ІРИНА-ІНГІГЕРДА

Ірина-Інгігерда, у чернецтві, можливо, Анна, дружина великого князя Київського Ярослава I «Мудрого», дочка короля Швеції Олафа III «Шетконунга» з дому Мунсьо; померла 10 лютого 1050 року в Новгороді у віці близько 50 років.

За усталеною версією, княгиня Ірина-Інгігерда померла в Новгороді 10 лютого 1050 року (або 1049 – 1051), а за іншою: «Овдовівши 1054 року, вона постриглася в черниці під ім’ям Анна й упокоїлася в Новгороді 10 лютого 1056 року, прийнявши перед смертю схиму. У такому разі постриг Ірини був першим у великокнязівському домі, з нього й почалася традиція постригу руських князів і княгинь після виконання ними обов’язку правителів народу» (див. Свята благовірна княгиня (преподобна) Анна Новгородська – Житіє). Ірину було поховано в Софійському соборі в Новгороді.

У Російській православній церкві Ірина шанується як Анна Новгородська. Церковне шанування похованої в Софійському соборі в Новгороді княгині Анни, дружини великого князя Ярослава «Мудрого», встановлено 1439 року архієпископом Новгородським Євфимієм II. Анна – небесна покровителька Великого Новгорода. У православному обряді відома також як княгиня Ірина. Днями її пам’яті стали 10 (23) лютого та 4 (17) жовтня. Її вважають матір’ю благовірного князя Володимира Ярославича, старшого сина Ярослава «Мудрого», який помер 4 жовтня 1052 року й похований поруч із нею. 1654 року митрополит Новгородський Макарій переніс їхні мощі з Корсунської паперті до самої церкви Святої Софії та поклав їх у нову раку на правому боці, біля південного входу. Мощі святого князя Володимира Ярославича спочивають відкрито.

1991 року, при поверненні Церкві новгородського Софійського собору, мощі святої Анни знову стали доступні для поклоніння віруючих.

Існує припущення, що Ірина-Інгігерда й Анна – дві різні особи. Можливо, перша дружина Ярослава «Мудрого» до 1019 року, ймовірно, на ім’я Анна й за походженням – норвежка, на початку листопада 1018 року разом із сестрами Ярослава стала полонянкою князя Польщі Болеслава I «Хороброго» й назавжди була вивезена до Польщі, або померла близько 1018 року й похована в Софійському соборі в Новгороді, а Ірина-Інгігерда, мати князя Володимира Ярославича, була другою дружиною князя Ярослава «Мудрого» й за цією версією похована в Софійському соборі в Києві в мармуровій гробниці зі своїм чоловіком.

Щоб довести, що в новгородському Софійському соборі похована не Ірина-Інгігерда, 1940 року дослідники під керівництвом радянського антрополога, професора Вульфа Веніаміновича Гінзбурга домоглися дозволу провести дослідження й розкрили «гробницю святої Анни». Згідно зі звітом, новгородське поховання також належить до XI століття, у жінки так само переважали скандинавські расові відмінності, вона мала північноєвропейський тип обличчя, схожий на обличчя літньої жінки із Саркофага Ярослава «Мудрого», але рештки належали порівняно молодій жінці віком 30-35 років. У неї був аналогічний череп, але не такий масивний і грубий. Антропологи припустили, що ці рештки належать першій дружині Ярослава «Мудрого», яка нібито померла 1018 року.

1988 року радянський і російський історик Валентин Лаврентійович Янін (помер 2020 року), який займався археологією та джерелознавством середньовічного Новгорода, дійшов висновку, що Ірина-Інгігерда спочиває в одному саркофазі з чоловіком, а в новгородському Софійському соборі похована або дружина князя Володимира Ярославича, сина Ярослава «Мудрого», або перша дружина великого князя Ярослава. На його думку, міф про поховання Ірини-Інгігерди під ім’ям Анна був створений архієпископом Новгородським Євфимієм II 1439 року для розширення пантеону місцевих святих.

Думки, що Ірина-Інгігерда померла в Києві й була похована в київському Софійському соборі, також дотримуються вчені з Університету в Гетеборгу (швед. Göteborgs universitet) у Швеції, які проводили дослідження.

10 лютого 2024 року в Софійському соборі в Києві вшанували пам’ять шведської принцеси та великої княгині Київської Інгігерди-Ірини. Саме сьогодні виповнюється 974 роки від дня її смерті. Біля мармурового саркофага в соборі, де спочиває прах княгині, службу провів намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври архімандрит Авраамій (у миру – Михайло Михайлович Лотиш, укр. Михайло Михайлович Лотиш). 

Вшанування пам’яті великої княгині Ірини-Інгігерди. Фото 10 лютого 2024 року. Сайт – Національний заповідник «Софія Київська». Фото без змін

Традиція вшанування пам’яті великої княгині започаткована 2021 року з ініціативи Національного заповідника «Софія Київська» задля розвитку та зміцнення давніх і історичних зв’язків України та Швеції. Генеральна директорка заповідника Неля Михайлівна Куковальська провела в Стокгольмі лекцію «Rngegerd Olofsdotter Of Sweden – Grand Princes Irina of Kyiv» у межах виставкового проєкту «Перетин історії – взаємна Швеція й Україна впродовж 1000 років».