РАКА ПРЕПОДОБНОГО ІЛАРІОНА, СХИМНИКА ПЕЧЕРСЬКОГО
Рака преподобного Іларіона, схимника Печерського (укр. Поховання Іларіона Схимника), рік народження невід. – помер 1074 р. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), схимник Печерського монастиря, суворий аскет, книгописець, православний святий, шанований у лику преподобних.
Пам’ять преподобного Іларіона схимника звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають, і 21 жовтня (3 листопада) – день пам’яті преподобного, імовірно, заради тезоіменитства його з преподобним Іларіоном Великим.
На думку деяких авторитетних дослідників, преподобний Іларіон схимник, мощі якого нетлінно спочивають у Дальніх печерах, це шостий митрополит Київський і всієї Русі Іларіон (у рукописах – Ларіон Русин). 1051 року його було поставлено в митрополити Собором руських єпископів з ініціативи великого князя Київського Ярослава «Мудрого», і він керував митрополією до 1054 або 1055 року.
Інші історики вважають цю версію помилковою. Але є ще одна версія, істориків Церкви. Зокрема, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Філарет (у миру – Дмитро Григорович Гумілевський, помер 1866 року) та митрополит Московський і Коломенський Макарій (у миру – Михайло Петрович Булгаков, помер 1882 року), відкидали тотожність преподобного Іларіона схимника з митрополитом, однак припускали, що й митрополит Іларіон також похований у Лаврських печерах. У Каталозі російських архієреїв, складеному близько середини XVIII століття, про Іларіона сказано: «Преставися в лето 6579 (1071) и положен бысть в Печерском монастыре. И крайния ради его добродетели бысть свят и чудотворец предивен. Сей святый Иларион митрополит первее начат копати пещеру». І в деяких інших рукописах він називається святим, навіть у каноні преподобним отцям Ближніх печер ім’я митрополита Іларіона поставлено в ряд з іменами Михаїла та інших святителів.
Іларіон схимник прийшов до Печерського монастиря за часів ігуменства Феодосія (1062 – 1074 рр.). Він був суворим аскетом, учнем і соратником Феодосія. До «черноризця Ларіона» належать такі слова з «Житія преподобного Феодосія»: «беяше бо книгы хитр писати, по вся дни и нощи писаше книгы в келии блаженного отца нашего Феодосия».
В одному сказанні про життя святих, складеному в XVІІ столітті за давніми написами на дошках, що закривали печери з мощами, про Іларіона схимника сказано таке: «Преподобный Иларион схимник такого воздержания был, иже в неделю раз только и то мало что едал, ревнуючи преподобному Феодосию, бо и сожитель его был, молитв же и молений много, день и нощь, с коленопреклонением и слезами творяше, угодил Господу Богу».
Мощі преподобного Іларіона схимника вперше вказані на плані Дальніх печер 1795 року, на попередніх планах на цьому місці вказувалися нетлінні мощі преподобного Зінона.
Нині мощі преподобного Іларіона схимника спочивають у Дальніх печерах поруч із мощами преподобних Мойсея Чудотворця та Пафнутія Затворника, неподалік від Підземної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Дані антропологічних досліджень його останків свідчать, що помер преподобний Іларіон схимник у віці 30-40 років, а зростом він був 165 см. На тілі преподобного, як і преподобного Феодора Мовчазного, виявлено залікувані переломи ребер.