КНЯЗЬ ОЛЕГ «ВІЩИЙ»

Олег «Віщий», великий князь-регент Київський, згідно з «Повістю минулих літ» (написана на початку XII століття), він помер у 912 році в Києві. У Новгородському першому літописі (XIII – 1-ша половина XV ст.) Олег після захоплення Києва повертається назад на північ, до Ладоги (нині село Стара Ладога у Волховському муніципальному районі Ленінградської області Російської Федерації), де помирає не в 912, а в 922 році. Водночас літопис говорить, що він помер «за морем».

Обставини смерті Олега суперечливі. «Повість минулих літ» повідомляє, що смерті Олега передувало небесне знамення – поява «великої зірки на заході списоподібної форми». У літописах присутня легенда про смерть Олега від зміїного укусу. За переказом, волхви передбачили князю, що він помре від свого улюбленого коня. Олег наказав відвести коня й згадав про пророцтво лише через чотири роки, коли кінь уже давно помер. Олег посміявся з волхвів і в 912 році захотів подивитися на кістки колишнього улюбленця, став ногою на череп і сказав: «Його мені боятися?» Проте в черепі коня жила отруйна змія, яка смертельно вкусила князя.

Згідно з «Повістю минулих літ», Олег був похований на горі Щекавиці поблизу Києва: «І поховали його на горі, що зветься Щекавицею. Є ж могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою». Тобто на початку XII століття, коли була написана «Повість минулих літ», літописець знав, де знаходиться могила князя Олега.

Новгородський перший літопис розміщує могилу Олега в Ладозі. Неподалік від нинішнього села Стара Ладога у Волховському муніципальному районі Ленінградської області Російської Федерації знаходиться передбачуваний могильний пагорб Олега.

Передбачуваний могильний пагорб Олега неподалік від Старої Ладоги. Фото 7 червня 2009 року. Автор – Wilson44691. Суспільне надбання. Фото без змін

Акварель «Щекавиця – місце, де похований князь Олег». Російський художник Михайло Макарович Сажин. Кінець 1840-х років. Суспільне надбання. Фото без змін

Коментуючи відому акварель М.М. Сажина, дослідники вказують розташування поховання князя Олега в районі вулиці Обсерваторної (укр. Обсерваторна вулиця). За часів Давньої Русі ця місцевість була частиною торговельно-ремісничого посаду Копирів кінець. Згідно з літописом, вона була частиною щекавицьких пагорбів, тому деякі історики припускають, що літописна Щекавиця – той самий пагорб, на якому нині стоїть Астрономічна обсерваторія Київського університету, і нібито саме тут у 912 році був похований князь Олег.

У XIX столітті дослідник української старовини Михайло Олександрович Максимович (укр. Михайло Олександрович Максимович, помер у 1873 році) писав, що в 1856 році старожили показували йому могилу князя Олега на горі Щекавиці.

Старі кияни знали місце могили князя ще на початку XX століття.

До 1955 року на Щекавицю водили всіх охочих подивитися на «справжню» могилу Олега «Віщого».

На Щекавиці ніколи не проводили повномасштабних археологічних досліджень. Пошуки могили великого князя Олега поклали початок численним, але поверховим дослідженням. Попри те, що місце останнього спочинку князя досі так нікому й не вдалося знайти, під час пошуків виявили чимало цікавого:

– давнє кладовище X – XIII ст.;

– під час спостереження за земляними роботами на Щекавиці, у садибі № 32 на вулиці Олегівській, були виявлені шматки цегли-плінфи, а також вапняного розчину з домішкою цем’янки. Шар, у якому вони знаходилися, судячи з кераміки, датується XI – XII ст. Не виключено, що десь у цьому районі існувала якась кам’яна споруда XI – XIII ст., мабуть, церква. Церква св. Іоанна на Щекавиці була збудована близько 1112 року. Літописна стаття під 1182 роком дає підстави для такого припущення. Відомо, що з кінця 1170-х років настоятелем церкви був якийсь Василій. У 1182 році в Києво-Печерському монастирі помер ігумен Полікарп I. Довго «печеряни» не могли обрати зі свого середовища нового ігумена, «и бисть мятеж в монастыре». І раптом «печерян», що перебували у скруті, осяяла рятівна думка: «и се дивно бысть дѣло, яко едиными усты мнозѣ рекоша: послемся к Васильеве попови на Щѣковицю». Руїни церковної споруди на Щекавиці зображені на одному з рисунків нідерландського живописця й рисувальника Абрагама ван Вестерфельда (нід. Abraham van Westerveld) 1651 року;

– поховання з понад 400 скелетами часів монгольської навали Батия (середина XIII століття);

– під час дослідження печер біля підніжжя Щекавиці, на вулиці Нижньоюрківській 9 – 15, були виявлені напівзотлілі людські кістки.