ЯРОСЛАВ II ІЗЯСЛАВИЧ

Ярослав II Ізяславич, князь Луцький, великий князь Київський, помер після 1173, до 1180 року в Луцьку (нині місто, адміністративний центр Луцького району та Волинської області).

Як політик Ярослав багато в чому відрізнявся від свого старшого брата великого князя Мстислава II Ізяславича, який захищав Київ 1169 року. Права Ярослава на Київ не визнавали Ольговичі, що були у волі Мстислава Ізяславича, йому не симпатизували кияни. Ярослав ухилився від боротьби з лідером Ольговичів Святославом Всеволодовичем, віддавши Київ своїм молодшим двоюрідним братам Ростиславичам.

На початку лютого 1174 року, коли Ярослав Ізяславич був великим князем Київським, на столицю несподівано напав князь Чернігівський Святослав Всеволодович. Ярослав був заскочений зненацька і втік до Луцька, залишивши в руках переможця свою дружину, сина й скарбницю.

На початку березня 1174 року знову повернувшись на князювання до Києва, він виплеснув своє роздратування на киянах, наклав велику контрибуцію на населення за те, що вони не захистили його від Святослава Всеволодовича.

Наприкінці 1174 року великий князь Ярослав II, бачачи прагнення Ростиславичів вигнати його з Києва і не сподіваючись утриматися в ньому внаслідок нелюбові до нього киян, добровільно поступився Києвом Роману Ростиславичу, а сам віддалився до свого Луцька. Після цієї події Ярослав більше не згадується в літописі.

Під 1180 роком Іпатіївський літопис згадує вже синів Ярослава – Інгваря та Всеволода, у зв’язку з чим історики зазвичай датують смерть Ярослава 1180 роком. Похований він був у Феодорівському монастирі в Києві.