Судислав Володимирович — князь Псковський

Судислав Володимирович, князь Псковський, помер 1063 року в Георгіївському монастирі Києва у віці майже 80 років. Носив унікальне в роду Рюриковичів ім’я, відоме також поза князівською династією.

1014 року, згідно з Никонівським літописом XVI століття, коли розпочалося протистояння його брата князя Новгородського Ярослава з батьком, їхній батько великий князь Володимир I Святославич виділив з Новгородської землі – Псков (нині місто, адміністративний центр Псковської області Російської Федерації) і віддав його Судиславу.

Нічого не відомо про участь князя Судислава в усобиці Володимировичів 1015 – 1019 рр.

Княжий знак Судислава Володимировича. 1020-ті – 1030-ті рр

Княжий знак Судислава Володимировича. 1020-ті – 1030-ті рр. Джерело – https://sigillum.com.ua/collections/virchyj-znak-knyaziv-yaroslava-ta-sudyslava-volodymyrovychiv-20-30-ti-roky-hi-st/. Ліцензія – Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 International. Фото без змін

Судислав не втручався і у війну 1023 – 1026 рр. між його братами великим князем Київським Ярославом «Мудрим» і князем Чернігівським Мстиславом Володимировичем. Проте саме перемога Мстислава допомогла йому зберегти Псковський уділ, що було зафіксовано в угоді 1026 року в Городці.

1036 року помер князь Чернігівський Мстислав. Ярослав «Мудрий», пам’ятаючи про колишню ворожнечу з покійним, волів ізолювати й останнього брата, що залишився. Судислава було раптово схоплено й посаджено до темниці (порубу) у Пскові. Псковське князівство ліквідовано.

Судислав просидів у темниці 23 роки, пережив Ярослава «Мудрого», опинившись останнім, хто залишався живим сином Володимира «Великого».

1059 року Судислав був випущений із темниці племінниками –«тріумвірами»: Ізяславом, Святославом, Всеволодом Ярославичами. Його привели до присяги, будучи старшим за них на покоління, він, за руськими династичними традиціями, міг претендувати на престол, зажадавши від нього відмови від права на київське князювання. Того ж року Судислав постригся в ченці в Георгіївському монастирі Києва під ім’ям Сава, де й помер 1063 року. Згідно з Іпатіївським літописом під 6571 (1063) роком «и погребоша и во церкви святаго Георгия», де перебувала його надгробна плита з епітафією.

Місцево Судислав шанується як святий преподобний (затворник) у Соборі всіх преподобних у подвизі просіявших і в Соборі Псковських святих.