений 21 жовтня 1677 року у Львові в Латинській катедрі, у 1695 – 1696 рр. він подорожував Європою, староста Одолянівський з 1696 року, підчаший великий коронний 1697 – 1699 рр., воєвода Познанський 1699 – 1704 рр., староста Дубенський, староста Новодворський 1701 – 1703 рр., великий князь Литовський 12.07.1704 – 08.08.1709 рр., коронований 4 жовтня 1705 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, з серпня 1709 року жив у Швеції, 4 липня 1714 року він, а потім і родина, переїхав до Цвайбрюккена, шведської провінції в Німеччині (нім. Zweibrücken, нині місто у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, ФРН), у січні 1719 року він разом із родиною отримав дозвіл на перебування у Франції в невеликому прикордонному місті Віссембурі (фр. Wissembourg, нині місто в кантоні Віссембур округу Аґно-Віссембур департаменту Нижній Рейн регіону Ґран-Ест у Франції), з 1725 по 1733 рр. він проживав із родиною в замку Шамбор (фр. Château de Chambord, нині в департаменті Луар і Шер у Франції)

єдиний син Рафаїла Анджея Лещинського

Герб Станіслава I Лещинського короля Речі Посполитої.

Автор – Odejea. Ліцензія – Creative-Commons-Lizenzen „Namensnennung – Weitergabe unter gleichen Bedingungen 3.0 nicht portiert“, „2.5 generisch“, „2.0 generisch“ und „1.0 generisch“ lizenziert. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, książę Lotaryngii i Barrois»;

переклад українською: «Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Лівонський (Інфлянтський), Смоленський, Сіверський, Чернігівський, князь Лотарингії та Барруа».

У 1704 році в Польщі почалася Громадянська війна між прихильниками Августа II і Станіслава Лещинського. На початку вересня 1704 року Августу II вдалося повернути Варшаву, але через два місяці він відійшов до Саксонії.

У кампанії 1706 року війська Августа II були розбиті шведами, король був змушений укласти з ними Альтранштедтський мир 13 (24) вересня 1706 року. Згідно з яким він зрікся польського престолу на користь Станіслава Лещинського і розривав союз з Московією.

8 липня 1709 року шведський король Карл XII зазнав поразки під Полтавою (нині адміністративний центр Полтавської області України) від царя Петра I. За підтримки московських військ Август II повернув собі корону Польщі, Станіслав Лещинський емігрував до Пруссії, а потім до Франції.

2) 08.08.1709 – 01.02.1733 рр. – король Август II «Сильний», помер 01.02.1733 (62 роки) р. Королівський замок (пол. Wilanowie) у Варшаві, похований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава у Королівському замку на Вавелі в Кракові, внутрішні органи поховані в саркофазі в Королівській каплиці в Костелі Преображення Господнього (ордену капуцинів) у Варшаві, серце поховано в Придворній церкві Святої Трійці (Гофкірхе, нім. Hofkirche) у Дрездені, великий князь Литовський 08.08.1709 – 01.02.1733 рр., кавалер Ордену Святого апостола Андрія Первозваного (Московія) з 30 листопада 1712 року, кавалер Ордену Святого Благовірного Князя Александра Невського (Російська імперія) з 30 серпня 1725 року, кавалер Ордену Чорного орла (Пруссія) з 1728 року

діти: одна законна дитина-син і безліч позашлюбних дітей (див. Саксонія, ФРН), ходили чутки про те, що у курфюрста-короля 365 позашлюбних дітей

20 жовтня 1709 року король Август II уклав у Торуні (пол. Toruń, нині місто, адміністративний центр Куявсько-Поморського воєводства) договір із Петром I. Це дозволило Московському царству посилити вплив у цьому регіоні.

18 листопада 1711 року Август II уклав з королем Данії Фредеріком IV договір про розділ шведської Померанії.

1 лютого 1717 року на так званому «Німому» сеймі король помирився з польською шляхтою, яка визнала його своїм королем, ціною серйозних обмежень королівських повноважень.

Після смерті Августа II 1733 року за підтримки Франції королем було висунуто Станіслава Лещинського. Проти цієї кандидатури виступили Росія й Австрія, які запропонували королем Речі Посполитої курфюрста Саксонії Фрідріха Августа II (сина короля Августа II). 22 травня 1733 року сейм ухвалив постанову про виключення іноземних претендентів на польську корону. 11 серпня втрутилася Росія, яка за підтримки дипломатії Австрії та Саксонії ввела до Польщі 32 тисячі солдатів.

12 вересня 1733 року на дев’ятих виборах короля на Елекційному сеймі під Варшавою королем і великим князем Литовським було обрано Станіслава Лещинського, який приїхав із Франції до Варшави.

2) 12.09.1733 – 26.01.1736 (фактично до 30.06.1734 року) рр. – король Станіслав I Богуслав Лещинський, помер 23.02.1766 (88 років) р. Люневіль у Герцогстві Лотарингія (фр. Lunéville, нині місто, адміністративний центр кантонів Люневіль-Нор і Люневіль-Сюд департаменту Мерт і Мозель у Франції) унаслідок нещасного випадку (заснув у кріслі біля каміна і загорівся), похований у Церкві Нотр-Дам де Бон Секур у Нансі (фр. Nancy, нині місто, адміністративний центр (префектура) департаменту Мерт і Мозель у регіоні Лотарингія у Франції), 1857 року його останки поховані в католицькій Базиліці св. Катерини Александрійської у Санкт-Петербурзі столиці Російської імперії (нині адміністративний центр Північно-Західного федерального округу Російської Федерації), 1922 року радянський уряд передав останки короля польській стороні, які були перепоховані у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, великий князь Литовський 12.09.1733 – 26.01.1736 (фактично до 30.06.1734 року) рр., масон, герцог Лотарингії та Бара 1738 – 1766 рр., після його смерті його зять французький король Людовик XV анексував Лотарингію

• дружина Катажина Опалінська (пол. Katarzyna Opalińska), нар. 13.10.1680 р. Познань (пол. Poznań, нині місто, адміністративний центр Великопольського воєводства) – померла 19.03.1747 (66 років) р. Люневіль у Королівстві Франція (фр. Lunéville, нині місто, адміністративний центр кантонів Люневіль-Нор і Люневіль-Сюд у департаменті Мерт і Мозель у Франції), похована у Церкві Нотр-Дам де Бон Секур у Нансі (фр. Nancy, нині місто, адміністративний центр (префектура) департаменту Мерт і Мозель у регіоні Лотарингія у Франції), коронована 4 жовтня 1705 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, власниця Члопської землі (пол. Człopiańskiej) і міста Члопа (пол. Człopa, нині місто у Валецькому повіті Західно-Поморського воєводства), 1708 року з дітьми залишила Польщу, жила в шведському Щецині (пол. Szczecin, нині місто, адміністративний центр Західно-Поморського воєводства) у 1708 – 1711 рр., у 1711 – 1714 рр. жила у Швеції, у жовтні 1714 року з дітьми вона переїхала до чоловіка в Цвайбрюккен, шведську провінцію в Німеччині (нім. Zweibrücken, нині місто у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, ФРН), у січні 1719 року родина переїхала до Франції в невелике прикордонне місто Віссембур (фр. Wissembourg, нині місто в кантоні Віссембур округу Аґно-Віссембур департаменту Нижній Рейн регіону Ґран-Ест у Франції),з 1725 року родина проживала в замку Шамбор (фр. Château de Chambord, нині в департаменті Луар і Шер у Франції), шлюб 10 травня 1698 року в Кракові (2 дочки), дочка Яна Кароля Опалінського герба «Лодзя», каштелян Познанський

діти:

1. 1. Анна (Марианна) Лещинська (пол. Anna (Marianna) Leszczyńska), нар. 25.05.1699 р. Тшебниця в Сілезії в Ерцгерцогстві Австрія (пол. Trzebnica, нині місто, адміністративний центр Тшебницького повіту Нижньосілезького воєводства) – померла 20.06.1717 (18 років) р. Цвайбрюккен, шведська провінція в Німеччині (нім. Zweibrücken, нині місто у федеральній землі Рейнланд-Пфальц, ФРН), від пневмонії, смерть була прискорена кровотечею, що почалася (старша дочка), похована 21 червня 1717 року в Абатстві Ґрюфінталь (нім. Gräfinthal, нині місто в комуні Мандельбахталь району Саарпфальц федеральної землі Саар, ФРН), на місці поховання батько встановив вівтар св. Анни. У 2006 році під час археологічних розкопок у руїнах абатства було знайдено скелет молодої жінки, ідентифікованої як Анна Лещинська. 24 червня 2017 року, на 300-річчя від дня смерті княгині, її останки поховали в новій гробниці у відреставрованій каплиці абатства
   2. Марія Катажина Софія Фелісія Лещинська (пол. Maria Katarzyna Zofia Felicja Leszczyńska, фр. Marie Catherine Sophie Félicité Leszczyńska), нар. 23.06.1703 р. Тшебниця в Сілезії в Ерцгерцогстві Австрія (пол. Trzebnica, нині місто, адміністративний центр Тшебницького повіту Нижньосілезького воєводства) – померла 24.06.1768 (65 років) р. Палац Версаль у Королівстві Франція (франц. Palace of Versailles, нині передмістя Парижа столиці Франції) (молодша дочка), похована у Базиліці Сен-Дені Абатства Сен-Дені поблизу Парижа (поховання зруйноване під час Великої Французької революції), серце поховано у Церкві Нотр-Дам де Бон Секур у Нансі (фр. Nancy, нині місто, адміністративний центр (префектура) департаменту Мерт і Мозель у регіоні Лотарингія у Франції), коронована французькою короною 18 листопада 1725 року, чоловік Людовик XV з династії Бурбонів, король Франції, помер 10.05.1774 р., шлюб 4 вересня 1725 року в Королівській каплиці Версальського палацу

Через кілька днів після обрання Станіслава Лещинського королем біля Варшави з’явилися російські війська. 22 вересня 1733 року Станіслав Лещинський у супроводі своїх головних прихильників, а також французького та шведського послів виїхав до Гданська (пол. Gdańsk, нині місто в Поморському воєводстві).

24 вересня 1733 року на Елекційному сеймі за півмилі від Варшавської Праги (нині правобережне передмістя Варшави), в селищі Каміон (пол. Kamion, нині у складі Варшави), опозиція обрала на престол Фрідріха Августа II (Август III). 5 жовтня 1733 року під захистом російського корпусу проголошено про обрання нового короля і великого князя Литовського.

XLVIII (28). 05.10.1733 – 05.10.1763 рр. – король Август III «Саксонець» (пол. August III Sas, лит. Augustas III), нар. 17.10.1696 р. Дрезден столиця Курфюрства Саксонія (нім. Dresden, нині адміністративний центр федеральної землі Саксонії, ФРН) – помер 05.10.1763 (66 років) р. Дрезден, похований у Придворній церкві Святої Трійці (Гофкірхе, нім. Hofkirche) у Дрездені, вихований у лютеранстві, кавалер Ордену Слона (Данія) з 1709 року, 27 листопада 1712 року таємно перейшов до католицизму в Болоньї (італ. Bologna) (трималося в таємниці до 11 жовтня 1717 року), кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1713 або 1714 року, кавалер Ордену Золотого руна (Священна Римська імперія) з 1723 року, уперше відвідав Варшаву 1726 року, курфюрст Саксонії 01.02.1733 – 05.10.1763 рр. під ім’ям Фрідріх Август II (нім. Friedrich August II), великий князь Литовський 05.10.1733 – 05.10.1763 рр., коронований польською короною 17 січня 1734 року в костелі на Вавелі в Кракові, кавалер Ордену Чорного орла (Пруссія) з 1736 року, кавалер Ордену Святого апостола Андрія Первозваного (Російська імперія) з 26 травня 1736 року, кавалер Ордену Святого Благовірного Князя Александра Невського (Російська імперія) з 26 травня 1736 року, кавалер Військового орден Святого Генріха (Курфюрство Саксонія) з 1736 року

єдиний законний син короля Августа II «Сильного»

• дружина Марія Жозефа Габсбург (пол. Maria Józefa Habsburżanka, нім. Maria Josepha Benedikta Antonia Theresia Xaveria Philippine von Habsburg), нар. 08.12.1699 р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія (нім. Wien, нині столиця Австрії) – померла 17.11.1757 (57 років) р. Дрезден столиця Курфюрства Саксонія (нім. Dresden, нині адміністративний центр федеральної землі Саксонії, ФРН) від апоплексичного удару, похована у Придворній церкві Святої Трійці (Гофкірхе, нім. Hofkirche) у Дрездені, ерцгерцогиня австрійська, коронована польською короною 17 січня 1734 року в костелі на Вавелі в Кракові, шлюб 20 серпня 1719 року у Відні (нім. Wien, нині столиця Австрії) (14 дітей), весільна церемонія в Дрездені 2 вересня 1719 року, дочка Йосифа I Габсбурга, імператор Священної Римської імперії

Монограма короля Августа III «Саксонця».

Автор – Glasshouse. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported.

Фото без змін

Королівський титул латиною: «Augustus III, Dei Gratia Rex Poloniae, Magnus Dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, Kijoviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensciae, Severiae, Czerniechoviae, nec non hereditarius Dux Saxoniae Princeps et Elector etc»;

королівський титул польською: «August III, z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, kijowski, wołyński, podolski, podlaski, inflancki, smoleński, siewierski, czernihowski, a także dziedziczny książę saskii książę-elektor»;

переклад українською: «Август III, Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Лівонський (Інфляндський), Смоленський, Сіверський, Чернігівський, а також спадковий герцог і курфюрст Саксонії та інше».

10 жовтня 1733 року російський армійський корпус увійшов до Варшави.

1 листопада 1733 року Август III склав присягу «Pacta conventa».

Війна за польську спадщину, 1733 – 1735 рр. Російські та саксонські війська висунулися на Гданськ, де знаходився Станіслав Лещинський, і в лютому 1734 року місто взято в облогу. У ніч на 17 червня 1734 року Станіслав Лещинський утік до Пруссії. Гданськ капітулював 7 липня 1734 року.

3 листопада 1734 року імператор уклав із Францією перемир’я.

21 листопада 1734 року Август III прибув до Варшави і 25 листопада здійснив урочистий в’їзд через спеціально збудовані тріумфальні ворота.

7 травня 1735 року імператор підписав попередні умови мирної угоди. Станіславу Лещинському було надано титул польського короля і володіння всіма належними йому в Польщі маєтками.

26 січня 1736 року Станіслав Лещинський зрікся титулу короля Польщі та великого князя Литовського.

На варшавському сеймі 1736 року Август III офіційно визнаний королем.

У 1737 році Август III надав фавориту російської імператриці Анни Іванівни, Ернесту Іоанну Бірону у феодальне володіння Герцогство Курляндію та Семигалію.

Віденським миром 1738 року завершилася Війна за польську спадщину. Август III був визнаний польським королем, а Станіслав Лещинський отримав Герцогство Лотарингію, відмовився від домагань на польський престол, але зберіг довічно титул короля. У відповідь Франція визнала «Прагматичну санкцію», за якою спадкоємицею імператора Священної Римської імперії Карла VI у спадкових володіннях Габсбургів визнавалася дочка імператора Марія Терезія, а імператором мав стати її чоловік Франц I Стефан, який відмовився від рідної Лотарингії на користь Станіслава Лещинського.

Король Август III рідко бував у Речі Посполитій, брав участь лише в засіданнях сенату і підписував документи у Всхові (пол. Wschowa, нині місто, адміністративний центр Всховського повіту Любуського воєводства), де він був найближче до Саксонії, куди міг швидко повернутися.

Семирічна війна, 1756 – 1763 рр. Через польську територію проходило пересування російських військ для участі у війні.

Після смерті короля Августа III Саксонію успадкував його син Фрідріх Крістіан, а в Речі Посполитій настав період безкоролів’я 1763 – 1764 рр.

7 вересня 1764 року на десятих виборах короля на Елекційному сеймі у Варшаві королем і великим князем Литовським за рішучої підтримки російської імператриці Катерини II було обрано Станіслава Понятовського, який додав до свого імені – Август.

Рід Понятовських герба «Циолек» (пол. Poniatowscy herbu Ciołek – тобто теля, телятко), польський шляхетський, магнатський, з 1764 року князівський рід. Вважається, що Понятовські в XVII столітті належали до середнього класу малопольської шляхти, а їхнє прізвище походить від міста Понятова (пол. Poniatowa, нині місто в Опольському повіті Люблінського воєводства), де вони володіли маєтком.

Згідно з родинною історією, Понятовські, імовірно, мають зв’язок з італійською династією Торелли. Близько 1629 року Джузеппе Торелли (італ. Giuseppe Salinguerra Torelli, нар. 1608 р. – помер 1678 р.) увійшов до родини Понятовських, одружившись з Софією, дочкою та спадкоємицею власника містечка Понятова Альберта Понятовського. Від їхніх онуків Ігнація та Станіслава Понятовських пішли дві гілки, з яких перша, що володіла маєтками в Україні, не відігравала важливої ролі в історії Польщі та інша гілка герба «Циолек».

Родовий маєток Волчин у Берестейському воєводстві (білор. Воўчын, пол. Wołczyn, нині село в Кам’янецькому районі Берестейської області, Білорусь) до 1732 року маєток належав Понятовським.

Герб «Циолек».

     «Гербовник Польщі від середньовіччя до XX століття» (пол. Herbarz polski: od średniowiecza do XX wieku), Тадеуш Гайль (пол. Tadeusz Gajl), Гданськ 2007 рік. Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Каспер Понятовський (пол. Kasper Poniatowski), помер 1624? р.

• дружина Барбара Лісовська (пол. Barbara Lisowska)

діти:

1. 1. Адам Понятовський (пол. Adam Poniatowski), (одружений, 2 сини і 1 дочка)
   2. Ян, нар. 1630 р.

Ян Понятовський, нар. 1630 р. – помер 1673 р.

молодший син Каспера Понятовського

• дружина Ядвіга Мацеєвська (пол. Jadwiga Maciejowska), дочка Станіслава Мацеєвського

Францішек Понятовський герба «Циолек» (пол. Franciszek Poniatowski herbu Ciołek), нар. 03.10.1651 р. Річ Посполита – помер травень 1691 р. Річ Посполита, польський шляхтич, ловчий Підляський 1680 – 1690 рр, командував коронною панцерною хоругвою каштеляна Краківського Анджея Потоцького 1683 року, чашник Вишогрудський 1690 – 1691 рр.

син Яна Понятовського

• дружина Єлена Дорота Неверовська (пол. Helena Dorota Niewiarowska), нар. бл. 1656 р. – померла 01.10.1732 р. Варшава, овдовівши, з 1705 року послушниця в Абатстві Пресвятої Діви Марії у Варшаві під ім’ям Марія, прийняла обіти 1706 року, шлюб 8 січня 1673 року (4 дітей: 3 сини і дочка), дочка Балтазара Неверовського герба «Полкозич»

діти:

1. 1. Александр Понятовський (пол. Aleksander Poniatowski)
   2. Юзеф Понятовський (пол. Józef Poniatowski), нар. 1674 р. – помер 1731 р. (старший син), чашник Вишогрудський, генерал коронних військ
   3. Станіслав, нар. 15.09.1676 р. село Хойник (2-й син), чутки про його походження, стверджували, що він був сином гетьмана Яна Казимира Сапіги та невідомої єврейської жінки, якого пізніше усиновив Францішек
   4. Міхал Яцек Понятовський (пол. Michał Jacek Poniatowski), нар. 1678 р. – помер невід. (3-й син), чернець-домініканець
   5. Софія Агнешка Понятовська (пол. Zofia Agnieszka Poniatowska), нар. бл. 1685 р. Домброва (пол. Dąbrowa) у Краківському воєводстві – померла 06.05.1763 р. Краків, з 21 листопада 1701 року послушниця в Абатстві кармеліток Сен-Мартен у Кракові під ім’ям Крістіна Олена зі Стрітення Пресвятої Діви Марії (пол. Krystyna Helena od Ofiarowania Najświętszej Marii Panny), прийняла обіт 21 листопада 1702 року, 1725 року перейшла до Абатства кармеліток на Весолій (пол. Wesoła, нині історичний район у Кракові), де починаючи з 1732 року обиралася абатисою шість разів

Станіслав Понятовський герба «Циолек» (пол. Stanisław Poniatowski herbu Ciołek), нар. 15.09.1676 р. село Хойник (пол. Chojnik, нині село в ґміні Громник Тарнівського повіту Малопольського воєводства) – помер 29.08.1762 (85 років) р. Рики (пол. Ryki, нині місто в Рицькому повіті Люблінського воєводства), похований у Польщі, державний і військовий діяч Речі Посполитої, дипломат, навчався у Відні 1689 – 1691 рр., потім жив у Сербії, добровольцем вступивши до австрійської армії, воював з Османською імперією в роки Великої Турецької війни 1683 – 1699 рр, (ад’ютант у Міхала Франтішека Сапіги, пізніше командував загоном кірасирів), генерал литовської артилерії 1707 – 1709 рр., генерал шведської кавалерії з 1708 року, дипломат в Османській імперії, перейшов на службу до короля Августа II 1719 року, староста Войницький і Люблінський, підстолій великий литовський 1722 року, підскарбій великий литовський 1722 – 1731 рр., генерал-лейтенант коронних військ 1724 року, полковник-командир піхотного гвардійського полку 1724 – 1729 рр., регіментар великий коронний з 1728 року, воєвода Мазовецький 1731 – 1752 рр., староста Перемишльський 1752 – 1756 рр., каштелян Краківський 1752 – 1762 рр.

другий син Францішека Понятовського

• дружини:

1. Тереза Войнянка-Ясенецька (пол. Teresa Woynianka-Jasieniecka), померла після 1710 р., шлюб близько 1700 року (бездітні)
2. княжна Констанція Софія Чарторийська (пол. Konstancja Zofia Czartoryska), нар. 19.02.1695 р. Варшава – померла 27.10.1759 р. Мальчице (пол. Malczyce, нині село в Сьродському повіті Нижньосілезького воєводства), похована у Костелі Святої Трійці в Янові (пол. Janów, нині селище міського типу Івано-Франкове в Яворівському районі Львівської області України), тут знаходилася її надгробна плита з епітафією на мармуровій дошці, з вересня 1733 по 1739 року жила з дітьми в Гданську, повернулася до Варшави 1739 року, шлюб 16 вересня 1720 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві (9 дітей: 7 синів і 2 дочки), дочка князя Казимира Чарторийського, каштелян Віленський і великий підканцлер Литовський

діти:

1. 1. князь Казимир Понятовський герба «Циолек» (пол. Kazimierz Poniatowski herbu Ciołek), нар. 15.09.1721 р. Варшава – помер 13.04.1800 (78 років) р. Варшава (старший син), похований на цвинтарі поруч із Костелом св. Анни та св. Маргарет на території нинішнього палацу Бельведер у Варшаві, після закриття цвинтаря 1818 року його останки були перепоховані у крипті Костелу Святого Хреста у Варшаві, державний і військовий діяч Речі Посполитої, бібліофіл і колекціонер, підкоморій надвірний коронний 1742 – 1773 рр., кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1744 року, маршалок Коронного трибуналу в Петрокові 1749 року, генерал-лейтенант війська коронного з 1752 року, староста Стрийський, Рицький, Шадовський, Люблінський, староста Сокальський 1752 року, війт Стоянова, командувач Королівської кінної гвардії 1761 – 1773 рр., князь з 4 грудня 1764 року, кавалер Ордену Святого Станіслава (Річ Посполита) з 1765 року (одружений, 1 син – князь Станіслав Понятовський і 2 дочки)
   2. Францішек Юзеф Понятовський герба «Циолек» (пол. Franciszek Józef Poniatowski herbu Ciołek), нар. 1723 р. – помер 1749 р. (2-й син), здобув освіту в семінаріях у Німеччині та Франції, з 18-ти років страждав на епілепсію, повернувся до Польщі 1745 року, канцлер Гнезненський з 1748 року, каноник і пробст Краківський 1749 року
   3. Александр Понятовський герба «Циолек» (пол. Aleksander Poniatowski herbu Ciołek), нар. 1725 р. – помер липень 1744 р. від поранень, отриманих у сутичках у Пфальці (3-й син), служив у французькій армії з 1741 року, ад’ютант австрійського полководця принца Карла Александра Лотаринзького і Барського
   4. Людвіка Марія Понятовська (пол. Ludwika Maria Poniatowska), нар. 30.11.1728 р. – померла 02.10.1781 р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія (нім. Wien, нині столиця Австрії) (старша дочка), чоловік Ян Якуб Замойський герба «Еліта», помер 10.02.1790 р., воєвода Подільський, шлюб 1 серпня 1745 року, розлучилися невдовзі після народження дочки
   5. Ізабелла Ельжбета Понятовська (пол. Izabella Elżbieta Poniatowska), нар. 26.06.1730 р. Варшава – померла 14.02.1808 (77 років) р. Білосток (пол. Białystok, нині місто, адміністративний центр Підляського воєводства) (молодша дочка), похована у крипті Архикатедральної базиліки Старої парафіяльної церкви в Білостоку, меценатка, чоловіки: 1) Ян Клеменс Браницький герба «Гриф», помер 09.10.1771 р., великий гетьман коронний, каштелян Краківський, шлюб 1748 року 2) Анджей Мокроновський герба «Богорія», помер 14.06.1784 р., воєвода Мазовецький, генерал-майор французької та польської армії
   6. Станіслав II Август, народжений як Станіслав Антоні (пол. Stanisław Antoni), нар. 17.01.1732 р. садиба Волчин (4-й син)
   7. Теодор Фелікс Понятовський (пол. Teodor Feliks Poniatowski) (Якуб Понятовський) (5-й син), помер у дитинстві
   8. князь Міхал Єжи Понятовський герба «Циолек» (пол. Michał Jerzy Poniatowski herbu Ciołek), нар. 12.10.1736 р. Гданськ (пол. Gdańsk, нині адміністративний центр Поморського воєводства) – помер 12.08.1794 (57 років) р. Варшава, після тяжкої та короткочасної хвороби, смерть не насильницька (7-й син), похований у катакомбах на цвинтарі Старі Повонзки (Повонзківський цвинтар, пол. Cmentarz Powązkowski) у Варшаві (міський район Повонзки), жив у Римі з 1754 року, повернувся на батьківщину восени 1755 року, масон, висвячений у краківському капітулі 12 грудня 1756 року, пресвітер з 31 травня 1760 року, коад’ютором Гнезненської кустодії з 1762 року, кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 25 листопада 1764 року, князь з 4 грудня 1764 року, абат Червінський 1764 – 1794 рр., кавалер Ордену Святого Станіслава (Річ Посполита) з 1765 року, головний коронний секретар з 1768 року, єпископ Плоцький 03.10.1773 – 14.02.1785 рр., коад’ютор Краківський з 1775 року, президент Національної комісії з освіти з 1775 року, архієпископ Гнезненський і примас Речі Посполитої 14.02.1785 – 12.08.1794 рр., подорожує Європою (Неаполь, Рим, Тоскана, Генуя, Турин, Швейцарія, Париж, Англія, Гаага) 1789 – 1791 рр., почесний член Британського королівського товариства з 7 квітня 1791 року, член Тарговицької конфедерації 1792 – 1793 рр., президент Королівської комісії з освіти з 1793 року (мав сина)
   9. князь Анджей Понятовський герба «Циолек» (пол. Andrzej Poniatowski herbu Ciołek), нар. 28.09.1734 р. – помер 03.03.1773 (38 років) р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія (нім. Wien, нині столиця Австрії) від туберкульозу (6-й син), служив в австрійській армії, інспектор піхоти, кавалер Ордену Марії Терезії (Австрія) з 1757 року, камергер (підкоморій) австрійського двору з 1758 року, масон, кавалер Ордену Марії Терезії (Австрія) з 1758 року, австрійський генерал-лейтенант з 1760 року, поїхав до Польщі 1764 року, князь з 4 грудня 1764 року, кавалер Ордену Святого Станіслава (Річ Посполита) з 1765 року, польський посол у Відні 1765 року, князь Священної Римської імперії з 10 грудня 1765 року, кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1766 року, кавалер Ордену Святого Михаїла (Франція), фельдмаршал австрійської армії з 1771 року

• • • • дружина графиня Марія Терезія Кінська фон Вхініц унд Теттау (пол. Maria Teresa Kinsky von Weichnitz und Tettau), нар. 1736 р. – померла 1806 р., шлюб 3 травня 1761 року (дочка і син)
        їхній син князь Юзеф Антоні Понятовський герба «Циолек» (пол. Józef Antoni Poniatowski herbu Ciołek), прізвисько «Польський Баярд» (фр. Le Bayard polonais), нар. 07.05.1763 р. Відень столиця Ерцгерцогства Австрія – втопився 19.10.1813 (50 років) р. у річці Вайсе-Ельстер (нім. Weiße Elster) поблизу Лейпцига в Королівстві Саксонія (нім. Leipzig, нині місто у федеральній землі Саксонія, ФРН) у ході Битви народів під Лейпцигом, похований на цвинтарі св. Івана в Лейпцигу, перепохований у Костелі св. Станіслава і св. Вацлава в Королівському замку на Вавелі в Кракові, польський і французький полководець, служив в австрійській армії (полковник з 1786 року), кавалер Ордену Святого Станіслава (Річ Посполита) з 1786 року, кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1787 року, перейшов на службу до польської армії (генерал-майор) 1789 року, командувач усіма силами Корони в Україні на кордоні з Росією (генерал-лейтенант) з 6 травня 1792 року, кавалер Ордену Virtuti Militari командор (Річ Посполита) з 1792 року, масон, пішов у відставку наприкінці 1792 року, брав участь у національно-визвольному повстанні під керівництвом Анджея Тадеуша Костюшка 1794 року, залишив Варшаву й поїхав до Відня в квітні 1795 року, кавалер Великого хреста Честі та Відданості (Мальтійський орден) з 1798 року, кавалер Ордену Чорного орла (Пруссія) з 13 березня 1802 року, кавалер Ордену Червоного орла (Пруссія) з 13 березня 1802 року, кавалер Ордену Святого Стефана (Велике герцогство Тосканське), французи проголосили його «командувачем польськими збройними силами» 7 грудня 1806 року, член Державної ради Великого герцогства Варшавського (створено імператором Наполеоном I у липні 1807 року), кавалер Ордену Почесного легіону командор (Франція) з 1807 року, військовий міністр герцогства 05.10.1807 – 12.05.1813 рр., кавалер Ордену Virtuti Militari великий хрест (Річ Посполита) з 25 лютого 1809 року, головнокомандувач армією герцогства з 21 березня 1809 року, 15 липня 1809 року він тріумфально увійшов до Кракова (Австро-польська війна 1809 року), кавалер Королівського ордену Обох Сицилій великий хрест (Неаполітанське королівство) з 1809 року, кавалер Ордену Почесного легіону великий орел (Франція) з 1809 року, кавалер Ордену Почесного легіону великий офіцер (Франція) з 1809 року, брав участь у поході Наполеона на Росію 1812 року (командував польським 5-м корпусом Великої армії), тяжко поранений 29 жовтня в битві при Wiaźmą. 12 грудня 1812 року прибув до Варшави, брав участь у Битві народів під Лейпцигом 16-19 жовтня 1813 року (командував польським 8-м корпусом), маршал Імперії з 16 жовтня 1813 року (від коханки, 2 сини)

4 грудня 1764 року на Елекційному сеймі брати (Казимир, Анджей і Міхал Єжи) та сестри короля Станіслава Августа Понятовського були возведені в спадкову князівську гідність.

XLIX (29). 07.09.1764 – 25.11.1795 рр. – король Станіслав II Август Понятовський герба «Циолек» (пол. Stanisław II August Poniatowski herbu Ciołek, лит. Stanislovas II Augustas Poniatovskis), нар. 17.01.1732 р. маєток Волчин у Берестейському воєводстві (білор. Воўчын, нині село в Кам’янецькому районі Берестейської області, Білорусь) – помер 12.02.1798 (66 років) р. Мармуровий палац у Санкт-Петербурзі столиці Російська імперія (нині адміністративний центр Північно-Західного федерального округу Російської Федерації), помер раптово, випивши вміст чашки, причиною смерті став апоплексичний напад, забальзамоване тіло з позолоченою бронзовою короною було поховано з королівськими почестями в саркофазі в католицькій Базиліці св. Катерини Александрійської на Невському проспекті в Санкт-Петербурзі. 1938 року, при закритті храму, радянська влада на прохання польського уряду передала останки короля польській стороні. Саркофаг було вивезено до Польщі й 17 липня 1938 року таємно поховано в північно-західній каплиці (в крипті?) Костелу Святої Трійці в селищі Волчин (пол. Wołczyn) на річці Пульва за 35 км від Берестя. У вересні 1939 року, з початком Другої світової війни, коли Волчин зайняли радянські війська, гробницю короля було розграбовано, а саркофаг зруйновано. Селище Волчин потрапило до числа територій, приєднаних до Білоруської РСР. У середині 1950-х років костел було виключено з державного реєстру історико-архітектурних пам’яток і використовувався як склад для добрив. У 1987 році радянська археологічна експедиція з музею в Гродно досліджувала руїни костелу. На місці поховання короля було виявлено: імовірні фрагменти решток труни Станіслава Августа, уламки кісток, фрагменти одягу та взуття короля, а також частини коронаційного плаща. У жовтні 1988 року польський уряд звернувся до М.С. Горбачова з проханням дати можливість перепоховати останки Станіслава Августа у Варшаві. Усе небагато, що збереглося, було передано 15 грудня 1988 року польській стороні. 1989 року останки Станіслава II Августа були виставлені у «Палаці на воді» в парку Лазєнки (пол. Park Łazienkowski або Łazienki Królewskie) у Варшаві, а потім перевезені до Королівського замку у Варшаві. 14 лютого 1995 року останки короля були урочисто поховані у символічній гробниці в крипті Костелу св. Івана Хрестителя у Варшаві. Автором проєкту гробниці був Роберт Кункель (пол. Robert Kunkel).

Станіслав Август був політичним письменником і оратором, перекладачем, епістолографом і меценатом; у молодості він багато подорожував Західною Європою, великий стольник Литовський 1755 року, у червні 1755 – серпні 1756 рр. жив у Росії як особистий секретар англійського посланника Чарльза Ханбері Вільямса, коханець великої княгині Катерини Олексіївни (майбутня Катерина II) з грудня 1755 – 1758 рр., староста Перемишльський 1756 – 1764 рр., посол Саксонії в Росії кінець 1756 – 1762 рр. (залишив Санкт-Петербург 1758 року), великий князь Литовський 07.09.1764 – 25.11.1795 рр., коронований 25 листопада 1764 року в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві, кавалер Ордену Білого орла (Річ Посполита) з 1764 року, кавалер Ордену Чорного орла (Пруссія) з 1764 року, кавалер Ордену Святого апостола Андрія Первозваного (Російська імперія) з 1764 року, кавалер Ордену Святого Благовірного Князя Александра Невського (Російська імперія) з 1764 року, кавалер Ордену Святого Станіслава (Річ Посполита) з 1765 року, масон з 1777 року, член Петербурзької Академії наук з червня 1778 року, член Академії наук у Берліні з жовтня 1791 року, кавалер Ордену Virtuti Militari (Річ Посполита) з 1792 року, останні роки життя провів у Санкт-Петербурзі

четвертий син Станіслава Понятовського

• неодружений
• коханки, що народили дітей:
  • княгиня Ізабелла Ельжбета Дорота Чарторийська (пол. Izabela Elżbieta Dorota Czartoryska), у дівоцтві – графиня Флемінг (пол. Fleming), у шлюбі з 1761 року (4 дітей), фаворитка короля, потім віддала перевагу російському дипломату князю Миколі Васильовичу Рєпніну
    • її дочка княжна Марія Анна Чарторийська (пол. Maria Anna Czartoryska), у шлюбі герцогиня фон Вюртемберг (нім. von Württemberg), нар. 15.03.1768 р. Варшава, імовірно, дочка короля Станіслава II Августа
  • княгиня Магдалена Агнешка Сапіга князівського герба «Лис» (пол. Magdalena Agnieszka Sapieha herbu Lis), померла 1780 р., у дівоцтві – Любомирська герба «Шренява» (пол. Lubomirska herbu Szreniawa), у шлюбі з 1756 року (6 дітей), коханка короля приблизно з 1763 року, не жила з чоловіком у 1765 – 1772 рр.
    • позашлюбні діти від короля, але через відсутність останків достовірно визначити це не вдасться:

1. 1. 1. 1. Констанція Ціхоцька (пол. Konstancja Żwanowa) у шлюбі Званова (пол. Żwanowa), нар. 1768 р. Варшава
         2. Міхал Миколай Ціхоцький (пол. Michał Mikołaj Cichocki), нар. вересень 1770 р. Варшава

• • Ельжбета Грабовська герба «Окша» (пол. Elżbieta Grabowska herbu Oksza), у дівоцтві – Шидловська герба «Любич» (пол. Szydłowska herbu Lubicz), у шлюбі з 1769 року (6 дітей); імовірно, після смерті чоловіка 1789 року стала таємною морганатичною дружиною короля, їхні стосунки тривали близько двадцяти років до його смерті 1798 року
    • діти, народжені в законному шлюбі (всього 6), імовірно від короля – 5 (Міхал і Станіслав були офіційно визнані королем):

1. 1. 1. 1. Міхал Грабовський герба «Окша» (пол. Michał Grabowski herbu Oksza), нар. 1773 р.
         2. Казимир Грабовський герба «Окша» (пол. Kazimierz Grabowski herbu Oksza), нар. бл. 1774 р.
         3. Ізабелла Ельжбета Грабовська (пол. Izabela Elżbieta Grabowska), нар. 26.03.1776 р.
         4. Станіслав Грабовський герба «Окша», потім герба «Топір» (пол. Stanisław Grabowski herbu Oksza, następnie herbu Topór), нар. 29.10.1780 р. Варшава
         5. Констанція Грабовська

• • Ядвіга Цехановецька, померла 1778 р., видана королем заміж за Миколая Мануцці, імовірно, народила королю сина
  • княгиня Анна Марія Любомирська (пол. Anna Maria Lubomirska), у дівоцтві – де Футак (пол. de Futak), у шлюбі з 1765 по 1776 рр. (1 дочка), придворна дама, коханка короля з 1778 року
    • вона стверджувала, що король – батько її позашлюбного кульгавого сина (в документах і листах він згадувався під псевдонімом – Kaprowicz vel Kaprynski), однак король заперечував це
  • також розглядається ймовірність того, що Станіслав Август був батьком російської великої княжни Анни Петрівни, нар. 20(09 – за ст. рос. стилем).12.1757 р. (дата народження «8 березня», зазначена на надгробку – помилкова) Санкт-Петербург столиця Російської імперії – померла 19(08 – за ст. рос. стилем).03.1759 (1 рік) р. Санкт-Петербург «після короткої хвороби», похована в усипальниці Благовіщенської церкви в Александро-Невській Лаврі в Санкт-Петербурзі, охрещена 28(17 – за ст. рос. стилем) грудня 1757 року, дочка великої княгині Катерини Олексіївни (майбутня російська імператриця Катерина II), дівчинку було визнано чоловіком Катерини, великим князем Петром Федоровичем (майбутній імператор Петро III), але двір сумнівався в його батьківстві

Герб Станіслава II Августа Понятовського короля Речі Посполитої. Джерело –

https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/godlo-i-barwy-panstwowe-Polski%3B3906323.html. Фото без змін

Монограма Станіслава II Августа Понятовського.

Автор – Avalokitesvara. Ліцензія – Creative Commons Uznanie autorstwa – Na tych samych warunkach 3.0. Фото без змін

Королівський титул польською: «Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, kijowski, wołyński, podolski, podlaski, inflancki, smoleński, siewierski, czernihowski etc»;

переклад українською: «Божою милістю король Польщі, великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Київський, Волинський, Подільський, Підляський, Лівонський (Інфляндський), Смоленський, Сіверський, Чернігівський та інше».

13 вересня 1764 року король Станіслав II Август склав присягу «Pacta convent».

Рєпнінський сейм у Варшаві (названий за ім’ям представника імператриці Катерини II М.В. Рєпніна, який фактично диктував рішення сейму), 05.10.1767 – 27.02.1768 рр. Сейм підтвердив «кардинальні права», що гарантують шляхетські свободи й привілеї, і проголосив зрівняння в правах православних і протестантів з католиками.

24 лютого 1768 року підписано договір про вічну дружбу між Річчю Посполитою та Російською імперією.

Барська конфедерація (пол. Konfederacja barska) у фортеці Бар на Поділлі (укр. Бар, нині місто в Жмеринському районі Вінницької області України), 29.02.1768 – 1776 рр., збройний союз польської шляхти проти реальної залежності від Росії та захисту католицької віри.

Громадянська війна в Речі Посполитій. У 1768 – 1772 рр. барські конфедерати були розбиті російськими та польськими королівськими військами.

22 вересня 1772 року перший розділ частини земель Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрійським ерцгерцогством.

У 1780 році російська армія залишила територію Речі Посполитої, залишився лише російський посланник граф Отто Магнус фон Штакельберг (Антон Єгорович).

Великий (Чотирирічний) сейм у Варшаві, 06.10.1788 – 29.05.1792 рр.

У березні 1790 р. було підписано польсько-прусський союз проти Росії.

3 травня 1791 року Великий сейм за підтримки короля прийняв Конституцію Речі Посполитої. У 1791 році в Костелі св. Івана Хрестителя у Варшаві король присягнув на вірність Травневій конституції.

Тарговицька конфедерація (укр. Торговиця, нині село в Голованівському районі Кіровоградської області України), 14.05.1792 – 1793 рр. об’єдналися противники Конституції 1791 року.

Російсько-польська війна 18.05. – 23.07.1792 року, росіяни підтримали Тарговицьку конфедерацію. 18 травня 1792 року російська армія увійшла на територію Речі Посполитої. 23 липня 1792 року король (як головнокомандувач) відмовився від опору й 24 липня приєднався до тарговицьких конфедератів. До Варшави увійшли російські частини.

У січні 1793 року прусська армія увійшла до Великої Польщі.

23 січня 1793 року другий розділ частини земель Речі Посполитої, між Росією та Пруссією.

Гродненський сейм, 17.06. – 23.11.1793 року, за участі короля скасував реформи Чотирирічного сейму й ратифікував другий розділ Польщі.

24.03. – 16.11.1794 року національно-визвольне повстання під проводом генерала Анджея Тадеуша Бонавентури Костюшка проти Росії та Пруссії. Костюшко став верховним головнокомандувачем Національними збройними силами. 7 травня 1794 року прийнято Полянецький універсал, Костюшка оголошено диктатором. Варшаву знову зайняли російські війська. 10 жовтня 1794 року в битві при Мацейовицях (пол. Maciejowica), на правому березі Вісли за 50 км на південний схід від Варшави, поляки були розбиті, а поранений Анджей Костюшко взятий у полон росіянами.

7 січня 1795 року король Станіслав II Август Понятовський залишив Варшаву і під конвоєм 120 російських драгунів 12 січня прибув до Гродно (білор. Гродна, нині місто адміністративний центр Гродненської області, Білорусь) під опіку та нагляд російського намісника.

24 жовтня 1795 року третій остаточний розділ Речі Посполитої між Росією, Австрійським ерцгерцогством і Пруссією. Річ Посполита як держава перестала існувати.

25 листопада 1795 року Станіслав Август у Гродно підписав акт про зречення престолу Речі Посполитої на користь Росії. 10 березня 1797 року на запрошення російського імператора Павла I Петровича Станіслав Август переїхав до Санкт-Петербурга, де до смерті жив у Мармуровому палаці.