ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ

Володимир Ольгердович, князь Київський, один зі старших синів Ольгерда, великого князя Литовського від 1-го шлюбу з Марією Ярославною, донькою Ярослава Васильковича, князя Вітебського (див. Білорусь); помер після жовтня 1398 року або пізніше, у віці близько 70 років.

Охрещений матір’ю за православним обрядом, вихований на слов’янських звичаях і традиціях, він не був сприйнятий у Києві як чужинець і швидко знайшов спільну мову з місцевим боярством.

1395 року Володимир був позбавлений Київського князівства великим князем Литовським Вітовтом (лит. Vytautas). Натомість він отримав Копильське та Слуцьке князівство (див. Білорусь), як васал Вітовта.

12 жовтня 1398 року Володимир Ольгердович брав участь в укладенні Салінського мирного договору між Великим князівством Литовським і Тевтонським орденом. На цьому договорі він підписався Woldemar des Alexander (тобто Вітовта) Vetter, що свідчило про васальну залежність Володимира Ольгердовича від Вітовта.

Не витримавши підневільного становища, Володимир утік до Москви. Подальша доля його невідома.

Володимир Ольгердович записаний у «Києво-Печерському патерику», згідно з яким, він перед смертю став ченцем.

Володимир був похований наприкінці 1398 року, але не пізніше серпня 1399 року в Києво-Печерському монастирі, опікуном і благодійником якого він вважався. Згодом його гробниця знаходилася в Успенській церкві Печерського монастиря.