Костел Святої Трійці в Олесько
Костел Святої Трійці в Олесько (пол. Kościół Świętej Trójcy w Olesku, укр. Костел Святої Трійці в Олесько), нині Храм Святої Трійці Української Автокефальної православної церкви. Храм внесено до реєстру пам’яток архітектури національного значення під номером 405.
Фото 14 жовтня 2020 року. Автор – Larmarphoto. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Місцезнаходження храму. Храм розташований в історичному центрі селища міського типу Олесько в Золочівському районі Львівської області України, на розвилці, неподалік від Олеського замку. Храм займає невелику територію поруч із міським парком і пам’ятником Тарасу Шевченку, праворуч і з боку апсиди, а ліворуч знаходиться приватна забудова. Таким чином, найкращий огляд храму з центрального фасаду, з боку вулиці, однак тут трохи заважає кам’яна огорожа.
Костел св. Трійці. Фото 22 березня 2008 року. Автор – Kugel. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Вигляд з Олеського замку на Храм Святої Трійці. Фото 19 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Історія. Приблизно 1431 року на головній дорозі, у східній частині ринкової площі розпочалося будівництво костелу.
У 1481 році (за іншими даними в XVI столітті) будівництво костелу з елементами пізньої готики та ренесансу було завершено. Храм освячено 1597 року.
22 вересня 1618 року помер 5-річний Ян Данилович, син воєводи Яна Даниловича та Софії Жолкевської. Батьки дитини, перебуваючи в жалобному смутку, розпорядилися перенести його надгробок ближче до великого вівтаря. Надгробок, який становив овальний щит із червоного мармуру, прикрашений орнаментом, заввишки 2,5 метра і завширшки 1 метр, було встановлено біля великого вівтаря навпроти амвона. Епітафія, присвячена Яну, була виготовлена з чорного мармуру скульптором німецької школи Яном Пфістером (пол. Jan Pfister).
Згідно з описом історика Володимира Федоровича Любченка (укр. Володимир Федорович Любченко. Львівська скульптура XVI – XVII століть. – К.: Наукова думка, 1981. – С. 160) епітафія молодшого Яна, що збереглася в костелі, являє собою овальний медальйон на прямокутному вертикальному картуші, обрамлений лавровим вінком та алегоричними постатями Науки, Мудрості й Милосердя. Вище знаходиться гербовий щит, а внизу – херувим, епітафічний напис латиною та голова лева. На медальйоні зображений хлопчик у лицарських обладунках, на колінах перед розп’яттям, а на землі біля нього лежить шолом, зброя і розкрита книга. Тлом цієї сцени є архітектурний пейзаж. Усе це утворює вишукану цілісність у дусі барокової риторики.
Епітафія Яна Даниловича (молодшого). Фото 1989 року. Суспільне надбання. Фото без змін
Епітафія Яна Даниловича (молодшого). Фото 13 лютого 2022 року. Сімейний архів. Фото без змін
Фрагмент епітафії. Медальйон. Фото 13 лютого 2022 року. Сімейний архів. Фото змінено
Фрагмент епітафії, текст латиною. Фото 13 лютого 2022 року. Сімейний архів. Фото змінено
У 1619 році воєвода Ян Данилович збудував у костелі гробницю для себе та своєї родини, яка й нині(?) знаходиться перед великим вівтарем храму. Надгробна плита, що збереглася(?), Яна Даниловича з теребовлянського червоного пісковика була виготовлена з каменю, добутого в селі Застіночне (нині село в Тернопільському районі Тернопільської області України). На думку польського, українського та радянського мистецтвознавця Мечислава Гембаровича (пол. Mieczysław Gębarowicz, укр. Мечислав Теофілович Ґембарович, помер 1984 року) цю надгробну плиту виготовив скульптор Ян Пфістер. Роботою цього ж скульптора є мармурова епітафія воєводі, створена 1618 року й установлена в презвітерії костелу.
У 1625 – 1627 рр. до костелу за замовленням Яна Даниловича були добудовані дві бічні восьмикутні каплиці: з півночі Пресвятої Діви Марії (пол. Najświętszej Panny Marii), з півдня – св. Івана Богослова (пол. św. Jana Ewangelisty). Вони різняться за висотою – Каплиця св. Івана Богослова є основою високої оборонної вежі.
За часів короля Яна II Казимира Вази (правив 1648 – 1668 рр.) у костелі сталася пожежа. Однак невідомо, які збитки вона завдала й які елементи храму потребували відновлення.
Наприкінці XVIII століття у костелі були встановлені нові вівтарі.
У 1806 році в костелі лютувала пожежа, внаслідок чого його склепіння обвалилися, значних пошкоджень зазнали каплиця, сакристія-ризниця та вежа з дзвонами.
Після 1809 року костел було відновлено.
У 1841 році костел знову постраждав від пожежі.
У 1847 році храм було капітально відремонтовано. До його інтер’єру було додано 4 опорні колони, які розділили готичну наву на три частини, костел втратив частину своїх первісних готичних рис, встановлено нові склепіння й зовсім нової форми дахи. Якщо у Каплиці Пресвятої Діви Марії завжди був сферичний дах із ліхтарем, то купол вежі-дзвіниці над Каплицею св. Івана Богослова був покритий сферичним дахом без ліхтаря. Це видно на малюнку польського художника Наполеона Матеуша Тадеуша Орди (пол. Napoleon Mateusz Tadeusz Orda) 1861 – 1877 рр.
Парафіяльний костел Святої Трійці та Пресвятої Діви Марії в Олесько. Вигляд на фасад. Однонавний костел зі шпилем, окремий притвор, багатокутна купольна каплиця і багатокутна каплиця-вежа-дзвіниця з куполом; цвинтар при храмі, обнесений кам’яною стіною з бійницями та воротами; праворуч на передньому плані фрагменти будівель з колонними портиками. Напис: «Olesko Groby Daniłowiczów». Художник Наполеон Орда. 1861 – 1877 рр. https://kampod.at.ua/photo/arkhivni_vidi/napoleon_orda_litografiji_i_akvareli_khikh_st/olesko_kostol_parafijalnij_sv_trojici/57-0-777. Суспільне надбання. Фото без змін
Польський художник, професор Александр Константин Григлевський (пол. Aleksander Konstanty Gryglewski), 1871 рік (малював з натури). Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1927 році під керівництвом польського архітектора Броніслава Віктора (пол. Bronisław Wiktor) у костелі проводилися реставраційні роботи. У результаті яких завершення каплиці та каплиці-вежі-дзвіниці були відремонтовані. Стиль купола каплиці змінено не було, а каплиця-вежа отримала зовсім новий стиль купола з високим ліхтарем. Було перебудовано фронтон над нартексом (притвором), а над західним фасадом нави звели новий трикутний фронтон і збудували нову кам’яну огорожу.
Реставраційні та будівельні роботи в костелі. 1927 рік. Z archiwum Narodowego Archiwum Cyfrowego. https://twitter.com/hashtag/olesko?src=hash. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1929 – 1934 рр. у костелі відновлено вівтарі й орган.
Малюнок 29 червня 1931 року. Сімейний архів. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Фото 1939 року. Фото із сімейного архіву. Суспільне надбання. Фото без змін
Під час Другої світової війни (1939 – 1945 рр.), 20 липня 1944 року при зайнятті Червоною армією містечка, німці, що оборонялися, влаштували на вежі-дзвіниці кулеметну точку. Це спричинило пошкодження її купола.
У 1945 році з приходом радянської влади костел закрили, а його приміщення використовували під склад. З відкриттям у сусідньому колишньому Абатстві капуцинів професійно-технічного училища, що готувало фахівців-механізаторів сільськогосподарських машин, храм використовувався для зберігання сільськогосподарської продукції.
У 1960-х роках у колишньому храмі проведено реставраційні роботи, під час яких було знято частину нашарувань, спроектованих Брониславом Віктором, зокрема на каплиці-вежі-дзвіниці відновлено колишній шоломоподібний купол без ліхтаря.
У середині 1980-х років будівлю відремонтували й передали Львівській картинній галереї під фондосховище. У ньому директор галереї Борис Григорович Возницький хотів розмістити збірку об’ємної дерев’яної скульптури галицького скульптора 2-ї половини XVIII століття Іоанна Георга Пінзеля (нім. Johann Georg Pinzel, пол. Jan Jerzy Pinzel).
У 1993 році колишній римо-католицький костел передали в розпорядження Української Автокефальної православної церкви, яка використовує споруду донині.
Фото 19 серпня 2021 року. Автор – Angloman
У 2000-х роках у правій каплиці храму випадково були знайдені людські останки зі збереженими черепами. Можливо, ці останки пов’язані з сусіднім Абатством капуцинів. У 1785 році абатство потрапляє під австрійську програму скорочення кількості чернечих обителей. Ченців вигнали, а Костел св. Йосифа перетворили на склад зерна. Тіла поховані в крипті костелу, зокрема засновника абатства Северина Юзефа Жевуського (Ржевуського) герба «Крживда» (пол. Seweryn Józef Rzewuski herbu Krzywda, помер 1754 року) та дружини його молодшого брата гетьмана великого коронного, каштеляна Краківського Вацлава Петра Жевуського герба «Крживда» (пол. Wacław Piotr Rzewuski herbu Krzywda), Анни Любомирської (пол. Anna Lubomirska, померла 1763 року), були винесені. Ці останки були перепоховані в Каплиці Розп’яття Ісуса Христа парафіяльного Костелу св. Трійці.
Фотогалерея храму в хронологічному порядку (2006 – 2021 рр.)
Фото 5 вересня 2006 року. Автор – Denis Vitchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Фото 17 травня 2015 року. Автор – Chakramka. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Фото 14 жовтня 2020 року. Автор – Larmarphoto. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
Опис храму. Храм збудований із цегли з частковим використанням каменю – в цокольному поверсі та в архітектурних деталях. Основні фасади корпусу значною мірою залишені цегляними, частково вкритими штукатуркою.
Фото 19 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Трикутний фронтон над західним фасадом нави. Сімейний архів. Фото без змін
Мозаїка «Божа Матір Остробрамська» на трикутному фронтоні над західним фасадом нави. Сімейний архів. Фото без змін
Фронтон над нартексом (притвором). Сімейний архів. Фото без змін
Верхню частину корпусу храму вінчає кам’яний фриз, розділений по горизонталі на кілька зон. Його нижня частина, розділена профільованими карнизами, має вертикальні перегородки з неглибоких консолей, між якими розташовані кільця з ієрогліфами Христа і Марії, а також стилізовані рослинні мотиви.
Північний фасад храму. Фото 5 вересня 2006 року. Автор – Denis Vitchenko. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Храм з південно-східного боку (апсида і вежа-дзвіниця). Фото 24 травня 2014 року. Автор – Roman. https://drymba.com/ru/1033618-kostel-troitsy-olesko. Фото без змін
Храм складається з квадратної в плані центральної нави, що поєднується з двома каплицями, оформленими кутовими пілястрами; невеликого двоповерхового квадратного в плані притвору з музичним хором угорі; шестигранного презвітерія, над яким розташовані видовжені хори; і допоміжного приміщення, що прилягає з північного боку.
Обриси храму. http://wikimapia.org/13025183/pl/Ko%C5%9Bci%C3%B3%C5%82-%C5%9Bw-Tr%C3%B3jcy. Фото змінено
Західний фасад храму. Фото 28 серпня 2016 року. Автор – Klymenkoy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International license. Фото без змін
У презвітерії знаходиться барочний дерев’яний головний вівтар кінця XVIII століття. Центральний об’єм храму розділений чотирма колонами на три частини. Стіни нави й хори зміцнені за допомогою контрфорсів. Дах нави увінчаний ажурною малою храмовою вежею (сигнатурою), північна каплиця – куполом у ренесансному стилі з ліхтарем, південна каплиця-вежа-дзвіниця – шоломоподібним куполом без ліхтаря. Бійниці, розташовані на рівні другого ярусу вежі, нагадують про колишній оборонний характер храму. Загалом храм належить до числа яскравих споруд ренесансної архітектури. Усередині костелу знаходяться кілька вівтарів і родинна гробниця (крипта) Даниловичів.
Крипта знаходиться у східній частині нави, перед Головним вівтарем. Вона має видовжену прямокутну форму по осі схід-захід. У 1980-х роках стан крипти – завалена сміттям. У 1990-х роках вона була вичищена і нині порожня.
На південному фронтоні вежі-дзвіниці зображені два герби: ліворуч «Сас» (Даниловичі), праворуч «Любич» (Жолкевські).
Герби «Сас» і «Любич» на вежі-дзвіниці. Фото 6 жовтня 2012 року. Автор – Mykola Swarnyk. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unported license. Фото без змін
Купол північної (лівої) каплиці храму з гербами. Сімейний архів. Фото змінено
Сімейний архів. Фото змінено
Герб «Сас» – Даниловичів. Деталь. Сімейний архів. Фото змінено
Герб «Любич» – Жолкевських. Деталь. Сімейний архів. Фото змінено
З лицьового боку храм має огорожу. На огорожі ліворуч від хвіртки збереглися бійниці для вогнепальної зброї.
Зовнішній бік огорожі. Сімейний архів. Фото без змін
Дві бійниці наскрізні. Сімейний архів. Фото без змін
Внутрішній бік огорожі. Сімейний архів. Фото без змін
Хочу висловити велику подяку співробітниці Музею-заповідника «Олеський замок» пані Валентині Токарській за надані фото та уточнюючі матеріали.