РАКА ПРЕПОДОБНОГО ФЕОДОРА ПЕЧЕРСЬКОГО

Рака преподобного Феодора Печерського, ім’я Феодосій помилкове (укр. Поховання Феодора Печерського, лит. Teodoro Pečerskio kapas), у миру – князь Федір Данилович Острозький (укр. князь Федір Острозький, лит. Princas Fiodoras Danilovičius Otrožskis), народж. бл. 1360 р. – помер 1446 (за ранішими даними – бл. 1410) р. Печерський монастир поблизу Києва (нині в Києві), західноруський православний князь, військовий, державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського, потім інок Києво-Печерського монастиря, православний святий, шанований у лику преподобних, особливо на Волині. У давніх письмових актах, ще з 1385 року згадується ім’я св. Феодора, князя Острозького, мощі якого спочивають у Дальніх печерах, хто він невідомо.

Пам’ять преподобного Феодора Печерського звершується: у другу неділю Великого посту – Собор усіх преподобних отців Києво-Печерських; у третю неділю по П’ятдесятниці – Собор Білоруських святих; 11 (24) серпня – день пам’яті преподобного; 28 серпня (10 вересня) – Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Дальніх печерах спочивають; 1 (14) вересня – Собор Вінницьких Святих і 10 (23) жовтня – Собор Волинських святих.

Князь Федір разом зі своїм батьком Данилом Острозьким, першим документально відомим князем Острозьким, є родоначальником династії князів Острозьких. Князь Федір Данилович був одружений з Агафією (польськ. Agata) Чурилівною Бродовською, донькою волинського боярина Чурила Бродовського.

Вперше ім’я князя Федора згадується 11 травня 1386 року, коли йому було віддано у спадкове володіння місто Острог з волостю та містами: Заслав (укр. Заслав, нині місто Ізяслав у Шепетівському районі Хмельницької області), Корець (нині місто в Рівненському районі Рівненської області) і Хлопотин (укр. Хлапотин, нині село Красностав у Шепетівському районі Хмельницької області). Князь заклав міцну основу для земельного багатства родини Острозьких.

У 1386 – 1392 рр. князь Федір Данилович був намісником Луцького князівства.

15 липня 1410 року він із власною корогвою брав участь у Грюнвальдській битві, в якій були розгромлені війська Тевтонського ордену (лат. Ordo Teutonicus).

1422 року Федір Данилович, перебуваючи в Чехії, підтримував гуситів (чеськ. Husite).

У цей час Велике князівство Литовське перебувало в запеклій боротьбі з Польщею. Великий князь Вітовт (лит. Vytautas), двоюрідний брат короля Польщі Владислава II «Ягайла» (польськ. Władysław II Jagiełło), прагнув перервати будь-який політичний зв’язок Литовського князівства з короною Польською. Після смерті 1430 року Вітовта, новий великий князь Литовський Свидригайло (лит. Švitrigaila), молодший брат короля Владислава II, наслідував приклад попередника. Князь Федір Острозький узяв участь у Луцькій війні (25.06. – 01.09.1431 р.) захищаючи Волинь від поляків. Посиливши свої дружини найманими татарами, Федір воював проти Сигізмунда Кейстутовича (лит. Žygimantas Kęstutaitis), якого Польща протиставила Свидригайлу.

У ході Громадянської війни у Великому князівстві Литовському (1432 – 1438 рр.), князь Федір із союзниками, 30 листопада 1432 року, під командуванням князя Федора Несвицького (лит. Fiodoras Nesvitskis), брав участь у битві з поляками на річці Мурафа біля села Копистирин (нині село в Жмеринському районі Вінницької області). Поляки були розбиті й оточені, лише невелика їх частина врятувалася, втікши до Галичини. У полон було взято Теодориха Бучацького-Яловецького герба «Абданк» (польськ. Teodoryk Buczacki Jazłowiecki herbu Awdańcy) старосту Кам’янецького. Князь Федір спустошив околиці Берестя Литовського (нині місто Брест (білор. Брэст), адміністративний центр Брестського району та Брестської області Білорусі).

1432 року князь Федір захопив Замок Смотрич на Поділлі (укр. Смотрич, нині селище міського типу в Дунаєвецькому районі Хмельницької області) і підпорядкував Свидригайлу Луцьк (нині місто, адміністративний центр Луцького району та Волинської області).

1433 року Федір Острозький після кровопролитного бою взяв Кам’янецьку фортецю (нині місто Кам’янець-Подільський, адміністративний центр Кам’янець-Подільського району Хмельницької області).

У 1433 – 1434 рр. князь Федір був старостою Кам’янецьким, Брацлавським і Подільським.

На думку українського історика-медієвіста Леонтія Вікторовича Войтовича (укр. Леонтій Вікторович Войтович, помер 2023 року), більшість тогочасних джерел перелічені вище події пов’язують з князем Федором (Федьком) Несвицьким, а не з Острозьким, а помилка сталася через те, що польський історик Ян Длугош (польськ. Jan Długosz, помер 1480 року) переплутав їх.

Наприкінці свого життя, за одними даними – близько 1441, за іншими – близько 1440 року, Федір Острозький, передавши всі мирські справи своєму синові Василеві, за переказом короткого рукописного життєпису, прийняв у Києво-Печерському монастирі «святое иночество и, усердно подвизаясь о своём спасении и благоугождении Богу, украсил душу свою всеми добродетелями». Багаті пожертви він зробив і Острозькому монастирю.

Під ім’ям Феодор, він жив у Дальніх (Феодосієвих) печерах, тут і помер 1446 року (за даними Л.В. Войтовича, після 1437 року), тут був похований. Пішла в монастир і його дружина Агафія, похована там же, під ім’ям Агриппина.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. Феодор був канонізований.

У своєму описі Дальніх печер «Тератургіма» 1638 року ченця Києво-Печерського монастиря, церковного письменника Афанасія Кальнофойського, у переліку надгробків людей, похованих у межах монастиря, повідомляє, що в одному куточку підземелля «ожидает последнего Суда св. монах Феодор, открыто почивая в Феодосиевой пещере в целом теле», а в іншому «почивает св. Мардарий монах, а не как простой люд думает, будто там был положен Феодор Данилович, князь Острожский». Таким чином, хоча сам подвижник побічно й згаданий, місце спочинку його мощей визначити непросто.

На плані Дальніх печер 1661 року ім’я «Феодор» названо двічі й приблизно на місцях, застережених «Тератургімою».

На плані 1703 року позначений лише «Феодор князь» на місці, де 1638 року спочивав «монах Феодор».

На пізнішому плані Дальніх печер, імовірно 1744 року, на тому самому місці вказано «преподобный Феодор, князь Острожский», а там, де 1638 року згадувався св. Мардарій, позначено «преподобный Феодор Молчаливый».

Комплексні медико-антропологічні дослідження святих мощей Києво-Печерської лаври показали, що зріст преподобного Феодора становив 170-176 см.

2002 року преподобного Феодора зараховано до лику святих угодників Божих у Соборі Білоруських святих.

1 квітня 2015 року за благословенням Священного Синоду Української православної церкви (журнал № 15) на чолі з митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм (у миру – Орест Володимирович Березовський), було встановлено святкування Собору Святих Вінницької землі, куди серед інших 15 подвижників, життя і подвиг яких пов’язані з Вінниччиною, був зарахований і преподобний Феодор Печерський, князь Острозький, що помер згідно з церковною традицією близько 1410 року, і спочиває в Дальніх печерах. Дата святкування Собору Вінницьких Святих – 14 вересня (за новим стилем) у день початку індикту (церковного новоліття).