ЮРІЙ ІВАНОВИЧ ГОЛЬШАНСЬКИЙ-ДУБРОВИЦЬКИЙ

Юрій Іванович Гольшанський-Дубровицький (лит. Jurijus Ivanovičius Golšanskis, білор. Юрый Іванавіч Гальшанскі), князь Дубровицький 1505 – 1536 рр., князь Степанський 1505 – 1511 рр., князь Гольшанський (див. Білорусь) 1511 – 1536 рр., народж. 1480 р. – помер 1536 р. у віці 56 років, державний діяч Великого князівства Литовського, відомий військовик, який не раз воював з татарами.

З початку XV століття волинська гілка Гольшанських називалася Дубровицькими (Домбровськими) від міста Дубровиця (нині місто в Сарненському районі Рівненської області). Юрій був єдиним сином князя Івана Юрійовича Гольшанського, страченого 30 серпня 1481 року. Першою дружиною Юрія була Уляна Іванівна Боровська, сестра князя Федора Івановича Боровського.

Юрій Іванович був не лише високопоставленим вельможею, а й відомим благодійником Києво-Печерського монастиря, його ім’я було вписано до давнього «Києво-Печерського патерика». Про благочестя родини свідчить його заповіт, за яким 6 монастирів і 16 соборних храмів Києва, Вільно (нині Вільнюс), Луцька та Володимира на Волині отримували вклади, а синам Юрія Івановича приписувалося збудувати нову церкву.

1536 року князь Юрій Іванович Гольшанський помер і був похований в Успенській церкві Києво-Печерського монастиря. Йому успадкував старший син Януш (Іван) Гольшанський, який отримав у володіння Дубровицю та Гольшани.