РАКА ПРЕПОДОБНОГО ТИТА ВОЇНА
Рака преподобного Тита Воїна або Тита Печерського (укр. Поховання Тита Воїна або Тита Печерського), XIV століття, помер у Печерському монастирі поблизу Києва (нині в Києві), колишній воїн, монах Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних.
Пам’ять преподобного Тита-Воїна звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 27 лютого (12 березня) – день пам’яті преподобного в день преподобного Тита, що в Ближніх печерах спочиває, і 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають; 27 січня в Грецькій та Російській православній церкві за кордоном (РПЦЗ).
Про його дитинство та мирське життя відомостей практично не збереглося, та й подальші біографічні дані про нього дуже скупі та уривчасті. У Житіях про Тита розповідається, що в молодості він був воїном і під час одного походу був небезпечно поранений у голову. Дещо оговтавшись від отриманої рани, він прийшов до Києво-Печерського монастиря і був прийнятий до числа ченців обителі.
Тит зображується в Житіях святих як суворий відлюдник, який вів постійну й уперту боротьбу з плоттю, часто піддавався мирським спокусам, але стійко витримував їх. Про нього говориться, що ще за життя він отримав відпущення гріхів. Точний час його кончини невідомий. Припускається, що Тит жив у монастирі в XIV столітті й там помер у віці 40 років.
Уперше Тит згадується на плані Дальніх печер 1661 року.
Видане архієпископом Волинським і Житомирським Модестом (у миру – Данило Костянтинович Стрельбицький, помер 1902 року) старовинне лаврське рукописне сказання гласить: «Преподобный Тит воин. Когда ему на войне пробило голову, он оставил воинскую стезю и пришёл в монастырь, и до кончины оплакивал свои прегрешения. И перед кончиной ему было открыто, что Господь Бог прощает его грехи». За словами митрополита Модеста, напис на дошці, що колись закривала мощі подвижника, читався так: «Преподобный Тит воин, находясь на войне, оказался едва не смертельно ранен оружием в голову, и из-за этого перестал воевать, утратив прежние силы. Придя в монастырь Печерский, он был принят живущими здесь преподобными отцами, и облекся в иноческий чин, и доблестно подвизался постом и молитвой, вооружаясь против невидимого врага, и непрестанным плачем снискал такую благодать, что прежде кончины был удостоен известия об отпущении своих грехов, и переселился душою на Небо, к торжествующим сонмам».
Нетлінні мощі преподобного Тита Воїна знаходяться в Дальніх печерах, навпроти мощей преподобного Силуана Схимника та неподалік від Підземної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. Частина мощей преподобного знаходиться в Соборі Іоанна Предтечі в Брукліні (англ. St. John the Forerunner Orthodox Cathedral) (англ. Brooklyn, боро міста Нью-Йорк, США).
Згідно з антропологічними дослідженнями, на тілі преподобного Тита Воїна виявлено чимало бойових травм, особливо на черепі святого, а саме на лівій тім’яній кістці міститься наскрізне пошкодження веретеноподібної форми розміром 4×1,5 см. Від переднього краю травматичного ураження відходить заросла лінія перелому у вигляді невеликої борозенки, тобто зрозуміло, що рана не стала причиною негайної смерті.
Будова черепа людини, вигляд збоку. Джерело – https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BF_%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BA%D0%B0. Фото без змін