РАКА ПРЕПОДОБНОГО МОЙСЕЯ УГРИНА

Рака преподобного Мойсея Угрина (укр. Поховання Мойсея Угрина, Печерського), помер 26.07(08.08.).1043 р. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), монах Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних. Брат Юхима Новоторзького і Георгія Угрина.

Пам’ять преподобного Мойсея Угрина звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; 26 липня (8 серпня) – день пам’яті преподобного і 28 вересня (11 жовтня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають.

За походженням він був угорцем із Трансільванії (рум. Transilvania, історична область на північному заході Румунії). У молодості разом зі своїм братом Георгієм служив у князя Ростовського Бориса Володимировича. Під час убивства князя 1015 року на річці Альті поблизу Переяслава (нині місто в Бориспільському районі Київської області), князь Борис і Георгій були вбиті, а Мойсей вцілів і переховувався у Предслави, сестри Бориса. Під час взяття Києва 14 серпня 1018 року князем Польщі Болеславом I «Хоробрим» (польськ. Bolesław I Chrobry) він був узятий у полон і на початку листопада 1018 року відведений до Польщі, «окованный по рукам и по ногам тяжёлым железом». Його суворо стерегли, тому що він був «крепок телом и красив лицом».

Приблизно 1023 року Мойсея було викуплено знатною, красивою і молодою вдовою-полькою, яка намагалася спокусити юного Мойсея. Згідно з «Житієм преподобного отця нашого Мойсея Угрина»: «Женщина, получив над ним власть, без всякого стыда влекла его на неподобное дело. Освободив от оков, она одела его в дорогое платье, кормила изысканными кушаньями, и, похотливо обнимая его, понуждала к соитию. Блаженный же Моисей, видя неистовство женщины, ещё более прилежал молитве и посту, предпочитая из угождения для Бога в чистоте есть сухой хлеб и воду, чем в скверне – дорогие блюда и вино. И тотчас же совлекши с себя красивые одежды, он, подобно Иосифу, избежал греха (Быт. 39), ни во что поставив удовольствия мира сего». Осоромлену жінку охопила така лють, що вирішила вона заморити Мойсея голодом, кинувши його до в’язниці, але безрезультатно.

Вдова взялася за виконання іншого лукавого задуму, вона продовжувала переконувати Мойсея, оголосила його прилюдно своїм чоловіком. Її наближені вмовляли його підкоритися і стати «господином над всем домом её». Мойсей уперто відмовлявся і таємно прийняв чернечий постриг від ієромонаха, що проходив, з Афона. Тоді відчайдушна жінка «нанесла тяжкие раны Моисею»: розпластавши його, наказала бити його жезлом, так що земля просочилася його кров’ю.

1024 року, у безвихідності, жінка звернулася до князя Болеслава I: «Мало ему казалось пробыть пять лет скованным у того, кто взял его в плен, вот шестой год провёл (то есть – 1 год) он у меня, и много я его мучила за ослушание, что сам он навлёк на себя жестокосердием своим. А теперь он и пострижен одним черноризцем. Что прикажешь ты сделать мне с ним?». Князь закликав їх до себе, спробував умовити його вступити з нею в шлюб і, почувши відмову, сказав вдові: «сделай со своим рабом, что хочешь, чтоб и прочие не осмеливались ослушаться своих господ».

Жінка, отримавши над ним ще більшу владу, «с бесстыдством ещё сильнее склоняла его на грех, так что приказала насильно положить его на одре своём, обнимала и целовала его», але й цим способом не змогла привернути його до виконання своїх бажань. Мойсей сказав: «Напрасны, женщина, твои усилия; не думай, что я не творю этого греха, потому что безумен или не могу, но из-за страха Божия и гнушаясь тобой, нечистая». Отримавши таку відповідь, жінка наказала щодня давати йому сто ударів, потім же звеліла його оскопити.

Князь Болеслав I на догоду їй, заради величі її роду і своєї прихильності до неї, організував гоніння на ченців. 17 червня 1025 року Болеслав I, після хвороби помер. За його сина короля Мешка II «Ламберта» (польськ. Mieszko II Lambert, правив 1025 – 1031, 1032 – 1034 рр.) у Польщі розпочалася боротьба за престол. У 1037 – 1038 рр. по всій країні прокотилися великі заколоти, лютували селянські й язичницькі повстання. Народ повстав, б’ючи єпископів і шляхту, серед них була жорстоко вбита і та вдова.

Під час цих смут Мойсей зумів утекти. Близько 1033 року він повернувся до Києва й прийшов у печеру до Антонія. Згідно з «антонієвою» печерською письмовою традицією Антоній повернувся на Русь з Афона й оселився у Варязькій печері на березі Дніпра не пізніше початку 1030-х років. Згідно з «феодосієвою» традицією Антоній, повернувшись на Русь не раніше 1051 року, оселився під Києвом у печері.

Мойсей жив богоугодно, ревно виконуючи піст, молитву, чування та всі чернечі чесноти. У братії він прославився як такий, що має владу над тілесними пристрастями, часто до нього зверталися інші ченці, щоб допоміг їм у боротьбі зі спокусами. «Моисей прожил в пещерах около 10 лет».

26 липня (8 серпня за новим стилем) 1043 року він помер і був похований у печері, нині Ближні печери Києво-Печерської лаври.

Мощі преподобного Мойсея Угрина й донині спочивають у Ближніх печерах Лаври, навпроти мощей преподобного Іоанна Багатостраждального, на планах яких вони позначені починаючи з «Тератургіми» 1638 року, де подвижник згадується як «св. Моисей Угрин, любитель чистоты».

Згідно з дослідженнями антропологів, преподобний Мойсей Угрин помер у віці 35-40 років, з цього випливає, що він народився приблизно в 1003 – 1008 роках.