ОПИС ХРАМУ З XVII СТОЛІТТЯ
Сучасний вигляд Успенського собору склався внаслідок перебудов ХVІІ – ХІХ ст. та реставраційних робіт 2-ї половини ХХ століття.
У 1620-х роках, під час входження Чернігова до складу Речі Посполитої, Успенський храм було відремонтовано. У цей час у південній частині нартекса у давній капелі–хрещальні були встановлені вівтар і мармурова «купіль», найімовірніше, що є водосвятною чашею, її уламки були виявлені російським і радянським істориком архітектури Іполитом Владиславовичем Моргилевським 1924 року, нині втрачені.
У 1671 – 1674 рр. проводилися роботи з капітального відновлення та реставрації Успенського собору. Було надбудовано частково уцілілий давній барабан центральної глави, і зведено ще 3 малі глави – одна з них над центральною апсидою і дві – над хорами.
Глава над центральною апсидою. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Ліворуч – дві глави над хорами. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Центральна глава отримала 3-ярусне завершення, малі – 2-ярусні, типові для української архітектури.
Над давніми закомарами влаштували скатні перекриття на дерев’яних конструкціях. Собору були надані риси українського бароко.
У 1698 – 1701 рр. до південного фасаду Успенського собору була прибудована Церква св. апостола Якова (усипальниці чернігівського полковника Якова Кіндратовича Лизогуба). Церква збудована дуже тактовно щодо собору – розмір її відповідає розміру галереї, що раніше знаходилася на цьому місці. Прибудова разом із дахом сягає майже половини висоти стін собору. Зараз над церквою дві невисокі бані, раніше була й третя, розташована над західною частиною, розібрана у XIX столітті.
Успенський собор з Церквою св. апостола Якова. Фото 28 вересня 2013 року. Автор – Star61. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported. Фото без змін
В архітектурних деталях – лиштвах, сандриках, пілястрах – відчувається вплив московської архітектури XVI століття, але ці елементи творчо переосмислені відповідно до місцевих традицій.
Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Планувальне рішення прибудови-церкви нагадує житлові кам’яні або дерев’яні споруди з двох частин, розділених холодними сінями-тамбуром, зі східного боку прибудова закінчується гранчастою абсидою.
Богослужіння в Церкві св. апостола Якова відбувалися нечасто. З початку XIX століття в ній розміщувалися ризниця і монастирська бібліотека з багатим архівом. 21 січня 1869 року в прибудові через недогляд ризничого ченця сталася пожежа, що знищила всю ризницю з церковним начинням і бібліотеку зі старовинними документами.
Наприкінці XVIII століття, згідно з описом Успенського собору російським істориком Лівобережної України Опанасом Філімоновичем Шафонським (помер 1811 року), храм мав п’ять куполів, п’ятий – над центральною частиною хорів.
1815 року сильною бурею були пошкоджені куполи Успенського собору.
Протягом усього XIX століття проводилися поточні ремонти собору.
У XIX столітті над Успенським собором зняли п’яту главу, збереглося кільце її барабана над центральною частиною хорів.
1844 року під час ремонтних робіт в Успенському соборі скатні перекриття на дерев’яних конструкціях початку 1670-х років над закомарами були розібрані.
Північний фасад собору. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
У 1947 – 1954 рр. проводилися роботи з реставрації Успенського собору. Храм було відреставровано в існуючому на той момент об’ємі зі збереженням пізніх нашарувань одночасно з виявленням елементів давньої архітектури в межах їхнього сформованого вигляду.
Нині Успенський собор – це хрестово-купольний, 6-стовпний, 3-навний, 3-апсидний, 4-главий храм. Високі куполи, що вінчають собор, не пригнічують давній об’єм храму, а надають йому більшої мальовничості, підкреслюючи велич давньоруської споруди.
Як уже зазначалося, на початку 1670-х років Успенський собор отримав барочний зовнішній вигляд. Проте слід зауважити, що декор зовнішніх поверхонь стін був виконаний дуже обережно й тактовно – ліплення майже відсутнє, лише фронтон західного фасаду прикрашений вишуканим картушем з голівками ангелят. Усі інші поверхні стін залишені гладко оштукатуреними, що зберегло давній урочистий і суворий зовнішній вигляд храму. Успенський собор гармонійно поєднує і давньоруський, і романський стилі, і українське бароко.
Західний фасад. Джерело – https://vandrivka.com.ua/yeletskij-monastir-m-chernigiv/. Фото без змін
Східний фасад. Джерело – https://hotels24.ua/news/%D0%95%D0%BB%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8B%D1%80%D1%8C-%D0%B2-%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%B5-10231329.html. Фото без змін
Південний фасад. Фото 20 вересня 2020 року. Автор – Angloman
Успенський собор має своєрідні риси в плануванні та архітектурі інтер’єру.
План собору. Джерело – https://www.pslava.info/Chernigiv_MonJeleckyj_pga4_0709,252268.html. Фото без змін
1 – сходи на хори;
2 – прибудована Церква св. апостола Якова (усипальниці чернігівського полковника Я.К. Лизогуба);
3 – вбудована капела (хрещальня).
Успенський собор являє собою чотирикутник, розчленований шістьма хрещатими стовпами на три нави, що завершуються на сході півколами вівтарних апсид. Центральна нава набагато ширша за бічні. Стрункі лінії опорних стовпів переходять у підпружні арки, що підтримують центральний купол. Розміри храму, без прибудованої церкви: довжина – 29,6 метра, ширина – 19,2 метра, висота – 26,3 метра.
У XVIII столітті, за свідченням О.Ф. Шафонського, Успенський собор мав п’ять престолів. Головний, на честь Успіння Пресвятої Богородиці, влаштований на тому місці, де, за переказом, з’явилася на ялині чудотворна Єлецька ікона Божої Матері. З правого боку – Архістратига Михаїла, у лівій наві, скасований 1834 року, додатковий престол на честь Різдва Іоанна Хрестителя. У південному продовженні хорів, званому капелою ігумена, було влаштовано Престол святого великомученика Георгія Побідоносця. Під ним унизу, в південно-західній частині храму, в капелі-хрещальні – Престол на честь Різдва Христового. Пізніше тут було обладнано капелу, де часто служилися молебні з акафістами (православна церковна гімнографія), а іноді й панахиди.
На початку XX століття в соборі було лише три престоли: головний, в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці; з правого боку – на честь Архістратига Михаїла, а на хорах – в ім’я святого великомученика Георгія Побідоносця.
Від давнього оздоблення інтер’єру собору практично нічого не збереглося. Внутрішні поверхні стін храму просто побілені.
Археологічними розкопками в соборі зафіксовано залишки підлог пізнього часу: згорілу дерев’яну до ХVІІ століття та чавунну – збереглися окремі плити, яку в 1876 – 1882 рр. було замінено на дерев’яну.
Домінуючим елементом інтер’єру Успенського собору був чудовий триярусний золочений різьблений барочний іконостас 1670-х – 1680-х рр., композиційне та художнє рішення якого наслідувало іконостас Успенського собору Києво-Печерської лаври. Іконостас займав ширину всіх трьох нав і був одним з найкращих в Україні. Навіть після реконструкції 1860 року та ремонту 1869 року іконостас зберігав риси давно минулої епохи. До нашого часу іконостас не зберігся, він був знищений у 1920-х роках. Його можна побачити лише на старих фотографіях, вміщених у книзі «Картины церковной жизни Черниговской епархии» виданій 1911 року. На фотознімках видно, як в єдиному ідейно-художньому задумі об’єдналися живопис і надзвичайно виразне різьблення. Величезна площина іконостаса здіймалася високою стіною й виглядала як дивовижна золототкана завіса. У густому різьбленні переважала своєрідна арабеска з елементів, що нагадують уламки раковин, які виступають із соковитого рослинного орнаменту. У суцільне мереживо рослинних плетінь і в’юнких гірлянд подекуди вставлені соняшники та квіти. Колонки, що розділяють іконостас, обвиті виноградними гронами. У цьому пишному й урочистому різьбленні було закарбовано дух тієї епохи.
Центральна частина іконостаса. Джерело – Картины церковной жизни Черниговской епархии, 1911 год. https://www.gorod.cn.ua/city/knigi-o-chernigove/919-chernigovskii-eleckii-svjato-uspenskii-zhenskii-monastyr.html. Фото без змін
Фрагмент іконостаса. Джерело – Картины церковной жизни Черниговской епархии, 1911 год. https://www.pslava.info/Chernigiv_MonJeleckyj_208-06,252275.html. Фото без змін
Справжньою перлиною ювелірного мистецтва XVII століття є масивна срібна позолочена оправа «Євангелія» 1674 року, внесок архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря (у миру – Лука Васильович Баранович) до ризниці Успенського собору.
Оправа «Євангелія» архієпископа Лазаря (Баранович) з ризниці Успенського собору. 1674 рік. Експонується в Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського. Джерело – https://myguidebook.ru/b/book/1275453012/3. Фото без змін
На лицьовому боці оправи, на кутових фігурних накладних пластинках, у невисокому рельєфі карбовані зображення євангелістів, троє з яких сидять за столиками з письмовим приладдям. У центрі розташований фігурний картуш із зображенням Деісуса – Христа, що сидить на троні, з Богоматір’ю і Іоанном Хрестителем (Предтечею), які стоять перед ним. Угорі між кутовими фігурними пластинами з євангелістами розміщено прорізне силуетне зображення розп’яття з тими, що стоять перед ним. Усе решту поле оправи вкрите прорізним орнаментом, що складається з тонких зігнутих гілок з листям і квітами троянд та гвоздик, дуже нагадує малюнки на тканинах і на гравірованих заставках книг того часу. На нижній дошці оправи на кутах розташовані опуклі розетки – «пуклі», на яких спочиває Євангеліє, коли лежить на престолі. У центрі нижньої дошки в овалі розміщено рельєф із зображенням князів Володимира, Бориса і Гліба – перших і найбільш шанованих вітчизняних святих, покликаних підкріплювати авторитет громадських діячів XVII століття. На пластинці вгорі, у променях, що розходяться, вигравіруване зображення Богоматері – «Знамення», а внизу – святі архієпископи Амвросій і Лазар. У мереживо прорізної ажурної композиції тла вдало вкомпоновано святительські атрибути з ініціалами Лазаря Барановича.
Успенський собор був прикрашений розписом ХVІІ – ХVІІІ ст. оновленим у 1876 – 1882 рр. У XIX столітті стіни храму були розписані досить посереднім живописом, у якому переважали орнаменти. До наших днів збереглися фрагменти стінопису XVIІІ століття у вигляді орнаментів і окремих композицій.
Після того як у Єлецькому монастирі 1992 року відновилося релігійне життя, розпочалися роботи з внутрішнього оздоблення Успенського собору для того, щоб відновити богослужіння восени 1998 року.
Нинішній іконостас. Джерело – https://inok.info/monasteries/74/?lang=ru. Фото без змін