Рака преподобного Геронтія, канонарха Печерського

Рака преподобного Геронтія, канонарха Печерського (укр. Поховання Ґеронтія канонархіста Печерського), помер у XIV столітті в Печерському монастирі поблизу Києва (нині в Києві), інок Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних.

Пам’ять преподобного Геронтія Печерського звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 1 (14) квітня – день пам’яті преподобного в день святого мученика Геронтія і 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають.

Про життя преподобного Геронтія збереглося небагато відомостей, дата й місце народження невідомі. Він прийняв чернечий постриг у отроцькому віці, був канонархом Успенського собору монастиря. Помер у 11-12 років.

На плані Дальніх печер 1638 року згаданий так: «Святых монахов двое Сисой и Геронтий».

Архідиякон Антіохійської православної церкви Павло Алеппський (араб. بولس ابن مكاريوس الزعيم الحلبي‎), який відвідав Печерський монастир 1653 року, писав: «Тут есть тела двух отроков: их головы желты и до сих пор источают миро».

На плані Дальніх печер 1661 року в іншому куточку лабіринту вказана подвійна гробниця з підписом двох імен «Геронитий и Сисой», за якими слідує літера «К», що позначає слово «конархистр».

Місцеве шанування Геронтія розпочалося наприкінці XVII століття, коли печерський архімандрит Варлаам Ясинський (майбутній митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії) встановив святкування Собору преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають. У складених у цей час богослужбових текстах 3-й тропар 5-ї пісні канону прославляє двох преподобних канонархів.

На плані 1703 року на місці подвійної гробниці (план 1661 року) позначено «Сисой Трудолюбивый», на іншій ділянці вказано «Геронтий канонарх».

На пізнішому плані 1744 року він названий так: «преп. Геронтий младенец, конархистр Печерский».

Загальноцерковне шанування розпочалося після дозволу Святійшого Синоду в 2-й половині XVIII століття включати до загальноцерковних місяцесловів імена низки київських святих.

Видане архієпископом Волинським і Житомирським Модестом (у миру – Данило Костянтинович Стрельбицький, помер 1902 року) старовинне лаврське рукописне сказання гласить: «Два преподобные канонарха (Геронтий и Леонтий, – прим. авт.) несли канонаршество в Великом монастыре при Великой церкви, и в юные годы постриглись в иноческий образ, и жили, угождая Господу Богу в посте и молитве, уподобляясь совершенным святым отцам в подвижничестве и послушании. После кончины они положены здесь, а души их радуются со Христом».

У виданому російським археографом та істориком Миколою Платоновичем Барсуковим (помер 1906 року) списку «Книги глаголемой» серед святих «града Києва» згаданий і «преподобный отец Геронтий».

Мощі преподобного Геронтія нині спочивають у Дальніх печерах біля мощей преподобного Лонгіна Печерського та неподалік від Підземної церкви Різдва Христового.

Згідно з антропологічними дослідженнями преподобний Геронтій мав зріст близько 127 см.