РАКА ПРЕПОДОБНОГО АРСЕНІЯ ПРАЦЕЛЮБНОГО

Рака преподобного Арсенія Працелюбного (укр. Поховання Арсенія Працелюбного), народж. наприкінці XIII ст. – помер у XIV ст. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), інок Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних.

Пам’ять преподобного Арсенія Працелюбного звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 8 (21) травня – день пам’яті преподобного в день преподобного Арсенія Великого і 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають.

Про його життя збереглося небагато відомостей, дата й місце народження невідомі.

Про преподобного Арсенія відомо з напису на його надгробній дошці (зберігалася в Лаврі до 1941 року), який повідомляє: «Преподобный Арсений трудолюбивый никогда же являшеся празден, но всегда или моляшеся, или послушание делаше монастырское, хлеба не вкушаше разве по захождении солнца. Ныне же в свете немерцающем видения лица Божия наслаждается».

На плані Дальніх печер 1638 року Арсеній згаданий як «святой отец Арсений».

На плані печер 1661 року він згаданий як «Арсений».

Місцеве шанування Арсенія розпочалося наприкінці XVII століття, коли печерський архімандрит Варлаам Ясинський (майбутній митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії) встановив святкування Собору преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають. У складеній у цей час службі Арсеній згаданий у 4-му тропарі 4-ї пісні канону – прославляється як «трудолюбцем образ», що має «дар чудотворения». «Описание о российских святых», відоме за списками кінця XVII століття, включає Арсенія до числа святих «града Киева».

На плані печер 1703 року він згаданий як «Арсений Трудолюбивый».

Загальноцерковне шанування розпочалося після дозволу Святійшого Синоду в 2-й половині XVIII століття включати до загальноцерковних місяцесловів імена низки київських святих.

Видане архієпископом Волинським і Житомирським Модестом (у миру – Данило Костянтинович Стрельбицький, помер 1902 року) старовинне лаврське рукописне сказання гласить: «Преподобный Арсений Трудолюбивый, которого не видели праздным. Он постоянно или молился, или исполнял монастырское послушание, и притом никогда не вкушал пищи прежде захода солнца. За эти труды почивает со святыми на Небе, а тело его ожидает в пещере грядущего вознаграждения».

Нетлінні мощі преподобного Арсенія нині спочивають у Дальніх печерах, біля мощей Кассіана Затвірника та неподалік від Підземної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Згідно з даними антропологічного дослідження, преподобний Арсеній помер у віці 40-50 років.