МАЛИЙ ТУРЯЧИЙ РІГ З КУРГАНУ «ЧОРНА МОГИЛА»
Довжина малого рога – 54 см. Його срібна оправа орнаментована чудовим карбованим позолоченим рослинним візерунком у східному дусі, сплетеним у гірлянди.
Малий ріг (ріг, срібло, кування, карбування, карбування, золочення, чернь), X століття. Експонується в Державному історичному музеї у Москві, Російська Федерація. Джерело – Рыбаков Б.А. Русское прикладное искусство X – XIII вв. – Ленинград: 1971. – С. 6. Фото без змін
Візерунок складається з чотирьох лілій, сплетених між собою стеблами. Він близький за своїм візерунком до іранських зразків, але походження самої оправи, безумовно, місцеве. Такий візерунок був широко поширений на Русі в X – XI ст.
Оправа рога. Ілюстрація з книги В.А. Прохорова «Материалы по истории русских одежд и обстановки жизни народной». – Выпуск 1, 1881. Джерело – https://russianold.ru/2020/11/26/ritons/. Фото без змін
Подібний візерунок можна бачити на срібних застібках з чернігівського Кургану «Гульбище», на бронзових нашивних бляшках до кінського обладунку з розкопок поховань дружинників Шестовицького могильника в «Шестовицькому археологічному комплексі» за 12 км на південний захід від Чернігова біля села Шестовиця (село в Чернігівському районі Чернігівської області). Таким самим візерунком із чотирьох лілій прикрашене руків’я меча з дружинної могили, знайденого в Києві біля Золотих воріт. Усі ці речі в основному належать до X століття.
Джерело – Історія українського мистецтва. – Київ: Наукова думка, 1966. – Т. 1. – С. 361. Фото без змін
Візерунки з лілій були поширені не лише в Придніпров’ї, а й на всій території Русі того часу. Стиль орнаменту співвідноситься з орнаментацією аварських сумок Угорщини та зброї з могильників Нижнього Прикам’я. Такий стиль візерунка відомий також у Чехії та Моравії, де виник, можливо, під впливом придніпровських зразків.
Оправа рога і руків’я меча, знайденого поблизу Золотих воріт у Києві, мають такі самі орнаментальні мотиви, як на «деяких поясних бляхах і наконечниках з Мікульчиць (чеш. Mikulčice, село в районі Годонін Південноморавського краю Чехії), Поганьско (чеш. Pohansko, за 2 км на південь від Бржецлава (чеш. Břeclav), місто, адміністративний центр району Бржецлав Південноморавського краю Чехії), Старого Места (чеш. Staré Město, місто в районі Угерське-Градіште Злінського краю Чехії), Желенок (чеш. Želénky, село в районі Теплиці Устецького краю Чехії) і, особливо, на типових великоморавських прикрасах-ґудзиках – гомбіках, знахідки яких зосереджуються в області трьох великих південноморавських центрів і далі в Середній Чехії та Південно-Західній Словаччині.
І давньоруські, й моравсько-чеські групи знахідок цього стилю, як писав чеський археолог Боржівой Досталь (чеш. Bořivoj Dostál, помер 1994 року) 1978 року у своїй праці «Некоторые общие проблемы археологии Древней Руси и Великой Моравии», виникли на основі однакового причорноморського та іранського походження, яке знайшло відображення в орнаментації золотих посудин із Надьсентміклошського скарбу (угор. nagyszentmiklósi kincs, нім. Schatz von Nagyszentmiklós) – скарб золотих посудин V – VIII ст., виявлений 1799 року поблизу угорського селища Надь-Сент-Міклош (угор. Nagyszentmiklós, нині місто Синніколау-Маре (рум. Sânnicolau Mare) у повіті Тіміш у Румунії). Скарб експонується у Віденському художньо-історичному музеї (нім. Kunsthistorisches Museum, KHM Wien), Австрія.