Костел і абатство бенедиктинок у Львові
Костел і абатство бенедиктинок у Львові (пол. Kościół i klasztor Benedyktynek we Lwowie, укр. Костел і аббатство бенедиктинок у Львові), нині Церква Всіх Святих і Монастир Святої Покрови Сестер Студиток (укр. Святопокровський жіночій монастир Студійського Уставу Української греко-католицької церкви), пам’ятка ренесансної архітектури. Абатство і костел внесені до реєстру пам’яток архітектури національного значення під номерами 369/0, 369/1.
Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Місцезнаходження об’єкта. Костел і абатство розташовані в центральній частині Львова, нині місто, адміністративний центр Львівської області України, за адресою: площа Вічева, 2.
Вид на Костел бенедиктинок з ратуші. Джерело – http://www.kray.org.ua/wp-content/uploads/2018/06/benedyktin-02.jpg. Фото без змін
Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Ворота Абатства бенедиктинок. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Історія. За польським істориком мистецтва та архітектури XX століття Збігнєвом Мар’яном Горнунгом (пол. Zbigniew Marian Hornung), Адам Кола Сапоровський герба «Юноша» (пол. Adam Koła Saporowski herbu Junosza, помер 1599 року) 14 січня 1595 року виділив кошти на будівництво костелу й абатства в тодішньому Жовківському передмісті Львова біля підніжжя Високого Замку. 14 липня 1595 року архієпископ Львівський Ян Димитр Соліковський герба «Бонча» (пол. Jan Dymitr Solikowski herbu Bończa) освятив наріжний (перший) камінь костелу.
Засновницею абатства також вважається старша дочка Адама Кола Сапоровського, 1-ша абатиса Катажина Кола Сапоровська (пол. Katarzyna Koła Saporowska, померла 20 березня 1608 року, похована в крипті під вівтарем костелу). Найстаріша частина абатства – його південне крило, яке являє собою перетворену колишню садибу 2-ї половини XVI століття, куплену в родини Гербуртів (пол. Herbolth).
У 1597 році розпочалося будівництво абатства й костелу під керівництвом відомого львівського архітектора італійця за походженням Павла «Римлянина» (італ. Paolo Dominici Romanus).
У 1608 – 1638 рр. 2-ю абатисою була Анна Кола Сапоровська (пол. Anna Koła Saporowska), 2-га дочка Адама Кола Сапоровського та молодша сестра попередньої абатиси.
У 1608 – 1610 рр. для захисту абатства було збудовано захисний мур, який зберігся до наших днів. Таким чином, внутрішній двір абатства був утворений будівлями костелу, абатства та захисним муром. Абатство виконувало функції оборони львівського посаду.
Внутрішній двір абатства. Фото 19 травня 2015 року. Автор – Klymenkoy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
До абатства зі східного боку прилягав належний йому сад, зразок садово-паркової архітектури ренесансної пори, автором планування якого також був Павло «Римлянин».
У 1616 році будівництво абатства й костелу було завершено.
У 1623 році будівлі абатства сильно постраждали від пожежі.
До 1627 року абатство було відновлене львівським архітектором Яном Покоровичем, молодша дочка якого була послушницею в цьому абатстві. Можливо, саме Я. Покорович є автором вежі, що прилягає до південного фасаду костелу, оскільки вона відсутня на проєкті, що зберігся в Центральному державному історичному архіві, виконаному, ймовірно, самим Павлом «Римлянином».
У 1638 – 1640 рр. 3-ю абатисою була Кристина Кола Сапоровська (пол. Krystyna Koła Saporowska, померла 1640 року), молодша дочка Адама Кола Сапоровського. Усі абатиси були поховані у вівтарній частині костелу в крипті. Там само поховані й інші члени родини Сапоровських. Про засновників обителі нагадує родовий герб Сапоровських над внутрішньою центральною аркою костелу.
У 1646 році в абатстві чергова пожежа.
Король Ян III Собеський із дружиною часто відвідував абатство та допомагав обителі. Він був небожем 4-ї абатиси Дороти Магдалини Данилович. У 1672 році він переконав її залишити абатство через загрозу нападу турків-османів.
У 1717 році в костелі проведені реставраційні роботи.
У 1748 році в абатстві нова пожежа. Обитель відновлював архітектор Мартин Урбанік. Унаслідок усіх цих перебудов костел втратив свій первісний вигляд.
У XVIII столітті біля входу до двору абатства були збудовані чудові ворота в стилі бароко, прикрашені картинами та скульптурами.
На початку XIX століття у відносно невеликому костелі було вісім вівтарів, дерев’яний хрест із розп’яттям, із заходу – емпора, два бічні балкони, на одному з них знаходився орган.
Літографія XIX століття. Джерело – http://www.kray.org.ua/wp-content/uploads/2018/06/benedyktin-27_st.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1889 році абатство було розширене новим західним крилом.
Джерело – http://1256.lviv.ua/content/images/2016/03/benedyktynok_monastyr_old_lviv.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
Джерело – http://1256.lviv.ua/content/images/2016/03/monastyr_benedyktynok_old_lviv.jpg. Суспільне надбання. Фото без змін
У 1906 році в костелі було встановлено новий Головний вівтар, виготовлений за проєктом польського архітектора Яна Тарчаловича (пол. Jan Tarczałowicz) у стилі модернізованого ренесансу. Вівтар знищений у радянський період.
План Абатства бенедиктинок. Автор – Логвін Г. Н. та ін. Складений 1 січня 1985 року. Жариков Л.Н. та ін. Пам’ятки містобудування й архітектури Української РСР. Ілюстрований довідник-каталог. У 4-х т. Т.3. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська області. – К.: Будівельник, 1985. – 337 с. Ліцензія – Creative Commons Attribution 4.0 Unported. Фото без змін
У 1935 році до зовнішнього боку муру абатства від вулиці Пішої прибудована школа (Науковий заклад сестер бенедиктинок) у стилі функціоналізму за проєктом польського архітектора Вінцента Вітольда Еразма Равського (пол. Wincenty Witold Erazm Rawski).
Колишній Науковий заклад сестер бенедиктинок. Фото 26 вересня 2016 року. Автор – Aeou. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported. Фото без змін
14 травня 1946 року в костелі відслужили останню месу, після чого абатство й костел були закриті радянською владою. Сестри-бенедиктинки були змушені в травні 1946 року виїхати до Польщі в Посткістерціанське абатство в Кшешуві (пол. Krzeszów, нині село в Каменногурському повіті, Нижньосілезького воєводства). У занедбаному костелі влаштовано склад, вівтарі знесені.
У 1947 році в колишньому абатстві розміщено гуртожиток і навчальний комплекс Музично-педагогічного училища № 2.
У 1964 році на території саду колишнього абатства збудована Середня загальноосвітня школа № 19 (нині Ліцей «Галицький»), вулиця Замкова, 4.
У 1993 році колишні костел і абатство бенедиктинок були передані Святопокровському жіночому монастирю Студійського Уставу Української греко-католицької церкви.
У 2009 році музично-педагогічне училище припинило свою діяльність.
Південний фасад костелу та вежа. Фото 19 травня 2015 року. Автор – Klymenkoy. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін
Двір абатства, проводяться реставраційні роботи. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Вежа на реставрації. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
24 жовтня 2021 року завершилася реставрація двох сторін вежі, що прилягає до костелу. У плані вежа має квадратну форму, і на атику з усіх чотирьох боків знаходяться скульптури на релігійну тему та елементи декору. Вони перебували в дуже поганому стані, було багато втрачених елементів.
Джерело – https://portal.lviv.ua/news/2021/10/24/u-lvovi-vidrestavruvaly-chastynu-vezhi-attyka-kolyshnoho-monastyria-benedyktynok. Фото без змін
На скульптурах були сліди від куль. Очевидно, раніше це були добрі мішені, щоб вправлятися в стрільбі. Втрачені елементи фігур були відновлені, збережені – зміцнені, очищені від біонаростів і покриті захисним шаром.
Фото 24 жовтня 2021 року. Джерело – https://portal.lviv.ua/news/2021/10/24/u-lvovi-vidrestavruvaly-chastynu-vezhi-attyka-kolyshnoho-monastyria-benedyktynok. Фото без змін
Роботи з реставрації проводили польські та українські реставратори, а фінансував роботи фонд «Полоніка» в рамках програми «Збереження спільної культурної спадщини».
Фото 24 жовтня 2021 року. Джерело – https://portal.lviv.ua/news/2021/10/24/u-lvovi-vidrestavruvaly-chastynu-vezhi-attyka-kolyshnoho-monastyria-benedyktynok. Фото без змін
Наступного року буде проведено реставрацію двох сторін вежі, що залишилися.
Опис костелу. Костел бенедиктинок виконаний у камені, у вигляді прямокутної в плані будівлі. Фасад прикрашений різьбленими білокам’яними порталами та вежею на південному фасаді, яка увінчується доричним фризом і фігурним ренесансним атиком.
Південний фасад костелу. Джерело – http://www.openarium.ru/poi/64484259/. Фото без змін
Ззовні стіни костелу розчленовані нішами з розміщеними в них вікнами, кути будівлі зміцнені контрфорсами.
Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Західний фасад костелу зміцнений контрфорсами. Фото 2012 року. Автор – Aeou. Ліцензія – Creative Commons Attribution 3.0 Unported. Фото без змін
До південно-східної частини костелу прилягає кам’яна двоповерхова будівля келій. Вона зберегла прийоми та елементи ренесансної архітектури. Спочатку келії були збудовані з дерева одночасно з кам’яним костелом.
Джерело – https://www.secretland.info/monastery-of-benedictines/. Фото без змін
Костел одненефний, перекритий хрестовим склепінням з нішами-аркосоліями в бічних стінах.
Інтер’єр костелу. Фото 26 вересня 2016 року. Автор – Aeou. Ліцензія – Creative Commons Attribution 4.0 Unported. Фото без змін
В абатстві була похована:
Дорота Магдалина Данилович, нар. бл. 1600 або 1607 р. – померла 26.03.1687 р. в Абатстві бенедиктинок, дочка Яна Даниловича герба «Сас», займалася релігійно-просвітницькою діяльністю, 4-та абатиса. Трирічною Дороту було віддано матір’ю до Абатства бенедиктинок у Львові, де вона й виросла. Через кілька років мати передумала й забрала її з абатства. Незабаром Дорота добровільно повернулася до релігійного життя і в 16 років склала релігійний обіт та прийняла чернече ім’я Магдалина, в 1640 – 1687 рр. 4-та настоятелька абатства. Дорота-Магдалина значно розширила володіння абатства, відписавши йому свої спадкові родові маєтки. Вона була похована в 1687 році, згідно з її заповітом, біля порога костелу. На похороні був присутній її небіж король Ян III Собеський, а також єпископ Київський Анджей Хризостом Залуський герба «Юноша» (пол. Andrzej Chryzostom Załuski herba Junosza).
Центральний вхід до костелу. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
Поріг костелу. Фото 20 серпня 2021 року. Автор – Angloman
В абатстві перебували:
Анна Розалія Собеська, нар. 05.08.1636 р. – померла 16.02. або 12.03.1655 р., 5-та дочка Якуба Собеського герба «Яніна», рідна сестра короля Яна III Собеського. На початку 1653 року Анна вступила до Ордену св. Бенедикта в Абатстві бенедиктинок у Львові. 20 травня 1653 року вона склала релігійний обіт, прийнявши ім’я Розалія;
Саломея Тереза Вишневецька (пол. Salomea Teresa Wiśniowiecka), нар. бл. 1657/1660 р. – померла 15.04.1716 р. Перемишль (Пшемисль, пол. Przemyśl, нині місто в Підкарпатському воєводстві), старша дочка князя Дмитра Єжи Вишневецького герба «Корибут» гетьмана великого коронного. У 1682 році, після смерті батька, вступила в судовий спір за майно з колишньою мачухою Теофілою Людвікою Заславською (пол. Teofila Ludwika Zasławska). Того ж, 1682 року, вступила до Абатства бенедиктинок у Львові. У 1695 році, після виграної справи проти Теофіли Заславської, отримала у володіння міста Чарторийськ, Колки, Немирів, Заложці, Збараж, Ладижин, Волочиськ. Однак, імовірно, в цей час вона вже була абатисою Абатства в Перемишлі, тому відмовилася від майна на користь племінниць – Теофіли Лещинської (пол. Teofila Leszczyńska) і Вікторії Лещинської (пол. Wiktoria Leszczyńska).